- •5. Задачи и процесс стратегического управления:
- •6.Формирование стратегического видения и миссии компании:
- •7.Формирование стратегических целей предприятия
- •8.Понятие конкурентного преимущества:
- •9.Развитие и сущность подхода отраслевого позиционирования к формированию конкур. Преимуществ
- •10. Сутність підходу галузевого позиц-ня и присущая ему логика формування конкурентних переваг
- •11. Модель п'яти сил конкуренции м. Портера та ее розвиток.
- •15. Ключевые способности орг-ции как осн. Понятие ресурсного похода, ее составляющие
- •13. Розвиток та сутність Ресурсного підходу до форм-ня конкур-х переваг
- •14. Сутність Ресурсного підходу и присущая ему логика формування конкур-них переваг
- •16. Интегральный подход к форм-нию конкурентних преимуществ
- •17. Цепочка ценностей компании: ее составляющие и роль в форм-нии конкурентных преимуществ
- •18. Стратегич. Аналіз издержек: сущность, назначение, этапы проведения
- •19. Типовые способы сокращения издержек в собственной деят-сти компании для форм-ния конкурентного преимущества лидерства по издержкам
- •20. Цепочка накопления стоимости: ее составляющие и роль в формировании конкурентных преимуществ.
- •21. Типовые способы сокращения издержек в цепочке накопления стоимости для форм-ния конкур-го преим-ва лідерства по издержкам.
- •22. Доминирующ. Уровень в цепочке накопления ст-ти: сущность и роль в форм-нии конкур. Преимущества.
- •23. Типы стратегических изменений.
- •25. Кадрове забезп-ня реалізації стратегіч. Змін
- •29. Стили управления стратегич. Изменениями.
- •27. Подолання опорів стратегіч. Змінам
- •28. Системы поощрения в реализации стратегических изменений.
25. Кадрове забезп-ня реалізації стратегіч. Змін
Ефективна реалізація стратегії залежить у першу чергу від ефективної внутрішньої організації, що передбачає роботу за трьома напрямками:
- кадрове забезп-ня; -удосконал-ня орг-ційної стр-ри; - подолання опорів змінам.
Кадрове забезпечення припускає:
- підбор сильної команди менеджерів;
-підбор і підтримка висококваліф-них прац-ків.
Підбор сильної команди менеджерів.
Відповідальні за реалізацію стратегії повинні визначити специфіку управління й знайти на кожну керівну посаду відповідного фахівця. Варіант запрошення нових менеджерів, звичайно викор-ється в умовах виходу із кризи або швидкого росту або при недостачі власних кадрів.
Підбір,підтримка висококваліф-х прац-ків. Успішної команди керівників недостатньо, потрібні не менш кваліф-ні працівники, причому у всіх підрозділах і на всіх рівнях, щоб забезпечити кадровий потенціал і базу знань, необхідних для ефективної реалізації стратегії.
Багато компаній розробили спеціальні методики розвитку бази знань і збільшення інтелектуального капіталу. До типових дій варто віднести:
1. На роботу приймають тільки фахівців з відповідними навичками, енергією, ініціативністю, бажанням вчитися й здатних вписатися в корпоративну культуру компанії.
2. Компанії навчають працівників за спец-ми програмами.
3. Працівникам пропонують цікаві й складні завдання, які дозволяють повністю розкрити творчий потенціал.
4. Широко застосовується ротація робіт, співробітників переводять на нові посади для придбання нових навичок, участі в роботі інших підрозділів, у тому числі в інших регіонах.
5. Компанії заохочують творчий підхід і інноваційне мислення, прагнення вдосконалювати робочі процедури й змінити звичні порядки.
6. Бажаючи удержати в себе висококваліф-них перспективних прац-ків, компанії підвищують зарплати, виплачують додаткову винагороду, вводять преміювання акціями компанії, пропонують придбати акції компанії на пільгових умовах та ін.
Навчання, перепідготовка й підвищення кваліфікації персоналу отримують особливу важливість, коли компанія корегує або кардинально змінює стратегію, у рез-ті чого виникає потреба в інших навичках, управлінських підходах і методах роботи. Навчання стає ключовим фактором успіху в галузях, де технології розвиваються дуже швидко. Мен-нт повинен забезпечити фін-ня й підтримку навчання в компанії. Якщо обрана стратегія жадає від працівників нових навичок, поглиблених знань, створення й викор-ня нових можл-тей, то навчанню варто приділити особливу увагу вже на етапі складання стратегічного плану.
29. Стили управления стратегич. Изменениями.
Хто б не займався управлінням змінами, це робиться в певному стилі. До стилів управлінням стратегічними змінами відносять:
1. Обговорення: провідники змін пояснюють причини й засоби стратегічних змін.
Такий стиль підійде, якщо існує проблема в управлінні змінами, обумовлена невірною інф-цією або недоліком інф-ції.
