1. Якими нормативними актами закріплюється правовий статус народного депутата України?

2. Охарактеризувати конституційно-правовий статус народного депутата України.

3. Назвати форми діяльності та повноваження народного депутата України.

4. Назвати права та обов’язки народного депутата.

5. Які гарантії депутатської діяльності закріплені чинним іаконодавством України? Охарактеризувати їх.

6. Що таке депутатський імунітет та депутатський індемнітет?

Тема 6.5. Порядок діяльності Верховної Ради України План

1. Законодавчий процес та інші спеціальні парламентські процедури.

2. Прийняття законопроекту. Введення у дію законів та інших актів Верховної Ради України.

3. Спеціальні парламентські процедури.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Назвати основні функції Верховної Ради України.

3. Зобразити схематично основні стадії законодавчого процесу.

4. Визначити перелік спеціальних парламентських процедур та дати коротку характеристику їх проведення.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Законодавчий процес та інші спеціальні парламентські процедури

Законодавчий процес є складним видом діяльності, а тому відбувається у кілька етапів:

1. ініціювання (законодавча ініціатива);

2. обговорення;

3. прийняття;

4. підписання;

5. офіційне оприлюднення.

Право законодавчої ініціативи належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів. Однак, інші особи при прийнятті певного закону можуть ініціювати уже перед цими органами та посадовцями.

Законопроекти розглядаються у пленарному засіданні, після попереднього обговорення їх, відповідними комітетами Верховної Ради. Парламент також розглядає законопроект у порядку обговорення: заслуховує доповідь та співдоповідь про законопроект, виступи депутатів. Регламент Верховної Ради передбачає декілька читань законопроекту у пленарному засіданні. У першому читанні обговорюється загальна концепція законопроекту. Після його доопрацювання у комітетах Верхов­ної Ради законопроект обговорюється у другому читанні і приймається шляхом голосування по статтях, главах (розділах). У третьому читанні законопроект голосується у цілому.

Закон приймається більшістю від конституційного складу парламенту України, окрім випадку внесення змін до Конституції України. Закон підписує Голова Верховної Ради і невідкладно направляє його Президентові України. Президент протягом п’ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або накладає на нього вето - повертає його до парламенту зі своїми вмотивованими пропозиціями для повторного розгляду.

Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України

зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити. У іншому випадку такий закон офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України й опубліковується за його підписом.

Офіційне оприлюднення - це доведення від імені Верховної Ради тексту закону до відома усіх громадян шляхом його опублікування. Закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Питання 2. Прийняття законопроекту. Введення в дію законів та інших актів Верховної Ради України

Головним видом парламентських процедур є законодавча процедура (законодавчий процес). Вона являє собою передба­чений Конституцією та законами України порядок здійснення законодавчої функції та реалізації законодавчих повноважень. Законодавча процедура є складною і багатогранною. Вона поділяється на види і стадії. Основними видами законодавчого процесу (законодавчої процедури) є конституційний процес і звичайний законодавчий процес. Конституційний процес (конституційна процедура) являє собою порядок внесення змін до Конституції (відповідно до статей 154 - 159). Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) - порядок прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії.

Законодавча процедура складається з ряду процедур (стадій). Це вияв законодавчої ініціативи, обговорення законо­проекту, прийняття закону, його підписання й оприлюднення (опублікування). Кожна з таких основних стадій у свою чергу поділяється на окремі етапи, стадії, серед яких розрізняють, зокрема, щодо першої стадії: розробку проектів законів; внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законо­проектів, поправок; розгляд законодавчих пропозицій, законо­проектів, поправок у комітетах, тимчасових спеціальних комісіях; щодо другої й третьої стадій законодавчого процесу (розгляд законопроектів і прийняття законів) розрізняють розгляд законопроектів у трьох читаннях тощо. Заключна стадія

43

законодавчого процесу включає процедуру підписання законів, опублікування й введення їх у дію тощо.

