- •Передмова
- •Розділ 1. Логістика як інструмент розвинутої ринкової економіки.
- •Поняття логістики та рівні її розвитку
- •1.2 Види логістики
- •Концепція логістики
- •Завдання і мета логістики
- •Розділ 2. Різноманітність форм логістичних утворень
- •2.1 Поняття про логістичні ланцюжки
- •Логістика
- •2.2 Канали товароруху та їх функції
- •Умовні позначення
- •2.3 Співробітництво, конфлікти та конкуренція в логістичних каналах
- •Фінанси
- •2.4 Логістичні системи
- •Умовні позначення
- •2.5 Інформаційні системи
- •Розділ 3 технологічні процеси і управління матеріальними потоками в логістиці
- •3.1 Загальна характеристика технологічних процесів
- •3.2 Поняття “матеріального потоку”
- •Умовні позначення :
- •3.3 Організація управління матеріальними потоками
- •3.4 Стислі відомості про управління матеріальним потоком в системах
- •Форми логістичних утворень за кордоном
- •Перспективи використання логістики в україні
- •Розділ 4. Фактори, які впливають на формування ситеми логістики.
- •4.1 Напрями вибору системи обслуговування
- •4.2. Замовлення і складування матеріалів
- •4.3. Взаємозв”язок транспортного обслуговування і логістики
- •4.4. Економічна ефективність та види витрат у логістиці
- •5.2 Організація функціонування заготівельної логістики
- •5.3 Шляхи вибору постачальника
- •5.4 Стисла характеристика логістичних заготівельних систем
- •Розділ 6 сутність розподільчої логістики
- •6.1 Економічний зміст розподільчої логістики
- •Методи розподільчої логістики
- •6.3 Основні форми організації розподільчої логістики
- •6.4 Якості логістичних ланцюжків розподільчої логістики
- •6.5 Логістичні системи розподільчої логістики
- •6.6 Поняття про систему дрп
- •Розділ 7. Внутрішньовиробнича логістика
- •Підвищення організованості матеріальних потоків у виробництві
- •7.2 Вимоги до організації управління матеріальними потоками
- •Забезпечення ритмічної. Узгодженої роботи усіх ланок виробництва за єдиним графіком і рівномірного випуску продукції
- •Забезпечення максимальної безперервності процесів виробництва
- •Забезпечення достатньої гнучкості та маневровості у реалізації цілі при виникненні різних відхилень від плану.
- •Забезпечення безперервності планового керівництва
- •7.3 Організація виробництва і конкурентоспроможність
- •7.4 Синхронізація циклів виробництва
- •7.5 Виробничі логістичні системи
- •Розділ 8 логістика посередництва
- •8.1 Основи посередницької логістики
- •8.2 Види посередників та їх функції
- •8.3 Транспортні термінали як вид логістичних посередників
- •8.3 Шляхи об”єднання посередників
- •7.2. Організація торгово-посередницької логістики
- •8.4 Інтегрована торгівельна логістика
- •Розділ 9 логістика складування
- •9.1 Логістичний процес на складі
- •Розвантаження і приймання вантажів
- •Внутрішньоскладське транспортування
- •9.2 Види складів та основних механізмів
- •9.3 Система складування та організацція переробки вантажів
- •Особливості транспортної логістики
- •10.2 Логістичний підхід в технологічному процесі транспорту
- •10.3 Логістична концепція роботи транспортних підприємств
- •10.4 Вибір шляхів переміщення вантажопотоків
- •10.5 Основні показники роботи транспортної логістики
- •Коефіцієнт технічної готовності парка автомобілів за один робочий день
- •Розділ 11 транспортно-експедиційні логістичні послуги
- •11.1 Сутність та види послуг
- •11.2 Організація транспортно-експедиційних послуг
- •11.3 Централізоване постачання вантажів
- •Маршрути перевезень продукції.
- •11.4 Основні показники перевізного процесу
- •Час оберта рухомого склада t0 на маятниковому маршруті зі зворотнім не повністю навантаженим пробігом (рис 63, а)
- •Середня відстань перевезень
- •Розділ 12. Коротка характеристика окремих елементів логістики
- •12.1 Матеріально-технічна база залізничного транспорту
- •12.2 Характеристика автомобільного і водного транспорту
- •12.3 Тара та упаковка – один з елементів логістики
- •Література
9.2 Види складів та основних механізмів
Так як склади функціонують в різних сферах логістики (заготівельної, виробничої, розподільчої), вони мають в залежності від цього своє призначення та спеціалізацію склади заготівельної логістики спеціалізуються на збереження сировини, матеріалів, комплектуючих виробів та іншої продукції виробничого призначення. Ці склади здійснюють з забезпечення виробничих підприємств.
