4.2. Складання та інспектування маршрутів

Відбір і вивчення екскурсійних об'єктів. Показ об'єктів, як ми вже відзначали, є частиною, що займає чільне положення в екскурсії. Правильний відбір об'єктів, їхня кількість, послідовність показу впливають на якість екскурсії.

У цей час на державному обліку перебуває понад 150 тис. пам'ятники історії, археології й культури, а в музеях країни зберігається близько 40 млн. експонатів.

Як об'єкти можуть бути:

- пам'ятні місця, пов'язані з історичними подіями в житті нашого народу, розвитком суспільства й держави (наприклад, Савур-Могила);

- будинки й спорудження, меморіальні пам'ятники, пов'язані з життям і діяльністю видатних особистостей, добутку архітектури й містобудування, житлові й суспільні будинки, корпуси промислових підприємств, інженерні спорудження (пам'ятник А.С. Пушкіну, будинок залізничного вокзалу в Донецьку);

- природні об'єкти - лісу, гаю, парки, ріки, озера, ставки, заповідники й заказники, а також окремі дерева, реліктові рослини й ін. (Дружківські скам'янілі дерева);

- експозиції державних і народних музеїв, картинних галерей, постійних і тимчасових виставок (художній музей Донецька);

- пам'ятники археології - городища, древні стоянки, поселення, кургани з похованнями, земляні вали, дороги, гірські вироблення, загони, святилища, канали й ін. (Теплинське городище в Слов'янськом районі);

- пам'ятники мистецтва - добутку образотворчого, декоративно-прикладного, садово-паркового мистецтва, скульптура й ін. (дендропарк "Софиївський" в Умані).

Екскурсійні об'єкти класифікуються:

- по змісту - однопланові (добуток живопису, ріка, рослина, тварина, будинок) і багатопланові (архітектурний ансамбль, ліс, поле, вулиця, площа міста);

- по функціональному призначенню - основні, які є основою для розкриття підтем, і додаткові, показувані під час переїздів (переходів) між основними об'єктами в ході логічних переходів у розповіді;

- по ступені схоронності - повністю збережені, що дійшли до наших днів зі значними змінами, частково збережені, втрачені.

Перед екскурсійними працівниками при створенні екскурсії коштує завдання - відібрати з безлічі об'єктів самі цікаві й по зовнішньому вигляді, і по тій інформації, що вони із собою несуть. Правильний відбір забезпечить зорову основу сприйняття екскурсійного матеріалу й глибоке розкриття теми. Варто так організувати цю справу, щоб ті самі об'єкти не кочували з екскурсії в екскурсію.

По можливості, у кожної теми повинні бути "свої" об'єкти. Їхня розмаїтість дозволяє організувати правильне чергування вражень в екскурсантів, зберегти елемент новизни при вивченні різних тим.

Якщо з передбачуваного маршруту неможливо виключити той або інший об'єкт (наприклад, "Мідний вершник" у Санкт-Петербурзі, Червона площа в Москві й ін.), що через його унікальність показується в ряді екскурсій (оглядової, історичної, літературної, мистецтвознавчої), то такий об'єкт необхідно розкрити по-особливому. При його показі й у розповіді повинні бути виявлені ті характерні риси, які не знайшли відбиття в екскурсіях на інші теми. У такому випадку інтерес екскурсантів при їхньому повторному огляді, як правило, не знижується.

У практиці підготовки екскурсій вироблена певна методика оцінки екскурсійних об'єктів. Її застосування особливо важливо в тих випадках, коли творці нової екскурсії, зустрічаючись на маршруті з декількома об'єктами, подібними по змісту, можуть вибрати ті з них, які найцікавіші для даної теми.

Для оцінки об'єктів, включених в екскурсію, використаються наступні критерії:

Пізнавальна цінність - зв'язок об'єкта з конкретною історичною подією, з певною епохою, життям і творчістю відомого діяча науки або культури, художні вартості пам'ятника, можливість їхнього використання в эстетическом вихованні учасників екскурсії.

Популярність - популярність об'єкта серед населення (наприклад, Червона площа в Москві, Софія Київська, собор Святого Юра у Львові й ін.).

