Тема 6. Література Відродження:

загальна характеристика

З кінця ХV ст. у країнах Європи (в Італії – з ХІV ст.) розпочинається могутній культурний рух, відомий під назвою Відродження, або Ренесансу. Він спричинений тими величезними змінами в економічному й суспільно-політичному житті європейських народів, що були пов´язані зі становленням нових, буржуазних відносин в надрах феодального суспільства. Великі географічні відкриття розширили для людства межі світу. Винайденя друкарства сприяло поширенню знань. Розвиток наукового знання призвів до послаблення релігійного світогляду.

В таких умовах народжувався новий, протилежний феодально-середньовічному, погляд на світ і людину. Звільнюючись від тісних рамок станово-феодальних відносин і церковно-аскетичної моралі, людина відчула себе центром Всесвіту. Вона стала сприймати світ таким, яким він є, намагаючись іноді його перетворити.

Передовий світогляд епохи Відродження назвали гуманізмом (лат. humanus – “людський”). В основі гуманізму – віра в безмежні можливості людини, в її здатність до самовдосконалення, в її право на свободу і щастя. Отже, фундаментальним принципом гуманістичної ідеології та філософії стає антропоцентризм, який полягає в реабілітації біологічної, чуттєвої природи людини, у відстоюванні цінності людської індивідуальності, у запереченні станових обмежень. Ренесансний антропоцентризм виявляє себе також в оптимізмі і життєлюбності, якими пройняті твори гуманістів.

Гуманісти повстали проти втручання церкви в політичне і культурне життя. Вони заперечували догматичний світогляд і виробили новий тип мислення, заснований на розумі, досліді і реалістичному ставленні до світу.

Гуманістична ідеологія протягом свого існування зазнала певних змін. На ранньому етапі вона була пройнята оптимізмом, вірою в можливість здійснення гуманістичних ідеалів у найближчому майбутньому. Наприкінці ренесансної доби, у зв'язку з усвідомленням гуманістами неможливості реалізації їхніх ідей, ренесансний оптимізм сходить нанівець, посилюються настрої зневіри та скептицизму.

Із самого початку гуманісти виявили велику зацікавленість в античній спадщині. Вони відкрили гуманістичний зміст античної культури, відчули в ній опозицію середньовічній схоластиці і догматизму, побачили зразок для власної творчості. Гуманісти вирішили відродити забуті досягнення античності, звідси і назва епохи – Відродження. Тому вони приділяли значну увагу збиранню і дослідженню античних рукописів, вивченню латинської та грецької мов.

З виробленням гуманістичного світогляду був пов'язаний і розвиток нового типу літератури, визначальною особливістю якої став живий інтерес до реального світу. Література Відродження набула глибокого національно-історичного змісту, відгукувалася на всі запити тогочасного життя. Головним об'єктом зображення в ній стала людина, її вчинки, думки і почуття.

Гуманістична література створила новий ідеал особистості, в якому гармонійно поєднувалися тілесне і духовне. Ренесансні письменники тяжіли до створення образів титанічних постатей, що максимально повно втілювали у собі людські якості і почувалися вільними від суспільних обмежень. Проте варто зауважити, що звільнення особистості від тиску феодальних умовностей часто призводило до появи у творах гуманістів (наприклад, Макіавеллі, Шекспіра) образів індивідуалістів-хижаків, повністю позбавлених моральних принципів.

В літературі Відродження набули нового життя такі відомі вже жанри, як діалог, трагедія, комедія розроблялися нові – сонет, новела, есе. Одним з найпопулярніших жанрів в ренесансній літературі став роман.

Запитання для самоперевірки

Дайте визначення понять “Відродження (Ренесанс)”, “гуманізм”.

В чому особливості ренесансного антропоцентризму?

Якою Ви бачите людину в ренесансній літературі (ідеал і реальність)?

Визначте особливості літератури Відродження.

Назвіть основні жанри ренесансної літератури.

Література

История зарубежной литературы. Средние века и Возрождение / М. П. Алексеев и др. – 4-е изд., испр. и доп. – М., 1987.

История всемирной литературы: В 9 т. – Т.3. – М., 1985.

Лосев А. Ф. Эстетика Возрождения. – М., 1978.

Кузнецов Б. Г. Идеи и образы Возрождения. – М., 1979.

Культура эпохи Возрождения. – Л., 1986.