Виходячи з орієнтації на особливості переробки вантажопотоків, враховуючи господарську приналежність (постачальника-виробника, посередника, виробника-споживача) вони можуть бути умовно розподілені на слідуючи групи:
склади сировинні матеріалів. Для них характера переробка однорідних вантажів, котрі постачаються великими партіями, інтенсивними вантажопотоками по ритмічному графіку постачання споживачу; відносно постійна обертаність дає змогу вести автоматизовану складську переробку вантажів
склади продукції виробничого призначення роблять, як правило з тарними вантажами з відносно однорідною номенклатурою.
Великі об”єми переробки дозволяють використовувати механізацію і автоматизацію складських робіт на вищому рівні. Склади виробничої логістики входять у склад організаційної системи виробництва і призначені для забезпечення технологічних процесів. На цих складах зберігаються залишки незавершеного виробництва, прибори, інструменти, запасні частини та інше. Робота пов”язана з відносно постійною номенклатурою вантажа, постачааємого з визначеною періодичністю і невеликим терміном збереження, що і дозволяє автоматизувати обробку вантажа або більш вищого рівня механізації виконуємих операцій.
Склади розподільчої логістики призначені за для підтримання безперервності руху товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Основне їх призначення є в перетворенні і в безперервному забезпеченні різних споживачів, в тому числі роздрібну мережу. Вони можуть належати як виробникам (склади торгівельної продукції, розподільчі склади виробників), так і підприємствам торгівлі.
Склади ггтової продукції і розподільчі склади виробників в різних регіонах збута (центральні і регіональні склади) займаються обробкой тарних і штучних вантажів відносно однорідної продукції у межах асортиментного переліку одного виробника з швидкою обертністю реалізуємих великими партіями. Це дає можливість здійснювати автоматизовану і високомеханізовану переробку вантажа.
Склади оптової торгівлі товарами народного споживання в основному забезпечують дрібних споживачів і роздрібну мережу. В зв”язку зі своїм призначенням такі склади концентрують залишки з конче широкой номенклатури вантажа і нерівномірною обертністю (іноді сезоного попиту) товара, реалізуємого різними партіями постачання. Це робить не доцільним втілення автоматизованої обробки вантажів на втілення автоматизованої обробки вантажів на цих складах. Там більш доцільно високомеханізована і механізована обробка.
Склади роздрібної торгівлі проводять забезпечення роздрібних торгівельних мереж, котрі об”єднані зі складом в організаційно-господарську одиницю, як і на оптових складах, там зберігається товар з дуже великим асортиментом партій, щоб підтримувати в магазинах постійно широкий асортимент товару. Реалізація зі складу здійснюється дрібними партіями з частим постачанням. Такі склади, як правило невеликі, тому на них раціонально використовувати, як механізовану, так і ручну обробку вантажів.
Склади транспортних організацій створюються для тимчасового складування. Це склади залізничних станцій, вантажні термінали автотранспорта, морських і річкових портів, термінали повітряного транспорта. По характеру виконуємих операцій вантажопереробки вони відносяться до транзитно-перевалювальним. Термін зберігання вантажів зведений до мінімуму, так як метою цього склада є ефективне і своєчасне забезпечення клієнтів шляхом одного вида доставки (або транспортного засоба) на інший. Вантажі постачаються і відправляються великими партіями, при цьому постачаєма вантажна одиниця (піддон або контейнер) на складі не росформовується. На таких складах необхідно використання високого рівня механізації. Група цих складів може знаходитись як в межах заготівельної так і розподільчої логістики.
Для вивчення складського господарства, аналізу стану його розвитку необхідно провести класифікацію складів, тобто розподілити усю їх сукупність за однорідними групами (класами). Класифікація дає змогу охарактеризувати мережу складів, окремі їх види, дає уявлення про те, як створюються ці види, який роль вони відіграють у процесі товароруху. Склад є спеціальним стаціонарним чи пересувним приміщенням, або іншим місцем зосередження матеріальних цінностей. Він забезпечує необхідний ступень їх збереження, як правило є обладнаним власними чи обслуговується залученими засобами механізації (автоматизації) робіт. Складську мережу класифікують за різними ознаками. Основні класифікаційні ознаки та відповідні види товарних складів представлені у таблиці 3.
