11.5. Звукові хвилі.
Пружні хвилі, що розповсюджуються у будь-якому середовищі і мають частоти від 20 Гц до 20 кГц, називають звуковими хвилями.
Інфразвук має частоти менші за 20 Гц, а ультразвук – більші за 20 кГц.
Хвилі з частотами від 20 Гц до 20 кГц, досягаючи вуха людини, викликають відчуття звуку. Люди розрізнюють звуки за висотою, тембром і гучністю. Кожній із цих суб’єктивних оцінок відповідає конкретна фізична характеристика звукової хвилі.
Під інтенсивністю І звукових хвиль розуміють середнє значення густини потоку енергії, яку переносить хвиля. Будь-який звук - це не просте гармонічне коливання, він являє собою накладання гармонічних коливань з відповідним спектром частот, що називається акустичним спектром.
Музикальні звуки мають лінійчатий дискретний акустичний спектр, а шуми мають суцільний спектр.
С
106
,
(11.17)
де І0 - інтенсивність звука, що відповідає порогові чутності людського вуха і дорівнює для усіх частот 10-12 Вт/м2.
Одиницею вимірювання рівня гучності у системі СІ є Бел.
На практиці користуються одиницею у десять разів меншою - децибелом. Інтенсивність звукових хвиль, що викликає у людському вусі звукове відчуття, відповідає рівням від 0 до 130 Дб.
Швидкість звука у газах визначається з наступної формули:
,
(11.18)
де , - показник адіабати та молярна маса газу, R - універсальна газова стала, T - термодинамічна температура газу.
Завдяки високим частотам (>20 кГц), а значить незначній довжині хвилі, ультразвукові хвилі можуть бути отримані у вигляді точно направлених пучків, що обумовило їх широке застосування у науці й техніці. Наприклад, у гідролокації, ультразвуковій дефектоскопії, у медицині і т. ін.
11.6. Ефект Доплера.
Залежність частоти хвилі, що сприймається спостерігачем, у відповідності до швидкості руху спостерігача та джерела хвиль, отримало назву ефекту Доплера.
Розглянемо розповсюдження хвиль у нерухомому середовищі, вважаючи, що рух спостерігача (приймача) та джерела хвиль проходить вздовж прямої, що їх з’єднує.
Швидкість руху джерела Vдж будемо вважати додатною, якщо джерело рухається до приймача, та від’ємною при віддаленні приймача та джерела хвиль один від одного.
Розглянемо декілька найбільш типових випадків.
1
107
Якщо швидкість розповсюдження хвилі відносно середовища V0, а частота коливань джерела хвиль 0, то довжина хвилі буде дорівнювати = V0T = V0/0. За деякий час хвиля дійде до приймача і збурить коливання його звукочутливого елемента з частотою:
,
(11.19)
Таким чином, частота хвилі, яку зареєструє приймач пр, буде співпадати з частотою хвилі 0, що випромінюється джерелом.
2. Приймач наближається до джерела, яке нерухоме (Vдж = 0, Vпр 0).
У
100
,
(11.20)
Таким чином, частота коливань, яку зареєструє приймач пр, буде значно більшою, ніж частота коливань джерела хвиль.
3. Джерело наближається до нерухомого приймача (Vдж 0, Vпр = 0).
Рис.
11.4.
За цей же час джерело хвиль пройде у напрямку розповсюджування хвилі шлях, що дорівнює Vдж Т (див. рис. 11.4). Тобто довжина хвилі скоротиться і буде дорівнювати:
1 = - Vдж T = (V - V0) Т ,
Звідки отримаємо:
108
Тобто частота коливань, яку зареєструє приймач, буде більшою ніж частота коливань у джерелі хвиль.
З результатів, що ми отримали у випадках 1-3, нескладно отримати загальну формулу для визначення частоти коливань, що фіксуються приймачем у загальному випадку:
,
(11.22)
Знак плюс у чисельнику вищенаведеного виразу відповідає наближенню приймача до джерела, знак мінус - їх віддаленню, а в знаменнику - навпаки.
Таким чином, при наближенні джерела коливань і приймача один до одного, частота, яку сприймає приймач, буде більшою від частоти коливань джерела хвиль. І навпаки, при віддаленні приймача і джерела коливань один від одного, частота сприйняття коливань приймачем зменшується.
