26. Модифікації голосних фонем.

1. Комбінаторні зміни:

Акомодація

Ступінь вияву акомодації залежить від місця творення сусідніх приголосних. В українській мові вплив твердих приголосних не сильний, але різноманітний.

Основні вияви впливу твердих приголосних:

1. У позиціях між губними нелабіалізований голосний набуває лабіалізованого відтінку (бив - [б^ои^о΄ў]).

2. Носові приголосні частково назалізують голосний (нам - [н^.а^.΄м]).

Вплив м’яких приголосних виявляється дуже яскраво, а саме, під впливом м’яких голосних [а], [о], [у], [е] набувають і-подібного звучання.

Асиміляція

Процес асиміляції виявляється через чергування фонем (е//о – шестеро - шостий) та зустрічається дуже рідко.

2. Позиційні зміни:

Редукція

Всі голосні фонеми в ненаголошеній позиції зазначають кількісних і якісних змін.

Кількісні зміни – зменшення тривалості звука при збереженні характерних ознак. В усіх позиціях ненаголошений голосний в два-три рази коротший за наголошений.

Якісні зміни – втрата звуком характерних ознак.

Кількісна і якісна редукція виявляється одночасно. Вважають, що якісна редукція є наслідком кількісної. Ненаголошеним голосним пропонують зайняти центральне (нейтральне) положення. При цьому задні голосні просуваються наперед, передні – назад, високі – вниз, низькі – угору. На слух зміни А, У, І в ненаголошених позиціях майже не помітні. Вимова Е наближається до вимови Е, і навпаки. Ненаголошений О перед складом з наголошеним У наближається до У.

26. Модифікація приголосних фонем.

Комбінаторні зміни:

Акомодація приголосних до голосних виявляється не так яскраво, як акомодація голосного до приголосного. До найхарактерніших належать такі вияви цього явища:

1. Напівпом’якшена вимова перед [і] губних, шиплячих, задньоязикових (ґ, к, х) та глоткового [г] - [п^,іна], [б^,іг], [ф^,ін], [м^,іĭ], [в^,ін], [наш^,і], [меж^,і], [реч^,і], [г^,ірко], [к^,іхт^,і].

2. Лабіалізація приголосних перед [о], [у] - [с^оом], [се^ило], [л^о/ул^,ка], [с^от^оо], [з^ор^оуб].

Асиміляція приголосних дуже поширена в українській мові. Вона буває регресивною та прогресивною, але переважає регресивна.

Наслідком асиміляції можуть бути два типи змін:

1. Позиційна модифікація (варіанти тієї самої фонеми), наприклад, часткове оглушення дзвінкого перед глухим - [розписка], [дубки], поява у [т] призвука [ц] ([т^ц]) після [с].

2. Чергування фонем

До позиційних змін належать: [в] - [ў], [j] [ĭ].

27. Чергування фонем. Два види чергування.

Чергування (альтернація) – заміна одної мовної одиниці іншою (частіше одного звука іншим).

Розрізняють два види чергування:

1. Фонетичні (живі).

2. Історичні (традиційні).

Фонетичні – чергування, спричинені взаємодією між фонемами, реалізованих у живому мовленні у межах однієї морфеми, на межі морфем та слів. Ці зміни залежать від сусідніх морфем (бродити – бродіння д//д^/)

Історичні – чергування, які не випливають із живої взаємодії фонем (носити - ношу).

Істотною відмінністю між фонетичними та історичними чергуваннями є те, що фонетичні чергування на письмі не позначаються, а історичні – позначаються.

Межа між ними не завжди чітка, бо в одному випадку, одне і те саме чергування може виступати як історичне, в другому, - як фонетичне.

Серед живих чергувань приголосних можна виділити такі типи:

1. Чергування за дзвінкістю/глухістю.

2. За твердістю/м’якістю.

3. За місцем і способом творення.

4. Чергування приголосних з фонемним нулем.

5. Чергування приголосного з голосною, і навпаки.