Таблиця 3
Класифікація складів
Ознака класифікації |
Види товарних складів |
Характер виконуваних функцій |
Сортувально-розподільчі; транзитно-перевалочні; накопичувальні |
Товарна спеціалізація |
Універсальні; спеціалізовані; вузькоспеціалізовані; комбіновані; неспеціалізовані; змішаного зберігання |
Технічна будова, яка визначає режим зберігання товарів |
Загальнотоварні ; спеціальні |
Розмір корисної складської площі (складського об'єму), місткості |
Малі - до 5 тис м2 ( 30 тис м3), до 1 тис. т; середні - від 5 до 10 тис м2 (від 30 до 60 тис м3), від 1 до 6 тис. т; великі - понад 10 тис м2 (понад 60 тис м3), понад 6 тис. т. |
Рівень механізації вантажопереробки |
Немеханізовані; механізовані; комплексно-механізовані; автоматичні |
Поверхова висота приміщень |
Одноповерхові (низьковисотні, середньовисотні, висотні) |
Транспортні умови |
Прирейкові; портові; при пристанях; неприрейкові (внутрішньоміські ) |
Конструктивні особливості |
Закриті; напівзакриті; відкриті |
Температурний режим |
Утеплені; неутеплені; опалювані; неопалювані; склади-холодильники |
Форма користування |
Індивідуального користування; спільного користування; загального користування |
Форма власності |
Державні; колективні; приватні; спільні |
Однією з основних ознак класифікації складів є характер виконуваних ними функцій. Залежно від цього склади поділяються на сортувально-розподільчі, транзитно-перевалочні, накопичувальні. Найпоширенішим видом складів є сортувально-розподільчі, які мають значну питому вагу у складському товарообороті. На таких складах здійснюється приймання товарів від місцевих та позамісцевих постачальників, а також їх сортування, комплектування партій товарів відповідно до замовлень роздрібних торгівельних організацій. На сортувально-розподільчих складах, як правило, зосереджуються поточні товарні запаси, які зберігаються відносно недовгий час. Тому функція зберігання товарів для цих складів не є характерною.
Транзитно-перевалочні склади в основному призначені для перевідправлення товарів з районів виробництва до пунктів споживання різними видами транспорту. Ці склади виконують роль перевалочних пунктів, забезпечуючи вивантаження товарів, що прибули на одному з видів транспорту, приймання їх за масою та кількістю місць, сортування згідно з місцем призначення та навантаження на інший вид транспорту.
Накопичувальні склади існують для сезонного та тривалого зберігання товарів. Оскільки вони забезпечують накопичення та відносно тривале зберігання товарів, великого значення набуває також контроль за якістю зберігання товарів. Накопичувальні склади зосереджені здебільшого в оптовій ланці. Поряд з основними функціями накопичення та зберігання товарів ці склади виконують допоміжні технологічні операції, пов'язані з прийманням та відпуском товарів оптовим покупцям. Йдеться про їх перепакування, сортування тощо. Залежно від товарної специфікації, обумовленої асортиментом товарів, які підлягають зберіганню, розрізняють універсальні, спеціалізовані, вузькоспеціалізовані, комбіновані, неспеціалізовані склади та склади змішаного зберігання.
Універсальні склади використовуються для зберігання й складської обробки однієї з груп товарів.
Вузькоспеціалізовані склади використовують для зберігання товарів одного виду, як правило, простого асортименту, але таких, які вимагають особливого режиму зберігання на комбінованих складах.
Неспеціалізовані склади на відміну від попередніх видів призначені для зберігання й проведення різних технологічних операцій з двома-трьома чи декількома групами товарів, не пов'язаних між собою єдністю споживчого призначення 9 склади гастрономічних, м'ясних, рибних та інших товарів).
На складах змішаного зберігання складські операції виконують з основними видами продовольчих та непродовольчих товарів.
Важливою ознакою класифікації складів є їх технічна побудова, що визначає режим зберігання товарів. За цією ознакою склади поділяються на загальнотоварні та спеціальні.
Загальнотоварні склади призначені для зберігання й складської обробки товарів, які не потребують дотримання спеціальних умов зберігання.
Спеціальні склади призначені для зберігання товарів, фізико-хімічні особливості яких потребують створення спеціальних конструкцій будівель чи технологічних пристроїв. Як правило, спеціалізовані склади поділяються на такі основні типи: немеханізовані, механізовані, комплексно-механізовані, автоматизовані, автоматичні.
