2. Визначення основних термінів

Терміни, що використовуються в цих Методичних рекомендаціях, мають таке значення:

конкурентоспроможність підприємства – можливість (реальна та потенційна) підприємства у певних умовах проектувати, виготовляти та збувати товари, що за ціновими та неціновими характеристиками є більш привабливими для споживачів, ніж товари конкурентів;

внутрішньогалузева конкурентоспроможність підприємства – здатність підприємства конкурувати з іншими підприємствами галузі;

оцінка конкурентоспроможності підприємства – порівняльний аналіз конкурентоспроможності підприємства та факторів впливу на його діяльність, що здійснюється шляхом обчислення визначеної кількості одиничних показників і на основі якого визначається конкурентоспроможність об’єкта оцінки;

обсяг реалізації - дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг) підприємства;

гранична ефективність основних засобів – відношення абсолютного приросту обсягу реалізації до абсолютного приросту основних засобів;

інтегральний індикатор внутрішньогалузевої конкурентоспроможності підприємств – комплексний показник, який є середньозваженим значенням трьох підіндексів: фактичного стану, потенціалу розвитку та стабільності антикризової поведінки і за яким проводиться ранжирування підприємств за конкурентоспроможністю;

підіндекс фактичного стану підприємства – відношення обсягу реалізації продукції підприємства до середнього для галузі;

підіндекс потенціалу розвитку – зважена сума підіндексів зростання, граничної ефективності основних засобів та ефекту від масштабу виробництва;

підіндекс зростання – відношення темпів зростання обсягів реалізації продукції підприємства у період економічного зростання до середнього для галузі;

підіндекс граничної ефективності основних засобів підприємства – відношення граничної ефективності основних засобів підприємства до середнього в галузі;

підіндекс ефекту від масштабу виробництва – розрахунок коефіцієнтів еластичності обсягів реалізації за основними засобами і фондом оплати праці;

коефіцієнт еластичності – показник, який показує процентну зміну, якщо факторний показник змінюється на 1%;

підіндекс стабільності – відношення коефіцієнта детермінації підприємства до середнього в галузі;

коефіцієнт детермінації – міра зосередженості фактичних значень обсягу реалізації, тобто на скільки відсотків фактичні значення близькі до теоретичних, обчислених за формулою лінії тренда.

підіндекс антикризової поведінки – відношення обсягу реалізації продукції підприємства за попередній рік до поточного.

3. Загальні підходи до визначення конкурентоспроможності підприємств

1.Індикатор конкурентоспроможності базується на трьох складових: фактичний стан, потенціал розвитку, рівень стабільності та антикризової поведінки.

Інтегральний показник (індекс) внутрішньогалузевої конкурентоспроможності підприємств (далі – ІКС) розраховується як середньоарифметичне трьох складових (підіндексів): фактичного стану (ФАКТ), потенціалу розвитку (РОЗВИТОК), рівня стабільності та антикризової поведінки (СТАБ) таким чином:11Equation Section (Next)22Equation Section (Next)

ІКС = 1/3 ФАКТ + 1/3 РОЗВИТОК + 1/3 СТАБ. (1)

Зазначені індекси можна визначати не лише для підприємств усієї галузі, а й для групи підприємств. У цьому випадку використовується середнє для групи.

2. Складова ФАКТ обчислюється як відношення обсягу реалізації підприємства до середньогалузевого (або середнього для групи).

Підіндекс фактичного стану визначається за формулою:

, (2)

де РЕАЛ – дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, послуг) (далі – обсяг реалізації) підприємства;

– середній для галузі обсяг реалізації; n – кількість підприємств у галузі; j – індекс підприємства.

3. Складова РОЗВИТОК є середньоарифметичною між:

відношенням темпів зростання обсягу реалізації продукції підприємства за 2001–2011 роки до середнього для галузі (групи);

відношенням прирістної фондовіддачі до середньої по галузі (групі);

відношенням суми коефіцієнтів еластичності обсягу реалізації за основними засобами і працівниками до відповідного середньогалузевого (середнього для групи).

