Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Навч посібник Облік у банках.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
378 Кб
Скачать
☆

2. Організація та облік розрахунків із застосуванням платіжних доручень, платіжних вимог-доручень та платіжних вимог

Платіжне доручення — це розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок одержувача.

Платник має право зазначати в платіжному дорученні дату валютування, яка не може бути пізніше 10 календарних днів після складання платіжного доручення.

Банк одержувача операцію з перерахування коштів з відповідного рахунку з обліку коштів клієнтів у розрахунках на рахунок одержувача оформляє меморіальним ордером. Платіжні доручення застосовуються в розрахунках за товарними і нетоварними платежами.

Розрахунки з допомогою платіжних доручень супроводжуються списанням коштів з поточного рахунку платника ї їх зарахуванням на поточний рахунок одержувача. При цьому в бухгалтерському обліку банку платника виконуються такі проводки:

• якщо платник і одержувач коштів є клієнтами різних банків:

Д-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»:

• якщо платник і одержувач коштів обслуговуються в одному банку:

Д-т Поточний рахунок платника (2600, 2620)

К-т Поточний рахунок одержувача (2600, 2620).

Відображення в бухгалтерському обліку банку одержувача коштів, що надійшли на користь клієнта з іншого банку залежить від того, чи в платіжному дорученні вказано дату валютування.

Якщо в платіжному дорученні не вказано дати валютування, то зарахування коштів клієнту на поточний рахунок супроводжується проводкою:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

К-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Якщо в платіжному дорученні вказана дата валютування, то виконуються такі бухгалтерські записи:

• до настання дати валютування:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

К-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», або

2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»;

• на початок операційного дня, який визначений датою валютування:

Д-т 2602 «Кошти в розрахунках суб’єктів господарювання», або

2622 «Кошти в розрахунках фізичних осіб»

К-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Надходження в банк коштів на користь фізичної особи, яка не має рахунку в цьому банку, супроводжується такою бухгалтерською проводкою:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

К-т 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку».

Виплата з каси коштів, що поступили на користь фізичної особи, відображається проводкою:

Д-т 2909 «Інша кредиторська заборгованість за операціями з клієнтами банку»

К-т 1001 «Банкноти та монети в касі банку», або

1002 «Банкноти та монети в касі відділень банку».

Платіжна вимога-доручення — це розрахунковий документ, який складається з двох частин:

• верхньої – вимоги одержувача безпосередньо до платника про сплату визначеної суми коштів;

• нижньої – доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку визначеної ним суми коштів та перерахування її на рахунок одержувача.

Верхня частина вимоги-доручення оформляється одержувачем коштів і передається безпосередньо платнику не менше ніж у двох примірниках. У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює її нижню частину і подає до банку, що його обслуговує.

Банк платника приймає вимогу-доручення від платника протягом 20 календарних днів з дати оформлення її одержувачем.

Платіжні вимоги-доручення можуть застосовуватися в розрахунках усіма учасниками безготівкових розрахунків.

Розрахунки з допомогою платіжних вимог-доручень відображаються в бухгалтерському обліку банку платника такими проводками:

• якщо платник і одержувач коштів є клієнтами різних банків:

Д-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

• якщо платник і одержувач коштів обслуговуються в одному банку:

Д-т Поточний рахунок платника (2600,2620)

К-т Поточний рахунок одержувача (2600, 2620).

Банк одержувача коштів за платіжною вимогою-дорученням під час зарахування коштів одержувачу на його поточний рахунок виконує таку проводку:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

К-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».

Платіжна вимога — розрахунковий документ, що містить вимогу стягувача або в разі договірного списання одержувача до банку, що обслуговує платника, здійснити без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок одержувача.

Списання коштів з рахунку платника, що здійснюється на основі платіжної вимоги, може бути примусове або договірне.

Примусове списання — це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом. Стягувач — це особа, яка може бути ініціатором переказу коштів з рахунка платника на підставі виконавчих документів, визначених законом.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає платіжні вимоги протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника — протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Банк платника приймає до виконання платіжну вимогу стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника і не має права повертати її в разі неподання стягувачем реєстру платіжних вимог. У разі недостатності коштів на рахунку платника банк виконує платіжну вимогу в межах залишку коштів. Часткову оплату платіжної вимоги банк оформляє меморіальним ордером.

Договірне списання — це списання банком з рахунка клієнта коштів без подання клієнтом платіжного доручення, що здійснюється банком у порядку, передбаченому в договорі, укладеному між ним і клієнтом.

Одержувач для здійснення договірного списання оформляє платіжну вимогу, яку подає до банку, що обслуговує платника.

Якщо кредитором за договором є банк, що обслуговує платника, то право цього банку на здійснення договірного списання передбачається в договорі банківського рахунку або іншому договорі про надання банківських послуг.

У випадку як примусового, так і договірного списання коштів в бухгалтерському обліку виконуються такі проводки:

• у банку платника:

а) якщо платник і одержувач коштів є клієнтами різних банків:

Д-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб»

К-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»;

б) якщо платник і стягувач коштів обслуговуються в одному банку:

Д-т Поточний рахунок платника (2600,2620)

К-т Поточний рахунок стягувача (2600, 2620);

• у банку стягувача:

Д-т 1200 «Кореспондентський рахунок банку в НБУ», або

1500 «Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках»

К-т 2600 «Кошти на вимогу суб’єктів господарювання», або

2620 «Кошти на вимогу фізичних осіб».