Немеханізованими є складами з ручною вантажопереробкою, механізовані ж є складами, що мають дільниці з локально механізованими технологічними операціями за умов ручного укладання та комплектування продукції.
Комплексно-механізованими є склади з механізованою вантажопереробкою, що відбувається протягом усього технологічного циклу.
Автоматизованими є комплексно-механізованими складами чи їх дільниці, що мають автоматизовану систему пошуку та розміщення вантажів (АСПРВ), програмно-керований працетехнічний чи автооперативний комплекс (ПКРАК), експлуатуємий у людинно-максимальному режимі, чи комплекс устаткування з локальними системами автоматизованого управління, оснащений електронною автоматикою.
Автоматичні склади є програмно-керованими автоматизованими складами, що експлуатуються в автоматизованій системі управління технологічним процесом (АСУПТ) за допомогою ЕОМ без безпосередньої участі людини, тобто склади-автомати з технологією, що не потребує участі людини.
Важливим елементом класифікації складів є їх поверхневість та висота приміщень. Відповідно до цього розрізняють одноповерхові низьковисотні склади (їх робоча висота сягає 7,2 м), середньовисотні склади (їх висота становить від 7,2 до 12,6 м), висотні склади ( їх висота становить понад 12,6 м) та багатоповерхові склади. Залежно від транспортних умов, зокрема враховуючи розміщення поблизу залізничних чи водних шляхів, склади відповідно називають прирейковими (вони розташовані біля магістральних залізничних шляхів або мають під'їзні шляхи), склади при пристанях (розташовані на річкових пристанях, які мають причали), портові (розташовані у морських портах), неприрейкові (внутрішньоміські) склади (є такими складами, що не мають безпосереднього зв'язку з транспортними шляхами).
Залежно від конструктивних особливостей складські будівлі бувають закритими, напівзакритими, відкритими. Закриті склади є основним видом складських будівель. Вони, як правило, розподіляються у певній послідовності на окремі приміщення, призначені для виконання різних видів робіт (приймання, зберігання, фасування, комплектування партій товару тощо).
Закриті склади розрізняють за утепленістю, кількістю поверхів, матеріалів стін, за ступенем вогнестійкості (неспалимі, важкоспалимі, спалимі).
До напівзакритих належать різного типу навіси. За конструкцією вони можуть бути або зовсім без стін, або мати одну, дві, три стіни. Висота їх досягає 4-6 м. Довжина може бути різною, але не більше 180 м. Фундаменти навісів асфальтують чи бетонують.
Відкриті склади є рівними майданчиками з незначним схилом до країв для стоку дощової та талої води. На них зберігаються матеріальні цінності, яким не загрожує температурний чи атмосферний вплив.
Залежно від температурного режиму чи утепленості закриті склади поділяються на неутеплені (неопалювані), утеплені (опалювані) та склади-холодильники.
Неутеплені(неопалювані) склади використовують в основному для зберігання товарів у скляній, м'якій чи іншій тарі. Ці склади будують без горищного покриття, утепленої підлоги та дверних тамбурів.
Утеплені (опалювані) склади мають горище чи є поєднаними з утепленим дахом, а також мають дверні тамбури, утеплені підлоги. На таких складах створюються умови для захисту товарів від зовнішньотемпературних перепадів та вологості повітря.
Склади-холодильники обладнані пристроями для підтримання від’ємного рівня температури у камерах зберігання швидкопсувних товарів.
Залежно від форми використання розрізняють склади індивідуального, спільного та загального користування.
Склад індивідуального користування перебуває у власності однієї торгівельної організації чи підприємства, які використовують його площу для та обладнання за власним розсудом, однак він може бути і арендованим приміщенням.
Серед складів спільного користування виділяють два різновиди: кооперативні та об’єднані склади.
Кооперативні склади належать торгівельним організаціям, які об’єднали капітал для будівництва великого складського комплексу й користуються ним спільно.
Об’єднані склади належать одній торгівельній організації, але використовують їх декілька установ чи підприємств.
До складів загального користування належать спеціально споруджені складські будівлі, приміщення яких здаються у тимчасову експлуатацію будь-якій торгівельній організації, яка потребує складської площі. Такі склади перебувають у власності транспортно-експедиційних та контейнерних служб залізничного транспорту, а також автотранспортних підприємств.
