Тема 6.6. Конституційно-правовий статус Президента України План

1. Акти Президента України.

2. Конституційний статус Ради національної безпеки і оборони України.

3. Адміністрація Президента України.

Завдання для самостійного вивчення

1. Ознайомитися з методичними рекомендаціями та законспектувати їх.

2. Зобразити схематично основні функції Президента України.

3. Визначити конституційно-правовий статус Ради національної безпеки та оборони України.

4. Керуючись Указом Президента України “Питання Адміністрації Президента України” від 18.03.10, розробити схему побудови Адміністрації Президента України.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Питання 1. Акти Президента України

Конституція України у ст. 106 наділяє Президента України досить широкими функціями і повноваженнями. Проте реальний обсяг їх на практиці залежить від: стану розмежування в Основному Законі повноважень законодавчої влади і Президента; особливостей функціонування усіх гілок влади; конкретної політичної ситуації, яка визначається співвідно­шенням сил всередині країни.

Виходячи з цього, компетенцію Президента, як сукупність предметів відання, прав та обов’язків можна поділити на певні групи, які зумовлені функціями глави держави.

Оскільки компетенція будь-якого органу публічної влади є похідною від покладених на нього функцій, можна система­тизувати функції Президента України, виходячи з того, що наявність глави держави, який не входить у жодну з гілок державної влади, ніяким чином не порушує принципу поділу влади, оскільки його головні повноваження спрямовані на виконання “внутрішніх” щодо державного механізму функцій, у першу чергу, на забезпечення організаційної та функціональної єдності державної влади.

Загальну систему функцій Президента України станов­лять: забезпечення єдності державної влади; представництво Держави; забезпечення державного суверенітету та національної безпеки України; забезпечення реалізації основних прав і свобод громадян; установча, нормотворча, кадрова функції, а також керівництво зовнішньополітичною діяльністю.

Правозастосовна діяльність Президента пов’язана зі створенням юридичних актів, покликаних продовжити загальне нормативне регулювання, задане правотворчістю, одночасно доповнюючи його індивідуальним правовим регламентуванням. При цьому може виконуватися як функція, що наділяє правом правозастосовної діяльності, так і правоохоронна. У межах даної форми можна виділити такі провадження: щодо визнання іноземних держав; щодо скасування актів Кабінету Міністрів України та Ради міністрів Автономної Республіки Крим; з питань оголошення стану війни і використання Збройних сил України; з питань мобілізації і введення воєнного стану; щодо введення надзвичайного стану; щодо присвоєння вищих спеціальних звань і класних чинів; нагородне; з питань громадянства; щодо надання притулку в Україні; з питань помилування.

У цілому арсенал форм реалізації компетенції Президента України досить широкий, що відповідає обсягу компетенції

53

глави держави та важливості покладених на нього завдань, її ефективність функціонування цього інституту значною мірою залежить від умілого поєднання різних форм діяльності. 1 метою реалізації функцій і повноважень, визначених Конституцією України, Президент здійснює правотворчу діяльність. На основі та на виконання Конституції і законі» України він видає укази і розпорядження, які є обов’язковими до виконання на всій території України.

Указ в Україні, та в інших країнах - це власна назва найбільш важливих актів, які видаються главою держави (президентом). У західних країнах акти, аналогічні указу, іменуються декретами (у США - виконавчими декретами).

Розрізняють нормативні і ненормативні укази.

В Україні при виданні указів згідно з ч. 4 ст. 106 Конституції України частково застосовується контрасигнатура, тобто скріплення акта глави держави підписом міністра; це означає, що юридичну і політичну відповідальність за цей акт несе міністр, який його скріпив. Формально це пояснюється тим, що глава держави не несе відповідальність за свої дії (за винятком зради або іншого злочину).

