7. Психологічна характеристика готовності та адаптації дитини до навчання в школі.

Зі складного комплексу якостей, з яких складається го­товність дитини до школи, виділяються:

1. фізична готовність;

2. психологічна готовність:

а) суб'єктивна (бажання йти до школи, готовність прийня­ти нову позицію школяра, прагнення до неї);

б) об'єктивна:

• інтелектуальна (диференціація сприймання, розвине­ний пізнавальний інтерес, володіння розумовими опе­раціями, вміння виділити навчальне завдання, на­явність певного словникового запасу, раціональний підхід до дійсності);

• моральна (знання норм поведінки, позитивне ставлен­ня до них, їх втілення у спілкуванні, наявність якостей, необхідних для спілкування);

• соціальна (потреба спілкуватися з дітьми, уміння підпорядковуватися інтересам дитячої групи);

• вольова (уміння підпорядковуватися меті, досягати вирішення завдання, спостерігати, слухати, запам'ято­вувати, розвинута дисциплінованість, сформована еле­ментарна вольова дія).

Дуже складним для першокласника є період адаптації до школи. Найчастіше він триває від 4 до 7 тижнів. Основними при­чинами появи шкільної дезадаптації дитини можуть стати:

1. сам процес навчання;

2. особливості взаємин з учителем та однокласниками;

3. особливості виховання в сім'ї;

1. вроджені особливості центральної нервової системи, підвищена сензитивність.

Відповідно до цього високому рівню адаптації дитини до школи сприяють: задоволеність спілкуванням з дорослими, демо­кратичний стиль спілкування вчителя, благополуччя дитини в групі, повна сім'я, високий рівень освіти батьків, врахування вчи­телем індивідуальних особливостей дитини.

Джерелами індивідуальності дитини є:

• її спадкові особливості, які визначають потенційні мож­ливості розвитку анатомічних, фізіологічних та психічних властивостей дитини;

• умови життя, виховання і навчання (соціальна структура суспільства, особливості національної культури, традиції, тип сім'ї, її якісні характеристики, особливості ставлення членів сім'ї до дитини);

• внутрішня позиція самої дитини ( її інтереси, мотиви, працьовитість).

Виділяють такі категорії молодших школярів щодо розу­мового розвитку:

• діти з нормальним розумовим розвитком;

• діти-вундеркінди (з яскраво вираженою розумовою ак тивністю, підвищеною потребою в розумовому наванта­женні, здатністю до самоорганізації);

• діти із затримкою розумового розвитку (діти, які трива­лий час хворіли, педагогічно запущені діти, із сімей з іншомовного середовища, з пошкодженими аналізато­рами);

• розумово відсталі діти (діти з органічними ушкодження­ми головного мозку). Такі діти повинні вчитися у спеціальній школі.

8. Розвиток пізнавальних процесів у молодших школярів

Психічні процеси молодших школярів розвиваються інтен­сивно, але нерівномірно. Під впливом навчання починається пе­ребудова всіх пізнавальних процесів. Загальними характеристи­ками психічних процесів повинні стати довільність, продук­тивність і стійкість.

Домінуючою функцією в молодшому шкільному віці стає мислення. Здійснюється інтелектуалізація всіх психічних функцій. Формується нове безкорисне ставлення до знань, внутрішній план дій. Переважає наочно-образне мислення. На­вчання будується так, що відбувається перехід від наочно-об­разного до словесно-логічного мислення. У школярів форму­ються наукові поняття. Розвиток дитячого інтелекту здійс­нюється за такими напрямами: засвоєння і активне викорис­тання мовлення як засобу мислення, поєднання і взаємозбага­чення усіх видів мислення, формування понять, уміння мисли­ти логічно.

Сприймання є широким і гострим, але мало диференційова­ним. Характерним для нього є яскрава емоційність. До закінчення молодшого шкільного віку сприймання стає більш скерованим, зростає роль організованого спостереження.

У цей період краще розвинута мимовільна увага, спрямова­на на все яскраве, нове, цікаве. Характерною особливістю є слабкість довільної уваги та її нестійкість.

У віці з 6 до 14 років у дітей активно розвивається механічна пам'ять. Дещо відстає у своєму розвитку опосередкована, логічна пам'ять. Молодші школярі оволодівають логічними прийомами запам'ятовування. Пам'ять розвивається в напрямі посилення свідомого управління і збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам'яті.

Поступово удосконалюється відтворююча уява та розви­вається творча. Формується теоретичне ставлення до мови, мова стає виразною, інтенсивною. Розвивається письмове мовлення.

Відбувається розширення знань та удосконалення умінь і навичок дитини. До закінчення періоду в більшості дітей прояв­ляються як загальні, так і спеціальні здібності до різних видів діяльності, збільшуються індивідуальні відмінності між дітьми.