Важливою ознакою класифікації складів є форма власності, яка в Україні визначається законом “Про власність” 7.02.1991. Згідно з цим законом склади можуть бути державними, колективними, приватними та спільними. Зараз склади в основному є державною та колективною власністю підприємств та організацій. Основу оптової торгівлі у перспективі ж становитимуть склади, що є власністю трудового колективу. Певну їх частку мають становити приватні складські підприємства, що є невеликими складами, викуплені здебільшого з складського фонду роздрібної торгівлі чи збудовані на власні кошти приватних осіб. Набули розвитку і спільні складські підприємства, основою яких є змішана форма власності – державна, колективна, приватна форми власності юридичних і фізичних осіб України та інших держав. Поступово, з втіленням Програми приватизації у життя, питома вага державної складської мережі буде зменшуватися.
Кількісне та якісне зображення повинно забезпечувати матеріали від механічних ушкоджень, забруднення, зміни фізико-хімічних властивостей, шкідливого впливу один на одного. Все це потребує відповідних умов та техніки збереження.
Під умовами збереження матеріалів розуміють зовнішнє середовище (температура, вологість та освітлення).
Під технікою збереження – порядок і способи розміщення матеріалів на складі.
Дуже важливе значення в організації складських процесів має розміщення та збереження матеріальних ресурсів.
При розміщенні матеріалів враховують їх розміри, сорта, місця збереження, рівномірність оберненості кожного виду матеріала, забезпечення поточного переміщення. Чіткий порядок розміщення дає можливість швидко знаходити необхідні матеріали при відпуску їх споживачам або вільне місце для розміщення знову отриманих партій. Він покращує їх облік, сприяє втіленню автоматизації управління складським процесом, спрощує складську переробку вантажів.
Розрізняють декілька способів розміщення матеріалів в складському приміщенні. Частіше використовують сортовий (номенклатурний) порядок розміщення матеріальних ресурсів на місцях збереження. При цьому розміщенні кожному найменуванню, маркі, сорту, розміру товару відводиться певне місце збереження. Потрібно, щоб кожне місце збереження було забезпечене спеціальним паспортом (ярликом), в якому вказувалось би найменування товару, марка, сорт, розмір. На складах з великим асортиментом матеріалів місця збереження маркірування здійснюють шляхом в привласненні номера або літери. Індекси, котрі позначені на місцях збереження привласнюють розміщенням на цих місцях матеріалам і вказують їх у картках складського обліку. По признаку виробничого виготовлення або споживання розміщення здійснюють по партійності і комплектності.
При партійному розміщенні вантажі зберігаються окремо постачаємими партіями з роздільним оформленням кожної партії, котра складається з матеріалів маючих індивідуальні відмінні якості (метали різних плавок, цемент різних марок та інше).
При комплектному способі збереження разом зберігаються в одному місці або в суміжних осередках вантажі різних найменувань, розмірів, сортів складаючих комплект одночасно споживаємих у виробництві матеріалів.
По харатеру заповнення складського об”єма розрізняють підлоговий, підвісний та комбінований спосіб зберігання.
Вибір того чи іншого способу розміщення вантажівв при зберіганні проходить з урахуванням окремих факторів, важливим з котрих є фізико-хімічні параметри, ступінь масовості вантажів і механізованої її переробки, вимоги до техніки безпеки.
Штабильне збереження здійснюється, коли потрібно зберігати затарені або штучні товари. При цьому формують штабель з урахуванням тиснення, котре створюють вище лижачі матеріали, цей спосіб є оптимальним при збереженні вантажів великих кількостей і невеликої номенклатури. Головна перевага штабельного зберігання є максимальне використання площ та об”ємів. Крім цього цей вид зберігання дозволяє спростити облік матеріалів та контроль за їх рухом.
Недолік є в тому, що він може використовуватись тільки при обмеженні номенклатури вантажів, а також неподобство при виїмки їх зі штабеля і неможливість автоматизації складських процесів. Стелажне збереження – найбільш використуємий спосіб для багато номенклатурних вантажів. Він забезпечує механізацію та автоматизацію складських процесів. Його недоліком можна вважати недостатнє використання складських площ та об”ємів склада, потреба у стелажах та в більш складном під”ємно-транспортном обладнанні.
Рис. 48 Схема класифікації обладнання для зберігання матеріалів
У складських приміщеннях широко використовується обладнання, що дає змогу зберігати різні матеріали (товари) за видами, типами, призначенням. Таке обладнання підвищує ефективність використання площі та об’єму сховища, сприяє найбільш раціональному використанню вантажно-розвантажувальних та транспортних засобів. Обладнання для зберігання різних матеріальних цінностей залежно від їх фізико-хімічних властивостей можна розподілити на три основні групи : обладнання для зберігання штучних та затарених матеріалів (металу, інструменту, різних виробів), обладнання для зберігання сипких матеріалів (цементу, вугілля, алебастру), обладнання для зберігання нафтопродуктів та інших рідин (бензину, керосину, дизельного палива). Обладнання для зберігання штучних й затарених матеріалів та виробів включає різні типи універсальних і спеціалізованих стелажів.
