1. Багаточинникова зумовленість:

• економічні причини (необхідність забезпечення економічної незалежності України);

• політичні причини (Україна, як незалежна держава повинна була мати власні гроші й власну грошову систему).

2. Багатоцільове спрямування полягало у вирішенні трьох найважливіших завдань:

• створити національні гроші й грошову систему як атрибут незалежності держави;

• забезпечити високий рівень стабільності національної грошової одиниці;

• сформувати і ввести в дію нові методи та інструменти грошового обороту і грошового ринку.

3. Довготривалість і багатоетапність реформи. Вона тривала майже п’ять років і пройшла три етапи проведення реформи в Україні:

• перший етап (січень – листопад 1992 р.) – в обіг було випущено український купоно-карбованець і забезпечено його функціонування;

• другий етап (листопад 1992 р. – серпень 1996 р.) – український карбованець закріпився як єдина національна валюта;

• третій етап (вересень 1996 р.), який завершився введенням в обіг постійної грошової одиниці – гривні.

2

4. Застосування тимчасових грошей як перехідних та їхнє гіпервисоке знецінення (за 1992–1996 рр. маса грошей в обороті за агрегатом М₂ зросла більше ніж у 240 разів).

5. Створення нового механізму монетарного регулювання.Сформовано грошовий ринок (кредитний, валютний, ринок цінних паперів; запроваджено монетарні інструменти регулювання кількості грошей (облікова політика, обовязкове резервування, операції на відкритому ринку).

6. Соціальна спрямованість реформи (вона була неконфіскаційною і прозорою. На жаль, у ході реформи основних соціальних тягот зазнали широкі верстви населення, які втратили своїх вклади, розміщені в Ощадному банку).

І все ж, незважаючи на значні недоліки грошової реформи в Україні, вона отримала конституційну національну грошову одиницю – гривню.

Споживчий кошик українця

3 Июня 2011

Уряд пропонує українцям харчуватися удвічі гірше, ніж годували німецьких військовополонених у сталінських таборах у 1941 році. 106 грамів хліба, 5 грамів сала і 25 грамів ковбаси, півтора стакана молока та 250 грамів картоплі на день, пара шкарпеток та колготок на рік, одна пара білизни на 5 років – це не тюремні норми, а рекомендований державою так званий споживчий кошик для українців. У світі існує два види прожиткового мінімуму: соціальний, що враховує культурні потреби населення, та фізіологічний, необхідний для фізичного виживання людини (споживчий кошик). Останній розробляли на випадок війни з розрахунку норм харчів про продуктових картках. Виходить, Україна досі живе у тяжкі воєнні часи. Для порівняння, у 1941 році пайок для німецького військовополоненого, що утримувався у сталінських таборах, був майже удвічі більшим - 600 грам. У перерахунку на день, німецьких полонених під час війни годували так, як українців хочуть нагодувати у мирний час за 66 років після війни. Можна порадіти за те, що в продуктовому мінімумі українців є пів'яйця на день і молоко, чим німців обділили. Також населення повинно отримувати, на думку влади, на 35 грам більше солодощів, ніж німці в дні війни. Хоча в пайці полонених, на відміну від загальноукраїнського кошика, були присутніми ще й борошно, томат-пюре, а в кращі часи і горох, квасоля, сухофрукти та кава. Мабуть, і одягали їх не гірше, ніж українців сьогодні, бо, скажімо, чоловічі зимові черевики за споживчим кошиком можна придбати раз на 12 років. На 8 років нашій людині має вистачити одного пальта. Як заявив заступник міністра соціальної політики Надрага, держава пішла на зустріч громадянам, збільшивши норми споживання аж по 60 позиціях переліку з наявних 432. Профспілки та представники громадської експертизи, з якими узгоджували новий обов'язковий набір, наполягали на більш суттєвих змінах, але на ці благі наміри грошей у бюджеті не вистачило. У країнах заходу про населення дбають набагато краще. Скажімо, в Англії у споживчий кошик закладено шампанське та пиво, а ще МР3-плеєр з музичними записами. Крім того акустична гітара і великий перелік товарів для дому, включаючи дверні ручки та витрати на садівника. Кошик США передбачає витрати на тютюнові та алкогольні вироби, витрати на освіту, мобільний та комп'ютерний зв'язок. А французи заклали у свій споживчий кошик навіть витрати на відвідування перукарні, купування лаків для волосся, гелів для душу та інших численних косметичних засобів, без яких сучасне життя неможливе. Крім цього передбачені кошти на няню для дитини, апарати для виправлення зубів, оренду автомобілів, проїзд на таксі, а також їжу для котів та собак. Виходить, за світовими стандартами, чим повніше кошик відображає вимоги часу, тим багатша країна. Лише українці не відчувають цієї динаміки, живучи за стандартами воєнних часів минулого століття.