Підготовка законопроекту та внесення його до Верховної Ради. Згідно з Регламентом Верховної Ради розробка проектів законів здійснюється за правом, визначеним законом, за дорученням Верховної Ради, на замовлення на договірній основі, а також в ініціативному порядку. Верховна Рада може доручити розробку проекту закону комітету або тимчасовій спеціальній комісії Верховної Ради, а також Кабінету Міністрів. Розробка законопроекту про Державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України (п. 6 ст. 116 Конституції України). У ініціативному порядку законопроекти мають право розробляти громадяни і юридичні особи.

Законодавча ініціатива - це офіційне внесення до Верховної Ради уповноваженим суб’єктом законопроекту або законодавчої пропозиції.

Законопроект та законодавча пропозиція - дві основні форми реалізації права законодавчої ініціативи. При цьому під законопроектом розуміється текст майбутнього закону з усіма його атрибутами (преамбулою, статтями, параграфами тощо), а під законодавчою пропозицією - ідея або концепція майбут­нього закону. Регламент Верховної Ради передбачає можливість застосування ще й такої форми, як поправка. Поправкою вважається пропозиція до іншої пропозиції, що доповнює, змінює чи скасовує частину основної пропозиції. Законопроекти та законодавчі пропозиції, які вносяться на ім’я Верховної Ради, реєструються в Апараті Верховної Ради. Право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України згідно зі ст. 93 Конституції України мають: Президент України; народні депутати України; Кабінет Міністрів України; Національний банк України. Цей перелік суб’єктів права законодавчої ініціативи є вичерпним. Це означає, що будь-яка інша особа або орган можуть у ініціативному порядку розробляти законопроекти або законо­давчі пропозиції, але вносяться вони до Верховної Ради лише визначеними Конституцією України суб’єктами права законо­давчої ініціативи. Наявність у суб’єкта права законодавчої

44

ініціативи означає, що Верховна Рада зобов’язана розглянути внесений ним законопроект або законодавчу пропозицію.

Конституція України суттєво обмежує коло суб’єктів права законодавчої ініціативи при перегляді Конституції та внесенні до неї змін і доповнень. Так, законопроект про внесення змін до Конституції України може бути поданий до Верховної Ради України тільки Президентом України або не менш як третиною народних депутатів України від конститу­ційного складу Верховної Ради.

Особа, яка має право законодавчої ініціативи або представляє орган, що має право законодавчої ініціативи, вносить на ім’я Верховної Ради законодавчі пропозиції, законопроекти, поправки (документи законодавчої ініціативи) у письмовій формі за своїм підписом. Законодавчі пропозиції і проекти законів вносяться разом із супровідною запискою, яка має містити обгрунтування необхідності їх розробки або прийняття, а також характеристику цілей, завдань і основних положень майбутніх законів, вказівку на їх місце у системі чинного законодавства, очікувані соціально-економічні та інші наслідки їх застосування. У разі внесення законодавчої пропо­зиції, законопроекту або поправки, реалізація яких потребує матеріальних чи інших витрат, за рахунок державного або місцевих бюджетів, додаються їх фінансово-економічні обґрун­тування та пропозиції щодо покриття цих витрат.

Верховна Рада розглядає законопроекти на пленарних засіданнях. Розгляд і прийняття законопроекту (закону) включає і схвалення основних положень, в основному, обговорення і схвалення постатейно та у цілому (розгляд у трьох читаннях). Кількість повторних читань законопроекту не обмежується. При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) у порядку їх надходження, співдоповідь головного парламентського комітету; заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує

45

пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення, розглядає проект закону про внесення змін чи доповнень до чинних законів, інші проекти рішень Верховної Ради, внесені ініціатором.

Основним у розгляді законопроекту є його друге читання. Законопроект до другого читання подається у вигляді порівняльної таблиці, яка містить: законопроект, прийнятий у першому читанні за основу; усі внесені і не відкликані в установленому порядку пропозиції, поправки із зазначенням ініціаторів їх внесення; текст, запропонований головним комітетом в остаточній редакції. Під час другого читання народні депутати на пленарному засіданні Верховної Ради проводять постатейне обговорення законопроекту та здійсню­ють постатейне голосування. За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада після скороченого обговорення може прийняти рішення про: прийняття законопроекту у другому читанні, підготовку його до третього читання; відхилення законопроекту; повернення законопроекту на до­опрацювання з наступним поданням його на повторне, друге читання; опублікування для народного обговорення законопроекту у редакції, прийнятій у першому або другому читанні, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання; повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання.

