4.2. Придбання, обмін та продаж іноземної валюти

Ключовим нормативно-правовим актом, що встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, є Декрет № 15-93. Стаття 7 зазначеного Декрету передбачає, що в розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Тому для імпорту товарів чи послуг суб’єкту підприємництва необхідно придбати іноземну валюту.

Проте підприємство-експортер, що одержало валютну виручку, не може вільно використовувати її для здійснення розрахунків на території України, оскільки згідно з п. 1 ст. 3 Декрету № 15-93 єдиним законним засобом платежу на території держави є валюта України (гривня). Для застосування іноземної валюти як засобу платежу на території України також потрібна індивідуальна ліцензія Нацбанку України.

Торгівлю іноземною валютою на території України резиденти і нерезиденти – юридичні особи здійснюють через уповноважені банки та інші фінансові установи, що отримали відповідну ліцензію НБУ, виключно на Міжбанківському валютному ринку України.

Проведення обмінних операцій у касах банків та пунктах обміну валют юридичними особами є порушенням правил торгівлі валютними цінностями і веде до накладення штрафу в сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених операцій, перерахованій у валюту України за обмінним курсом НБУ на день здійснення таких операцій.

Порядок та умови торгівлі іноземною валютою на МВРУ та на міжнародних валютних ринках установлено Положенням № 281, що поділяє всі валютні операції на чотири категорії:

– поточні торговельні операції в іноземній валюті, до яких належать розрахунки за експорт та імпорт товару без відтермінування платежу або з відтермінуванням, яке згідно з договором не перевищує строків, передбачених законодавством України для виконання таких розрахунків (180 днів), а також розрахунки на території України між резидентами – суб’єктами господарювання за товар на підставі індивідуальної ліцензії НБУ;

– поточні неторговельні операції в іноземній валюті, до яких, зокрема, належать перекази з оплати праці, сплата зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти права інтелектуальної власності, оплата витрат, пов’язаних з відрядженнями за кордон;

– валютні операції, пов’язані з рухом капіталу, до яких, зокрема, належать надання та отримання резидентами фінансових кредитів та позик, операції з виконання зобов’язань за гарантіями, порукою, заставою, лізингом та факторингом, здійснення інвестицій та інші операції, що не є поточними;

– валютно-обмінні операції, які на МВРУ та на міжнародних валютних ринках можуть здійснювати виключно уповноважені банки та уповноважені фінансові установи (далі – суб’єкти ринку).

Залежно від того, для яких операцій треба придбати іноземну валюту, у Положенні № 281 установлено порядок її придбання та перелік необхідних для цього документів.

Згідно з п. 1 гл. 1 розділу II Порядку № 281 клієнти-резиденти мають право придбати (обміняти) іноземну валюту на підставі таких документів:

– заяви про придбання іноземної валюти;

– договору з нерезидентом, оформленого відповідно до вимог законодавства України;

– вантажної митної декларації, якщо товар увезено на територію України (ВМД, за якими здійснено митне оформлення тимчасово ввезених вантажів під зобов’язання про їх зворотне вивезення, не є підставою для придбання іноземної валюти);

– акта (здавання-приймання тощо) чи іншого документа, що засвідчує надання послуг, виконання робіт, імпорт прав інтелектуальної власності, якщо оплачуються отримані послуги (права), виконані роботи;

– документів, передбачених для документарної форми розрахунків (акредитив, інкасо), вексельної форми розрахунків (вексель, яким резидент-імпортер оформив заборгованість перед нерезидентом за договором), якщо договір передбачає такі форми розрахунків.

Придбати валюту для поточних неторговельних операцій можуть клієнти-резиденти (юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, крім постійних представництв нерезидентів) на підставі таких документів:

– заяви про придбання іноземної валюти;

– розрахунку витрат (на відрядження за межі України; на експлуатацію транспортних засобів, що виконують рейси за межі України; для оплати праці працівників-нерезидентів, які відповідно до укладених договорів (контрактів) працюють в Україні, тощо);

– документів, що мають силу договору, які використовують у міжнародній практиці для оплати видавання охоронних документів на використання об’єктів промислової власності, оплати за використання прав інтелектуальної власності, оплати відшкодування судових, арбітражних, нотаріальних та інших платежів;

– копій договорів про здійснення платежів соціального характеру;

– копії документа про умови вступу до міжнародних організацій у разі сплати вступного внеску чи копії документа, що засвідчує членство в міжнародній організації в разі сплати членських внесків;

– документів, необхідних для повернення коштів, якщо банки-нерезиденти відкликають розрахункові документи;

– інших документів.

Здійснюючи операції купівлі чи продажу іноземної валюти, банк згідно із заявою утримує суму належної йому комісійної винагороди у гривнях із суми, перерахованої на придбання іноземної валюти чи отриманої від продажу іноземної валюти.