1.1. Предмет, система та основні джерела курсу «Судові і правоохоронні органи України»

Конституція України закріпила провідну державницьку ідею: людина, її житія і здоров'я, честь і гідність, недоторка­ність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цін­ністю. Права і свобода людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави, а їх утвердження і забезпечення є голо­вним обов'язком держави (ст. 3). Утвердження та забезпечення прав і свобод людини в Україні, прав і законних інтересів всіх суб'єктів права, їх охорона і захист у випадках протиправного порушення є безпосереднім завданням органів судової влади та правоохоронних органів, зокрема: прокуратури, юстиції, адво­катури, міліції, служби безпеки тощо. Завдання цих органів, їх система, структура, основні засади організації і діяльності, пов­новаження і обов'язки їх працівників, особливості їх статусу та правового і соціального захисту, на думку професора В.Т. Нора, і формують предмет курсу «Судові та правоохоронні органи України».

На думку В.М. Семенова предмет вивчення в даній дис­ципліні слід розрізняти в широкому та вузькому (безпосеред­ньому) значеннях. Предмет курсу, в широкому розумінні, - до­слідження виникнення та сучасної побудови всіх правоохорон­них органів держави - судів, Прокуратури, Міністерства юстиції,МВС, а також громадських організацій, покликаних активно сприяти правоохоронній діяльності - адвокатури тощо.

Предметом вивчення у вузькому (безпосередньому) сенсі дисципліни «Судові і правоохоронні органи України» є норми ряду галузей права в яких зафіксовано побудову та принципи діяльності правоохоронних органів - державного, адміністрати­вного та інших галузей права.

Курс «Судові і правоохоронні органи України» є дисци­пліною правового характеру, оскільки в ній вивчаються юри­дичні установи Української держави організовані на основі норм права. Галузі та норми права, які визначають побудову правоохоронних органів знаходяться у взаємозв'язку з іншими галузями права і цим створюють основу для взаємозв'язку пра­вових наук, а відповідно й юридичних дисциплін. Власне тому дана навчальна дисципліна тісно пов'язана з такими юридич­ними дисциплінами, як «Конституційне право України», «Ад­міністративне право України», «Кримінальний процес», «Циві­льний процес», «Теорія держави та права», «Історія держави та права України» тощо.

Так, у курсі конституційного права висвітлюються питан­ня місця та значення правоохоронних органів у загальнодержав­ному механізмі, конституційні засади їх діяльності, характери­зується специфіка застосування норм Конституції як акта прямої дії. Важливе значення при цьому мають конституційні норми, що визначають права, свободи та обов'язки людини і громадя­нина (розділ II Конституції), основні конституційні засад^ дія­льності прокуратури (розділ VII), правосуддя (розділ VIII), Кон­ституційного Суду України (розділ XII).

Теорія держави і права є методологічною серед правових дисциплін. Для навчальної дисципліни про суд, правоохоронні та правозахисні органи дуже актуальне вчення про функції дер­жави і права, про норми права та їх реалізацію, правову та про­типравну поведінку, а також вчення про правоте регулювання та про юридичний процес.

Кримінологія вивчає закономірності, стан, динаміку та географію злочинності, її причини та умови, а також особу зло­чинця. Кримінологія дає поштовх правоохоронним органам для вивчення антисоціальних явищ, до пошуку запобігання злочинності. Кримінологія є джерелом знань про негативні соціальні тенденції, зародження або посилення конфліктних, небажаних відносин.

Адміністративне право пов'язане з виконавчою владою. Його норми створюють правову основу виконання правоохо­ронної функції у формі державного управління. За допомогою адміністративно-правового регулювання встановлюються орга­нізаційні та правові засади функціонування правоохоронних ор­ганів, зокрема органів юстиції та внутрішніх справ, формується регламентація таких взаємовідносин між громадянами.

Кримінальне право виконує охоронну функцію всіх пра­вовідносин у випадку суспільно небезпечного посягання на них. Воно вивчає норми кримінального закону, а також практику за­стосування цих норм правоохоронними органами та судом. Для правоохоронної діяльності кримінальне право має виключно важливе значення як система правових охоронних норм, що є предметом спрямування правоохоронної діяльності, та як вчен­ня про застосування кримінально-правових норм, які за змістом є у переважній більшості охоронними.

Кримінальний процес вивчає процесуальні аспекти діяль­ності правоохоронних органів як провадження справ про злочи­ни. У процесі провадження у кожній конкретній справі суб'єкт правоохоронної діяльності виступає як процесуальна особа. Кримінальний процес дає уявлення про послідовність проведен­ня правоохоронним органом, його посадовою особою процесуа­льних дій у конкретній справі в напрямах обвинувачення або виправдання та вирішення інших питань по суті розслідуваної кримінальної справи.

Цивільно-процесуальне право регламентує порядок судо­чинства в цивільних справах. Ця категорія справ характеризу­

ється майновими та деякими немайновими спорами, що відо­бражає широкий спектр правовідносин між громадянами.

