Список використаних джерел

1. Закон України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” від 18.01.2001р. за №2240-ІІІ.

Тема 10. Методика підготовки справляння збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття

Платниками збору є:

1. Суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи і організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

2. Філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників збору, зазначені в пункті 1, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади.

3. Фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які не використовують працю найманих працівників, а також адвокати, приватні нотаріуси.

4. Фізичні особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), та фізичні особи, які виконують роботу ( послуги) згідно з цивільно-правовими договорами, у тому числі члени творчих спілок, творчі працівники, які не є членами творчих спілок тощо.

Платники, перелічені в пунктах 1, 2, зобов'язані зареєструватись в органах Державної служби зайнятості в районах (містах) за місцезнаходженням, а платники, зазначені в пункті 3 - за постійним місцем проживання. Новостворені підприємства зобов'язані зареєструватись у 10-денний строк з дня одержання свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності чи прийняття рішення про створення установи, організації

У випадку реорганізації ( зміни форми власності, організаційно-правової форми, назви) або зміни місцезнаходження платник збору зобов'язаний у 10-денний строк подати до органу Державної служби зайнятості відповідну заяву про перереєстрацію. Якщо відбулися зміни в межах територіального обслуговування, реєстраційний номер платника не змінюється. У тому разі, коли платник за новим місцезнаходженням розміщений за межами території обслуговування органом Державної служби зайнятості, то він зобов'язаний у 15-денний строк провести остаточні розрахунки з Фондом зайнятості і знятися з обліку. Після проведення розрахунків на основі заяви платник збору знімається з обліку, його справа закривається і за новим місцем реєстрації не передається.

Підприємство, що ліквідується, зобов'язане у 10-денний строк з дня прийняття рішення про ліквідацію подати до органу Державної служби зайнятості заяву про зняття з обліку із зазначенням його правонаступника (якщо він є), документ про ліквідацію (рішення власника або суду). При цьому орган Державної служби зайнятості проводить документальну перевірку повноти сплати збору. У разі неспроможності підприємства сплатити борг, ця заборгованість відображається в довідці у 3-х примірниках, один з яких надсилається ліквідаційній комісії, другий - правонаступнику.

Відповідно до Закону України "Про збір на обов'язкове соціальне страхування" встановлюються ставки збору у таких розмірах:

Для платників збору, визначених пунктами 1, 2, - 1,9 відсотка фактичних витрат на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи із тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, у тому числі в натуральній формі, які підлягають обкладанню податком на доходи фізичних осіб (прибутковим податком з громадян). До цих витрат не відносяться витрати на оплату виконаних робіт (послуг) згідно з цивільно-правовими договорами, виплату доходів у вигляді дивідендів, процентів тощо, а також інші витрати, які не враховуються при обчисленні середньомісячної заробітної плати для призначення пенсій, перелік яких затверджується Кабінетом Міністрів України.

Для платників збору, визначених в пункті 3, - 0,5 відсотка від суми оподаткованого доходу (прибутку), яка обчислюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства України.

Для платників збору, визначених в пункті 4, - 0,5 відсотка від сукупного оподаткованого доходу, обчисленого відповідно до законодавства України.

Обчислення збору здійснюється платниками щомісячно.

У разі одержання працівниками доходів у натуральній формі, тобто продукцією власного виробництва підприємств, розмір доходу працівника обчислюється за ціною продукції, не нижчою від собівартості, у місяці, коли проведено нарахування доходів.

Збір з оплати праці (доходу, винагороди), одержаний в іноземній валюті, сплачується в національній грошовій одиниці України. Для визначення цього збору доходи обліковуються в національній валюті за курсом Національного банку України, що діє на дату одержання доходу. Збір з громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, адвокатів, їх помічників, приватних нотаріусів та інших громадян, діяльність яких заснована на приватній власності фізичної особи та виключно на її праці, нараховується на доход (прибуток), що підлягає оподаткуванню, тобто на різницю між валовим доходом та документально підтвердженими валовими витратами. Порядок обчислення оподаткованого доходу (прибутку) визначається Кабінетом Міністрів України.

Збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття сплачується філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованих на території іншої, ніж платник зборів, територіальної громади, щоквартально із фактично одержаного доходу (прибутку) за звітний період (квартал), не пізніше 20 квітня, 20 липня, 20 жовтня та 20 січня.

Платники зобов'язані вести облік збору на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття, а також щоквартально складати розрахункову відомість про нарахування і перерахування збору та подавати у Державну службу зайнятості населення за місцем реєстрації не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця.

Відповідальність за правильність обчислення і своєчасність внесення коштів у Фонд зайнятості населення покладається на платників.

Контроль за правильним нарахуванням, своєчасним і повним перерахуванням збору, здійснюється органами Державної служби зайнятості і Державної податкової адміністрації.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року "Про стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів" сума своєчасно не сплаченого збору вважається простроченою заборгованістю (недоїмкою) і стягується з нарахуванням пені згідно з чинним законодавством.

Нарахування пені на прострочені платежі платників проводиться ними або відповідними органами Державної служби зайнятості. Пеня на пеню не нараховується.

При надходженні документів на сплату недоїмки у першу чергу погашається недоїмка, а потім - пеня. У разі, коли за платниками до наступного чергового строку сплати збору значиться недоїмка, то вона погашається в такому порядку: спочатку погашається недоїмка минулих років, потім послідовно: пеня за цю недоїмку, недоїмка за перший строк платежу поточного року, пеня за цю недоїмку і т.д., після цього погашаються платежі за чергові строки сплати, які не надійшли в поточному році. При стягненні недоїмки за рішенням суду в першу чергу покриваються судові витрати на її стягнення.

Днем сплати збору та пені вважаються:

а) при перерахуванні платежу з рахунку платника - день списання установою банку суми платежу;

б) при внесенні готівкою - день внесення готівки у банківську установу чи підприємство зв'язку.

Нарахування пені проводиться, починаючи з наступного дня після настання строку сплати збору, по день сплати включно. У разі, коли строк сплати збігається з вихідним (святковим) днем, пеня нараховується, починаючи з наступного робочого дня після вихідного (святкового) дня. За несвоєчасне зарахування збору до Державного бюджету України банківська установа сплачує пеню за кожен день прострочки у розмірі, передбаченому чинним законодавством. З платника за ці дні пеня не стягується.