Тема 6 правове регулювання відносин 3 організації, дисципліни та охорони праці на сільськогосподарському підприємстві

^ Що слід розуміти під організацією та дисципліною праці на сільськогосподарському підприємстві?

У процесі виробництва сільськогосподарської продук­ції його працівники вступають в різноманітні відносини, які потребують чіткої правової регламентації.

Особи, зайняті в сільському господарстві ..вправі працю­вати індивідуально, на сімейній основі або колективно, сумісно з іншими трудівниками, шляхом кооперації пра­ці і майна, тобто в селянському (фермерському) господар­стві, кооперативі, інших формуваннях.

Спільна праця в будь-якому підприємстві повинна бути належним чином організована, а відносини між праців-, никами взаємоузгоджені. Таким чином, організація пра­ці — це взаємоузгоджені, впорядковані трудові та інші суспільні відносини членів, учасників або акціонерів на основі принципу колективізму будь-якого сільськогоспо­дарського підприємства. .

Основними принципами організації праці є: вільне використання своїх здібностей і майна при здійсненні підприємницької та іншої діяльності, не забороненої за­коном; врахування умов і особливостей виробництва і аграрної праці; доцільність і корисність трудової, підпри­ємницької діяльності селянських та інших професійних колективів в землеробстві, тваринництві, рослинництві, інших галузях виробництва; переробки і реалізації сіль­ськогосподарської продукції; правильного поєднання гро­мадських і особистих інтересів; матеріальна зацікавленість працівників тощо.

46

Організована робота і сільськогосподарське виробниц­тво неможливі без додержання працівниками дисциплі­ни праці. Дисципліна праці — це сукупність дій (або утри­мання від них), передбачених трудовим законодавством, локальними нормативними актами, звичаями, які повинні виконувати працівники всіх організаційно-правових форм сільськогосподарського виробництва.

Правове регулювання дисципліни праці являє собою сукупність нормативних актів державних органів, а також локальних нормативних актів, приписами яких здійсню­ється організаційний вплив на учасників трудового про­цесу. Трудова дисципліна в сільськогосподарських підпри­ємствах забезпечується створенням необхідних організа­ційних та економічних умов із застосуванням методів переконання, виховання та заохочення за сумісну працю, а в випадках порушення трудової дисципліни, застосуван­ня дисциплінарних стягнень.

й^ Яка правова регламентація

внутрішнього трудового розпорядку в сільськогосподарських підприємствах?

Організація праці в сільському господарстві і інших обслуговуючих його галузях — це комплексний інститут аграрного законодавства. Він включає в себе сукупність основних понять, принципів, правил і норм, які регламен­тують узгоджену і сумісну, роботу окремих осіб і трудо­вих колективів, зайнятих аграрно-господарською і підпри­ємницькою діяльністю.

Основні трудові обов'язки сільськогосподарських тру­дівників закріплені в Кодексі законів України про пра­цю і конкретизовані у Правилах внутрішнього трудового розпорядку конкретних підприємств. В них викладені певні норми, які регулюють внутрішньогбсподарські від­носини, закріплюють правила належної поведінки праців­ників підприємства, їхній правовий статус, регламентують відносини працівників між собою, а також з підприємст­вом в процесі праці. Регламентація організаційно-управ­лінських, майнових, трудових, соціально-побутових та ін­ших відносин визначається внутрішнім трудовим розпо­рядком аграрного підприємства.

47

Правила внутрішнього трудового розпорядку забезпечу­ють ритм праці (робочі періоди), який повинен відповіда­ти технології сільськогосподарського виробництва, вимо­гам охорони здоров'я працівників, гарантувати їх право на відпочинок. Додержання працівниками сільськогосподар­ських підприємств цих правил — неодмінна умова плано­мірної, узгодженої за часом і цілями роботи усього трудо­вого колективу сільськогосподарського підприємства.

В державних сільськогосподарських підприємствах Правила внутрішнього трудового розпорядку затверджу­ються за поданням власника або уповноваженого ним органа трудовим колективом і профспілковою організа­цією. За основу при їх розробці беруть Типові правила внутрішнього трудового розпорядку для робітників і служ­бовців підприємств, установ і організацій від 30.07.1984 p., а також Галузеві правила внутрішнього трудового розпо­рядку для цих же суб'єктів від 10.01.1985 р.

