Яка патофізіологія сгпл?

Слід вважати, що існує генетична схильність до розвитку СГПЛ, на що вказують дані про поліморфізм експресії генів, що кодують специфічні патофізіологічні механізми. Гострий РДС патогістологічних характеризується наявністю запального процесу в альвеолах і їх пошкодженням, що зумовлює підвищення проникності легеневих капілярів. Розвиток синдрому послідовно проходить фази ексудації, запалення і фібропроліфераціі (репарації), які в цілому займають від 2 до 3 тижнів. Клінічно це виражається погіршенням газообміну в зв'язку з рефрактерною гіпоксемією, зумовленою вентиляційно-перфузійні розлади, функціональним шунтуванням, окремими ателектазом і зниженою піддатливістю (еластичністю) легеневої тканини - одним з відмінних ознак гострого РДС. Рідкісними, але істотно погіршують прогноз ускладненнями є прогресуючий фіброз легені і легенева гіпертензія.

Необхідні дослідження

Мета обстеження при СГПЛ і гострому РДС - визначити ступінь ураження легень та виявити стан, що спровокувало цю патологію (табл. 2).

Таблиця 2. Обстеження, показані пацієнтам з СГПЛ і гострим РДС

Обстеження	Що дозволяє виявити?
Рентгенографія органів грудної клітини	Поява двосторонньої дифузної нерівномірної чи гомогенної інфільтрації тканини легень, типової для набряку легень
Гази артеріальної крові	Указує на тяжкість гіпоксемії, а також дозволяє розмежування (диференціювати) СГПЛ і гострий РДС
Ехокардіографія	Необхідна для диференційної діагностики СГПЛ і кардіогенного набряку
Компьютерна томографія (КТ) органів грудної клітини	Дозволяє виявити легеневі причини СГПЛ (пневмонія, абсцес легень) та діагностувати ускладнення (пневмоторакс, плевральний випіт)
Волоконно оптична бронхоскопія з бронхоальвеолярним лаважем	Допомагає виключити інфекцію, особливо у пацієнтів, які погано відповідають на адекватну терапію

В даний час все частіше використовується КТ грудної клітки, що обумовлено її більш високою чутливістю в порівнянні із звичайною рентгенографією у відношенні виявлення легеневих причин гострого РДС і розвилися ускладнень. Крім того, КТ дозволяє переконатися в тому, що при гострому РДС легенева паренхіма уражається не гомогенно (рис. 1, 2).

Як слід вести таких пацієнтів?

Лікування хворих СГПЛ носить переважно підтримуючий характер поряд з агресивною терапією станів, які спровокували патологію легень. Необхідно мінімізувати ризик ускладнень, до яких відносяться прогресування пошкодження легенів, поліорганна недостатність, нозокоміальна пневмонія, тромбоз глибоких вен, шлунково-кишкові кровотечі. При цьому показана госпіталізація у відділення інтенсивної терапії, де є досвід успішного лікування таких пацієнтів. Зазначена тактика поліпшує результати.

Заходи підтримуючої терапії

Харчування

Всім тяжкохворим пацієнтам необхідно забезпечити ранній перехід на ентеральне харчування (при прийомі їжі такий пацієнт повинен перебувати в напівлежачому положенні для зниження вірогідності розвитку нозокоміальної пневмонії). Хоча доказові дані щодо оптимального складу їжі для таких пацієнтів обмежені, існують вказівки на те, що корисними можуть бути продукти, що містять ейкозапентоеновую і ліноленову кислоти, а також антиоксиданти. Кілька експериментів на тваринах і одне проспективное подвійне сліпе рандомізоване контрольоване дослідження (165 пацієнтів) показали істотне зниження смертності хворих при такому харчуванні (абсолютне зниження смертності 19,4%, р = 0,037) (Pontes-Arruda A. et al., 2006).