Систему дисципліни утворюють органічно пов'язані між собою вчення (системні знання) про забезпечення законності в діяльності суду, правоохоронних та правозахисних органів, а також проблеми щодо змісту повноважень та компетенції правоохоронних органів, їх підпорядкованості та державного керівництва. У межах курсу будуть розглянуті загальнотеоре­тичні питання про зміст та призначення судової, правозахисної та правоохоронної діяльності, а також конкретні питання про уповноваження державних органів та організацій, про їх струк­туру та підпорядкованість, взаємодію та статус службових осіб цих органів.

Отже, систему курсу складає сукупність взаємопов'язаних між собою проблем і питань, які вивчаються в межах даної дис­ципліни. У кожній темі розглядаються завдання, повноваження та порядок діяльності того чи іншого правоохоронного органу.

Згідно з програмою та навчально-тематичним планом ви­вчення курсу «Судові та правоохоронні органи України» пе­редбачено вивчення діяльності судових органів і суддів, вищої ради юстиції, органів прокуратури, внутрішніх справ, адвока­тури та нотаріату.

Діяльність судових органів, органів прокуратури, служб безпеки, внутрішніх справ, юстиції, адвокатури, а також громад­ських організацій, які надають допомогу правоохоронним орга­нам у їхній діяльності, регламентується відповідними законода­вчими та нормативними актами, які є джерелами дисципліни «Судові і правоохоронні органи України».

З метою забезпечення реалізації правоохоронної діяльнос­ті держава формує систему правових норм, які об'єктивуються назовні у таких джерелах права як нормативно-правові акти (далі - НПА). і

. Особливістю курсу «Судові і правоохоронні органи Укра­їни» є відсутність єдиного базового НПА, як скажімо в Кримінальному праві, Кримінально-процесуальному праві, цивільно-процесуальному і т.д. Вивчення великої кількості НПА, що є джерелами різних галузей права ускладнює пізнання курсу «Судові та правоохоронні органи України».

Враховуючи їх значну кількість у науці та практиці запро­ваджено їх класифікацію. Правові акти розрізняються як за зміс­том, так і за юридичною силою НПА.

За змістом НПА поділяють на:

1. акти загального характеру (Конституція України, Де­кларація про державний суверенітет України, Акт проголошен­ня незалежності України, закон України «Про правонаступницт-во України» і ін.);

2. акти про суд, правосуддя і судоустрій (закони України «Про судоустрій України», «Про статус суддів», «Про Консти­туційний Суд України», Указ Президента від 10 грудня 2004 р. № 1417/2004 «Про утворення місцевих та апеляційних адмініст­ративних судів, затвердження "їх мережі та кількісного складу суддів» та ін.);

3. акти про органи прокуратури та прокурорський нагляд (закон України «Про прокуратуру», постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. «Про затвердження Дисциплі­нарного статуту прокуратури України», постанова Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. «Про затвердження струк­тури Генеральної прокуратури України» і ін.);

4. акти про соціальний і правовий захист працівників правоохоронних органів (закони України «Про державний за­хист працівників суду і правоохоронних органів», «Про пен­сійне забезпечення військовослужбовців та осіб началь­ницького і рядового складу органів внутрішніх справ», «Про статус суддів», «Про адвокатуру», «Про нотаріат», «Про мі­ліцію» та ін.);акти про окремі напрямки правоохоронної діяльності (закони України «Про Раду національної безпеки і оборони», «Про Службу безпеки України», «Про державну митну службу»,«Про державний кордон України», «Про внутрішні війська Мі­ністерства внутрішніх справ» і ін.).

За юридичною силою найвище місце в ієрархії НПА на­лежить Конституції України, тому що вона як Основний закон держави регулює найважливіші питання державного і громадсь­кого життя, у тому числі щодо організації і діяльності судових і правоохоронних органів.

На підставі ст. 9 Конституції України друге місце в сис­темі НПА за юридичною силою займають міжнародні догово­ри, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Серед них: Загальна декларація прав людини, Європей­ська Конвенція з прав людини 1950 p., Міжнародний пакт про громадянські і політичні права 1966 p., Конвенція проти кату­вань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що прини­жують гідність, видів поводження і покарання від 10.12. 1984 p., Конвенція про правову допомогу у цивільних, сімей­них та кримінальних справах від 22.01.1993 p., Європейська конвенція про взаємну допомогу у кримінальних справах від 20.04.1959 р.

Закони України, серед яких слід виділити по-перше зако­ни прийняті референдумом. Особливе місце займають рішення Конституційного Суду України.

Наступний рівень належить постановам ВРУ, указам і розпорядженням Президента України, постановам і розпоря­дженням' КМУ, правовим актам BP АРК. відомчі та міжвідомчі накази, положення, інструкції та ін.

Значну роль у діяльності судових та правоохоронних ор­ганів відіграють також керівні роз'яснення, які видає Пленум Верховного Суду України. .

Вони оформляються у вигляді постанов, де роз'яснюються питання належного застосування законодавства, у тому числі того, яке регламентує організацію та діяльність правоохоронних органів.