Правила внутрішнього трудового розпорядку в коопе­ративних та корпоративних сільськогосподарських під­приємствах приймаються загальними зборами членів, ак­ціонерів.

(^ Який правовий статус підрядно-орендних утворень як форми організації праці в сільськогосподарських підприємствах?

В умовах формування ринкових відносин в АПК важ­ливого значення набувають підрядно-орендні формування.

Підряд може мати різноманітні організаційні форми:

ланкову, бригадно-ланкову, бригадну, сімейну, особисту і ін.

При орендному підряді орендодавець передає орендно­му колективу чи окремому орендарю в оренду землю, ви­робничі приміщення, техніку і ін. для виконання ними договірних зобов'язань, а орендар бере на себе зобов'язан­ня виробити і реалізувати орендодавцеві продукцію згідно з умовами договору. В договорі сторони обумовлюють вза­ємні права та обов'язки, предмет договору, ціну продукції та інші умови. У разі неналежного виконання договору орендного підряду сторони можуть розірвати договір.

48

В сучасних умовах господарювання набуло поширен­ня створення в сільськогосподарських підприємствах вну­трішньогосподарських орендних підрозділів. Ними мо­жуть бути окремі працівники господарства, їх групи або трудові колективи, підрозділів. При цьому вони можуть залишатись у складі господарства, зберігаючи з ним тру­дові відносини. Внутрішньогосподарські колективи само­стійно розробляють і затверджують виробничу програму, чисельність працівників, форми оплати, розпорядок робо­чого дня тощо.

Для впровадження цієї форми трудових відносин і належного контролю за ними на сільськогосподарському підприємстві може створюватись комісія. Трудові відно­сини орендарів з орендодавцем — сільськогосподарським підприємством і в цьому випадку будуються на договір­них засадах.

Рішення про перехід структурного підрозділу сільсь­когосподарського підприємства на внутрішньогосподарсь­кий орендний підряд приймають загальні збори трудово­го колективу, і за їх дорученням керівник укладає відпо­відний договір з адміністрацією підприємства.

Правовою основою діяльності суб'єктів внутрішньогос­подарського орендного підряду є Закон України «Про орен­ду державного майна». Дія цього Закону поширюється на орендні правовідносини їх суб'єктів незалежно від орга­нізаційно-правової форми, якщо інше не передбачено за­конодавством та договором оренди.

й^ Як забезпечується охорона праці працівників сільського господарства?

Право кожного робітника підприємства, незалежно від його організаційно-правової форми та форми власності, на основі якої воно створене, на працю в умовах, які відпові­дають вимогам безпеки і гігієни, є одним із конкретних принципів правового регулювання трудових відносин.

Організація охорони праці в АПК включає комплекс правових, економічних та соціальних заходів щодо дер­жавного регулювання охорони здоров'я працівників АПК. Забезпечення безпечних умов праці покладається на ад­міністрацію підприємств, установ та організацій. Згідно з чинним законодавством. Законами України «Про під-

49

приємства в Україні», «Про селянське (фермерське) гос­подарство», «Про сільськогосподарську кооперацію», «Про підприємництво» та іншими, підприємство зобов'язане за­безпечити для всіх працівників безпечні умови праці і несе відповідальність за їх порушення, а також за шкоду, запо­діяну здоров'ю працівника.

Законом України «Про охорону праці» від 14.10.1992 p. // ВВР.— 1992.— № 49.— Ст. 688 встанов­лено, що роботодавець зобов'язаний в кожному структур­ному підрозділі підприємства створити безпечні і здорові умови праці згідно з вимогами трудового законодавства. Він повинен створювати і забезпечувати функціонування системи охорони праці, для чого:

—— створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення питань охорони праці;

— впроваджує сучасні і найбільш ефективні техноло­гії та засоби охорони праці по попередженню вироб­ничого травматизму, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови праці;

— забезпечує усунення причин, що призводять до не­щасних випадків та професійних захворювань;

— розробляє і затверджує інструкції, положення, інші локальні нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємств, тощо.

(р В чому полягає відповідальність та які її види застосовуються в аграрному праві?

Під відповідальністю в аграрному праві слід розуміти негативні наслідки для особи, яка вчинила правопорушен­ня. Заходи примусу залежать від характеру правопору­шення, ступеня його суспільної небезпечності, характери­стики суб'єкта цього правопорушення, кола його прав і обов'язків.

