Використання розрахункових квитанцій у розрахунках із споживачами

Розрахунки з покупцями шляхом видачі розрахункових квитан­цій (РК) — не найзручніший спосіб розрахунків. Тому на практиці зустрічається він не часто. Використання розрахункових квитанцій зводиться до того, що підприємцеві або його реалізатору при кож­ній покупці (розрахунку) необхідно заповнити саму квитанцію (відривну частину) і її корінець. Відривну частину квитанції відда­ють покупцеві, а корінець залишається в розрахунковій книжці.

У деяких випадках у розрахунках з покупцями можна застосо­вувати спрощену розрахункову квитанцію, яка містить меншу кіль­кість реквізитів. У ній, зокрема, окремо не виділяється ПДВ. Проте видавати спрощену розрахункову квитанцію можна тільки в певних випадках: якщо загальна сума розрахунку не перевищує 10 грн і якщо мова не йде про розрахунки за алкогольні напої і тютюнові вироби.

У Переліку № 1336 приведений граничний розмір річного обся­гу розрахункових операцій, при перевищенні якого підприємцеві, що використовує РК, потрібно перейти на застосування РРО. Ці граничні розміри для міста і для села різні.

Звернемо увагу, що для єдиноподатківців, які здійснюють торгі­влю уроздріб пивом і продовольчими товарами, вказаними в п. 1 Переліку № 1336, граничний обсяг операцій, про який ведеться мо­ва в даному розділі, не актуальний.

Розрахунковий документ довільної форми

Як уже згадувалося, підприємці — єдиноподатківці — це особи, які згідно Закону про РРО звільнені від застосування РРО (за де­яким винятком). Тобто РРО вони можуть повноправно не застосо­вувати. Проте на прохання покупця зобов’язані видати йому доку­мент, що засвідчує передачу права власності на товар (результат робіт) від продавця до покупця з метою виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» від12.05.91 р. № 1023-ХІІ.

Розрахунковий документ, що засвідчує сплату покупцем грошо­вих коштів, може бути складений приватними підприємцями, які не застосовують РРО, в довільній формі. Проте в нім обов’язково по­винні міститися:

• дані про суб’єкта підприємницької діяльності (прізвище, іденти­фікаційний номер, серія і номер свідоцтва про державну реєстрацію);

• дата і місце складання документа;

• найменування товару;

• одиниця вимірювання або інша характеристика, істотна щодо товару;

• кількість;

• ціна за одиницю;

• загальна сума покупки.

За невидачу покупцям документа, що засвідчує факт покупки товару, підприємцеві може загрожувати адміністративний штраф, передбачений ст. 155 Кодексу України про адміністративні право­порушення від 07.12.84 р. № 8073-Х у розмірі 5 нмдг (85 грн).

Якщо підприємець надає послуги

Приватні підприємці — єдиноподатківці, які займаються надан­ням послуг або виконанням робіт, при отриманні грошей від замо­вників (клієнтів) ні РРО, ні РК з КОРО застосовувати не повинні.

7. Принципи формування облікової політики малих підприємств

Для малих підприємств України основними господарсько- правовими формами організації бізнесу є приватна і колективна Рі­зні правові форми малих підприємств мають особливі механізми функціонування. Виявлення особливостей діяльності підприємств сфери малого бізнесу має велике значення при формуванні їх облі­кової політики.

Успішне функціонування будь-якого підприємства, в тому числі і малого, забезпечення рентабельної діяльності в умовах ринкових взаємовідносин з партнерами з постачання виробничими ресурса­ми, реалізації виготовленої продукції чи товарів, а також необхід­ність точних і своєчасних взаєморозрахунків з ними і фінансово — банківськими органами, вимагає організації в них чіткої системи бухгалтерського обліку, контролю і звітності.

Це в свою чергу підвищує вимоги щодо якості інформаційного середовища діяльності малого підприємництва, передумовою для якого є удосконалення методики формування та обробки облікової інформації.

Сутність проблеми полягає у встановленні того, чи можуть різні за розмірами і правовим статусом підприємства керуватись однако­вими обліковими положеннями.

Окремі вчені дотримуються точки зору, що бухгалтерські стан­дарти повинні застосовуватись однаково до всіх підприємств. їх ключовим аргументом є універсальність. Цей аргумент підкріплю­ється також тим, що єдині стандарти бухгалтерського обліку забез­печують порівнянність фінансової звітності різних підприємств, у той час як діюча організація бухгалтерського обліку не дозволяє вирішити це завдання.

Методологічні та методичні питання бухгалтерського обліку в Україні регулюються нормативними документами, які призначені одночасно для малих та інших підприємств. Це стосується також положень (стандартів) бухгалтерською обліку (П(С)БО, норми яких застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридич­ними особами (крім бюджетних установ), отже і малими підприєм­ствами. Винятком є П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва», що застосовується лише суб’єктами малого біз­несу.

