- •Анотація
- •Тема 1. Теоретичні основи управління змінами
- •Тема 2. Індивідуальні зміни
- •Тема 3. Командні зміни
- •Тема 4. Організаційні зміни
- •Тема 5. Роль керівництва в управлінні змінами
- •Тема 9. Зміни корпоративної культури
- •2) Місця, якості, кількості, субстанції;
- •3) Місця, якості, речовини, числа;
- •4) Форми, місця, часу, числа.
- •2) В. І. Вернадський;
- •Тема 6. Розвиток організації в сучасних умовах та проблеми управління опором змінам
- •Тема 7. Структурні зміни
- •Тема 8. Управління змінами в стратегічному розвитку організації
- •4) Структурований процес, завдання якого – запропонувати і впровадити зміни відповідно до технічних і економічними можливостями організації.
- •2) Джеймс Харінгтон;
- •1) Система комплексного перетворення компанії, що покращує її діяльність, розширює конкурентні можливості та вдосконалює здатність організації щодо неперервного оновлення;
- •2) Вибір і освоєння нових видів продуктів, послуг;
- •2) Презентації, семінари, ділові та рольові ігри, бізнес-тренінги, кейси, дискусії в малих групах, моделювання та виконання проектів, навчання дією тощо;
- •1) Англійський психолог к. Роджерс;
- •1) Таксономія педагогічних цілей у пізнавальній сфері, пропозиції в 1956 році американським психологом Бенджаміном Блумом;
- •3) Ізолюючі, інформуючі, маркетингові та вивчаючі команди;
- •1) Формування, зіткнення, нормалізація, виконання і завершення;
- •1) Організація як машина, організація як організм, організація як
- •43. Модель узгодження Надлер і Тушмана представляє організацію, як чотири взаємозалежні підсистеми:
- •3) Робота, люди, формальна організація, неформальна організація;
- •1) Освоєння компанією нових ідей і моделей поведінки;
- •2) Зміни в технології, зміни в товарах і послугах, зміни в стратегії і структурі, зміни в культурі, зміни проектів;
- •2) Порядок підпорядкованості нижчих ланок вищим, організація їх в структуру типу дерево; принцип управління в централізованих структурах;
- •3) Модель емоційного інтелекту;
- •3) Дж. Мейеру та п. Селовею;
- •1) Груповий тренінг, індивідуальний тренінг, коучинг;
- •3) Багатогранне явище, що викликає непередбачені зволікання, додаткові витрати і нестабільність процесу стратегічних змін;
- •3) Первинні, вторинні фактори;
- •1) Ідентифікація, засвоєння;
- •3) Комплексна й часткова реструктуризація;
- •1) Дев’ять вихідних положень, дотримання яких сприяє проведенню успішних структурних організаційних змін;
- •2) «Розморожування»; «рух»; «заморожування»;
- •2) Моніторинг і контроль;
- •1) Об’єднання виробника з торговельним посередником;
- •2) Вертикальна маркетингова збутова система;
- •1) Що всі учасники належать до організаційної структури одного підприємства, тобто підприємство-виробник має у своєму складі оптові бази, власні фірмові магазини, через які здійснюється товарооборот.
- •3) Збільшення обсягів збуту та ринкової частки підприємства без зміни його товарних-ринкових позицій за рахунок існуючих товарів на існуючих ринках;
- •1) Адаптацію існуючих товарів підприємства до нових ринків збуту, коли підприємство виходить з цим товаром на нові ринки;
- •4) Вихід у нові сфери бізнесу, що пов’язані із задоволенням потреб для існуючих клієнтів (споживачів) фірми.
