4. За наявністю / відсутністю палаталізації.

За цією ознакою приголосні фонеми поділяються на тверді та м’які.

Палаталізація – виникнення внаслідок додаткового підняття язика до твердого піднебіння специфічної м’якості..

За ступенем вияву м’якості м’які приголосні поділяються на три типи:

1. Власне м’який (j), при вимові якого спинка язика торкається піднебіння. Основню є і-подібна артикуляція.

2. Пом’якшені – при їх утворенні і-подібна артикуляція не є основною, а виконує додаткову роль.

3. Напівпом’якшені – при їх вимові і-подібна артикуляція послаблена.

21. Шумні приголосні фонеми.

Шумні приголосні фонеми поділяються на губні, передньоязикові та задньоязикові.

Губні приголосні.

1. Зімкнені губні (б, б^,, п, п^,) – при їх вимові нижня губа змикається з верхньою, то їх ще називають білабіальні. Відмінності між ними у тому, що |б| утворюється з участю голосу і є дзвінкою, а |п| утворюється без участі голосу і є глухою. Напівпом’якшені |б^,|, |п^,| є варіантами твердих фонем і виступають у позиції перед |і| - бір, пір’я, іноді перед |а|, |у| - бязь.

Щілинні губні (ф, ф^,) – при творенні цих фонем нижня губа зближається з верхніми зубами і повітря виходить через щілину, тому їх називають ще лабіодентальні. Напівпом’якшені |ф^,| стоїть у позиції перед |і| - фізична, іноді перед |а|, |у|.

2. Передньоязикові.

Зімкнені (д, д^,, т, т^,, т^,:, д^,:) вони є варіантами двох фонем |д| та |т|. При вимові цих звуків язик упирається у верхні зуби, утворюючи зімкнення. Якщо при цьому є голос, то утворюється дзвінкий |д|, якщо без нього, то глухий |т|. Подовження визначається більшою тривалістю.

Щілинні (свистячі) (с, з, с^,, з^,, с^,:, з^,:) – при їх вимові утворюється щілина, язик упирається в нижні зуби, повітря вдаряється у верхні різці, утворюючи шум, який нагадує свист. Без участі голосу утворюється глухий |с|, за участю голосу – дзвінкий |з|.

Щілинні (шиплячі) (ж, ш, ж^,, ш^,, ж^,:, ш^,:) – при їх вимові утворюється дві щілини: одна – між кінчиком язика і піднебінням, друга – між задньою частиною язика і піднебінням. Проходячи крізь дві щілини, повітря утворює шум, який нагадує шипіння. Без голосу - |ш|, з голосом - |ж|. Напівпом’якшені утворюються перед |і| (жінка) та в іншомовних словах.

Африкати (свистячі) (ц, дз, ц^,, дз^, ) - при їх вимові язик утворює зімкнення, яке переходить у щілину, артикуляція відбувається на місці [с] і з’являється свист. Вони також відрізняються за участю голосу.

Африкати (шиплячі) (ч, дж, ч^,, дж^,, ч^,:, дж^,:) – при їх вимові кінчик язика утворює зімкнення, яке переходить у щілину; проходячи, через щілину, повітря утворює шипіння. Без участі голосу – |ч|, за участю голосу - |дж|. Напівпом’якшені утворюються перед |і| - [кл^,у^/ ч^,і].

3. Задньоязикові та глоткові (фарингальні) поділяються на зімкнені, щілинні та глоткові щілинні.

Зімкнені (ґ, к) – при їх вимові задня частина язика змикається з м’яким піднебінням. Без участі голосу утворюється |к|, за участю - |ґ|.

Щілинні (х) – при його утворенні задня частина язика зближається з твердим піднебінням і утворюється щілина, цей звук є глухим. У позиції перед |і|, а в іншомовних словах перед |а|, |у| задньоязикові виступають у своїх алофонах - |ґ^,|, |к^,|, |х^,| - кістка, Ґіблартар.

Глоткові щілинні (г, г^,) – при їх утворенні корінь язика зближається із задньою стінкою глотки, утворюючи щілину. У позиції перед |і| та в іншомовних словах перед |а|, |о|, |у| вони пом’якшуються – гість.