Стелажі являють собою металоконструкцію з сортового прокату чи гнучких профілів різного перетину, що створюють осередки для зберігання вантажу. Стелажі можуть виготовлятися з дерева, з великорозмірних. Схожих на літери Г та Т, залізобетонних елементів.
Залежно від конструкції опорних поверхонь для вантажу розрізняють стелажі поличні та безполичні, каркасні, консольні, пірамідальні, стоякові.
На поличних стелажах вантаж зберігається у пакетованому вигляді, як правило, на плоских стандартних піддонах.
Безполичні та каркасні стелажі експлуатуються у комплекті із спеціальною складською ящиковою тарою, в яку спочатку вкладається продукція, що надійшла до складу. Ці види стелажів використовуються для зберігання широкої номенклатури продукції виробничо-технічного призначення.
Стоякові стелажі використовуються для зберігання сортового металу, труб одного таромаркорозміру, круглого лісу. Для зберігання металопрокату та труб використовуються також консольні стелажі (однобічні та двобічні), на яких продукція укладається в спеціальних металевих піддонах (касетах) довжиною до 6м.
Для зберігання продукції спеціального виду, наприклад, барабанів з кабелем, використовуються пірамідальні стелажі.
Значного поширення набули автоматизовані елеваторні стелажі, призначені для зберігання та зручності комплектування дрібноштучних вантажів широкої номенклатури.
На складах використовуються вантажні піддони різних конструкцій (розбірні та нерозбірні).
Залежно від будови піддони поділяються на три групи: плоскі – без надбудов над верхньою площиною настилу, стоякові – з постійними чи зйомними стояками, ящикові – з постійними, зйомними чи відкидними стояками. Виготовляються піддони з дерева, металу, пластмаси, пресованого паперу. Існують також комбіновані піддони (дерев’яно-металеві).
Для зберігання різних сипких матеріалів використовують бункери, засіки, траншеї, естакади.
Бункери є ємкості різної форми : круглі, прямокутні, конічні, які зверху мають завантажувальний, а знизу розвантажувальний отвір з механічним затвором. Затвор може бути зв’язаним з автоматичним дозатвором та ваговим пристроєм, що дає змогу відпускати споживачеві ту чи іншу порцію металу. Бункери можуть бути металевими, залізобетонними та вироблятися з інших матеріалів (дерв’яні з металевим каркасом), а за видом установки – надземні, підземні та напівзаземленні.
Для зберігання нафтопродуктів на складах використовуються резервуари та дрібна тара ( бочки, бідони тощо).
Резервуари бувають металеві та неметалеві (залізобетонні, бетонні, цегляні). За формою металеві резервуари бувають циліндричними (вертикальними та горизонтальними), квадратними, прямокутними, краплевидними, сферичними та іншими. За способом установки резервуари поділяються на наземні, напівпідземні та підземні.
Рис.49 Класифікації під”ємно-транспортного обладнання
Обладнання, котре використовують в складських комплексах, підрозділяється на окремі категорії і види, поєднуються в групи по продуктивності, напряму і характеру переміщення вантажів, виду рухомої сили і типу конструкції.
При обранні під”ємно-транспортного обладнання слідує керуватись наступним:
усе обладнання повинно бути надійним, мати необхідну міцність та стійність, великий КПД, бути безпечним для обслуговуючого персоналу, а також мати невелику вагу;
виробнича потужність машин і пристроїв повинна відповідати умовам і обсягам робіт, сприяти скороченню простою рухомого складу під вантажними операціями;
машини для вантажно-розвантажувальних і складських робіт по можливості повинні бути однотипні, щоб в необхідних випадках мали можливість замінювати одна одну і забезпечувати комплексну механізацію робіт;
обладнання , котре використовується для виконання складських робіт, повинно забезпечувати якісне і кількісне збереження переробляємих матеріалів;
при обранні машин, необхідно, щоб їх привод відповідав місцевим енергоресурсам;
тип під”ємно-транспортних машин обирається, виходячи з вида габаритних розмірів та ваги переробляємих матеріалів;
машини та пристрої, що використовуються, повинні бути економічними.
