Змістовний модуль 3

Тема 10. Планування праці

10.1. План з праці. Система трудових показників.

10.2. Планування продуктивності праці.

10.3. Планування чисельності працівників.

10.4. Планування заробітної плати.

10.5. Планування співвідношень між зростанням продуктивності праці і середньої заробітної плати.

Методичні рекомендації до розв’язування задач Аналіз та планування робочого часу і чисельності працівників

Аналізу підлягає використання робочого часу, а також чисельність, структура, професійно-кваліфікаційний склад і рух кадрів.

При плануванні в першу чергу розраховують баланс робочого часу одного робітника, потім визначають чисельність основних і допоміжних робітників і чисельність працівників інших категорій.

Метою розрахунку балансу є визначення ефективного (корисного) фонду часу роботи одного робітника в рік з врахуванням: середньої тривалості робочого дня одного середньооблікового робітника, прийнятого календарного режиму роботи, планованих невиходів на роботу і внутрішньозмінних регламентованих перерв. Такий розрахунок необхідний для визначення резервів росту виробітку за рахунок кращого використання робочого часу і планової чисельності робітників.

Календарний фонд робочого часу – число календарних днів у періоді.

Номінальний фонд – кількість днів у плановому періоді за винятком вихідних і святкових днів.

Ефективний фонд робочого часу, або фактичне число робочих днів (явочний час) розраховується шляхом віднімання від номінального фонду невиходів за встановленими законом причинами (рядок 4). Явочний час – число днів, коли робітник знаходиться на підприємстві; виражається в людино-днях і в людино-годинах. Відношення явочного часу до номінального називають коефіцієнтом використання робочого часу.

Тривалість відпусток приймається для кожної групи робітників відповідно до законодавства і колективного договору. Середня тривалість відпустки визначається діленням усієї кількості людино-днів відпустки на число робітників.

Втрати робочого часу через прогули й цілоденні простої не плануються, але вказуються в звітному балансі.

Таблиця 10.1. Баланс робочого часу одного робітника

Показники	Звітний період	Плановий період
1. Календарний фонд робочого часу, днів	366	365
2. Кількість неробочих днів у тому числі:	114	113
святкових	10	10
вихідних	104	103
3. Номінальний фонд робочого часу (кількість календарних робочих днів) [ряд.1.-ряд.2.]	252	252
4. Неявки на роботу, днів у тому числі:	36,1	34,8
чергові відпустки	21,6	20,6
додаткові відпустки	1,2	1,4
навчальні відпустки	0,8	1,1
відпустки в зв’язку з вагітністю та пологами	1,1	1,4
неявки через хворобу	9,8	9,3
інші неявки з дозволу закону та адміністрації	1,0	1,0
прогули (не плануються)	0,5	–
цілоденні простої (не плануються)	0,1	–
5. Кількість робочих днів у році (ефективний фонд робочого часу) [ряд.3.-ряд.4.]	215,9	217,2
6. Номінальна середня тривалість робочого дня, год.	7,67	7,67
7. Втрати часу в зв’язку зі скороченням тривалості робочого дня, год. у тому числі:	0,05	0,04
для матерів, що годують	0,01	0,01
для підлітків	0,01	0,01
для зайнятих на важких і шкідливих роботах	0,02	0,02
внутрішньозмінні простої	0,01	–
8. Фактична середня тривалість робочого дня, год. [ряд.6.-ряд.7.]	7,62	7,63
9. Ефективний реальний фонд робочого часу, год. [ряд.5. х ряд.8.]	1645	1657

Крім календарного, номінального й ефективного фондів робочого часу, визначають ще максимально можливий фонд часу, який менше номінального на величину чергових відпусток.

Для аналізу робочого часу розраховують коефіцієнти використання фондів часу:

• коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу:

, (10.1)

де К_Фmax – коефіцієнт використання максимально можливого фонду робочого часу;

Ф_еф – ефективний фонд робочого часу;

Ф_max – максимально можливий фонд робочого часу.

• коефіцієнт використання номінального фонду часу:

, (10.2)

де К_Фном – коефіцієнт використання номінального фонду робочого часу;

Ф_ном – номінальний фонд робочого часу.

• коефіцієнт використання календарного фонду часу:

, (10.3)

де К_Фкл – коефіцієнт використання календарного фонду часу;

Ф_кл – календарний фонд часу.

Чисельність робітників може бути визначена за обліковим або за явочним складом. Явочний склад – кількість робітників, що повинні з’явитися на роботу для здійснення процесу виробництва в потрібних обсягах і у визначені терміни; це мінімальна кількість робітників, необхідна для нормальної роботи підприємства. Обліковий склад – включає всіх постійних, сезонних, тимчасових робітників, а також прийнятих на роботу не менше ніж на п’ять днів (без заведення трудової книжки) для виконання робіт, що відносяться до основної діяльності підприємства.