Громадяни України часто нарікають на низький рівень життя, невисокі зарплати і пенсії. Проте мало хто здогадується, що їх досить злиденний споживчий кошик, на основі якого і встановлюється розмір мінімальної зарплати та інших соціальних гарантій, був затверджений на офіційному рівні. Відтак, урядовці з власної ініціативи, напевно «дбаючи про добробут» своїх громадян, змусили українців вести боротьбу за виживання.

 

У 2000 році Кабмін прийняв спеціальну постанову з довгою назвою «Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення». Саме у ній було визначено основні параметри виживання українців і сформовано так званий споживчий кошик, на основі якого тепер встановлюється мінімальна зарплата та прожитковий мінімум.

 

Затверджений набір продуктів харчування, які необхідні, на думку влади, для людини працездатного віку, відзначається невибагливістю і надмірною скромністю. Так, за рік українці мають обмежитись споживанням всього лише 2,5 кг рису, 2 кг гречки, 1 кг пшона. Зловживати овочами також не варто. У річному споживчому кошику має бути не більше 28 кг капусти, 25 кг помідор та огірків, 10 кг цибулі та часнику. Крім того, потрібно дуже економно ставитись до олії: Кабмін рекомендує обмежитись 7,1 кг цього продукту за рік.

 

Ситуація з м’ясом ще гірша. Людині, яка живе на мінімальну зарплату, можна вживати лише 14 кг яловичини, 8 кг свинини, 2 кг сала, 9 кг ковбасних виробів та 12 кг птиці впродовж цілого року. Незважаючи на продуктову цінність, українська влада порахувала, що громадянам не варто їсти рибу і встановила в структурі споживчого кошику право працездатної особи у рік обходитись 7 кг свіжої риби та 4 кг оселедців.

 

Щодо молочних продуктів, то тут найбільш дефіцитна позиція спостерігається в категорії твердих сирів на зразок голландського — 3,5 кг на рік, сметани — 5 кг, сиру — 10 кг.

Компенсувати скромний продуктовий набір можна з допомогою хліба, якого дозволено споживати близько 100 кг у рік та картоплі — 95 кг.

 

Складаючи список мінімально необхідних речей для нормального існування людини, найбільшу скупість уряд проявив стосовно предметів гардеробу, а також — культурно-побутового і господарського призначення. Напевно, це пов'язане з тим, що можновладцям, які живуть у зовсім іншому матеріальному вимірі, важко спуститися до рівня потреб звичайного українця.

 

Так українським чоловікам пропонується купувати зимовий верхній одяг раз у чотири роки (пенсіонерам — раз у 5 років), носити один костюм 5 (7) років, джинси — 3 (5) років, светр — 3 (6) років, шапку — 6 років. У одній парі взуття (чоботи, черевики, туфлі, кросівки) пропонується ходити 3 — 5 років

 

У жінок прожитковий мінімум має дозволяти їм, за задумом турботливого Кабміну, купувати зимовий верхній одяг раз у 8 років (жінкам-пенсіонерам — раз у 10 років), сукню — раз у 5 (6) років, спідницю — один раз у 5 (6) років, купальник — раз у чотири роки. Щоправда, туфлі жінкам поблажливо дозволено міняти кожних півтора-два роки.

 

Абсурдні норми стосовно предметів гардеробу та взуття встановлено для дітей. Хоча дитячий організм швидко росте, проте прожитковий мінімум для дітей передбачає, що один і той самий одяг чи пара взуття мають служити їм у середньому 2 — 4 роки.

Український споживчий кошик створює умови для того, щоб громадяни майже не користувались новою побутовою технікою, дуже рідко купували меблі та посуд. Так, придбати телевізор середньостатистичній сім’ї можна лише раз у 10 років, холодильник — раз у 15 років, а пральну машину — раз у 14 років. А одна настільна лампа взагалі має прослужити аж 25 років!