Законопроект, підготовлений до третього читання, висновки відповідних комітетів та інші матеріали поширюються серед депутатів не пізніш як за два, а пов’язані з Конституцією - за чотири дні до його розгляду на засіданні Верховної Ради.

Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект разом з іншими документами у такій послідов­ності: закінчення постатейного голосування щодо усіх статей законопроекту, якщо воно не було до кінця здійснено під час другого читання; прийняття постанови про схвалення внесеного Кабінетом Міністрів плану організаційних, кадрових, матері-

46

ально-технічних, фінансових, інформаційних заходів для впро­вадження закону у життя; прийняття законопроектів про внесення змін, доповнень до чинних законів; голосування щодо частин законопроекту; прийняття законопроекту у цілому; прийняття у цілому проекту закону або постанови про порядок введення прийнятого закону у дію. За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про: прийняття закону у цілому; відхилення законопроекту; повернення законопроекту на доопрацювання з наступним його поданням на повторне читання; відкладення голосування щодо законопроекту у цілому, до прийняття інших рішень; схвалення тексту законопроекту у цілому і винесення його тексту на Всеукраїнський референдум, якщо законопроект стосується питання, зазначеного у ст. 73 Конституції України (про зміну території України).

Текст прийнятого Верховною Радою закону оформля­ється Апаратом Верховної Ради і у 5-денний строк підписується Головою Верховної Ради України, після чого закон невідкладно направляється Президентові України.

Президент України протягом 15 днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду. При цьому, згідно з Рішенням Конститу­ційного Суду України № 11 -рп/99 (справа щодо порядку голосування та повторного розгляду законів Верховною Радою України) перебіг 15-денного строку треба обчислювати у календарних днях, а починається він із наступного дня після отримання закону Президентом України.

Отож, Конституцією України (ст. 94) передбачено можливість відкладального вето, тобто права Президента України відмовити у затвердженні прийнятого Верховною Радою України закону.

Повторний розгляд закону, повернутого Президентом України до Верховної Ради України, є невідкладним.

У разі, якщо Президент України протягом установленої о строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений.

Вето Президента може бути подолане кваліфікованою більшістю Верховної Ради України. Так, якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України (тобто прийнятий у попередній редакції) не менш як двома третинами від її конституційного складу. Президент України зобов’язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів. У випадку, якщо Президент України не підписав такий закон, він невідкладно офіційно оприлюднюється Головою Верховної Ради України і опубліко­вується за його підписом.

Офіційне оприлюднення законів та інших нормативно- правових актів, що їх приймає Верховна Рада України, здійснюється у порядку, визначеному Указом Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно- правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.97. Згідно з цим Указом закони України, інші акти Верховної Ради України не пізніше як у 15-денний строк після їх прийняття в установленому порядку і підписання, підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. При цьому офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної Ради України, є:

• “Офіційний вісник України”;

• газета “Урядовий кур’єр”;

• газета “Голос України”;

• “Відомості Верховної Ради України”.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Закони та інші акти Верховної Ради України можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх

48

ифіційного оприлюднення, при цьому вони будуть мати інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.

Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов’язків повинні ніс і осовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

В окремих випадках акти Верховної Ради України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення й радіо. ()нрилюднення законів та інших актів Верховної Ради України у друкованих органах, непередбачених у цьому Указі, є не­офіційним і має інформаційний характер.

Частина 5 ст. 94 Конституції України передбачає, що закон набирає чинності через десять днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Акти Верховної Ради України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються надсиланням відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їхня чинність.

