Тема 19 захист прав сільськогосподарських товаровиробників

^ Які гарантії прав та інтересів суб'єктів АПК?

Чинним законодавством досить детально передбачені державні гарантії прав і інтересів сільськогосподарських підприємств. Зокрема, державою гарантується право за­йматись підприємницькою діяльністю: придбавати необ­хідне для цієї діяльності майно; вільний вибір сфери і на­прямів своєї діяльності, в межах встановлених законодав­ством; розпорядження майном, виробленою продукцією і прибутком; право на захист від монопольної діяльності окремих підприємств і об'єднань; самостійно визначати структуру сільськогосподарських підприємств тощо.

Держава, незалежно від організаційно-правової форми підприємства та форми власності, на якій вона базується, створює рівні умови доступу до ринкових відносин та її системи, до матеріальних, фінансових, природних ресурсів і т.ін. Держава гарантує безперешкодне здійснення аграр­ними товаровиробниками банківських операцій по розпо­рядженню власними коштами та фінансове кредитних відносин, а також право вільного розпорядження валют­ними коштами.

Законодавство України містить гарантії щодо недопу­щення вилучення без судового рішення майна сільсько­господарських підприємств державними виконавчими службами, податковими та іншими органами. У випадках незгоди з такими діями державних органів, яким це пра­во надано чинним законодавством, підприємства мають право оскаржити такі рішення та дії в суді. Причому, від­повідно до чинного законодавства, збитки, заподіяні під­приємству неправомірними діями інших осіб, в тому чис­лі і несдержан! доходи, підприємства мають право в судо­вому порядку стягнути з винних в судовому порядку.

141

Втручання в підприємницьку діяльність товаровироб­ників, яку вони здійснюють у відповідності з чинним за­конодавством, не допускається. Таким чином, права та інтереси сільськогосподарських товаровиробників законо­давством України гарантовані. Ці гарантії зводяться до чіткого юридичного закріплення їх різносторонніх прав та інтересів в цілях забезпечення оптимальної господар­ської, соціальної і іншої діяльності.

(^ Який судовий захист прав та . інтересів сільськогосподарських товаровиробників ?

В системі юридичних засобів захисту прав і законних інтересів сільськогосподарських підприємств, незалежно від форми власності, на якій вони базуються, та організа­ційно-правових форм, важливу роль відіграє діяльність судів та господарських судів. Це пояснюється, зокрема, тим, що в умовах ринкової економіки сфера судового захисту прав та законних інтересів сільськогосподарських това­ровиробників значно розширилась.

Так, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта під­приємницької діяльності, мають право звертатися до гос­подарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право звертатись також в державні та інші органи громадяни, що не є суб'єктами підприємницької діяльності. Угода про відмову від пра­ва на звернення до господарського суду є недійсною.

(^ Який порядок досудового

врегулювання спорів, що виникають з договірних відносин?

Сторони застосовують заходи досудового врегулюван­ня господарського спору у випадках, передбачених Гос-

142

подарським процесуальним кодексом України // ВВР.— 1992.— № 6.— Ст. 56, а також за домовленістю між со­бою, якщо це обумовлено договором.

Спори, що виникають з договорів перевезення, надання послуг зв'язку та договору, заснованому на державному .замовленні, можуть бути передані на вирішення господар­ського суду за умови додержання сторонами порядку до­судового врегулювання. Стаття 5 ГПК України містить перелік відносин, на які порядок досудового врегулюван­ня спорів не розповсюджується.

Сільськогосподарські підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підпри­ємств, зобов'язані поновити їх, не чекаючи одержання пре­тензії. Сільськогосподарські підприємства, чиї права і за­конні інтереси порушено, з метою безпосереднього вре­гулювання спору з порушником цих прав та інтересів звертаються до нього з письмовою претензією. У претен­зії зазначаються: а) повне найменування і поштові рекві­зити заявника претензії та підприємства, якому претен­зія подається, обставини, на підставі яких подано претен­зію, та відповідні докази, сума претензії та її розрахунок;

перелік документів, що додаються до претензії (ст. 6 ГПК

України).

Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який

обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов'язковими для обох сторін правилами або дого­вором передбачено право перепровірки забракованої про­дукції підприємством-виготовлювачем, претензії, пов'язані з якістю та комплексністю продукції, розглядаються про­тягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всі до­кументи, необхідні для її розгляду, вони витребуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менше п'яти днів, не враховуючи часу поштового

пробігу.

Про результати розгляду претензії заявник повідомля­ється у письмовій формі. У відповіді на претензію зазна­чаються: повне найменування і поштові реквізити підпри­ємства, що дає відповідь, та підприємства якому надсила­ється відповідь; дата і номер відповіді; дата і номер пре­тензії, на яку дається відповідь; коли претензію визнано повністю чи частково — визивна сума і т. ін. (Ст. 8 ГПК

України).

143

Якщо у відповіді про визнання не повідомляється про перерахування визнаної суми, заявник претензії по закін­ченні 2 днів після одержання відповіді має право надісла-/ ти до банку розпорядження про списання у безспірному порядку визнаної боржником суми.

В разі порушення строків розгляду претензії, встанов­лених ГПК України, чи залишення її без відповіді госпо­дарський суд при вирішенні спору має право стягнути в доход державного бюджету з підприємства, що припусти­лося такого порушення, штраф у розмірі 2% від суми претензії, але не менш як 5 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більш як 100 розмірів неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.