3.2. Види електропровідності діелектриків.

П

Рис.3.1. Різновиди струмів в твердому діелектрику

ри додатку до зразка твердого діелектрика постійної напруги, через нього протікає струм наскрізної провідності (струм витоку) I, який складається із двох складових: струму об'ємної провідності I_U і струму поверхневої провідності I_S (рис.3.1.):

I = I_U + I_S

Для порівняльної оцінки величин струмів об'ємної й поверхневої провідностей користуються значеннями питомого об'ємного опору ρ і питомого поверхневого опору ρ_s. Поверхнева й об'ємна провідності обумовлені різними причинами. Поверхнева провідність обумовлена присутністю вологи й інших забруднень на поверхні діелектрика. Досить найтоншого шару вологи на поверхні діелектрика, щоб була виявлена помітна провідність. Адсорбція вологи на поверхні діелектрика перебуває в тісній залежності від відносної вологості навколишнього середовища. Різке зменшення поверхневого опору спостерігається при підвищенні відносної вологості до 70 – 80%. Питомий поверхневий опір тем вище, чим менше полярність речовини, чим чистіше поверхня речовини. Поверхневий опір також може бути підвищене за рахунок якості механічної обробки поверхні. Особливо різке зниження поверхневого опору спостерігається для полярних діелектриків, у яких утворюється поверхнева плівка електроліту. Для підвищення поверхневого опору застосовуються різні способи очищення поверхонь: промивання, прожарювання, кип'ятіння в дистильованій воді.

С

Рис.3.2. Система електродів для визначення об’ємного і поверхневого опорів діелектриків.

хема установки для визначення об'ємного й поверхневого опору діелектриків зображена на рис.3.2. На рис.3.2. цифрою 1 позначений вимірювальний електрод, 2 – кільцевий електрод, використовуваний як заземлюючий при визначенні об'ємного опору і як високовольтний при визначенні поверхневого опору; 3 – електрод, використовуваний як високовольтний при визначенні об'ємного опору і як заземлюючий при визначенні поверхневого опору; 4 – випробуваний діелектрик. Питомий об'ємний опір діелектрика може бути визначене по формулі: ρ = R∙S/h, Ом∙м, де R – вимірюваний опір зразка, Ом, S – площа вимірювального електрода 1, м²; h – товщина зразка. Питомий поверхневий опір визначається по формулі: ρ_s=2πrs/ln(d₁/d₂), Ом∙м, де Rs – вимірюваний опір зразка, Ом, d₁ – внутрішній діаметр кільцевого електрода 2; d₂ – зовнішній діаметр вимірювального електрода 1.

Відносно явища поверхневої провідності можна зробити наступні узагальнення. Залежність питомої поверхневої провідності від вологості обумовлюється наявністю на поверхні діелектрика дисоціюючих на іони речовин. Вода, що потрапила на поверхню, сприяє їхньому виявленню Якщо ці речовини є забрудненнями, те шляхом їхнього видалення можна одержувати високі значення питомого поверхневого опору при будь-якій вологості повітря. Якщо такі речовини є складовою частиною матеріалу, то питомий поверхневий опір буде сильно знижуватися при збільшенні вологості. Слід використовувати спеціальні захисні покриття для зниження гігроскопічності діелектрика, забезпечувати незмочуваність його поверхні водою. Наприклад, покриття кераміки й скла кремнійорганічними лаками значно підвищує величину питомого поверхневого опору виробів у вологім середовищі.

Струм, обумовлений об'ємною провідністю діелектриків, має досить складну форму навіть при додатку постійної напруги. Струм об'ємної провідності складається із двох основних складових: 1) струми зсуву й адсорбційні струми й 2) наскрізні струми.

Графік струму при подачі постійної напруги являє собою спадаючу до значення, що встановилося, експоненту, що убуває від початкового досить великого значення до відносно невеликого значення, що встановилося.

Початковий кидок струму викликаний за рахунок упорядкованого переміщення часток речовини в процесі поляризації. Деякі види поляризації речовини протікають практично миттєво. Однак є й види поляризації, що протікають досить повільно, наприклад релаксаційна поляризація. Електричний струм, викликаний рухом часток у процесі поляризації речовини, називається струмом зсуву. Коли задіяні відносно повільні механізми поляризації, цю складову струму називають ще адсорбційним струмом.

Очевидно, що із часом ці складові токи зменшуються до нуля. При постійній напрузі струми зсуви спостерігаються тільки в моменти включення й вимикання напруги. При змінній напрузі струми зсуву мають місце постійне протягом усього часу дії електромагнітного поля на матеріал.

Складова струму, яка не міняється згодом після додатка постійної напруги і являє собою стаціонарний потік заряджених часток, називається струмом наскрізної провідності, або струмом витоків. Саме по величині наскрізного струму визначають питому об'ємну й поверхневу провідність діелектрика. Струм наскрізної провідності обумовлений спрямованим рухом носіїв заряду, що поставляються іоногенними домішками або самим діелектриком. Щоб урахувати вплив поляризаційних струмів, опір твердого діелектрика розраховують частка від розподілу прикладеного напруги до струму, обмірюваного через одну хвилину після включення напруги.

Величина струму наскрізної провідності при тривалому додатку постійної напруги може суттєво змінюватися в результаті електрохімічних процесів і утвору об'ємних зарядів у діелектрику. Строго говорячи, величина наскрізного струму не буде змінюватися тільки при чисто електронному типі провідності. Якщо при тривалому додатку напруги струм витоки продовжує знижуватися, то електропровідність даного матеріалу обумовлена в основному іонами домішки й вона знижується за рахунок електроочищення зразка. Якщо ж струм витоку збільшується, то це вказує на участь в утворі електричного струму власних зарядів матеріалу, тобто має місце електроліз. У цьому випадку матеріал старіє - у ньому протікають необоротні електрохімічні процеси, що поступово приводять до руйнування (пробою) зразка.