В аграрному праві розрізняють два види відповідаль­ності: дисциплінарну і матеріальну.

За порушення трудової дисципліни заходи дисциплі­нарної відповідальності передбачені в КЗпПУ, статутах та Правилах внутрішнього трудового розпорядку підпри­ємств АПК незалежно від їх організаційно-правової фор­ми та форми власності, на основі якої вони створені. Може

50

бути застосований тільки один з таких заходів дисциплі­нарної відповідальності: •

1) догана;

2) звільнення.

Законодавством, статутами, положеннями, правилами про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників сільського господарства й інші дисциплінарні стягнення.

За шкоду, заподіяну аграрному підприємству, установі, організації внаслідок порушення сільськогосподарськими працівниками покладених на них трудових обов'язків, останні несуть матеріальну відповідальність. (Мал. 16).

Мал. 16;

(^ Який порядок застосування та зняття стягнень з працівників сільськогосподарських підприємств?

Дисциплінарна відповідальність застосовується у випад­ках вчинення працівником дисциплінарного проступку.

51

Відповідно до ст. 147¹ КЗпПУ дисциплінарні стягнен­ня застосовуються органом, якому надано право прийнят­тя на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду). Працівники, які обіймають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

При притягненні сільськогосподарських працівників до дисциплінарної відповідальності повинні враховуватись небезпечність проступку, обставини при яких він скоєний, особа порушника, його трудова діяльність і відношення до праці.

До застосування дисциплінарного стягнення від пору­шника повинні бути одержані письмові пояснення.

Дисциплінарне стягнення застосовується безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше місяця з дня його виявлення, не враховуючи часу відсутності працівника на роботі у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або пе­ребуванням його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше 6 місяців з дня вчинен­ня проступку.

За кожне порушення трудової дисципліни до сільсь-. негосподарського працівника може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення, яке оголошується в нака­зі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Відповідно до статуту і Правил внутрішнього трудово­го розпорядку члени кооперативних сільськогосподарсь­ких підприємств можуть притягатись до дисциплінарної відповідальності правлінням або загальними зборами (збо­рами уповноважених).

При виявленні правопорушення, скоєного працівником сільськогосподарського підприємства (кооперативу, іншого колективного підприємства), збори бригади (ферми) або рада виробничого підрозділу розглядають та обговорюють усі випадки порушення окремими членами трудової дис­ципліни і вносять до правління підприємств свої пропо­зиції про притягнення порушника до відповідальності.

Застосування до членів кооперативних, корпоративних та державних сільськогосподарських підприємств заходів дисциплінарного стягнення не звільняє їх від матеріаль­ної відповідальності за шкоду, заподіяну підприємству.

Якщо протягом року з дня накладення дисциплінар­ного стягнення працівника сільськогосподарського підпри-

52

ємства не буде піддано новому дисциплінарному стягнен­ню, він вважається таким, що не мав дисциплінарного стя­гнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення тру­дової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути знято до закінчення одного року.

На голову правління, голову ревізійної комісії, членів правління і членів ревізійної комісії дисциплінарні стяг­нення накладаються загальними зборами (зборами упов­новажених), а на головних (старших) спеціалістів — за­гальними зборами, зборами уповноважених або правлін­ням сільськогосподарського підприємства.

(^^> Які види матеріальної

.відповідальності працівників сільського господарства передбачені законодавством за шкоду, заподіяну ними підприємству, організації при виконанні трудових обов'язків?»

Матеріальна відповідальність працівників сільського господарства за шкоду, заподіяну підприємству, організа­ції при виконанні ними трудових обов'язків, є самостій­ним видом юридичної відповідальності, яка регулюється нормами трудового законодавства та локальними норма­тивним актами сільськогосподарських підприємств.

'КЗпПУ та статути кооперативних організацій перед­бачають, що матеріальна відповідальність за шкоду, запо­діяну працівником підприємству, застосовується при наяв­ності в цьому його вини і тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбаченому законодавством і за умови, коли така шкода заподіяна протиправними і винними діями працівника.

За зазначених умов і підстав матеріальна відповідаль­ність може бути покладена на працівника незалежно від притягнення його до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Матеріальна відповідальність, як правило, обмежуєть­ся середнім місячним заробітком працівника і не повинна перевищувати розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством.

53

Працівник не відповідає за шкоду, яка відноситься до нормального виробничо-господарського ризику, або в умо­вах крайньої необхідності.