Основні методи визначення необхідної (облікової) чисельності робітників:

• за нормами часу на одиницю виробу (за трудомісткістю).

Чисельність робітників знаходиться шляхом ділення трудомісткості виробничої програми на корисний (ефективний) фонд робочого часу одного робітника за рік з врахуванням коефіцієнта виконання норм (тобто відхилення фактичної трудомісткості від нормативної):

, (10.4)

де Ч_р – чисельність робітників;

Т_прог – трудомісткість виробничої програми;

Ф_еф – ефективний фонд робочого часу одного робітника;

К_вн – коефіцієнт виконання норм виробітку;

• за нормами виробітку за одиницю робочого часу.

Метод використовується, коли обсяг продукції виражається в натуральних одиницях, є дані про його розмір і норми виробітку:

, (10.5)

де V – обсяг випущеної продукції, натуральних одиниць;

Н_в – норма виробітку, натуральних одиниць за 1 год;

• за нормами обслуговування.

Цим методом визначається чисельність технологічних робітників, що виконують роботи з управління дією машин, апаратів, верстатів, печей та іншого устаткування, а також функції контролю за технологічним процесом. Середньооблікова чисельність робітників розраховується за формулою:

, (10.6)

де О – кількість об’єктів обслуговування, шт.;

С – кількість змін у добу;

К_об – коефіцієнт облікового складу (коефіцієнт приведення явочної чисельності до облікової (див. формулу 8.10);

Н_о – норма обслуговування (кількість одиниць устаткування, що обслуговується одним робітником ( бригадою)).

Середньооблікова чисельність також може бути визначена таким чином:

, (10.7)

де Р_о – кількість робітників, необхідна для обслуговування одного агрегату протягом зміни;

Т_с – кількість діб роботи агрегату в році;

Т_аг – кількість днів роботи одного робітника.

За допомогою перших двох методів визначають чисельність основних робітників-відрядників, за допомогою третього – робітників-погодинників.

Явочна чисельність робітників визначається в розрахунку на зміну.

Виходячи з норм часу, явочна чисельність визначається за формулою:

, (10.8)

де Ч_я – явочна чисельність робітників у зміну;

V_з – обсяг робіт у зміну, натуральних одиниць;

Н_ч – норма часу на одиницю виробу (роботи);

Т_зм – тривалість робочої зміни (фонд робочого часу одного робітника);

К_вн – коефіцієнт виконання норм.

Виходячи з норм виробітку, явочна чисельність визначається так:

, (10.9)

де Ч_я – явочна чисельність робітників у добу;

V_доб – добовий обсяг роботи, натуральних одиниць;

Н_в·К_вн – середній виробіток робітників даної професії.

Обліковий склад робітників ведеться за коефіцієнтами облікового складу і за загальним відсотком невиходів. У першому випадку необхідна чисельність робітників визначається за формулою:

, (10.10)

де Ч_я – явочна чисельність робітників у добу;

К_об – коефіцієнт облікового складу (відношення номінального часу до явочного – у перервних виробництвах, календарного до явочного – у безперервних):

, (10.11)

де Ф_я – явочний фонд робочого часу.

В другому випадку:

, (10.12)

де Н – загальна кількість невиходів з поважних причин, у відсотках до номінального фонду робочого часу.

До показників руху кадрів на підприємстві відносяться:

• коефіцієнт необхідного обороту – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру (скорочення чисельності, призов в армію, вступ до навчального закладу тощо) до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

, (10.13)

де К_но – коефіцієнт необхідного обороту;

Ч_но – чисельність робітників, звільнених за даний період з причин виробничого та загальнодержавного характеру;

Ч_ср.об. – середньооблікова чисельність робітників;

• коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів) – відношення чисельності робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

, (10.14)

де К_п – коефіцієнт зайвого обороту (плинності кадрів);

Ч_зо – чисельність робітників, звільнених за даний період за власним бажанням і за порушення трудової дисципліни;

• коефіцієнт вибуття кадрів – відношення чисельності звільнених за даний період за всіма причинами до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

, (10.15)

де К_в.к. – коефіцієнт вибуття кадрів;

Ч_зв – чисельність звільнених за всіма причинами;

• коефіцієнт прийому кадрів – відношення чисельності робітників, прийнятих на роботу в даному періоді, до середньооблікової чисельності робітників за той же період:

, (10.16)

де К_п.к. – коефіцієнт прийому кадрів;

Ч_п – чисельність прийнятих на роботу працівників;

• коефіцієнт стабільності кадрів:

, (10.17)

де К_с.к. – коефіцієнт стабільності кадрів.