Розділ з сучасний стан та перспективи розвитку фондового ринку в україні

3.1. Світові тенденції розвитку фондових ринків

Головними тенденціями розвитку міжнародних фондових ринків, які визначатимуть подальшу долю фондового ринку України, є:

■ глобалізація світового ринку капіталів, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу;

■технологізація ринків капіталів через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

■ універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги на ринках цінних паперів;

■ інституціалізація або зростання ролі інституційних інвесторів -страхових компаній, пенсійних фондів, інститутів спільного інвесту­вання - у здійсненні фінансових інвестицій;

■ інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

■ дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

Протягом останніх років зростають потоки прямих іноземних інве­стицій до країн Центральної та Східної Європи, хоча на цей регіон припадає лише 3 відсотки глобальних інвестицій. Потоки прямих іно­земних інвестицій перевищують 1 трлн. доларів СІЛА, в тому числі у країни, що розвиваються, - понад 200 млрд. доларів США.

3.2. Сучасний стан українського фондового ринку

З перших років незалежності Українська держава приділяла увагу розвитку фондового ринку. Були прийняті Закони України „Про цінні папери і фондову біржу", „Про господарські товариства", „Про привати­зацію державного майна", „Про приватизаційні папери". В 1991 році був створений перший організатор торгівлі цінними паперами -Українська фондова біржа. Важливим кроком, який сприяв розвитку ринку, став Указ Президента України „Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії", прийнятий в 1994 році. На підставі Указу Президента України від 12 червня 1995 року №446 „Про державну комісію з цінних паперів та фондового ринку" було створено держав­ний орган регулювання фондового ринку. У 1995 році Верховна Рада України схвалила Концепцію функціонування та розвитку фондового ринку України, яка окреслила модель фондового ринку та принципи його функціонування. Протягом наступних п'яти років розбудова фондового ринку відбувалась відповідно до цього документа.

За останні роки на фондовому ринку України відбулися кардинальні зміни [Програма розвитку..., 2000]:

■ створені основні елементи інфраструктури фондового ринку;

■ значно розширене правове поле регулювання фондового ринку через прийняття Законів України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні";

■ в результаті проведення приватизації створені десятки тисяч акціонерних товариств;

■ сформувалась індустрія спільного інвестування, орієнтована на обслуговування процесу масової приватизації;

■ з'явилися випуски облігацій місцевих позик органами місцевого самоврядування;

■ запроваджені засади захисту прав інвесторів.

Основні фактори, які негативно впливали на становлення та розви­ток фондового ринку в Україні, це:

■ формування інфраструктури фондового ринку з орієнтацією на обслуговування приватизаційних процесів, а не на розвиток самого ринку;

■ надмірна орієнтація державної політики лише на стратегічних інвесторів та на збереження значної державної частки в статутних фондах акціонерних товариств;

■ надмірна сегментація регулювання фондового ринку України та створення надлишкової регулятивної інфраструктури;

■ затримка в проведенні масштабної пенсійної реформи, що обмежує зростання реальної капіталізації фондового ринку України;

■ відсутність узгодженої політики в сфері законодавства, що регу­лює фондовий ринок;

■ криза на світових фінансових ринках.

На сучасному етапі український фондовий ринок не є ефективним і характеризується низькою ринковою капіталізацією, недостатньою прозорістю та ліквідністю. Основний обсяг угод з цінними паперами укладається поза межами організованого ринку. Такий стан ринку не заохочує вітчизняних та іноземних інвесторів до вкладання коштів в цінні папери українських емітентів.

Розвиток інвестиційного процесу в економіці України та подальше проведення ринкових реформ неможливі без створення ефективно діючого фондового ринку, що в повній мірі забезпечує реалізацію національних інтересів України [Румянцев, 2005].