2. Співробітництво або участь у процесі змін —залучення людей, яких торкнуться стратегічні зміни, у процес їхньої розробки й планування.
3. Втручання —координація процесів змін і вплив на них, які здійснює провідник змін, доручаючи іншим особам виконання деяких елементів цих процесів.
4. Управління —викор-ня особистої управлінської влади для формування чіткої майбутньої стратегії й процесу змін.
По суті, це управління стратегіч. змінами зверху до низу. Воно асоціюється із чітким баченням або стратегіч. наміром, розробленим кимось, кого вважають лідером орг-ції, але також може супроводжуватися ясним уявленням про критичні фактори успіху й пріоритети.
5. Крайня форма директивного стилю — примус; зміни насаджуються або вводяться директивно. Це пряме викор-ня влади. Такий стиль управління необхідний в орг-ції, що стоїть на порозі кризи.
26. Удоскон-ня орг структури. Стратегічна значимість видів діял-ті визначається стратегією компанії, ланками ланцюжка цінності конкретної компанії, зовнішнім середовищем, конкур-ми вимогами. Аутсорсінг другорядних видів діял-ті забезпечує компанії додаткові переваги - зниження витрат, зменшення внутрішньої бюрократії, прискорення процесу прийняття рішень, збільшення гнучкості, концентрацію зусиль на досягненні стратегічних цілей. Небезпека аутсорсінга полягає в тому, що захоплення цією моделлю веде до втрати базових знань і збільшує залежність компанії від зовн-х постач-ків, позбавляючи її власних ресурсів. Стратегічно значимі види діял-ті повинні стати ключовими елементами орг-ційної структури: тільки при такому підході вони можуть розрах-ти на адекватне ресурсозабезп-ня й впливати на процес прийняття рішень. Впровадження нової стратегії або корегування колишньої припускають появу нових або зміну колишніх ключових видів діял-ті, вимагають створення нової або перебудови старої орг-ційної стр-ри.
Якщо необхідні зміни не проведені, стр-ра орг-ції перестає відповідати її стратегії й може знизити ефект-сть управління й продукт-ть. Стратегія компанії міняється разом із зовн-ми умовами, повинна мінятися й орг-ційна стр-ра, підбудовуючись під нові вимоги реал-ції стратегії. У компанії повинні бути визначені обсяги повноважень менеджера кожної орг-ційної одиниці (особливо керівників філій, лінійно-функц-х відділів і бізнес-процесів) і діапазон питань, за якими співробітники можуть приймати самостійні рішення при виконанні своїх посадових обов'язків. В орг-ційних стр-рах з високим рівнем централізації стратегічні й оперативні рішення приймаються винятково вищим керів-вом, воно ж тримає під твердим контролем керівників підрозділів і відділів; повноваження оперативного й лінійного мен-нту, а також прац-ків порівняно вузькі. Орг стр-ра, у якій вся повнота влади зосереджена в руках мен-рів вищого рівня, рідко буває ефективною. Делегування повноважень оперативн. й лінійному мен-нту й прац-кам дозволяє перейти до горизонтальної орг-ційної стр-ри з мін-ною кількістю рівнів мен-рів середньої ланки. В децентралізованій горизонтальній стр-рі мен-ры и працивники приймають рішення й розробляють плани дій самостійно - прийняття рішень і відповід-сть за їхні наслідки стають частиною їхньої роботи.
Передача повноважень щодо прийняття рішень на місця скорочує час реакції компанії на нові події, симулює появу нових ідей, творче мислення, новаторство й зацікавленість мен-рів і прац-ків в ефективності роботи.
Широке делегування повноважень - не самоціль децентр-ції; суть - покласти відповід-сть за прийняття рішень на тих прац-ків, які в силу своєї поінформ-сті про ситуацію здатні прийняти найбільш адекватне рішення.
Є тенденція переходу від авторитарних, багаторівневих ієрархічних стр-р до більш плоских децентр-них стр-р із широким делегуванням повноважень на місця. Цей процес відповідає 3 важл-м вимогам часу.
Повноваження прийняття рішень повинні делегуватися на низові рівні орг-ції — це стан адекватних, компетентних і обґрунтов-х рішень.
Рядові співробітники повинні мати повноваження діяти за своїм розсудом у рамках своїх посадових інструкцій.
У корпоративному світі найціннішим активом орг-ції стає інтелект-ний капітал, утворений знаннями й здібностями її працівників.
Для ефективної реалізації стратегії мен-ри повинні вибрати підходящу стр-ру й при необх-сті скорегувати її відповідно до особл-тей діял-ті компанії. Для цього звичайно потрібно: доповнити стр-ру відповідними мех-змами узгодження (міжфункц-ні прац-ки групи, спец. групи для роботи над проектами, незалежні робочі групи та ін.); налагодити системи обміну інф-цією, необхідні для ефективної реалізації стратегії.
