8.2.2. Родини Кропивові, Коноплеві
Ці дві родини розглядаються разом тому, що вони обидві відносяться до порядку Кропивоцвітих підкласу Диленіїд.
Родина Кропивові нараховує більш як 850 видів, які об`єднуються в 45 родів. Це, звичайно, тропічні рослини - невеликі дерева, напівкущі, однорічні та багаторічні трави. Їх еволюція йшла шляхом спрощення будови органів, особливо квітки. Так, число тичинок може зменшитися до однієї, оцвітина бути відсутньою. Квітки одностатеві і рідше двостатеві. Кропивові - це вітрозапильні рослини. У більшості з них плоди сухі (горіховидні) і лише у деяких видів плід схожий на кістянку або ягоду за рахунок розростання чашечки або квітконіжки. Насіння поширюється переважно тваринами.
У всіх, мабуть, без винятку людей слово “кропива” викликає уявлення про рослину, що безжалісно жалить. В нашій місцевості - це в основному два види - кропива дводомна і кропива жалка (рис.78). На Україні зустрічається 6 видів кропиви.
Жалкі волоски кропиви мають спеціальні жалкі клітини. Вони містять їдку рідину складного хімічного складу. Для тих, хто цікавиться, назвемо ці основні речовини: гістамін, ацетилхолін, мурашина кислота. Жалкий волосок має вигляд тоненької трубочки з невеличкою округлою голівкою. Кінчик волоска твердне і стає ламким. При дотику він одламується, гострі краї проколюють шкіру і в ранку потрапляє вміст клітини. В результаті виникає кропивний опік. Він дещо хворобливий і неприємний.
Рис. 73. Кропивові. Кропива дводомна: 1 - жалкий волосок; 2 - частина пагона з плодами; 3 - тичинкова квітка до викидання пилку; 4 - те ж саме після запилення; 5 - плід. Кропива жалка: 6 - частина пагона з суцвіттям; 7 - розріз маточкової квітки. Кропива коноплева
Але необхідно знати, що кропива дводомна - дуже корисна рослина. Вона багата вітамінами А, С, К та мінеральними солями.
В народній медицині вона використовується як ефективний кровоспинний засіб при внутрішніх кровотечах, при недостатній кількості вітамінів в організмі. Здавна кропива відома як прядивна рослина і в минулому була звичайною сировиною для виготовлення тканин. Жалка рідина є згубною для бактерій. Рибалки і в наш час для збереження риби у свіжому стані виймають нутрощі і закладають всередину кропиву. Інший близький родич кропиви дводомної - кропива жалка, що також росте, як бур`ян, скрізь (рис.73). Це більш дрібна і ще більш жалка рослина. Ці два види відрізняються і за розміщенням квіток: кропива жалка однодомна рослина, а кропива дводомна, навіть виходячи з її назви, дводомна. Інший вид - кропива коноплева - також зустрічається на Україні і відрізняється дуже розсіченими листками (рис.73). Ще один вид - кропива кулястоквіткова росте в Криму. Це невеличка сизувата рослина з цілісними листками і кулястими суцвіттями, що сидять в пазухах листків. Але не всі жалкі кропивові такі слабенькі, як наші. Опіки тропічних видів іноді призводять до тяжких наслідків. Так, опік тропічного дерева лапортеї гострожалкої, що з Південно-Східної Азії, може викликати смерть дитини. Поганою славою користуються також деревовидні лапортеї Філіппін: лапортея лусонська та лапортея напівзамкнута. Невимовно хворобливі опіки викликаються австралійською лапортеєю велетенською, що росте в тропічниих дощових лісах. Біль від її опіку нерідко призводить до запоморочення і відчувається ще протягом кількох місяців. Такі ж небезпечні рослини зустрічаються на островах Фіджі, Антільських островах, в Індокитаї.
Жалкі клітини, мабуть, захищають рослину від поїдання тваринами, але це не такий вже надійний захист, як може здатися. Наприклад, отруйні листки австралійських лапортей безкарно поїдає велика рогата худоба, а равлики з насолодою об`їдають листки кропиви. Тому всяке пристосування відносне. В даному випадку жалкі волоски відлякують тварин, але не всіх. В свою чергу, у деяких тварин виробляються пристосування, що дозволяють використвовувати в їжу неїстівні для інших рослини. Вже відмічалося, що еволюція рослин та тварин, що живляться цими рослинами, протікала взаємопов`язано, тобто спря-жено. Такими ж шляхами, як вам вже відомо, проходила еволюція рослин та їх запилювачів. Певні види рослин запилюються лише одними і тими ж видами комах. Це ж явище можна помітити і при поширенні насіння та плодів тваринами.
