2.6.Основні напрями розвитку топографічного картографування.
Основними напрямами діяльності в сфері топографічного картографування на даному етапі є необхідність визначення базових топографічних карт та їх оптимальний масштабний ряд, вирішення питання таємності топографічної інформації, приведення інформаційного змісту та структури загальнодержавних топографічних планів і карт до сучасних потреб економіки, науки, освіти та оборони з урахуванням інтеграції до європейських і євроатлантичних стандартів та фінансових можливостей держави.
Нині актуальні питання ґрунтовного комплексного опрацювання проблем топографічного картографування (науково-методичне, організаційне, виробничо-технологічне) з метою вироблення загальних підходів до забезпечення картографічною інформацією потреб держави і суспільства, за умови максимального збереження попередніх напрацювань у сфері топографічного картографування. Під час планування виконання робіт необхідно передбачати максимальне використання для топографічного картографування матеріалів дистанційного зондування, що будуть отримані в рамках Проекту Міжнародного банку "Видача державних актів на право власності на землю у сільській місцевості та розвитку системи кадастру", який реалізує в державі Державний комітет України по земельних ресурсах.
При створенні системи національного картографування необхідно передбачити такі блоки питань:
- організаційна діяльність (реорганізація галузі);
- науково-методична та виробнича сфера (застосування цифрових методів створення та оновлення топографічних карт, використання цифрових матеріалів дистанційного зондування Землі з високою роздільною здатністю та цифрових методів їхньої фотограмметричної обробки, визначення базових топографічних карт, перегляд масштабного ряду топографічних карт, створення топографічних карт двох видів — відкритої для широкого загалу користувачів і закритої для військових);
створення банку геопросторової інформації на основі використання топографічних планів і карт для формування національної інфраструктури геопросторових даних;
перехід від системи оновлення топографічних карт до системи ведення топографічного моніторингу.
Проголошений державою курс на євроінтеграцію та вступ до НАТО, на залучення іноземних інвестицій у розвиток української економіки потребує негайного перегляду позиції держави з питання обмежень у сфері картографування. Окрім того, інтеграція країни до європейських структур вимагає і відповідної гармонізації нормативно-правового забезпечення виконання топографо-геодезичних і картографічних робіт. Саме тому серед першочергових заходів Укргеодезкартографії на 2006-й рік значиться завдання розробки та затвердження Кабінетом Міністрів України принципово нового Положення про загальнодержавне топографічне картографування.
У зв'язку з цим важливим напрямом діяльності Укргеодезкартографії є видання топографічних планів і карт у двох варіантах — для відкритого користування та видання зі спеціальним доповненням базового змісту для військових потреб, що давно стало звичним у багатьох зарубіжних країнах. Відкритість топографічної інформації для численних користувачів, безумовно, є потребою сьогодення, і цю потребу слід задовольнити якнайшвидше.
Для повного забезпечення користувачів картографічною інформацією, що становить головну мету розвитку галузі в країні, зміст топографічних карт планується поділяти на уніфікований, збагачений та скорочений.
Відповідні топографічні карти з уніфікованим змістом призначаються для використання більшістю користувачів, галузей економіки, підприємств і відомств; зі збагаченим змістом — для задоволення потреб Збройних сил та оборони держави, окремих галузей науки та економіки; зі спрощеним змістом (каркасні) — для вирішення окремих (не комплексних) питань фізичних осіб, підприємств та окремих галузей.
Категорування топографічних карт за змістом буде здійснюватися у рамках створення УкрНІГД уповноваженим керівним органом, до складу якого увійдуть представники зацікавлених відомств та служб, шляхом розробки та видання Зведеного каталогу-класифікатора природних і штучних об'єктів та явищ, що відображуються на загальнодержавних топографічних картах України.
Для досягнення мети було б доцільно розділити топографічні карти на військові та цивільні за їх змістом залежно від категорії відомостей, які вони відображують. Тоді можна було б передбачити майбутню структуру топографічних карт за методами їх створення, масштабами, призначенням та використанням (див. схему, рис. 8).
Для цифрових (електронних) карт встановлюється базовий набір геопросторових даних, який є основою для координатної прив'язки та інтегрування усіх інших геопросторових і тематичних даних. Він є типовим, уніфікованим, вільним від додаткових обмежень для видачі користувачеві та містить цифрові моделі геодезичної основи, рельєфу, об'єктів гідрографії, транспортних мереж, адміністративно-територіального устрою, населених пунктів, будівель та споруд, землекористування, рослинного покриву, банку даних географічних назв, вулиць та адрес, базу аерофото- та космічних зображень, ортофотопланів та фотокарт. За своїм змістом базовий набір геопросторових даних найближче підходить до інформаційного змісту аналогових карт.
