2. Організація роботи підрозділів банку

Підрозділи банку можуть мати, як і банк – юридичні особи постійно діючі комітети або відділи, зокрема кредитний комітет, комітет управління активами і пасивами, тарифний комітет. Також існують департаменти, які є функціональними підрозділами: департамент прогнозування діяльності банку, департамент маркетингу і зв’язків з клієнтурою, кредитний, валютний департамент, депозитних операцій розрахунково-касового обслуговування, департамент операцій, департамент управління філіями банку, департамент аналізу, статистики.

До організаційної структури банку входять також різноманітні служби: відділ кадрів, безпеки, адміністративно-господарський, юридичний, ревізійний (аудиту), бухгалтерія, відділ комп’ютеризації.

3. Операційний день банку

Операційний день банку – це робота з клієнтами з 9-00 до 16,17-00. Тут задіяні відділи або управління депозитний, кредит них, валютних, розрахунково-касових операцій, ведуть реєстри бухгалтерського обліку, готують і перевіряють документи клієнтів, контролюють ведення операцій клієнтів, формують звітність.

4. Регулювання діяльності комерційного банку з боку нбу

Державне регулювання діяльності банків – це комплекс заходів, яких вживають державні органи з метою підтримання стабільності та ефективності банківської діяльності. Це обмеження негативних наслідків різноманітних ризиків. Головна мета – захист інтересів вкладників.

Виділяють три види економічних методів регулювання: податкові, нормативні і коригуючи.

Форми регулювання:

• адміністративні (ліцензування, обмеження щодо діяльності, застосування адміністративних санкцій), фінансові санкції, нагляд за діяльністю подання рекомендацій щодо діяльності.

• Індикативне (економічне) регулювання: встановлення економічних нормативів, нормативів обов’язкового резервування норм відрахувань до резервів за кредитними ризиками, визначення процентної політики, рефінансування банків, регулювання кореспондентських відносин, управління золотовалютними резервами, регулювання операцій на відкритому ринку, регулювання і імпорту та експорту капіталу.

Лекція № 5

Тема Організаторська структура та управління банком

План

1. Загальна характеристика ресурсів банку

2. Основний і додатковий капітал банку

3. Нормативи регулювання капіталу банку

1. Загальна характеристика ресурсів банку

Банківські установи – суб’єкти підприємницької діяльності. Вони спеціалізуються на посередництво. З однієї сторони вони купують вільні кошті з іншої їх продають і мають від цього вигоду. Від операції із залучення ресурсів і залежить результат діяльності банку.

Банківські ресурси – це сукупність зобов’язань і капіталу.. Джерелами формування їх є акумуляція грошових коштів юридичних і фізичних осіб і створення власного капіталу. Всі ресурси можна умовно поділити на власні, залучені, позичені.

За структурою відповідно – це 10%, 70%, 30%.Станом на 01.01.10 – ресурси складають 900 млрд. грн.. Із них власний капітал – 120 млрд. грн..; позичений – 450 млрд. грн.; залучений – 350 млрд. грн.. Якщо на 01.01.02 він становив 50 млрд. грн.. відповідно власний - - 8 млрд. грн..; позичений – 15 млрд. грн..; залучений -27 млрд. грн.

Перехід до нової моделі, створення дворівневої банківської системи змінюють характер ресурсів.

„Банківські ресурси” необхідно відрізняти від „Кредитних ресурсів” так-як банківські ресурси використовують не тільки для кредитування а і для фінансування і виконання інших активних операцій банків.

Банківські ресурси ототожнюються з термінами „власний капітал”. Це грошові кошти, виражені у грошовій формі. Частки майна, що знаходяться у розпорядженні банків та використовуються ними для здійснення операцій з розміщення коштів та надання послуг з метою одержання прибутку. Власний капітал займає незначну питому вагу у сукупному капіталі.

Багатофункціональне призначення власного капіталу робить його неоднорідним за своїм складом. Одна частина є найбільш постійною, – і це є статутний капітал, резерви (частково), емісійні різниці, фонди банку. Друга частина – призначена для страхування активних операцій та послуг від збитків. Ця частина є найбільш рухомою і виступає частково у формі резервного капіталу, резервів, для покриття збитків. Третя частина призначена для регулювання розміру власного капіталу і для забезпечення діяльності і строкових потреб. Розмір цієї частини є найбільш рухомим, може змінюватися від стратегічних тактичних цілей банку та вимог НБУ.

Залучення субординованого боргу в умовах фінансової кризи має недоліки, не всі банки з повна можуть користуватися ним, т.я. не існує довіри інвестору. Міжнародна рейтингова акція „Fiteh” нещодавно присвоїла Україні „довго” і „короткострокові” валютні рейтинги „В-” і „В”. Це низький рейтинг з її економічним станом, реструктуризацією боргу, млявістю реформуванням. Спосіб формування капіталу впливає на фінансову стійкість банку. Тому забороняється залучати депозити в обсягах, що перевищують 5% капіталу банку, мінімальна сума субординованого боргу – 100 тис. грн.

У практиці банків окремого значення набуває позабалансове фінансування. Причинами його є недостатність депозит них джерел. Це сек’ютеризація активів – переоформлення частини доходних активів у цінні папери. Продаж позик – це участь у позиках або дроблення позик. Випуск кредитних гарантій – це коли банк за плату гарантує виплату кредиту свого клієнта.

До власних ресурсів КБ або до банківського капіталу належать оренди, які створюються банком для забезпечення фінансової сталості.

Структура капіталу є змінною, т.я. на це впливають чинники: якість активів, використання прибутку політика банку.

Частка власного капіталу у рахунках невелика. Співвідношення власного і позиченого капіталу є достатнім 8%. Це з умовлено специфікою банківської діяльності. Банк користується переважно чужими грошима, а власні кошти призначені для страхування інтересів вкладників банку, покриття збитків. Тобто, він має захисну функцію. За рахунок власного капіталу фінансується придбання меблів, техніки, будівництво, оренда, системи захисту, банківські технології. Він використовується для участі у підприємствах.

Власні ресурси можуть зменшуватися за рахунок викупу власних акцій, за 5 р. днів АБ повідомляє про НБУ і якщо така дія призводить до мінімального рівня регулятивного капіталу, то НБУ не дає дозволу на такий викуп в подальшому (до 10%).