За чинним законодавством України про працю, локаль­ними нормативними актами конкретних аграрних під­приємців (статутами, правилами внутрішнього трудового розпорядку) працівники сільського господарства, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого серед­нього місячного заробітку (обмежена відповідальність).

Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Повна відповідальність працівників сільськогосподар­ських кооперативних та державних підприємств настає у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємст­ву у випадках, коли шкоду заподіяно:

1) навмисно;

2) працівником, який був у нетверезому стані;

3) діями працівника, які мають ознаки діянь, переслі­дуваних у кримінальному порядку;

4) при виконанні трудових обов'язків шкода відшко­довується у повному розмірі також у випадках, коли відповідно до законодавства на працівника покла­дено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, а також при наявності пись­мового договору про таку відповідальність, коли майно чи інші цінності було передано працівникові під звіт за разовою довіренністю.

Мал.17.

При спільному виконанні працівниками окремих ви­дів робіт, пов'язаних із зберіганням, обробкою, продажем, перевезенням або із застосуванням у процесі виробницт-

54

ва переданих їм цінностей, коли неможливо розмежува­ти матеріальну відповідальність кожного працівника і укласти з ним договір про повну матеріальну відповідаль-і ність, може запроваджуватись колективна (бригадна) від-

і повідальність.

| Письмовий договір про колективну матеріальну відпо­відальність укладається між сільськогосподарським під­приємством і всіма членами колективу. (Мал. 17).

^ В якому порядку відшкодовуються збитки, що сталися внаслідок загибелі або розкрадання худоби та птиці?

Працівники кооперативних, корпоративних та держав­них сільськогосподарських підприємств, винні в загибелі, нестачі або розкраданні худоби, інших тварин та птиці, несуть відповідальність згідно з нормами чинного зако­нодавства та нормами локального законодавства (Стату­тами та Положеннями підприємств).

У разі виявлення факту загибелі, нестачі чи кражі ху­доби, птиці або інших тварин спеціальною комісією, ство­реною правлінням сільськогосподарського підприємства, складається про це акт, який є підставою для притягнен­ня винних осіб до матеріальної відповідальності.

Відшкодування збитків, причиною яких є розкрадання, нестача або загибель худоби та птиці, регулюється Поста­новою Кабінету Міністрів України «Про порядок визначен­ня розмірів збитків від розкрадання, нестачі, знищення (псу­вання) матеріальних цінностей» від 22 січня 1996 р. // ЗП. — 1996. — № 6. — Ст. 192.

Сума збитків в зв'язку з протиправними діями осіб, винних в розкраданні, нестачі чи загибелі тварин, визнача­ється за закупівельними цінами, що складалися на момент відшкодування збитків, із застосуванням коефіцієнта 1,5, відповідно до вказівок Міністерства економіки України «Про порядок оцінки шкоди від розкрадання, нестачі, зни­щення та псування матеріальних цінностей» від ЗО квіт­ня 1992 р.

Правління кооперативних утворень та адміністрація державних підприємств можуть дозволити особам, винним

55

у загибелі коней, кіз, свиней, овець, великої рогатої худо­би, відшкодувати збитки здачею підприємству рівноцін­них тварин.

З метою належного і правильного застосування зако­нодавства, яке регулює відносини по відшкодуванню зби­тків, пов'язаних з розкраданням, нестачею худоби, птиці та інших тварин, Верховний Суд України прийняв 29 гру­дня 1992 року Постанову «Про судову практику в спра­вах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками».

У відповідності з цим роз'ясненням суди повинні при розгляді справ цієї категорії з'ясовувати обставини, від яких залежить вирішення питань про розмір заподіяної шкоди, а також встановлювати осіб, які у цьому винні. Суди повинні також встановлювати умови та причини, які при­звели до вчинення неправомірних дій працівниками, з вини яких, заподіяна шкода підприємству, з'ясовувати, чи вхо­дили до функцій працівника обов'язки, неналежне вико­нання яких призвело до заподіяння шкоди, в чому поляга­ла його вина, чи було створено умови, які забезпечували б схоронність матеріальних цінностей і роботу з ними, яким є матеріальний стан працівника та інші обставини.

Ця постанова є обов'язковою для судових органів при розгляді справ відносно підприємств, установ і організа­цій усіх організаційно-правовлх форм і власності і, в пер­шу чергу, щодо суб'єктів АПК.