5.2. Сервіси безпеки та механізми її порушень

Сервіс безпеки - це сукупність механізмів, процедур та інших заходів управління для зменшення ризиків, пов’язаних із загрозою втрати або розкриття даних.

Одні сервіси забезпечують захист від загроз, інші - виявляють слабкі місця в системі безпеки.

Основними сервізами безпеки є:

- сервіс аутентифікації;

- сервіс конфіденційності;

- сервіс цілісності;

- сервіс дотримання зобов’язань.

Аутентифікація користувача передбачає два кроки: ідентифікацію - уведення імені, під яким користувач зареєстрований в системі, та верифікацію - уведення пароля, присвоєного даному користувачу.

Останнім часом великого розповсюдження набули системи біометричної аутентифікації.

Конфіденційність означає, що доступ до інформації може бути наданий лише тим користувачам, які мають на це право.

Сервіс цілісності даних забезпечує захист від навмисної чи випадкової зміни даних. Він дозволяє виявити факт зміни, часткового вилучення або доповнення даних.

Сервіс дотримання зобов’язань гарантує, що учасники інформаційного обміну не можуть заперечити факт своєї участі в ньому.

Виділяють чотири основних механізми порушень безпеки даних:

- роз’єднання, коли порушується доступність даних;

- перехоплення, що спричиняє порушення конфіденційності даних;

- модифікація, що призводить до порушення цілісності;

- фальсифікація. В цьому випадку порушується автентичністьданих.

5.3. Шифрування даних

Ускладнити чи унеможливити читання даних сторонніми особами дозволяє шифрування даних.

Шифрування - це перетворення даних у форму, яка не дає можливості безпосереднього сприйняття зашифрованої інформації.

Шифрування здійснюється з використанням криптографічного ключа. З використанням ключа здійснюється і зворотна процедура -дешифрування (повернення інформації до первинного вигляду).

Використовують два основних методи криптографії (шифрування) даних - симетричний та асиметричний.

Якщо відправник і отримувач користуються одним і тим же ключем, то говорять про симетричну криптографію.

Асиметрична криптографія передбачає використання двох різних ключів. Розрізняють відкриті і таємні ключі. При цьому таємний ключ використовується або на стороні отримувача, або на стороні відправника.

Якщо таємний ключ використовується для шифрування інформації (на стороні відправника), то говорять про цифровий підпис.

Ключ - це набір символів, сформований довільним чином з доступних у системі шифрування символів. Довжина такого ключа може коливатись від 16 до 128 біт.

У практику бізнесу увійшла також удосконалена система шифрування, що має назву цифровий сертифікат. Цифровий сертифікат пов’язує ім’я з відкритим ключем. Він створюється для того, щоб можна було виявити несанкціоновану заміну імені або відкритого ключа. До складу сертифікату входять: ім’я, відкритий ключ і підпис. Найрозповсюдженішим стандартом, що описує формат сертифікатів відкритих ключів, є стандарт Х.509, за яким цифровий підпис ставиться вповноваженим сертифікаційним центром.