З огляду на те, що облік відіграє важливу роль в прийнятті управлінських рішень, необхідно врахувати вимоги, які ставлять перед ним різні користувачі облікової інформації малих підпри­ємств. Традиційно виділяють внутрішніх та зовнішніх користува­чів. Перш за все облікову інформацію використовують власники, управлінський персонал підприємства. До групи зовнішніх корис­тувачів належать інвестори, банківські та кредитні установи, по­стачальники, замовники покупці, клієнти, органи державного регу­лювання і контролю. Якщо вимоги до обліку визначати потребами користувачів, то виникають відмінності між великими і малими підприємствами Для перших властива наявність ділових контактів практично з усіма перерахованими вище зовнішніми користувача­ми, в той час як для малих підприємств вони в основному обмежу­ються органами державного регулювання і контролю. Таким чином на малих підприємствах акцент переноситься на внутрішнє викори­стання облікової інформації. Відповідно саме на них повинна бути зорієнтована система бухгалтерського обліку малого підприємства, яка повинна забезпечувати:

• швидку підготовку фінансової звітності;

• достатній рівень точності суттєвої інформації;

• обробку облікової інформації з мінімальними витратами.

Виконання цих вимог можливе через розробку і реалізацію об­лікової політики.

Традиційно до складу облікової системи відносять облікову по­літику, форму бухгалтерського обліку та спосіб обробки облікової інформації У Законі України «Про бухгалтерський облік та фінан­сову звітність в Україні» № 996 від 16.07.1999 р. (далі — Закон № 996) під терміном «облікова політика» розуміється сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємст­вом для складання і подання фінансової звітності. Міжнародні ста­ндарти обліку визначають облікову політику як сукупність прин­ципів, основ, домовленостей, правил та процедур, які приймаються керівництвом при складанні та поданні фінансових звітів. Отже, головне завдання облікової політики, яку приймає підприємство, максимально адекватно відобразити діяльність підприємства, сфо­рмувати повну, об’єктивну і достовірну інформацію про неї для ці­лей об’єктивного регулювання цієї діяльності в інтересах зацікав­лених осіб. З існуючих способів, варіантів ведення бухгалтерського обліку підприємства повинні обирати та застосовувати ті, які най­краще забезпечують обліковий процес та сприяють формуванню повної і достовірної інформації про фінансовий стан підприємства. Облікова політика формується шляхом вибору способів ведення бухгалтерською обліку із тих, які допускаються нормативними до­кументами, враховуючи фактори зовнішнього та внутрішньою впливу, наведені на рис. 1.1.

Рис. 1.1. Фактори формування облікової політики малих підприємств

Отже, формування облікової політики потрібно здійснювати за наступними етапами:

• визначення об’єктів бухгалтерського обліку, щодо яких по­винна бути розроблена облікова політика;

• виявлення, аналіз, оцінка факторів, під впливом яких здійс­нюється вибір способів ведення бухгалтерського обліку;

• вибір і обґрунтування вихідних положень побудови облікової політики;

• ідентифікація потенційно придатних для застосування під­приємством способів ведення бухгалтерського обліку по кожному прийому і для кожного об’єкту;

• оформлення обраної облікової ПОЛІТИКИ.

Вивчення фактичних даних про методи обліку, які застосову­ються на підприємствах сфери малого бізнесу, показує, що вимоги П(С)БО є адекватними для малих підприємств, оскільки вони на­дають керівництву право вибору під час формування облікової по­літики. Проте окремі вимоги цих документів є надто складними для використання у практичній діяльності, особливо за умови, що бух­галтерський облік буде вести власник малого підприємства. Але, виходячи з того, що в цілому стандарти бухгалтерського обліку придатні для використання малими підприємствами, при розробці наказу про облікову політику їм доцільно керуватись нормативним забезпеченням, основні положення якого узагальнені в табл. 1.4.

Об'єкт	Зміст положень та їх використання в обліковій політиці підприємств	Нормативний документ
1	2	3
Методологічні аспекти обліку
План рахунків бухгалтерсь­кого обліку	Ведення обліку методом подвійного запису. На підставі плану рахунків бухгалтерського обліку малі підприємства розробляють робочі плани ра­хунків залежно від умов фінансово-господарської діяльності, потреб обліку та управління, що перед­бачається в обліковій політиці	План рахунків бухгалтерського облі­ку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. План рахунків бухгалтерського облі­ку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва
Оцінка запасів, необорот­них активів, доходу, витрат, фінансових інвестицій, зобов’язань, дебіторської заборгованості	Вартісна оцінка активів і зобов’язань на момент їх придбання, вибуття та на дату балансу	П(С)БО 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15, 16
Нарахування амортизації (зносу) необоротних акти­вів	Визначення методів нарахування амортизації (зно­су) основних засобів, інших необоротних матеріа­льних і нематеріальних активів	П(С)БО 7, 8

