Біомаркери

D-димер являє собою продукт деградації фібрину, створюючийся при лизисе тромбу, і корисний тільки для виключення ТЕЛА. Визначення D-димеру - високочутливий, але неспецифічний тест. Переважніше використовувати кількісні тести ((«Triage Meter Plus», Biosite; «Cobas h 232 », Roche Diagnostic).

Негативний результат (<500 мкг / л) у 95% випадків дозволяє виключити ТЕЛА у пацієнтів низького ризику (Geersing GJ, et al., 2009). В той час як позитивний результат (> 500 мкг / л) не завжди підтверджує ТЕЛА і може бути обумовлений багатьма ситуаціями, що сприяють утворенню фібрину: пухлини, травми, включаючи операції, вагітність, запалення, похилий вік, ниркова недостатність.

Якщо клініка дуже підозріла на ТЕЛА, то визначення D-димеру недоцільно, оскільки не виключені помилково негативні результати (АФР, ВОХ, 2010).

У разі відсутності тесту на D-димер, мабуть, можливо використання тесту на розчинні фібрин-мономерні комплекси, нормальний рівень останніх <40 мг / л.

Тропонінів. Підвищення рівня тропоніну в плазмі крові (> 0,1 нг / мл) розглядають як маркер дисфункції та пошкодження правого шлуночка, несприятливого прогнозу ТЕЛА. У цьому випадку короткострокова летальність зростає у 5 разів, ризик смерті від ТЕЛА в 9 разів, а несприятливих подій у 7 раз (Becattini C., et al., 2007).

Підвищення рівня мозкового натрійуретичного пептиду і білка, зв'язуючого жирні кислоти, також асоціюється з несприятливим прогнозом.

Оскільки прояви ТЕЛА (торакалгії, задишка, гіпотензія), ЕКГ і підвищення маркерів пошкодження міокарда можуть бути схожими на клініко-лабораторну картину коронарогенного інфаркту міокарда, диференціальна діагностика може представляти великі труднощі.

Гази крові

При оцінці газів крові у пацієнтів з ТЕЛА в 75% випадків виявляється гіпоксемія, однак у молодих пацієнтів (<40 років) з нормальною функцією легких показники PaO2 бути нормальними.

Достатньою інформативністю володіє і черезшкірна неінвазивна пульсоксиметрія. Нормальні показники сатурації кисню (SpO₂) складають ≥ 94% при похибності вимірювання ± 2-3%. У разі SpO₂ <50% помилка вимірювання може бути досить велика.

Тактика ведення

Для оптимального використання діагностичних ресурсів європейські експерти запропонували алгоритм ведення ТЕЛА залежно від ризику смерті, представлений в таблиці 4 і на рисунках 2, 3. Такий підхід доцільніше попереднього поділу на масивну і немасивну ТЕЛА.

Таблиця 4

Стратифікація ризику в залежності від ранньої летальності

Ризик ранньої смерті від ТЕЛА	Маркери ризику				Ведення
	Шок, гіпотензія	Дисфункція ПШ	Пошкодження міокарда
Високий (> 15%)	+	+ / -	+ / -	Тромболізис емболектомія
Помірний (3-15%)	-	+ / -	+ / -	госпіталізація
Низький (<3%)	-	-	-	рання виписка або амбулаторне лікування

Рис. 2. Тактика ведення ТЕЛА високого ризику (ESC, 2008).

Рис. 3. Тактика ведення ТЕЛА невисокого ризику (ESC, 2008).