Проте акти Президента, видані у межах його повноважень, скріплюються підписами прем’єр-міністра Украї­ни і міністра, відповідального за акт та його виконання, лише частково. До них належать акти Президента України, які стосуються таких питань його повноважень: представлення держави у міжнародних відносинах, здійснення керівництва зовнішньополітичною діяльністю держави, ведення переговорів та укладення міжнародних договорів України; прийняття рішень про визнання іноземних держав; призначення та звільнення глав дипломатичних представництв в Україні, в інших державах і при міжнародних організаціях; прийом вірчих і відкличних грамот дипломатичних представників іноземних держав; призначення за поданням прем’єр-міністра України членів Кабінету Міністрів України, керівників інших центральних органів виконавчої влади, а також голів місцевих державних адміністрацій та припинення їхніх повноважень на цих посадах;

54

у і норення, реорганізація та ліквідація за поданням прем’єр- мшістра України міністерств та інших центральних органів шіконавчої влади у межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади; скасування актів Кабінету Міністрів України та актів Ради міністрів Автономної Республіки Крим; бути Верховним Головнокомандувачем Збройних сил України; призначення на посади та звільнення з посад вищого командування Збройних сил України, інших військових форму­вань; здійснення керівництва у сферах національної безпеки та оборони держави; очолювати Раду національної безпеки і оборони України; приймати у разі необхідності рішення про введення в Україні або в окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошення у разі необхідності окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України; призначення третини складу Конституційного Суду України; утворення судів у визначеному законом порядку; присвоєння вищих військових звань, вищих дипломатичних рангів та інших вищих спеціальних звань і класних чинів.

Поряд з указами, Президент України відповідно до ст. 106 Конституції України видає розпорядження, яке є одним із видів підзаконних актів: владний акт державного органу, виданий у межах його компетенції, має обов’язкову силу для фізичних і юридичних осіб, яким його адресовано.

Розпорядження можуть бути тривалої дії, а можуть мати разові наслідки для конкретного виконавця.

Питання 2. Конституційний статус Ради національ­ної безпеки і оборони України

Правовою основою діяльності Ради національної безпеки є Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 05.03.98.

Рада національної безпеки і оборони України відповідно до Конституції України є координаційним органом з питань національної безпеки і оборони при Президентові України. Рада національної безпеки і оборони України керується в своїй

55

діяльності Конституцією та законами України, міжнародними договорами України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Функціями Ради національної безпеки і оборони України є:

1. внесення пропозицій Президентові України щодо реалізації засад внутрішньої і зовнішньої політики у сфері національної безпеки і оборони;

2. координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони у мирний час;

3. координація та здійснення контролю за діяльністю органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони в умовах воєнного або надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України;

4. розробка та розгляд на своїх засіданнях питання, які відповідно до Конституції та законів України, Концепції (основ державної політики) національної безпеки України, Воєнної доктрини України належать до сфери національної безпеки і оборони, та подає пропозиції Президентові України щодо:

• визначення стратегічних національних інтересів України, концептуальних підходів та напрямів забезпечення національної безпеки і оборони у політичній, економічній, соціальній, воєнній, науково-технологічній, екологічній, інфор­маційній та інших сферах;

• проектів державних програм, доктрин, законів України, указів Президента України, директив Верховного Головнокомандувача Збройних сил України, міжнародних договорів, інших нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони;

• оголошення стану війни, загальної або часткової мобілізації, введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях, оголошення, у разі потреби, окремих місцевостей України зонами надзвичайної екологічної ситуації;

• здійснення поточного контролю діяльності органів виконавчої влади у сфері національної безпеки і оборони,

56

подання Президентові України відповідних висновків та пропозицій;

• залучення до аналізу інформації посадових осіб та фахівців органів виконавчої влади, державних установ, наукових закладів, підприємств та організацій усіх форм власності;

• ініціювання розроблення нормативних актів та документів з питань національної безпеки і оборони, узагальнення практики їх застосування та результатів перевірок їх виконання;

• координація та контроль переведення центральних і місцевих органів виконавчої влади, а також економіки країни на роботу в умовах воєнного чи надзвичайного стану;

• координація та контроль діяльності органів місцевого самоврядування у межах наданих повноважень під час введення воєнного чи надзвичайного стану;

• координація та контроль діяльності органів виконавчої влади по відбиттю збройної агресії, організації захисту населення та забезпеченню його життєдіяльності, охороні життя, здоров’я, конституційних прав, свобод і законних інтересів громадян, підтримання громадського порядку в умовах воєнного та надзвичайного стану та при виникненні кризових ситуацій, що загрожують національній безпеці України.