Результати дослідження основних тенденцій вітчизняного та зарубіжного, цивільного та військового топографічного картографування, розвитку сучасних технологій топографічного знімання та картографування, вивчення збалансованих потреб галузей економіки та оборони в топографічній та картографічній продукції, виконані НДІГК, дозволили сформулювати такі основні засади, на яких має будуватися створення національної системи картографування:
необхідність вдосконалення змісту топографічних карт, виходячи із сучасних потреб користувачів, підтримування їх за визначеними параметрами в актуальному стані, запровадження карт з уніфікованим змістом відповідно до європейських стандартів (для потреб галузей економіки), із збагаченим (повним) змістом (для потреб оборони) та спрощеним змістом (за окремими заявками);
виключність сучасних технологій виконання топографічних зйомок, які повинні базуватися на застосуванні аерокосмічних матеріалів з високою роздільною здатністю, та цифрових методів їх фотограмметричної обробки, цифрових методів створення та оновлення топографічних карт, геоінформаційних технологій, яким має передувати виконання таких пріоритетних науково-технічних завдань:
створення державної нормативно-правової бази цифрового картографування у вигляді керівних документів і стандартів з питань класифікації і кодування даних про місцевість, про обмінні формати, про бібліотеки умовних знаків, а також просторові дані, електронні карти і просторові (тривимірні) моделі місцевості, про метадані цифрової фотограмметричної і картографічної інформації тощо;
розробка і застосування методів, програмних і технологічних засобів, технологій збору, накопичення, оновлення і обробки просторових даних, формування наборів просторових даних для електронних карт і підготовки до видання традиційних (паперових) карт;
удосконалення технологій і державної системи контролю якості електронних карт та іншої цифрової інформації про місцевість, створення системи сертифікації електронних карт і цифрових моделей місцевості;
створення і впровадження державної бази метаданих, яка повинна містити відомості про всі карти, які створюються або плануються до створення в країні;
3) підвищення ефективності виробництва і використання національних ресурсів просторових даних шляхом їх інтеграції та розвитку міжвідомчого партнерства на основі запровадження національної інфраструктури геопросторових даних з такими основними компонентами:
базові національні просторові дані, організаційно-правове й технологічне забезпечення їх створення, актуалізація й доступність;
бази метаданих і механізм доступу до даних, а також організаційне забезпечення процесів їх створення й функціонування;
стандарти на просторові дані й процедури їх виробництва й використання;
перехід від оновлення топографічних карт до ведення топографічного моніторингу як сукупності нормативного забезпечення, технологічних засобів та людських ресурсів, необхідних для збирання, оброблення, зберігання, розповсюдження та використання геопросторових даних про об'єкти місцевості;
створення умов для залучення інвестицій у виробництво й відновлення просторових даних;
удосконалення державної системи контролю якості цифрових карт та іншої цифрової інформації про місцевість, створення системи сертифікації цифрових карт і цифрових моделей місцевості.
існуючий масштабний ряд слід залишити без змін, за винятком масштабу 1:200 000, який рекомендується замінити на 1:250 000. Оскільки складно забезпечити великі обсяги топографічних карт в актуальному стані, пропонується визначити пріоритетність загальнодержавного картографування в масштабах карт — 1:10 000, 1:50 000, 1:250 000;
розвиток державних банків цифрової картографічної інформації, її формування і зберігання, вдосконалення технологій видачі за запитами цифрової картографічної інформації, розробка і впровадження автоматизованої системи доведення до користувачів електронних карт та іншої цифрової інформації про місцевість;
при опрацюванні положень Зводу відомостей, що становлять державну таємницю повинні бути враховані всі аспекти захисту безпеки держави, виходячи з сучасного стану розвитку супутникових технологій визначення координат, дистанційного зондування Землі з космосу тощо та збалансовані інтереси економіки та оборони;
періодичність оновлення топографічних карт найбільш вживаних в галузях економіки топографічних карт з уніфікованим змістом рекомендується зменшити до 5-7 років залежно від фізико-географічного районування території;
систему позначень топографічних карт вдосконалити шляхом:
забезпечення і розвитку принципів системного підходу до розробки змісту карт як цілісної комплексної, ієрархічно впорядкованої системи відомостей про природні та антропогенні об'єкти і явища, їх типові властивості, зв'язки, відношення, виражені умовними знаками, що знаходяться в чіткій відповідності до класифікації картографічних об'єктів;
запровадження уніфікованої системи позначень універсальних топографічних карт з урахуванням сучасного рівня вимог до їх багатостороннього використання;
збагачення змісту карт новими показниками і характеристиками, що відображали б генетичні, регіональні відмінності, розвиток явищ у часі;
системне відображення природно-територіальних комплексів, природної і культурної спадщини набором умовних позначень.