Література:

1. Закон України “ Про об’єднання громадян” від 10 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34.

2. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997, № 24.

3. Закон України “Про політичні партії в Україні” // Відомості Верховної Ради України. – 2001, № 23.

4. Бабкін В.Д. Соціальна демократія: проблеми і перспективи. – К., 2000.

5. Выдрин Д.И. Очерки практической политологии. – К., 1991.

6. Дмитриев Ю.А. Соотношение понятий политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. – 1994. – № 7.

7. Литвин В. Партія як форма політичної організації суспільства // Політика і час. – 1992. – №1.

8. Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. – № 8.

9. Пугачев В.П., Соловьев А.И. Введение в политологию: Учебник для студентов вузов. – М., 2003.

10. Якушик В.М. Політична система і політичний режим // Політична думка. – 1993. – № 1.

Тема 9: Об’єктивне юридичне право: поняття, властивості, функції План:

Вступ

1. Плюралізм праворозуміння у сучасному правознавстві. Поняття і елементи об’єктивного юридичного права.

2. Ознаки і властивості об’єктивного юридичного права.

3. Функції об’єктивного юридичного права.

Висновок

Методичні рекомендації до теми:

Перше питання повинно містити різні концепції розуміння права та розкривати причини такого різноманіття у визначенні права. В цьому ж питанні слід розкрити поняття об’єктивного юридичного права, приймаючи до уваги те, що об’єктивним воно є в силу того, що не залежить від суб’єктів, на яких вино впливає, а юридичним – тому що встановлюється або санкціонується і забезпечується державою. Тому об’єктивне юридичне право – це система загальнообов’язкових правил поведінки, яки встановлюються або санкціонуються і забезпечуються державою з метою регулювання, охорони і захисту суспільних відносин.

У другому питанні важливо юридичні властивості об’єктивного юридичного права (нормативність, стабільність, динамізм, системність, формальна визначеність) та його ознаки, яки відрізняють його від загальносоціального (природного) права.

Висвітлюючи третє питання слід розглядати функції права поділивши їх на дві основні групи (види): загальносоціальні (тобто такі функції, яки здійснюються й іншими регуляторами суспільних відносин) та спеціально-юридичні (тобто ті функції, яки здійснюються виключно завдяки права).

Література:

1. Алексеев С.С. Теория права. – М., 1995.

2. Власенко Н.А., Назаренко Т.Н. Неопределённость в праве: понятие и формы // Государство и право. – 2007. – № 6.

3. Воротилин Е.А. Естественное право и формирование юридического позитивизма // Государство и право. – 2008. – № 9.

4. Кистяковский Б.А. Право как социальное явление // Социологические исследования. – 1990. – № 3.

5. Коростей В. Про функції права // Право України. – 2004. – № 9.

6. Лейст О. Сущность права. – М., 2002.

7. Мальцев Г.В. Понимание права. – М., 2000.

8. Мальцев Г.В. Социальные основания права. – М., 2007.- С. 38 -115.

9. Нерсесянц В.С. Философия права. – М., 1997. – Раздел І. – Гл. ІІ, ІІІ; Раздел V. – Гл. V.

10. Рабінович П.М. Право сучасної України: тенденції та суперечності розвитку // Правова система України. Питання теорії і практики. – К., 1993.