Голова Ради національної безпеки і оборони України

Головою Ради національної безпеки і оборони України є Президент України.

У разі дострокового припинення повноважень Прези­дента України відповідно до статей 108 - 111 Конституції України виконання обов’язків Голови Ради національної безпеки і оборони України на період до обрання і вступу на пост нового Президента України покладається на прем’єр-міністра України.

Персональний склад Ради національної безпеки і оборони України формує Президент України. До складу Ради національної безпеки і оборони України за посадою входять:

57

прем’єр-міністр України, міністр оборони України, Голова Служби безпеки України, міністр внутрішніх справ України, міністр закордонних справ України. Членами Ради національної безпеки і оборони України можуть бути керівники інших центральних органів виконавчої влади.

Секретар Ради національної безпеки і оборони України призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України і безпосередньо йому підпорядковується. Правовий статус Секретаря Ради національної безпеки і оборони України, як державного службовця, визначається Президентом України відповідно до Закону України “Про державну службу”.

Основною організаційною формою діяльності Ради національної безпеки і оборони України є її засідання. На засіданнях Ради національної безпеки і оборони України її члени голосують особисто. У засіданнях Ради національної безпеки і оборони України може брати участь Голова Верховної Ради України. На запрошення Голови Ради національної безпеки і оборони України у її засіданнях можуть брати участь голови комітетів Верховної Ради України, інші народні депутати України, керівники центральних органів виконавчої влади та інші особи, які не є членами Ради національної безпеки і оборони України. Рішення Ради національної безпеки і оборони України приймаються не менш як двома третинами голосів її членів. Голова Верховної Ради України може висловлювати думку щодо прийнятих рішень, яка протоколюється. Прийняті рішення вводяться у дію указами Президента України.

Голова Ради національної безпеки і оборони України:

1. спрямовує діяльність і здійснює загальне керівництво роботою Ради національної безпеки і оборони України;

2. затверджує перспективні та поточні плани роботи Ради національної безпеки і оборони України, час і порядок проведення її засідань;

3. особисто головує на засіданнях Ради національної безпеки і оборони України;

4. дає доручення членам Ради національної безпеки і оборони України, пов’язані з виконанням покладених на неї функцій;

5. заслуховує поточну інформацію Секретаря Ради національної безпеки і оборони України про хід виконання її рішень, у разі необхідності виносить питання про стан виконання рішень Ради національної безпеки і оборони України на її засідання;

6. затверджує Положення про апарат Ради національної безпеки і оборони України, його структуру і штати;

7. здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для опрацювання і комплексного вирішення проблем міжгалузевого характеру, забезпечення науково-аналітичного та прогнозного супроводження діяльності Ради національної безпеки і оборони України за її рішенням у рамках коштів, передбачених Державним бюджетом України, можуть утворю­ватися тимчасові міжвідомчі комісії, робочі та консультативні органи.

Функції та повноваження цих органів визначаються окремими положеннями, які затверджує Президент України.

Питання 3. Адміністрація Президента України

Щоб забезпечити виконання передбачених Конституцією функцій і повноважень, Президент України створює Адміністра­цію Президента України, її статус було визначено в Указі Президента України від 02.04.10, яким затверджено Положення про Адміністрацію Президента України. Згідно з Указом Президента України “Питання Адміністрації Президента України” від 18.03.10 до нього внесено зміни, які стосуються реорганізації системи і структури органів Адміністрації.

Згідно з Положенням Адміністрація Президента не є органом державної влади. Завданням її є надання організаційної, правової, матеріально-технічної допомоги Президентові України у процесі здійснення ним власних повноважень і взаємодії з

органом законодавчої влади, системою органів виконавчої влади, органами судової влади, Конституційним Судом України.