Питання для самоконтролю

1. Доведіть, що уряд Румунії здійснював політику колоніального гноблення асиміляції українського народу.

2. Що, на вашу думку, призвело до поширення радикальних націоналістичних ідей в Західній Україні. Чи було це явище чимось особливим чи мало якісь аналогії в світовій історії?

3. Чи можна, на ваш погляд, знайти виправдання національному гнобленню українського населення під владою Румунії?

Тема. Історія рідного краю 1900 –1938 р. Р.. План

1. Наш край на початку ХХ ст..

2. Наш край у березні 1917 – на початку 1918 р.

3. Наш край в 1918 – на початку 1921 р. р..

ЛІТЕРАТУРА

1. Турченко Ф. Г. «Історія України». 10 клас. – К., «Генеза», 2010 р..

Опорний конспект

• ЗГАДАЙТЕ: Які зміни, що відбулися краї у ХІХ ст., ви вважаєте найважливішими?

• Творче завдання: Визначте внески своїх земляків у розгортання модернізацій них процесів в Україні в 1900 – 1913 рр.

На початку ХХ ст. місто Біла Церква жило і розвивалось за закономірностями, які були характерними для розвитку всієї Російської імперії: після відміни кріпосного права зароджуються капіталістичні відносини, пожвавлюється економічне життя. Як і по всій країні, незмінною залишалася експлуатація трудящих мас: важкі умови праці, життєва невлаштованість, вкрай високий рівень соціальної незахищеності, неписьменність і безкультур'я, → все це спонукало трудящих згуртуватись і шукати шляхів до покращення свого життя.

Роки першої буржуазної революції 1905 – 1907 р. р. характеризуються бурхливим зростанням чисельності українських політичних партій, що намагалися мирними і немирними шляхами втілити в життя свої політичні, економічні і культурно-освітні програми. В день 1 Травня трудящі влаштували мітинг в районі Росьової вулиці під гаслами "Геть війну!", "Геть самодержавство!", поліція встановила по всіх вулицях варту, заарештувала більш як 50 активних учасників мітингу. Навесні 1907 р. у навколишніх селах палали панські маєтки, згоріла економія графині Браницької в місті. Після поразки революції 1905 – 1907 р. р. почалися репресії і майже повністю була розгромлена соціал-демократична організація міста.

В 1914 р. розпочалася І світова війна, яка наклала чіткий відбиток на всі сфери життя Білої Церкви: важкі економічні умови, в яких проживали трудящі міста стали ще гіршими, війна підривала всю економіку міста. Тільки за першу мобілізацію на фронт було відправлено 1600 робітників, кустарів, ремісників. Цей процес продовжився і в слідуючих мобілізаціях. Певний час на війні добре заробляли власники білоцерківських млинів, підприємці хлібної торгівлі, які уклали вигідні контракти на поставку фуражу і борошна для армії. Деякі підприємці організували виробництво спорядження для армії і кінської збруї, що давало їм додаткові прибутки. Та все ж з часом війна різко ослабила економіку міста. В зв'язку з тим, що чоловіки були мобілізовані до армії, на підприємствах і в с/г не вистачало робочих рук. Це призвело до значного скорочення с/г виробництва, зменшення посівних площ, утруднення збирання врожаю. Війна в певній мірі наблизила Лютневу революцію 1917 р., загостривши суперечності до краю.

Для Білої Церкви Лютнева революція ознаменувалася тим, що нарешті місто остаточно позбулося залежності від Браницьких, яким воно довгий час належало. 115 десятин графської землі, на якій розміщувалося місто, було передано його жителям. Статус міста Біла Церква отримала офіційним розпорядженням Тимчасового уряду, яке надійшло 3 червня 1917 р.. Число гласних міської Думи встановлювалось 56 осіб. Організація виборів до Думи була покладена на комітет Білоцерківських громадських організацій. Проте виконавча влада в місті належала комісару Тимчасового уряду. На цю посаду був призначений вчитель І.Нізков.

На поч. серпня 1917 р. в Білій Церкві склалося типове для України двовладдя:

• з одного боку → міська Дума з комісаром Тимчасового уряду;

• другим органом була «Просвіта» → установа Центральної Ради, яка все активніше переходила від культурно-освітніх до політичних справ.

Центральна Рада не скористалась із сприятливого становища, коли вплив Тимчасового уряду все більше падав і існувала реальна можливість взяти владу в свої руки. Це призвело до встановлення впливу більшовиків у місцевих Радах, ще більше він поширився після жовтневого збройного більшовицького перевороту в Петрограді.

Менш як протягом року влада в Білій Церкві змінювалася шість разів. Голодне місто пустішало в міру того, як все більше і більше його мешканців йшло на село у пошуках продуктів, тому селяни змушені були формувати озброєні дружини для захисту своїх сіл.

В ході громадянської війни особливо постраждало мирне населення Білої Церкви → врешті решт в 1920 році громадянська війна на Білоцерківщині скінчилася встановленням влади більшовиків, проте запанувала глибока економічна, політична і соціальна криза.