4. За порядком введення і обіг нових грошей:

• одномонетні реформи – введення нових грошей в обіг здійснюється за короткий строк (7-15 днів);

• паралельного типу – випуск в обіг нових грошових знаків здійснюється поступово і вони функціонують в обігу паралельно зі старими купюрами.

Згідно зі світовим досвідом грошових реформ, існують такі (види грошових реформ) методи стабілізації валют: нуліфікація, ревальвація (реставрація), девальвація, деномінація.

Нуліфікація – оголошення державою знецінених паперових грошових знаків недійсними і вилучення їх з обороту. В обіг випускаються нові гроші.

В Україні нуліфікація відбулася в 1996 р. Знецінена грошова одиниця (купон – карбованець) була замінена в певній пропорції (100 000 крб.) до однієї гривні.

Девальвація – офіційне зниження державою курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Ревальвація – це офіційне підвищення державою курсу національної валюти щодо іноземних валют.

Деномінація – укрупнення грошової одиниці без зміни її найменування, що проводиться з метою забезпечення грошовою обороту і надання більшої повноцінності грошам. (Обмін старих грошових знаків на нові проводиться в певній пропорції).

Так, у 1961 р. в СРСР старі гроші були замінені на «нові» таким чином, що 1 «новий» рубль дорівнював 10 «старим». Завдяки деномінації вдається значно скоротити кількість грошових купюр і монет, що перебувають в обігу.

Самостійна робота

1. Державне регулювання інфляції.

Антиінфляційна політика — комплекс заходів щодо державного регулювання економіки, які спрямовані на боротьбу з інфляцією.

Історично сформувалися два основних шляхи такої політики: дефляційна політика (регулювання попиту) та політика доходів.

Дефляційна політика ґрунтується на методах обмеження платоспроможного грошового попиту через грошово-кредитний та податковий механізми шляхом скорочення державних видатків, підвищення відсоткової ставки за кредит, посилення податкового пресу, обмеження грошової маси тощо.

Варіанти антиінфляційної політики обираються залежно від пріоритетів. Якщо ставилося завдання стримувати економічне зростання, то проводилась дефляційна політика; якщо метою було стимулювання економічного зростання, то перевага надавалась політиці доходів, яка передбачала державний контроль над заробітною платою та цінами: фіксація зарплати, фіксація цін на товари та послуги, встановлення темпів росту зарплати та цін у певних межах, проведення жорсткої антимонопольної політики

Індексація (повна або часткова) означає компенсацію збитків у результаті знецінення грошей.

2. Особливості проведення грошової реформи в Україні.

Грошова реформа в Україні була проведена з 2 по 16 вересня 1996 року. Ця реформа була «м’якого» типу (проведення заходів щодо заміни діючої грошової одиниці, стабілізація нових грошей без якісної перебудови системи грошового обороту) з деномінацією грошових знаків (зменшення на п’ять нулів), із зміною назви грошової одиниці шляхом обміну грошових купюр (українських карбованців на гривні). Було вилучено з обігу та обмінено без будь-яких обмежень старі грошові знаки на нові у пропорції 10:1.

Офіційна концепція грошової реформи ґрунтувалась на принципах «повної прозорості» і «неконфіскаційності». На думку деяких спеціалістів, ці принципи зумовили некомплексність і обмеженість реформи. Також багато хто вважає, що введення гривні було більше політичним, ніж економічним.

Вона має такі властивості: