5.Польові військові склади пального

1. Призначення польових військових складів пального

Польові склади пального призначені для забезпечення військ пальним, маслами, мастилами, спеціальними рідинами та технічними засобами служби пального у воєнний час, а також в мирний час під час проведення маневрів і навчань.

Польові склади пального повинні забезпечувати вміст встановлених наказами (директивами) командування запасів пального, їх збереження та якісний стан. Одна з головних вимог до польових складів пального – висока рухомість, здатність переміщуватись вслід за військами без великого відриву від них. Всі польові склади повинні мати високу продуктивність по масовій видачі пального.

На польових складах повинні забезпечуватись надійна охорона запасів пального і технічних засобів від зброї масового ураження та звичайної зброї, чітке виконання протипожежних заходів і правил техніки безпеки.

Під час ведення бойових дій польові склади пального розгортають на місцевості у вказаних командирами (начальниками) районах.

2. Польові військові склади пального сухопутних військ

Польові військові склади пального загальновійськових з’єднань і частин призначені для утримання встановлених запасів пального, приймання пального з вищестоящої ланки, видачі пального в транспорт нижчестоящої ланки та безпосередньо в баки бойових і транспортних машин, а також у тару підрозділів.

Ємність польового військового складу залежить від маси заправки з’єднання (частини) і встановлених норм зберігання рухомих запасів пального.

Польові склади пального укомплектовуються технічними засобами служби, які можуть пересуватися своїм ходом або іншими видами транспорту та розгортатися на місцевості в заданому районі. Основу польових військових складів складають підрозділи підвозу пального, що дозволяє забезпечувати рухомість складів, яка відповідає рухомості військ, утримувати встановлені запаси пального, забезпечувати заправлення бойових і транспортних машин у ході бойових дій та переміщуватись вслід за військами.

До польових військових складів Сухопутних військ відносяться склади пального окремих батальйонів, полків, бригад і дивізій. Розглянемо найбільш типові для Сухопутних військ полкові та дивізійні склади пального.

Польовий склад пального полку входить до складу роти тилового забезпечення полку.

Польовий склад дивізії входить до об’єднаних складів окремого батальйону тилового забезпечення дивізії. Вони підпорядковуються відповідним начальникам служби пального (полку, дивізії), а з питань розміщення, переміщення, охорони та оборони – командиру роти тилового забезпечення полку (командиру окремого батальйону тилового забезпечення дивізії).

Основу складу пального полку складає два взводи підвозу пального, які укомплектовані автопаливомаслозаправниками АТМЗ-5-4320, автоцистернами АЦ-8,5-255Б, автопаливозаправниками АТЗ-4-131, вантажними автомобілями УрАЛ-4320 та автомобільними причепами 2-ПН-4.

Основу складу пального дивізії складають дві роти підвозу пального окремого батальйону тилового забезпечення дивізії.

Технічне оснащення польових військових складів пального визначається штатом і табелем до штату з’єднання (частини).

Таблиця 5.1 – “Технічне оснащення польових військових складів пального”

Найменування	Одиниця вимірювання	Склад пального частини	Склад пального з’єднання
МНУГ-80	шт.	-	1
МНУГ-20	шт.	1	1
КМП-10	шт.	2	5
БКФ-4	шт.	18	20
Резервуари МР-4 (МР-6)	шт.	-	50
Бочки БС-200	шт.	90	1150
Каністри КС-20	шт.	40	50
Каністри КС-10	шт.	20	25
Бочкопідйомники БР-350	шт.	1	2
Відра	шт.	15	20
Лійки	шт.	10	15
Лабораторія ВЛК	к-т	1	1
Нафтоденсиметри	к-т	6	10
Гідрометри	шт.	2	5

Вказані засоби підвозу і табельні засоби польових складів пального забезпечують розміщення запасів, заправлення техніки частин у встановлений час, а також приймання на склад і видачу пального зі складу.

Розміщення, робота та переміщення польових складів пального в кожному конкретному випадку буде залежати від умов та характеру бойових дій, темпу їх пересування.

У ході бойових дій польовий військовий склад розгортається і працює на коротких зупинках без викладання запасів пального на грунт. Місце і час розгортання складу визначає заступник командира з’єднання (частини) по тилу, виходячи з конкретної обстановки та виконуваних завдань.

При розташуванні військ у районі розосередження склади пального розміщуються в цих же районах: полкові – на віддалі 2-3 км, а склади дивізій – на віддалі 5-10 км від місць розташування бойових підрозділів.

При підготовці до наступу і в ході наступу військові склади пального не повинні відставати від бойового порядку батальйонів першого ешелону більше ніж: полкові – на 15 км, дивізійні – на 30 км.

При виході із оточення склади пального пересуваються у складі колони тилових підрозділів на відстані до 3-5 км від бойових підрозділів.

В обороні склади пального розміщуються: полкові – на віддалі до 30 км, дивізійні – до 40 км від переднього краю. При тривалому знаходженні складів пального в зайнятих районах передбачається періодична зміна місця їх розміщення, для чого на віддалі 3-5 км від основних районів обладнуються запасні.

Район розміщення складу пального призначається командиром батальйону тилового забезпечення полку (дивізії) в смузі бойових дій за бойовими порядками частин (підрозділів), а також вказується термін та порядок переміщення складу. При цьому визначаються маршрути, за якими повинен переміщуватися склад, місце складу пального в складі колони тилу, розподіл пального та технічних засобів за маршрутами і підрозділами, час та райони розгортання складу.

Начальник служби пального після отримання розпорядження на переміщення складу вивчає по карті маршрут, умови руху та район розгортання складу, після чого віддає розпорядження начальнику складу на переміщення, в якому вказує:

• маршрут руху та місце в складі колони тилових підрозділів;

• кількість автомобілів, запаси пального та технічних засобів в складі кожної колони складу;

• термін прибуття в пункт призначення та район розгортання;

• термін згортання складу, початок і порядок руху;

• можливість пересічення ділянок зараження, порядок їх подолання, дії особового складу при повітряному, хімічному нападі противника.

Після прибуття складу в новий район начальник служби пального доповідає командиру батальйону тилового забезпечення, вивчає місцевість, вибирає ділянку, яка забезпечує:

• максимальне укриття елементів складу за рахунок природних та штучних споруд (пагорбів, ярів, лісу, кущів, а також котлованів та траншей, залишених військами), маскування автотранспорту та технічних засобів;

• зручність під’їзду до складу та площадок приймання-видачі;

• готовність складу до висування.

При розміщенні складу пального в лісі місце вибирається недалеко від галявини з метою забезпечення швидкого висування складу в безпечне місце. Загальна площа для розміщення складу визначається величиною запасів пального, їх розміщенням на площадках, з урахуванням протипожежних норм і вимог щодо забезпечення живучості елементів складу в умовах втручання противника, а також зручності та послідовності виконання операцій з приймання, зберігання та видачі пального. З урахуванням цих вимог площа ділянки для полкового складу може складати до 2,5-3 га (150200 м), дивізійного – до 20-24 га (400600 м).

Начальник служби пального організовує розгортання складу та його роботу на вибраній ділянці.

З метою захисту складу пального від ураження проводиться інженерне обладнання силами і засобами складу та інженерних підрозділів частини, яке включає:

• будівництво укриттів і споруджень для розміщення особового складу, пального, технічних засобів і автомобілів;

• обладнання внутрішньоскладських доріг і під’їзних шляхів;

• обладнання платформ польового типу для полегшення розвантажувально-навантажувальних робіт;

• обладнання ділянки з метою захисту, охорони та оборони складу.

Типи та кількість укриттів у кожному окремому випадку вибирається в залежності від конкретної обстановки, наявності часу, робочої сили, механізмів і будівельних матеріалів, рельєфу місцевості, рівня ґрунтових вод та інших умов.

На польових складах пального обладнуються:

• для укриття особового складу – щілини, бліндажі, укриття легкого типу;

• для укриття пального, масел, технічних засобів, автомобілів – траншеї, котловани, капоніри.

Маскування об’єктів складу і дотримання маскувальної дисципліни під час його експлуатації досягається:

• обмеженням руху автотранспорту в денний час на території складу та навколо нього;

• дотриманням порядку руху, розміщенням та укриттям автотранспорту на відведених місцях стоянки;

• дотриманням правил світломаскування;

• забезпеченням чіткого управління роботою складу по прийманню та видачі пального.

Для правильної організації робіт з приймання, зберігання та видачі пального, забезпечення протипожежних норм і живучості на ділянці розміщення складу передбачаються наступні площадки:

• площадка приймання-видачі та передачі пального з автотранспорту в автотранспорт;

• площадка приймання-видачі масел, мастил і спеціальних рідин;

• заправний пункт для машин підрозділів забезпечення полку;

• площадка для тимчасового зберігання пального в гумовотканинних резервуарах (тільки на дивізійному складі);

• площадка очікування порожнього та завантаженого автотранспорту.

На площадці приймання-видачі пального та передачі з автотранспорту в автотранспорт розміщуються автомобільні цистерни, бортові автомобілі з пальним у тарі та технічними засобами. Автомобілі розміщуються з дотриманням розривів між автомобілями 10-15 м, відділеннями – 20-30 м, взводами – 50-100 м. Автомобілі розміщуються, як правило, на галявинах, під кронами дерев, в укриттях у вигляді котлованів, на зворотних скатах підйомів, двигунами до дороги, що забезпечує їх швидкий виїзд у випадку нападу противника або пожежі. На відстані 100-150 м від районів розташування взводів на складі пального з’єднання для створення підвищених запасів пального може розгортатися площадка тимчасового зберігання пального в гумовотканинних резервуарах (MP-4, MP-6). Резервуари розміщуються у відкритих котлованах або природних укриттях групами ємністю до 50 м³.

При прийманні пального завантажені автомобілі подаються на площадку приймання-видачі та передачі невеликими колонами для одночасного зливу (розвантаження), а решта повинні знаходитися в районі очікування.

На площадці приймання-видачі масел, мастил і спеціальних рідин розміщуються бортові автомобілі з тарою. Тара перевантажується з використанням бочкопiдіймачів, польових розвантажувальних платформ, або вручну шляхом під’їзду машин з відкритими задніми бортами одна до одної з наступним перевантаженням бочок. При наявності часу бочки та каністри можуть вивантажуватися на грунт і розміщуватися в траншеях партіями не більше ніж по 50 м³. Порожня тара розміщується в окремому місці площадки.

Заправний пункт розгортається на окремому місці площадки біля дороги при виїзді зі складу. Заправлення машин тилових підрозділів проводиться з автопаливомаслозаправників і бочок за допомогою ручних насосів, а заправлення маслом – з бочок за допомогою колонок КМП-10.

Площадки очікування порожнього та завантаженого автотранспорту знаходяться за межами складу на віддалі 100-200 м. На них розміщується завантажений автотранспорт, який прибув зі складу вищого рівня, а також автотранспорт, який прибув за пальним з підрозділів (частин).

На площадці очікування завантаженого автотранспорту начальник складу відбирає пробу пального, визначає його густину і температуру, записує об’ємну кількість пального в кожній автомобільній цистерні, звіряє наявну кількість з накладною, перевіряє протипожежне обладнання автомобілів і встановлює порядок та черговість подачі машин під злив.

На площадці очікування порожнього автотранспорту перевіряється чистота і справність автомобілів, їх протипожежний стан, визначається порядок подачі машин під налив. Бортові автомобілі, які прибувають на склад для отримання пального, повинні бути обладнані глушником, а також комплектом засобів пожежегасіння (вогнегасник, азбестове покривало, ящик з піском та лопата).

На складі організовується регулювання автотранспорту, виставляються вказівні знаки направлення руху.

У ході наступу полкові склади пального будуть переміщуватися в складі колони батальйону тилового забезпечення полку (дивізії).

Після отримання розпорядження на переміщення складу в новий район відбувається його згортання. Проводяться роботи із завантаження запасів пального та технічних засобів на автомобілі, кріплення вантажів в кузовах і укриття їх брезентом.

На марші автотранспорт з пальним розподіляється по колонах і маршрутах висування полку, дивізії. При переміщенні декількома колонами порожній автотранспорт складу концентрується в попередньо визначеному районі для приймання пального від дивізійного (корпусного) автотранспорту або самостійно прямує за пальним на дивізійний (корпусний) склад.

Передача пального в транспорт полку (дивізії) з транспорту дивізії (корпусу) може відбуватися шляхом передачі пального з машини в машину (а на дивізійному – в гумовотканинні резервуари) або подаватися:

• з дивізійного транспорту – безпосередньо на заправлення техніки підрозділів полку, обминаючи полковий склад;

• з корпусного транспорту – безпосередньо на полковий склад, обминаючи дивізійний.

В ході наступу польові склади пального працюють, як правило, "з коліс", організовуючи приймання і видачу пального на коротких зупинках, а полкові склади, крім того, забезпечують заправлення підрозділів та подачу пального на батальйонні заправні пункти. Передача пального з транспорту вищого рівня в транспорт нижчого відбувається за накладними, а при заправленні техніки підрозділів – за роздавальними відомостями.