Підіндекс потенціалу розвитку (РОЗВИТОК) розраховується як зважена сума підіндексів зростання (ТЕМП), граничної ефективності основних засобів ΔЕФЕКТ_К, ефекту від масштабу виробництва (МАСШТАБ):

РОЗВИТОК = ⅓ТЕМП + ⅓ Δ ЕФЕКТ_К + ⅓МАСШТАБ. (3)

4. Підіндекс зростання (ТЕМП) обчислюється за формулою:

(4)

Для більш точного врахування тривалості періоду зростання доцільно показники 2008 року перераховувати на III квартал у річному виразі.

5. Гранична ефективність основних засобів (Δ ЕФЕКТ_К) обчислюється таким чином:

Δ ЕФЕКТ_К = , (5)

де – приріст реалізації з 2001 по 2008 рік,

– приріст основних засобів за вказані періоди,

K – основні засоби підприємства (залишкова вартість).

Якщо відсутні дані за перші роки, то за основу береться найперший рік з даними.

6. Підіндекс граничної ефективності основних засобів підприємства обчислюється за формулою:

, (6)

де – середня для галузі гранична ефективність основних засобів.

7. Підіндекс ефекту від масштабу виробництва розраховується на базі розрахунку коефіцієнтів еластичності обсягів реалізації продукції ( ) і фондом оплати праці ( ) за формулою:

; (7)

; (8)

де L – фонд оплати праці підприємства (надіндекс вказує рік);

- приріст фонду оплати праці з 2001 по 2008 рік¹.

8. Підіндекс ефекту від масштабу виробництва (МАСШТАБ) складається із суми еластичності обсягів реалізації продукції за основними засобами і за фондом оплати праці до середнього показника для галузі:

МАСШТАБ = , (9)

де - середній показник по галузі.

У розрахунку приростів у формулі МАСШТАБ використовуються ті ж проміжки часу, що і в розрахунку індексу зростання ТЕМП.

9. Підіндекс стабільності та антикризової поведінки (СТАБ) складається з двох компонентів: міри стабільності за умов зростання та ефективності антикризової поведінки. Складова СТАБ обчислюється як середньоарифметична між змінними С (коефіцієнт детермінації часового тренда у період зростання до відповідного середнього для групи) і А (відсоток реалізації у 2009 до 2008 р. до середнього для групи).

(10)

Розрахунок змінних C, A наведений у наступних пунктах 10, 11, а також у додатку 2.

10. Підіндекс С розглядається як міра зосередженості фактичних значень обсягу реалізації продукції до лінії тренда. У статистиці ця величина називається коефіцієнтом детермінації . Чим ближчою є ця величина до 1, тим більш “щільно” фактичні значення лягають біля лінії тренда. У якості коефіцієнта С береться відношення коефіцієнта детермінації підприємства до середнього для галузі:

. (11)

Для розрахунку коефіцієнта детермінації R² в Microsoft Office Excel за допомогою Майстра діаграм необхідно побудувати графік обсягу реалізації продукції для підприємства за період з 2001 по 2011 роки. Слідуючи вказівкам Майстра та використовуючи опції “Додати лінію тренда” й “Показувати на діаграмі рівень достовірності” (коефіцієнт детермінації) R², отримаємо необхідні дані для подальшого розрахунку.

11. Здатність підприємств протистояти кризовим явищам відображається за допомогою показника антикризової поведінки. Прийнято вважати, що світова криза розпочалася наприкінці 2008 року. Ознаки стабілізації почали спостерігатися вже у 2009 року. Тому відношення обсягів реалізації продукції 2008 року до 2009 року (Р ₂₀₀₈/Р ₂₀₀₉) інтерпретується як показник антикризової поведінки підприємства. Показник А розраховується як попередній, що віднесений до середнього для галузі, або

. (12)