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ТА ОРГАНІЗАЦІЇ ОБЛІКУ, ЯКІ ВРАХОВУЮТЬСЯ ПРИ ФОРМУВАННІ ОБЛІКОВОЇ ПОЛІТИКИ МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ

Таблиця 1.4

Закінчення табл. 1.4

Об'єкт	Зміст положень та їх використання в обліковій політиці підприємств	Нормативний документ
1	2	3
Організаційні аспекти обліку
Організаційна форма бухгал­терської служби (роботи)	Бухгалтерський облік здійснюється бухгалтерською службою (відділом), бухгалтером, спеціалістом з бухгалтерського обліку, зареєст­рованого відповідним чином; власником (керівником); спеціалізованою організацією (аудиторською фірмою).	Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Форма бухгалтерського об­ліку	Журнально-ордерна Проста Спрощена Автоматизована	Методичні рекомендації із застосу­вання регістрів бух. обліку № 356 Методичні рекомендації із застосу­вання регістрів бух. обліку малими підприємствами № 422 Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
Оформлення первинних та зведених облікових доку­ментів	Паперові носії Машинні носії	-II-
Спосіб обробки економіч­ної інформації	Ручний Комп ’ ютеризований Частково комп’ютеризований	-II-
Внутрішньо -господарський контроль	Керівництво малого підприємства самостійно роз­робляє систему внутрішньогосподарського конт­ролю	-//-

Облікова політика підприємства полягає у виборі принципів, методів і процедур, пов’язаних з оцінкою або обліком статей звіт­ності. При цьому більшість принципів, методів і процедур, що ви­користовуються для складання і надання фінансової звітності, од­нозначно визначене П(С)БО і альтернативи їм бути не може. Такі принципи, методи і процедури застосовуються в обов’язковому по­рядку. Але є і такі, які в П(С)БО представлені в декількох варіан­тах, один або декілька з яких вибираються підприємством само­стійно. Саме такий вибір і має бути зафіксований в розпорядчому документі (наказі), що визначає облікову політику підприємства.

Періодичність видання таких наказів встановлюється підприєм­ством самостійно. У разі потреби уточнення до нього вносяться зміни і доповнення або такі накази видаються у новій редакції.

Облікова політика може змінюватися, тільки якщо:

1. змінюються статутні вимоги;

2. змінюються вимоги органу, який затверджує положення (ста­ндарти) бухгалтерського обліку;

3. зміни забезпечать достовірніше віддзеркалення подій або операцій у фінансовій звітності підприємства

Перелічимо заходи, здійснювані підприємством із організації бухгалтерського обліку, які необхідно відобразити в наказі про об­лікову політику:

1. вибір форми організації бухгалтерського обліку;

2. вибір форми бухгалтерського обліку як певної системи регіс­трів обліку, порядку і способу реєстрації і узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних основ, встановлених Законом № 996, і з урахуванням особливостей своєї діяльності і технології обробки облікових даних, наприклад:

а) регістри бухгалтерського обліку, затверджені наказом Мініс­терства фінансів України «Про затвердження Методичних рекоме­ндацій із застосування регістрів бухгалтерського обліку» від

2000. р. № 356;

б) регістри бухгалтерського обліку для малих підприємств, за­тверджені наказом Міністерства фінансів України «Про затвер­дження Методичних рекомендацій із застосування регістрів бухга­лтерського обліку малими підприємствами» від 25.06.2003 р. № 422;

в) автоматизована форма бухгалтерського обліку — комп’ютерна бухгалтерська програма, що передбачає створення ре­гістрів бухгалтерського обліку;

3. встановлення правил документообігу і технології обробки облікової інформації.

В даному випадку розробляється графік документообігу, що за­тверджується розпорядчим документом (наказом, рішенням) керів­ника підприємства з метою впорядкування руху і своєчасного отримання для записів в бухгалтерському обліку первинних доку­ментів. В ньому указуються дата створення або отримання від ін­ших підприємств або підрозділів документів, порядок ухвалення їх до обліку, передача до обробки і в архів.

Графік документообігу повинен забезпечити оптимальну кіль­кість підрозділів і виконавців, через яких проходить кожен первин­ний документ, визначати мінімальний термін його знаходження в підрозділі, а також сприяти поліпшенню облікової роботи, поси­ленню контрольних функцій бухгалтерського обліку, підвищенню рівня його механізації і автоматизації.