Незвичайність (екзотичність) - особливість, неповторність пам'ятника історії або культури, будинки, спорудження (наприклад, суцільнозварний міст імені Е.О. Патона через Дніпро в Києві). Незвичайність об'єкта може бути також пов'язана з якоюсь історичною подією, що відбулося в даному будинку, на місці установки даного пам'ятника, з легендою або історичною подією (церква царевича Дмитра в Угличу, храм Спасу на Крові в Санкт-Петербурзі на місці загибелі пануючи Олександра ІІ). Екзотичність може бути природного характеру (наприклад, сталактито-сталагмитовые карстові печери в Новому Афоні, в Абхазії).

Виразність - зовнішня виразність об'єкта, його взаємодія із тлом, навколишнім середовищем (будинками, спорудженнями, природою). Перевага віддається тому об'єкту, що щонайкраще вписується в місцевість, гармоніює з іншими об'єктами, з ландшафтом (наприклад, будинок Московського університету на Ленінських горах, храм Покрова на Нерли в м. Володимирі, мости в Санкт-Петербурзі).

Схоронність - стан об'єкта в цей момент, його підготовленість до показу екскурсантам.

Місцезнаходження - відстань до об'єкта, зручність під'їзду до нього, можливість підвозу до об'єкта екскурсантів, придатність дороги для автотранспорту, природна обстановка, що оточує даний об'єкт, наявність місця, придатного для розташування групи з метою спостереження.

Тимчасове обмеження показу - час (доба, дні, місяці й сезони), коли відвідування й огляд об'єкта неможливі через погану видимість або сезонність.

Екскурсія не повинна бути перевантажена більшою кількістю відвідуваних об'єктів, тому що це збільшує її тривалість і викликає стомлюваність екскурсантів, а увага й інтерес при цьому слабшають. Оптимальна тривалість міської екскурсії становить 2-4 академічних години. При цьому екскурсанти з інтересом сприймають не більше 15-20 об'єктів.

В екскурсію можуть входити об'єкти як однієї групи (наприклад, пам'ятники архітектури), так і декількох груп (пам'ятні місця, історичні пам'ятники, житлові будинки, природні об'єкти). Набір об'єктів залежить від теми екскурсії, її змісту, складу екскурсійної групи. Неправильно, наприклад, всю оглядову екскурсію будувати винятково на показі скульптурних пам'ятників і монументів. Варто уникати одноманітності побудови зорового ряду. Зорові враження екскурсантів будуть неповними, якщо в маршрут поряд з пам'ятниками й монументами не буде уведений показ окремих будинків і вулиць, площ, пам'ятних місць, об'єктів природи.

У ході підготовки нової екскурсії більше уваги варто приділити вивченню об'єктів на місці, у їхній природній обстановці. Необхідну вихідну інформацію дає вивчення об'єктів по джерелах - книгам, альбомам, фотографіям. Зустріч із екскурсійним об'єктом безпосередньо на місці його розташування, вивчення різних його сторін дозволяють екскурсоводові в майбутньому, при роботі із групою, вільно орієнтуватися біля нього, кваліфіковано вести його показ.

Картка екскурсійного об'єкта

Відбір об'єктів закінчується складанням карток (паспортів) на кожний з них як для конкретно розроблювальної теми, так і для майбутніх екскурсій.

У картку об'єкта вносяться наступні дані:

1) його найменування (первісна й сучасне), а також назва, під яким він відомий у населення;

2) історична подія, з яким він зв'язаний, дата події;

3) його місцезнаходження, поштова адреса, найменування території, де він розташований (місто, селище, промислове підприємство й т.д. );

4) його опис (під'їзд до нього, його автор, дата спорудження, з яких матеріалів виготовлений, текст меморіального напису);

5) джерело відомостей про нього (література, де описана об'єкт і події, пов'язані з ним, архівні дані, усні перекази, основні друковані праці й місця зберігання неопублікованих робіт);

6) ступінь його схоронності (стан його й території, на якій він перебуває, дата останнього ремонту, реставрації);

7) відповідальний за охорону об'єкта;

8) відомості про те, у яких екскурсіях об'єкт використається;

9) дата складання картки, прізвище й посада укладача.

До картки прикріплюється фотографія об'єкта, що відтворює його нинішній й, по можливості, колишній види. Приклад картки екскурсійного об‘єкту наведено на рисунку 4.1.