Інша цікава родина порядку кропивоцвітих - це родина коноплевих. В родині всього 2 роди - коноплі та хміль з трьома або чотирма видами. Коноплі посівні - дивні рослини. Вони вважаються дводомними, але під дією факторів довкілля (підвищення кількості СО2, ауксину) можуть переходити до однодомності. Жіночі і чоловічі рослини настільки різні за зовнішнім виглядом, що в народі отримали різні назви: жіночі особини - “матірка”, а чоловічі - “посконь” (рис.74).
Рис. 74. Коноплі посівні: 1 – тичинкова квітка; 2 - маточкова квітка; 3 - плід
Дикорослі форми конопель займають практично всю Північну Євразію. Культурні сорти поширені по всьому світові, крім Австралії. Коноплі вирощуються людиною з давніх давен і до нашого часу відіграють в житті людства дві ролі. На півночі, в помірних широтах коноплі використовуються як текстильна або харчова (конопляна олія) рослина. На півдні - в Китаї, Індії, Пакистані, Афганістані та Турції, в ряді країн Африки, в субтропічних областях Північної та Південної Америки, коноплі вирощуються для отримання наркотиків. Справа в тім, що в умовах холодного або помірного клімату коноплі майже втрачають наркотичні властивості. Але до певної міри ці речовини зберігаються і при вживанні можуть викликати сильні отруєння.
Використання конопель як засобу, що одурманює, відомо було тисячоліття назад. Відомий грецький історик стародавності Геродот так описував звичай скифів одурманювати себе димом конопель: “Взявши це конопляне насіння, скіфи підлазять під повстяну юрту і потім кидають його на розпечене каміння. Від цього піднімається такий сильний дим та пара, що ніяка елінська лазня не зрівняється з такою лазнею. Насолоджуючись нею, скіфи голосно репетують від насолоди. Таке паріння служить їм замість лазні, тому що водою вони зовсім не миються”.
Звичайно, для куріння використовують сухі маточкові суцвіття, листки та молоді пагони і часто в суміші з тютюном. Таку суміш називають анашею або маріхуаною. Якщо розминати свіжі рослини коноплі (звичайно, це роблять ногами), то сік загусає у вигляді смоли, яку називають гашишем. Його в основному тільки курять, рідше їдять. Таким чином, коноплі також вносять свій негативний вклад у поширення наркоманії.
В ХХ столітті ця хвороба набула загрозливих розмірів, тому в 1961 році була прийнята Єдина Конвенція про наркотичні речовини. Її підписали всі країни, що входять до ООН. Були створені спеціальні міжнародні заклади по боротьбі з наркотиками.
Ще одна рослина цієї родини широко відома на Україні - хміль. Цей рід поширений у всіх помірних зонах північної півкулі (Європа, Азія, Північна Америка). Найвідоміший хміль звичайний. Це багаторічна дводомна рослина з пагоном, що в`ється і досягає 10 м. Зимує хміль (у відповідь на питання відомої пісні “... де ж ти хмелю зиму зимував...”) у стані кореневища, а надземна частина відмирає. Тичинкові квітки зібрані в суцвіття волоть, а маточкові - в головки - “шишки”. Маточкові суцвіття містять алкалоїд лупулін. Хміль - дуже красива рослина і часто використовується, як декоративна, для оформлення балконів, альтанок, стін, тощо. Але головне призначення культурних сортів хмелю - це використання його у виробництві пива. Для надання особливого смаку цьому напою в нього додають настій з сухих маточкових суцвіть (“шишок”) хмелю, хоча сама рослина “хмільної” дії не має. Цікаво відмітити, що давні греки та римляни, які вживали виноградні вина, вважали пиво варварським напоєм, що негідно цивілізованої людини. Але, як казали давні римляни, tempora mutamur, et nos in illis, - час змінюється і ми змінюємося разом з ним.
Використовують хміль і з лікувальною метою як заспокійливий, сечогінний та протизапальний засіб. Його додають до суміші трав при виготовленні заспокійливих чаїв.