Основні правила складання графіка документообігу, а також за­гальні норми і правила оформлення документів викладені в Поло­женні про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від

95. р. № 88. Графік документообігу може бути оформлений у вигляді схеми або переліку робіт із створення, перевірки і обробки документів, що виконуються кожним підрозділом підприємства, а також всіма виконавцями з вказівкою їх взаємозв’язку і термінів виконання робіт;

4. використання системи рахунків бухгалтерського обліку:

а) План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зо­бов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, за­тверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.99 р. № 291:

• одночасне використання рахунків класів 8 «Витрати за еле­ментами» і 9 «Витрати діяльності»;

• використання тільки рахунків класу 9 «Витрати діяльності»;

• використання тільки рахунків класу 8 «Витрати за елементами»;

б) Спрощений план рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 19.04.2001 р. № 186, зокрема введення додаткових суб­рахунків (рахунків другого, третього порядку). Наприклад, введен­ня додаткових субрахунків для обліку транспортно-заготівельних витрат до рахунків обліку запасів;

5. встановлення системи і форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку, звітності і контролю господарських опе­рацій;

6. визначення прав працівників на підписання бухгалтерських документів.

7. . Виділення на окремий баланс філій, представництв, відділень і інших відособлених підрозділів, які зобов’язані вести бухгалтерсь­кий облік, з подальшим включенням їх показників у фінансову зві­тність підприємства;

8. встановлення порядку проведення інвентаризації активів і зобов’язань для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку і фінансової звітності підприємства. Указуються об’єкти ін­вентаризації, періодичність її проведення, склад комісії і тому по­дібне

При інвентаризації здійснюються перевірка і оцінка наявності об’єктів контролю на певну дату.

Основним нормативним документом, що визначає порядокпро- ведення інвентаризації, є Інструкція з інвентаризації основних за­собів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів і розрахунків, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 11.08.94 р. № 69. При цьому від­значимо, що порядок проведення інвентаризації каси викладений в Положенні про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженому постановою Правління Національного бан­ку України від 15.12.2004 р. № 637. Інвентаризація дорогоцінних металів і коштовних каменів проводиться відповідно до Інструкції про порядок отримання, використання, обліку і зберігання дорого­цінних металів і коштовних каменів, затвердженою наказом Мініс­терства фінансів України від 06.04.98 р. № 84.

Для проведення інвентаризаційної роботи на підприємстві роз­порядчим документом створюються постійно діючі інвентариза­ційні комісії у складі головних спеціалістів, керівників структурних підрозділів, головного бухгалтера. Такі комісії очолюються керів­ником підприємства або його заступником. Разом зінвентаризацій- ними комісіями, що постійно діють, можуть створюватися робочі інвентаризаційні комісії. Але у зв’язку з тим, що необхідність в їх створенні виникає при великому обсязі робіт із проведення інвен­таризації, який не може бути забезпечений однією комісією, як правило, на малих підприємствах їх не створюють.

Підприємство самостійно визначає облікову політику і здійснює заходи щодо організації бухгалтерського обліку, що фіксується в розпорядчому документі (наказі, рішенні). У зв’язку з тим, що об­лікова політика підприємства формується на тривалу перспективу і може змінюватися тільки у випадках, передбачених П(С)БО, доці­льніше наказ про облікову політику видавати на підприємстві окремо від наказу про організацію бухгалтерського обліку. Проте на невеликих підприємствах такий наказ може бути один, що скла­дається з двох розділів, наприклад:

Розділ І. «Організація бухгалтерського обліку»

Розділ II. «Напрями облікової політики».

Виходячи з наведеного вище, пропонуємо малим підприємствам у доповнення до існуючої практики формування облікової політики:

• відображати в повному обсязі усі необхідні положення і принципи облікової політики,

• обирати найпростіші методи і процедури із передбачених по­ложеннями (стандартами) бухгалтерського обліку;

• зазначати рахунки, які використовуються для узагальнення інформації про доходи, витрати, результати діяльності малого під­приємства;

• визначити склад статей аналітичного обліку витрат, методи розподілу непрямих витрат структуру виробничої собівартості ін­ших операційних витрат;

• висвітлювати облікову політику шляхом опису принципів оцінки статей звітності та методів обліку щодо окремих статей зві­тності.

Такий підхід до встановлення облікової політики дозволить найбільш повно визначити у відповідному наказі про облікову по­літику найважливіші принципи, методи і процедури ведення бухга­лтерського обліку та складання фінансової звітності в малих під­приємствах.

Не останню роль у налагодженні чіткої системи облікового процесу відіграє правильний вибір форми ведення бухгалтерського обліку. Проте, перш ніж перейти до питання вибору форми бухгал­терського обліку малим підприємством, необхідно зупинитися на питанні застосування системи рахунків, оскільки від неї залежить можливість використання тієї або іншої форми бухгалтерського обліку.