При необхідності швидкого дозаправлення техніки частин, що висунулися на маршрутах руху та у вихідному районі для наступу, на дивізійний склад може покладатися задача розгортання та забезпечення роботи польових заправних пунктів (ПЗП-10А, ПЗП-14).

Таким чином, польові військові склади Сухопутних військ, переміщуючись за наступаючими військами, організовують приймання, підвезення та видачу пального, здійснюють заправлення техніки, маневр запасами для безперебійного забезпечення військ пальним.

Захист складу від зброї масового ураження досягається:

• своєчасним доведенням особовому складу про небезпеку застосування противником зброї масового ураження;

• розосередженим розміщенням складу;

• скороченням часу на приймання та видачу пального;

• інженерним обладнанням та маскуванням складу з використанням захисних властивостей місцевості;

• забезпеченням особового складу засобами індивідуального захисту та підтриманням їх у справному стані;

• своєчасним проведенням заходів щодо ліквідації наслідків нападу противника.

З метою зменшення зараження радіоактивним пилом заражені ділянки місцевості долаються колоною на підвищених швидкостях і збільшених дистанціях між автомобілями. Після подолання ділянки зараження на спеціально підготовленій площадці в залежності від ступеня зараження та обстановки проводиться часткова або повна санітарна обробка особового складу, дезактивація техніки, зброї та обмундирування.

Часткова обробка тари з пальним та технічних засобів виконується силами і засобами складу, а також водіями автомобілів. Повна обробка проводиться підрозділами, які призначаються командиром частини.

Технічні засоби дезактивуються:

• очисткою поверхні мітлами, щітками, ганчір’ям та іншими підручними матеріалами;

• обмиванням струменем води під тиском із застосуванням комплекту спеціальної обробки автомобільної техніки або штатних засобів перекачування.

При частковій дезактивації технічних засобів радіоактивні речовини знешкоджуються тільки з тих частин, з якими контактують в процесі експлуатації, при повній дезактивації – зі всієї поверхні.

Охорона та оборона польового військового складу пального в умовах бойових дій організовується командиром підрозділу тилового забезпечення полку (дивізії) наявними в його розпорядженні силами і засобами та включає:

• безпосередню охорону складу в районі його розміщення, а також під час переміщення;

• оборону складу від наземного та повітряного противника;

• протипожежний захист.

В умовах бойової обстановки оборона складу організовується спільно з іншими розташованими поблизу тиловими підрозділами. Особовий склад повинен знати сигнали оповіщення та порядок дій за цими сигналами. Особовий склад повинен бути попередньо навчений прийомам захисту від засобів нападу противника та ліквідації наслідків впливу противника на склад цими засобами.

При переміщенні складу окремою колоною організовується кругове спостереження та оповіщення особового складу про небезпеку повітряного нападу. При розгортанні складу на новому місці вживаються заходи щодо виявлення та ліквідації залишених противником мінних загороджень.

Протипожежний захист на складі пального здійснюється силами і засобами військової частини та організовується згідно з вимогами статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та “Положення про пожежну охорону в Збройних Силах України”.

Начальник складу кожного дня перед початком робіт визначає обов’язки осіб щодо попередження і гасіння пожеж, призначає пожежний розрахунок. Місця робіт повинні бути забезпечені засобами пожежегасіння (вогнегасники, ящики з піском, бочки з водою, відра, лопати і азбестові покривала).

Всі заходи щодо захисту, охорони та оборони польових військових складів пального повинні бути направлені на забезпечення їх працездатності за призначенням, в будь-яких умовах бойової діяльності частин і з’єднань.

При веденні сучасних бойових дій пальне повинно доставлятися військам і силам флоту у найкоротші терміни, в умовах масових руйнувань на комунікаціях. Зростаючий обсяг використання пального, складні умови забезпечення частин Військово-Повітряних Сил і Військово-Морських Сил України, високі вимоги щодо якості пального призвели до підвищення завдань і ролі служби пального, основою і матеріально-технічною базою якої є польові аеродромні склади пального (рідкого палива). На складах розміщуються запаси пального і технічних засобів служби пального, що призначені для заправлення повітряних апаратів, кораблів і спеціальної наземної техніки.

Однією з основних вимог, які ставляться до польових складів, є – висока рухомість, здатність переміщуватися за військами без великого відриву від них.