5.2 Класифікація виробничих функцій

З метою систематизації виробничих функцій, вивчення можливостей їх використання і, нарешті, вибору такого виду рівняння, яке б забезпечило розв'язання конкретних задач, необхідна класифікація всієї сукупності моделей, що використовуються у економічних дослідженнях.

В залежності від масштабу дослідження розрізняють макроекономічні і мікроекономічні виробничі функції.

Макроекономічні виробничі функції вивчають взаємозв'язки і взаємозалежності нарівні народного господарства, окремих його сфер (промисловість, сільське господарство, торгівля тощо), регіонів, комплексних галузей. Принагідно до макроекономічних функцій слід віднести і міждержавні виробничі функції.

Мікроекономічні виробничі функції вивчають взаємозв'язки і взаємозалежності спеціалізованих галузей, об'єднань, окремих підприємств та їх структурних підрозділів.

У порівнянні з макроекономічними мікроекономічні виробничі функції більш різноманітні за своїм змістом, складом факторів. Все це дозволяє провести більш поглиблений аналіз, охопити значну кількість показників.

Мікроекономічні виробничі функції можна з успіхом використати для побудови прогнозів, хоча деякі автори з цим не згодні [38].

Водночас незайве підкреслити, що макроекономічні виробничі функції характеризуються більш глибокою розробкою теоретичних і методологічних основ їх побудови і використання.

Існує значна кількість видів алгебраїчних рівнянь, за допомогою яких може бути описана виробнича функція.

В залежності від кількості незалежних змінних (факторів), які входять у склад моделей, всю сукупність виробничих функцій можна розділити на дві групи: парні і багатофакторні.

Парні (однофакторні) - це рівняння, у яких значення функції (досліджуваний показник, результативний показник) залежить від рівня однієї незалежної змінної (фактора, чинника).

Багатофакторна (багаточинникова, множинна) модель - це рівняння, у якого значення результативного показника змінюється під впливом двох або більше факторів.

У свою чергу парні і багатофакторні моделі виробничої функції поділяються на лінійні і нелінійні (криволінійні).

У залежності від характеру інформації, на підставі якої будуються виробничі функції, розрізняють рівняння, побудовані на основі хронологічних (динамічних) рядів, і рівняння, побудовані на основі хронологічних (просторових) даних.

Принагідно варто нагадати, що виробнича функція як метод дослідження - це передусім поняття агротехнічної і біологічної наук. Але через різні обставини, зумовлені теоретико-методологічними чинниками, найбільшого розвитку вона набула в економіці [49]. Отже, всю сукупність моделей можна розподілити за науковими напрямами: економічні, біологічні, агротехнічні тощо.

У наукових дослідженнях визначились два напрями у тлумаченні сутності виробничої функції.

Перша група авторів визначає виробничу функцію як залежність кінцевого продукту від затрат робочої сили, основних і виробничих фондів і швидкості технічного прогресу [3; 4; 24; 32; 33].

Друга група авторів вважає, що таке трактування поняття виробничої функції є дещо звуженим, оскільки за його рамки виходять зв'язки і залежності між рядом інших економічних величин.

Так, указане першою групою визначення виробничої функції ототожнюється з поняттям "функції випуску", і тому пропонується позначати виробничими функціями всі зв'язки і залежності, що зустрічаються в економіці [7]. Виробнича функція визначається також як економіко-математичний вираз залежності результатів виробничої діяльності від факторів, що обумовлюють ці результати [41].

Отже, перша група авторів розглядає поняття виробничої функції у вузькому смислі, друга - у широкому смислі. Існує також точка зору розглядати поняття виробничої функції як у широкому, так і у вузькому смислі [44].

На нашу думку, в економічних дослідженнях доцільно розглядати поняття виробничої функції у широкому смислі, оскільки такий підхід вносить певну системність у сукупність взаємозв'язків і залежностей економічних показників і дозволяє розширити коло показників, для яких можна використати зазначений апарат дослідження.

Відштовхуючись від цієї тези, у залежності від економічного змісту досліджуваного показника можна надати назву будь-якій функції, зокрема: функція випуску, функція продуктивності праці, функція собівартості, функція рентабельності тощо.

Власне, не акцентуючи увагу на класифікації виробничих функцій такої термінології дотримуються й інші автори [43].

У напрямку досліджуваної проблематики слід також звернути увагу на своєрідний підхід до класифікації виробничих функцій. Так, виробничими функціями вважаються тільки ті моделі зв'язку, які відображають залежність прямих результатів виробництва (обсягу продукції, надою, молока, урожаю тощо) від основних факторів виробництва. Якщо ж досліджуваними показниками є продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток тощо, то всю сукупність таких залежностей слід об'єднати в економічні функції, а назву кожній окремій функції надавати у відповідності до економічного змісту показника [24].

Зрозуміло, не можна не відзначити дискусійність такого підходу до класифікації виробничих функцій. Дійсно, виокремлення функції випуску із загальної системи економічних функцій позбавлене будь-яких підстав, оскільки такі показники як обсяг продукції у вартісному та натуральному вимірах у такій самій мірі є економічними показниками, як і продуктивність праці, собівартість продукції, прибуток та ін.