Задача 3

На підприємстві середня кількість працівників у цьому році склала М чоловік. За цей же період сталося N випадків виробничого травматизму, у тому числі К випадків, які не були пов’язані з виробництвом. Загальна втрата робочого часу через непрацездатність склала D робочих днів, зокрема 2 потерпілих, що одержали на виробництві травми 25 та 27 грудня, продовжували перебувати на лікарняному і в січні наступного за звітним року.

Визначити коефіцієнт частоти і коефіцієнт тяжкості виробничого травматизму (див. табл. 6).

Вихідні дані для розрахунку прийняти за варіантом, номер якого збігається з останньою цифрою залікової книжки.

Таблиця 6

Вихідні дані	Варіант
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Середня кількість працівників у даному році М, чол.	600	400	500	650	570	590	490	580	550	600
Сталося випадків Nвип.	25	20	15	24	21	17	19	25	30	27
Кількість випадків, що не пов’язані з виробництвом Квип.	5	4	3	5	6	5	4	1	3	4
Втрата робочого часу Dднів	125	90	130	130	110	100	115	125	100	130

Вказівки до розв’язання задачі 3

Коефіцієнт частоти виробничого травматизму показує кількість травмованих на виробництві, що припадає на 1000 працюючих на підприємстві. Він визначається за формулою

,

де n – число травмованих на підприємстві за звітний період (як правило, за 1 рік) через нещасні випадки, що пов’язані з виробництвом і призвели до втрати працездатності на 1 добу і більше;

М – середньоспискова кількість працюючих на підприємстві за той самий звітний період.

Коефіцієнт тяжкості травматизму показує середню втрату працездатності в днях, що припадають на одного потерпілого за звітний період:

,

де D – сумарне число днів непрацездатності всіх потерпілих, які втратили працездатність на 1 добу і більше у зв’язку з випадками, що закінчилися у звітному періоді.

При розв’язанні задачі необхідно звернути увагу на випадки, які не пов’язані з виробництвом, а також на випадки, які не закінчилися у звітному періоді. Названі випадки не враховуються при розрахунках коефіцієнтів травматизму.

Задача 4

Розрахувати освітленість робочого місця працівника в адміністративном приміщенні, яка забезпечується місцевим світильником. Відстань від лампи до розрахункової точки – l, м, сила світла в напрямку розрахункової точки – J, кандел, кут падіння світлового променя – ⁰. Коефіцієнт запасу К_з (див. табл. 3).

Таблиця 3

Вихідні дані	Варіант
	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Відстань від лампи до розрахункової точки l, м	0,3	0,35	0,7	0,4	0,45	0,55	0,5	0,65	0,8	0,7
Сила світла J, Кд	490	500	470	480	475	485	500	550	540	500
Кут падіння світлового променя 0	60	50	45	30	55	40	35	45	60	55
Коефіцієнт запасу Кз	1,3	1,5	1,6	1,5	1,4	1,7	1,75	2	1,8	1,6

Вказівки до розв’язання задачі 4

Освітленість робочого місця від місцевих світильників, лк, може бути розрахована за формулою

,

де I_ – сила світла в напрямку розрахункової точки, Кд;

α – кут між нормаллю до робочої поверхні і напрямком світлового променя, град.;

l – відстань від джерела світла до розрахункової точки, м;

К_З – коефіцієнт запасу.