2.4. Види топографічних планів і карт за формами подання інформації.

Топографічні карти і плани за цим критерієм поділяються на: аналогові, цифрові та електронні.

Майже до 2000-го року існувало до десятка варіантів визначень, що являють собою цифрові, електронні, аналогові карти. Вихід у світ Міждержавного стандарту "Картография цифровая. Термины и определения" (ГОСТ 28441-99) усунув більшість термінологічних розбіжностей, але не повною мірою врахував сферу цифрової картографії.

Аналогові топографічні карти знають усі: це насамперед паперові топографічні карти, будь-які копії друкарських відбитків, а також роздруковані графічні копії з цифрових (електронних) карт, якщо вони розглядаються у відриві від цифрової (електронної) карти.

Менше користувачеві відомі цифрові та електронні карти. Але майбутнє цілком за цими видами топографічних карт та планів. Цифрові та електронні топографічні карти — це специфічні цифрові картографічні моделі та зображення місцевості, що зберігаються на інформаційних носіях у спеціальних засобах — банках цифрових картографічних даних (БЦКД) або створюються за допомогою спеціалізованих програмно-технічних засобів та засобів візуалізації. Цифрові та електронні топографічні карти є основою для функціонування геоінформаційних систем (ПС) і навігаційних систем, для створення тематичних карт та вирішення різноманітних завдань, пов'язаних із використанням геопросторової інформації.

Для топографічних карт у цифровому форматі (цифрових та електронних карт) поняття "масштаб" є певною мірою абстрактним, оскільки метрична складова об'єктів, що занесені в інформаційну базу, зберігається у вигляді наборів координат, які характеризують положення об'єктів на поверхні, але не містять будь-яких кратних коефіцієнтів відображення, якими є масштаб для аналогових карт. Програмно-технічні засоби, що використовують цифрові та електронні карти, оперують поняттями "збільшувальне скло", "наближення-віддалення", які є певним коефіцієнтом переходу від вихідних наборів координат карти до наборів умовних координат пристроїв візуалізації. Тому під масштабом топографічних карт в їхньому цифровому (електронному) варіанті розуміється такий ступінь відбору, генералізації та класифікації об'єктів, їх зовнішнього вигляду під час візуалізації, детальності та обсягів інформаційних даних в їх базових наборах, який максимально наближає їх до відповідних категорій аналогових карт.

Цифрові плани і карти створюються у певній системі класи­фікації і кодування топографічної інформації. Класифікація є базою для системної організації всього змісту топографічних карт і його цілеспрямованого подальшого вдосконалення. Найважливішу роль тут повинні • відіграти програми Національної інфраструктури геопросторових даних України (УкрНІГД) та національного кар­тографування.

2.5.Тенденції розвитку топографічного картографування.

Оскільки на сьогодні практично всі території держав світу покриті топографічними картами масштабів 1:200 000 (1:250 000), основним завданням і головним напрямом у діяльності картографо-геодезичних служб країн стало покриття територій картами більших масштабів. Залежно від стану розвитку економіки держав, їх картографо-геодезичних установ, технічного і технологічного осна­щення, історичної спадщини, природних чинників покриття територій великомасштабними картами дуже різниться.

У загальній системі картографування спільним для більшості країн є тенденція до поділу топографічного картографування на військове та цивільне. Математична основа, масштабний ряд (а також еліпсоїди, системи координат і висот) топографічних карт у світі різні. У зв'язку з подальшим розвитком космічних засобів і технологій дистанційного зондування Землі, створенням систем глобального позиціонування (GPS NAVSTAR, ГЛОНАСС, Галілео та інших) спостерігається тенденція до уніфікації математичних основ та ряду топографічних карт.

У країнах із розвиненою економікою, де широко розповсюджені високотехнологічні методи створення топографічних карт та накопичено великий обсяг цифрової картографічної інформації, користувачі геоінформаційних систем і кінцевих картографічних продуктів (залежно від їхніх потреб та прав доступу до подібної інформації) мають змогу вибрати топографічні карти із банків картографічних даних (пунктів накопичення, розповсюдження та видачі).

З урахуванням потреб часу та рівня розвитку економіки йде переоцінка важливості окремих масштабів карт, уніфікація умовних знаків, штрихового та кольорового оформлення карт.

Актуальним для всіх країн є вдосконалення системи оновлення топографічних карт усього прийнятого масштабного ряду. В зв'язку з цим спостерігається прагнення до централізації збирання та фіксації на топографічній основі всіх змін на місцевості, які зумовлюються виконанням різноманітних програм і дій з боку державно-виконавчих, місцевих, дорожніх, комунальних, проектно-будівельних, землевпорядних та інших підприємств і служб країн, тобто перехід від оновлення топографічних карт до ведення топографічного моніторингу.

Повноцінна автоматизована генералізація картографічного зображення при переході від великих до дрібних масштабів є найважливішою за науковістю потребою всіх топографо-геодезичних служб, що створюють цифрові та електронні топографічні карти.

Все це повністю можна віднести й до головних завдань топографо-геодезичної служби України. Найважливішою подією на шляху розвитку системи топографічного картографування повинна стати наукова розробка "Положення про загальнодержавне топографічне картографування" та затвердження даного документа Кабінетом Міністрів України. Положення має визначити основні напрями вдосконалення системи задоволення потреб економіки, науки, освіти й оборони країни у геопросторовій інформації та створенні загальнодержавної системи топографічного картографування.