- •1) Створюється на базі об’єднання не пов’язаних між собою галузей;
- •2) XIX столітті;
- •1) Комплекс заходів по зміні бренду, або його складових: назви, логотипу, візуального оформлення бренду зі зміною позиціонування, зміна цілісної ідеології бренду;
- •3) Цінностях;
- •3) Керуюча система організації, спрямовуючи його на діяльність керованої;
- •1) Динамічно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища, що сприяє стабільності функціонування організації;
- •2) Формалізовану систему підходів, принципів і методів, на основі яких будуть розвиватися всі компоненти корпоративної інформаційно-керуючої системи;
- •1) Управління очікуваннями, управління потребами, управління ризиками;
- •4) Управління процесами; управління проектами; управління змінами; управління знаннями; управління ресурсами.
3) Модель емоційного інтелекту;
4) модель емпатійного інтелекту.
54. Емпатія – це:
1) модель поведінки;
2) усвідомлене співпереживання поточному емоційному стану іншої людини, без втрати відчуття зовнішнього походження цього переживання;
3) це дії, сформовані шляхом повторення та доведення до автоматизму;
4) прояв емпатійного інтелекту.
55. Перші публікації з проблеми емоційного інтелекту належать:
1) К. Левіну та П. Селовею;
2) А. Маслоу та К. Левіну;
3) Дж. Мейеру та п. Селовею;
4) Р.Торндайку та Д. Векслеру.
56. Методами розвитку емоційного інтелекту є:
1) Груповий тренінг, індивідуальний тренінг, коучинг;
2) психологічний тиск, психологічна маніпуляція, маніпуляція;
3) змагання, спілкування, переговори;
4) інтерв’ю та консультування.
57. Опір – це:
1) найбільш гострий спосіб вирішення протиріч в інтересах, цілях, поглядах, що виникає в процесі соціальної взаємодії;
2) докорінне перетворення у будь-якій галузі людської діяльності;
3) Багатогранне явище, що викликає непередбачені зволікання, додаткові витрати і нестабільність процесу стратегічних змін;
4) діяльність партій, груп і рухів, що протистоять урядовому курсу й ведуть з правлячою партією (партіями) боротьбу за державну владу.
58. Етапи проведення стратегічних змін:
1) Виявлення, аналіз і передбачення потенційного опору запланованим змінам; зменшення до можливого мінімуму потенційного та реального опору; встановлення статус-кво нового стану.
2) Нормування. Ціль; Програмування. Ціль; Програмування. Моніторинг персоналу.
3) Формування номінальної групи, становлення асоціації, формування корпорації.
4) Планування та складання графіка роботи; розподіл робочих завдань; навчання робочих груп; оцінка виконання робіт; контроль якості.
59. Існують такі форми опору змінам:
1) неприхильне ставлення до змін та відкрита боротьба;
2) боротьба, ухилення, пристосування, поступка, компроміс та колаборація;
3) прийняття або неприйняття змін; відкрита або прихована демонстрація відношення до змін;
4) централізована форма опору, децентралізована форма опору та змішана форма опору.
60. Основні мотиви опору перетвореннями поділяються на:
1) економічні, організаційні, особистісні, соціально-політичні мотиви;
2) індивідуальні та групові мотиви;
3) мотив належності, мотив безпеки, мотив статусу, мотиви цікавості, діяльності та бажання маніпулювати;
4) процесуально-змістовні мотиви, екстринсивні (зовнішні) мотиви.
61. Організаційна культура – це:
1) соціально-професійна якість суб’єкта праці, що представляє собою ступінь оволодіння трудовими досягненнями;
2) сформована протягом всієї історії підприємства (установи) сукупність прийомів і правил адаптації організації до вимог зовнішнього середовища та формування внутрішніх відносин між групами працюючих;
3) культура, в основі якої лежать певні норми, що повинні строго дотримуватися менеджером і підлеглими;
4) система цінностей, правових ідей, переконань, навичок і стереотипів поведінки, правових традицій, прийнятих членами певної спільноти (державної, релігійної, етнічної) і використовуються для регулювання їх діяльності.
62. Фактори, що сприяють формуванню організаційної культури поділяються на такі групи:
1) позитивні, негативні фактори;
2) функціональні та дисфункціональні фактори;