Неопубліковані акти Верховної Ради України набирають чинності від моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо Верховною Радою України не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Акти Верховної Ради України про призначення відпо­відно до чинного законодавства України на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Питання 3. Спеціальні парламентські процедури

До основних парламентських процедур належить також процедура (процедури) формування органів державної влади, тобто установча процедура. Пріоритетною установчою

49

процедурою є надання згоди на призначення Президентом України прем’єр-міністра України. Під час розгляду кандидатури прем’єр-міністра України у засіданні Верховної Ради бере участь Президент України. Кандидат на посаду прем’єр-міністра виступає з доповіддю про основні напрями майбутньої діяльності Кабінету Міністрів, відповідає на запитання народних депутатів. У обговоренні кандидатури можуть брати участь тільки народні депутати. Надання згоди на призначення Президентом запропонованого ним кандидата на посаду прем’єр-міністра здійснюється на пленарному засіданні Верховної Ради таємним голосуванням шляхом подачі бюлетенів. Результати голосування щодо згоди на його призна­чення оформляються постановою Верховної Ради України.

Важливою парламентською процедурою є процедура здійснення парламентського контролю. Верховна Рада здійснює контроль також за виконанням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно- культурного розвитку, охорони навколишнього середовища як безпосередньо, заслуховуючи доповіді Кабінету Міністрів з цих питань, так і через комітети Верховної Ради, відповідно до їх компетенції. Кабінет Міністрів одночасно із звітом про виконання Державного бюджету України має подавати на розгляд Верховної Ради доповіді про хід і результати виконання затверджених нею програм.

Однією з найважливіших контрольних процедур є заслуховування звіту Кабінету Міністрів. Верховна Рада один раз на рік розглядає звіт Кабінету Міністрів про хід і результати виконання схваленої ним програми діяльності. Щорічний звіт Кабінету Міністрів про його діяльність подається у 45-денний термін після закінчення календарного року не пізніш як за 15 днів до розгляду на засіданні Верховної Ради. Він передається комітетам Верховної Ради, а також поширюється серед депутатів. Звіт про роботу Кабінету Міністрів на засіданні робить прем’єр-міністр або у разі його відсутності - перший віце-прем’єр-міністр. Після заслуховування звіту Кабінету Міністрів та співдоповідей комітетів Верховної Ради

50

відбувається його обговорення. За підсумками обговорення звіту Верховна Рада приймає відповідну постанову. У випадках, коли діяльність Кабінету Міністрів буде визнана незадовільною, Верховна Рада може прийняти резолюцію недовіри Кабінету Міністрів у цілому, що зумовлює його відставку.

Поряд з основними процедурами діяльності Верховної Ради - законодавчою, установчою і контрольною - у парламенті України мають діяти і спеціальні процедури, тобто спеціальний порядок розгляду окремих питань. Зокрема, за спеціальними процедурами відбувається заслуховування Верховною Радою щорічних та позачергових послань Президента; затвердження Державного бюджету України і контроль за його виконанням; розгляд зовнішньополітичних питань. За спеціальними процеду­рами мають розглядатися такі питання: про внесення змін до Конституції; здійснення повноважень щодо Автономної Респуб­ліки Крим; звернення громадян про порядок дострокового припинення повноважень народного депутата; про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, про оголошення стану війни, про загальну або часткову мобілізацію, про оголошення окремих місцевостей зонами надзвичайної екологічної ситуації; усунення Президента з поста у порядку особливої процедури (імпічменту); про згоду на притягнення до кримінальної відповідальності, затримання чи арешт народного депутата, затримання чи арешт судді, судді Конституційного Суду тощо.

Істотне вдосконалення загального порядку роботи Верховної Ради та порядку здійснення окремих функцій (процедур) і розгляду та вирішення окремих питань має здійснюватись у процесі прийняття найближчим часом ряду нових парламентських законів, зокрема, закону про регламент Верховної Ради, оновлення законів про комітети Верховної Ради, про статус народного депутата України та ряду інших законодавчих актів, а також у процесі здійснення комплексу організаційних заходів.

Запитання для повторення та закріплення матеріалу

1. Дайте визначення поняття “законодавчий процес”.

2. З яких етапів складається законодавчий процес?

3. Назвіть основні стадії підготовки проекту законодавчого акту.

4. Що таке “законодавча ініціатива”?