Лідерство в цінах
Фактором, який перешкоджає таємній змові, стає також антитрестівське законодавство. Тому, сьогодні частіше всього зустрічаються не оформлені згоди (типу картелю) , а мовчазна домовленість (типу лідерства в цінах). Лідерство в цінах є засобом, з допомогою якого олігополісти можуть координувати свою повідінку в області цін , не вступаючи в таємну змову. Навпаки розвивається практика у відповідності з якою “пануюча фірма“, яка, звичайно, є найкрупніша та найнфективніша в галузі змінює ціну , а інші фірми більш-менш автоматично слідують даній зміні. В подібному випадку на ринку рух цін проходить зазвичай ступенево, причому лідер галузі завчасно інформує інших виробників (наприклад, через галузевий журнал) про майбутнє підвищення цін. Приймаючи рішення, лідер прагне зробити його прийнятним для всіх. Проте лідер галузі не завжди обере ціну, яка буде максимізувати прибутки в короткостоковому періоді. Причина цього полягає в тому, що фірми галузі часто намагаються перешкодити вступу нових фірм, а тому встановлюють ціну нижчу, ніж ту, яка буде максимізувати прибутки. У 80-ті роки за оцінками економістів, лідерство в цінах спостерігалося в таких галузях промисловості США, як виплавлення сталі, виробництво бензину, автомобілів, мінеральних добрив та ін.
Ціноутворення за принципом “витрати плюс”
Олігополістичне ціноутворення часто здійснюється за принципом “витрати
плюс”. Спочатку розраховується середній рівень витрат. При плануванні ціни обов’язково враховується неповне завантаження потужностей (на рівні 75-80%), щоб передбачити можливість реагувати на перепади ринкової кон’юнктури. Найбільша питома вага складає, як правило, змінні витрати. До їх середньої величини додається певний процент, який включає середні постійні витрати і нормальний прибуток (див. схему 1).
P = AVC ( 1+k) = AVC + k x AVC = AVC + AFC + π,
де k – прийнятий процент надбавки.
Встановлення процентної надбавки залежить від еластичності попиту на товар: чим вища еластичність, тим звичайно нижчий процент надбавки.
Ціна (Р)
Середні змінні витрати + Процентна надбавка (k*AVC)
Середні постійні витрати ( AFC ) Нормальний прибуток (π)
Схема 1. Формування олігополістичної ціни за методом “витрати плюс”.
Цей метод калькуляції цін є несумісним з прямою таємною змовою чи лідерством в цінах, і якщо декілька виробників в галузі мають приблизно однакові витрати, то дане ціноутворення призведе до дуже схожих цін в галузі.
Олігополія і економічна ефективність
В економічній науці існує дві точки зору відносно економічних наслідків олігополії.
Традиційна точка зору вважає, що олігополія близька по структурі до монополії і слід чекати , що вона діятиме аналогічним чином. Відповідно до цієї точки зору олігополія призводить до обмеження випуску і до встановлення ринкової ціни, що приносить значні економічні прибутки. Неофіційна таємна змова між олігополістами може дати в результаті ціни і обсяг виробництва, які схожі до тих, до яких призводить чиста монополія, хоч при цьому зберігається зовнішня видимість конкуренції декількох незалежних фірм.
На противагу цьому постає точка зору Шумпетера-Гелбрейта, у відповідністю з якою крупні олігополістичні фірми з ринковою владою необхідні для досягнення швидких темпів НТП. Стверджується, що сучасна науково-дослідна діяльність по розробці нових товарів і виробничих технологій є дуже дорогою, тому тільки крупні олігополістичні фірми здатні фінансувати роботу у цій сфері. Невеликі конкурентні фірми не мають ні засобів, ні стимулів, для того, щоб бути більш прогресивними. Відповідно до цієї точки зору відмічається, що з плином часу олігополістичні галузі будуть сприяти швидкому покращенню товару, більш низьким витратам на одиницю продукції, більш низьким цінам, більшому обсягу виробництва, ніж в тій самій галузі, якщо вона буде організована на конкурентних основах. В доказ цьому свідчать факти , що виробництво електропобутової техніки відрізняється покращенням якості , зниженням ціни, збільшенням рівня випуску .
Проте деякі вчені прийшли висновку, що технічний прогрес в галузі визначається в більшій мірі науковим характером галузі та її технологічними можливостями, а ніж її ринковою структурою.