Згідно зі схемою, під”ємно-транспортні машини поділяються на машини періодичної і безперервної дії. Крім, того існують ще і спеціальні допоміжні пристрої і машини, котрі використовують тільки для виробництва вантажних або розвантажувальних робіт.
Машини періодичної дії займаються переміщенням різних видів матеріалів, як правило окремими порціями. Для них характерна циклічність процеса. Крім того по характеру своєї роботи, машини періодичної і безперервної дії поділяються також в залежності від напрямів переміщення по спеціальним допоміжним пристроям, які використовуються для виконання вантажно-розвантажувальних робіт, слід віднести розвантажувальні склади, напівбункери і бункерні пристрої, вагоноопрокідувачі та ін.
Для горизонтального і злегка нахиленого переміщення різного рода матеріалів і виробів на складах використовують ручні та механічні візки, різні конвеєри та інше.
Ручні візки можуть бути різних типів. Вони пристосовуються для переміщення різних матеріалів. Так одноколісні і двохколесні візки використовують для перевезення матеріалів малої ваги. Їх найбільш раціонально використовувать на складах невеликих розмірів, при переміщенні проміж стелажами і штабелями. Недолік їх полягає в тому, що значна частка навантаження придає на робочі рукм трьох та чотирьох колісні візки більш зручні при перевезенні матеріалів, що потребують великі проїзди в середині склада.
В практиці найбільше використовують багажні візки, причепні візки, вагонетки та інші.
Для переміщення матеріалів на складі застосовують спеціальний вантажний візок, котрий складається з вантажної рами, вісі, двох колес, вантажопідємність візка 250 кг, власна вага 30 кг. Успішно використовують на складах вантажні візки з вилочним захватом, котрі роблять разом з піддоном або іншою виробничою тарою. Наявність захватів дозволяє скоротити час на вантажно-розвантажувальні роботи і знизити їх трудомісткість.
Для виконання вантажно-розвантажувальних і транспортних робіт на складах і базах можуть бути застосовані візки з краковим обладнанням. Перміщення цього візка може здійснюватись як вручну, так і за допомогою тягача з використанням буксирного пристрою. Вантажо-під”ємність візка-крана 500-1000 кг, власна вага 170-250 кг.
Крім вище перелікованих видів візків, широку увагу привертають самохідні візки. Вони існують двох типів: електровізки та автовізки.
Електровізки поділяють на чотирі групи: а) з під”ємною платформою, або з під”ємними влами; б) з під”ємною платформою або вилами, котрими управляють з візка; в) з під”ємною платформою; г) великовантажні спеціальні.
Електовізки з під”ємною платформою або вихами використовують при транспортуванні вантажів на піддонах або в контейнерах, а з непід”ємною платформою – тільки для транспортування вантажа. Вони зручні в аксплуатації, можуть робити в приміщенні і на відкритому просторі, мають добру прохідність, невеликі габарити. Недрліком є їх невеликий радіус дії. Вантажопід”ємність складає від 0,75 догти.
Автовізки можуть робити без обмеження часу, мають велику прохідність, невеликі габарити. Недолік – забруднення приміщень газом, тому в закритих складах їх не використовують. Вантажопід”ємність візка 1-5-ти.
Окрім візків, на складах також широко використовують різні види конвеєрів.
Стричкові конвеєри призначені для переміщення сипких та штучних матеріалів по горизонтальному та нахильному напрямах. Вони поділяються на стаціонарні і рухомі.
Пластинчаті конвеєри використовуються для переміщення також сипких та штучних матеріалів, але коли вони мають великі розміри і вагу, а також гострогранних матеріалів і різних гарячих виробів (відливок, паковок і ін.). В більшості випадків, ці конвеєри проходять крізь сушільні камери і пічи, де виробу на ходу підлягають відповідної обробці. Рухомі пластинчаті конвеєри знаходять широке втілення на складах для переміщення штучних і затарених матеріалів.
Гвинтові конвеєри призначені для горизонтального та нахиленого переміщення різних сипких матеріалів. Вони мають невеликі розміри, безпечні в обслуговуванні. Їх недолік – можливе дріблення матеріалів, котрі переміщуються, та великі витрати електроенергії.
Ланцюжкові контейнери також використовують для горизонтального та нахиленого переміщення, однак в основному для дліномірних лісоматеріалів. Їх використовують при штабелювані.
Для вертикального переміщення матеріалів на складі застосовують штабельоукладальники, котрі дають змогу механізувати та автоматизувати роботи по переміщенню матеріалів, а також різні види під”ємників.
Електроштабелери є машинами наземного транспорту і служать в основному за для укладання або виїмку тарно-штучних вантажів з штабелів та стелажів в складах, котрі мають невеликі прохіди та проїзди. Невелика вага штабелерів дозволяє їм виконувати роботи у багатоповерхових складах.
Вантажні під”ємники-ліфти призначені за для вертикального переміщення вантажів у багатоповерхових складах. Ковшові під”ємники це вантажопід”ємні машини для переміщення матеріалів грудками та сипоквих по вертикальному і нахиленому напрямам у спеціальному саморозвантажуючому ковші, котрий має назву скипа. Вони можуть бути стаціонарними і рухомими. Широко використовуються на складах вугілля, різних будівельних матеріалів та ін. Їх можливо рекомендувати в слідуючих випадках: при під”ємі грудкових і сипких матеріалів на велику висоту, при необхідності одночасового під”єма двох (і більше) різних сортів матеріалів в визначених пропорціях, при під”ємі грудкових та сипких матеріалів з підвищеною температурою. Для вертикального і різко нахиленого переміщення різного виду сипких, штучних та затарених матеріалів використовують ковшові, полочні та люлечних елеваторів. Вони можуть бути стаціонарні та рухомі.
До машин та пристроям призначеним для змішаного переміщення палива і різного роду матеріалів та виробів, відносять лебідки, різного вида електро та автонавантажувачі, крани та підвісні дороги.
Лебідки призначені для під”єму, опусканю та переміщенню різних вантажів. Вони можуть бути ручні та механічні, а також закріплені на фундаменті, переносні, закріплені на стіні і рухомі пристрої.
При встановленні продуктивності під”ємно-транспортних машин розрізняють технічну норму продуктивності, виробничу норму вироблення і фактичне вироблення. Технічна норма показує проектну (транспортну) продуктивність машини при її повном завантаженні і правильній організації робіт. З удосконаленням техніки і методів організації робіт, технічна норма перевіряється та підвищується.
Виробнича норма характеризує продуктивність механізму в даних конкретних виробничих умовах роботи з урахуванням використання її в часі та завантаженні на протязі виробничої зміни по переробці визначених видів матеріалів. Виходячи з виробничої норми встановлюється виробниче завдання на плануємий період часу.
Фактичним виробленням машини називають кількість матеріалів (т, м3, шт), переробляємих у середньом за годину або зміну роботи на протязі встановленого періоду часу.
Продуктивність машини Q2(T/г) періодичної дії визначається по формулі:
Q2 = qb х n х b = p х n , де
qb – вантажопід”ємність машини Т;
а – коефіцієнт використання машини по вантажопід”ємності;
n – кількість зроблених циклів за годину;
р – кількість вантажу, переробляємих машиною за один цикл (Т).
Під повним циклом слід розуміти операції, котрі необхідно виконати машині при переміщенні матеріала з одного місяця на інше. В тому випадку, коли всі операції виконуються послідовно, час повного циклу визначається по формулі:
Т = tн + tp + Et , де
Т – повний цикл (г);
tн - час, котрий потрібен на навантаження матеріалів;
tp – час необхідний для розвантажування матеріалів;
Et – час необхідний для виконання допоміжних робіт.
Для деяких машин зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах (різних видів кранів та інше) необхідно передбачити можливе сполучення руху у роботі машин. Тоді повний цикл розраховується як: Т = Т х φ (φ – коефіцієнт сполучення руху або операцій, котрі приймаються для мостових кранів – 0,8 для рухомих стрілкових – 0,7).
Продуктивність під”ємно-транспортних машин (Т/г) безперервної дії визначається по формулі:
Q2 = 3,6 х q х v , де
q – середнє навантаження, припадають на 1 поч. м – довжини завантажної частки машини, (Т);
v – швидкість, (м/с).
При переміщенні сипких матеріалів потоком на будь-якому конвеєрі інтенсивність навантаження буде :
q1 = 1000 Fх γ , де
F – площа поперечного січення матеріала, м2;
γ – насипна вага, т/м3,
таким чином
Q2 = 3,6 х 1000 Fх γ х v
Кількість під”ємно-транспортного обладнання можливо визначити по формулі:
N = P x Kн , де
Q
N – кількість обладнання;
Р – кількість переробляємого вантажа;
Kн – коефіцієнт нерівномірності постачаємого вантажу;
Q – продуктивність машин та механізмів.
