2.5. Особливості проведення обстеження дітей дошкільного віку

Чим молодша дитина, тим більш безпосереднім може бути його поведінка в ситуації взаємодії (у дитини немає рефлексивного аналізу того, як його поведінку оцінюють інші дорослі). Дитина природний у своїй поведінці, яке поки що в найменшій мірі опосередковано соціальними нормами (як треба і як не треба вести себе в подібній ситуації). Зацікавившись яким або завданням або грою, маленька дитина, з одного боку, може не захотіти від нього відірватися, а з іншого - перервати своє заняття в будь-який момент, зацікавившись чимось новим. Оскільки функція власного контролю у віці 3 - 3,5 років знаходиться в самій початковій стадії свого формування, потрібно мати на увазі, що для організації продуктивної діяльності дитини в процесі діагностичної взаємодії потрібен постійний зовнішній контроль і програмування діяльності з боку психолога [18].

З дитиною, у такому віці відразу почати роботу, швидше за все не вдасться. Необхідно на початку роботи використовувати ті «іграшки-методики», які зацікавили дитини в процесі обстеженні кабінету спеціаліста. У будь-якому випадку для початку спільної діяльності необхідно дати дитині свідомо доступне й цікаве для нього завдання, дозволивши йому при цьому розташовуватися в таких місцях і позах (на килимку на колінах) як це зручно дитині. Тільки через деякий час, при вже встановленому контакті можна посадити дитину за стіл.

У міру стомлення дитина молодшого дошкільного віку може з'їжджати зі стільця, прагнути переміститися, наприклад, на коліна до матері, перериваючи саму процедуру обстеження без пояснення причин, тільки тому, що він втомився і йому це набридло. Все це є показником недостатності довільних механізмів володіння собою. Потрібно пам'ятати, що дитина може злякатися просто самої ситуації: нового приміщення, предметів у ньому, необхідності спілкуватися з незнайомою людиною і не піти на контакт.

Ближче до 4 років ми спостерігаємо в безпечній для дитини ситуації як би переростання безпосереднього поведінки в опосередковане самим взаємодією з стороннім дорослим, тобто поведінка, залежне від певних соціальних норм, прийнятих в конкретній соціокультурному середовищі [27]. Цей період розвитку дитини збігається і з початком формування функції довільної регуляції власної діяльності (функцій програмування і контролю діяльності). Відповідно до цього оцінка рівня розвитку дитини, її поведінкових особливостей, пізнавального і соціоемоціонального розвитку в цілому буде спиратися на розуміння значення цих новоутворень віку, що дозволяють до певної міри регулювати свою поведінку і афективні реакції.

В аналогічній ситуації взаємодії дитина 4 - 5 років буде вести себе інакше. Незважаючи на те, що його поведінка може залишатися кілька безпосереднім, потрібно очікувати від нього прийняття завдання обстеження, що буде виражатися у виконанні на прохання дорослого тих чи інших завдань, нехай навіть без особливого бажання. Для роботи з дитиною цього віку зручно застосовувати з початку яскраві ігрові та доступні для дитини ігрові методики. Однак, поряд з цим, йому можна вже запропонувати не таке цікаве завдання, пояснити, що потім ця гра йому сподобається або що її роблять всі великі діти. У цьому віці певною мірою доступна довільна регуляція, як поведінки в цілому, але й емоційного стану. Це буде проявлятися у стримуванні негативних проявів з приводу того чи іншого завдання чи по відношенню до самої процедури обстеження або досліднику. На тлі втоми можливість довільного володіння собою буде знижуватися.

У віці 5 - 6 років нормативно дитина, як правило, розуміє ситуацію експертизи і при правильному поводженні дорослих у процесі взаємодії потребує мінімальному використанні будь-яких додаткових прийомів в організації спільної роботи.

До 7 років у нормі діти не потребують спеціальних прийомах при проведенні діагностики, але часто відчувають потребу в стимулюючій допомоги, особливо якщо проводитися обстеження недостатньо впевненого у своїх силах дитини. На тлі втоми діти навіть цього віку мають потребу і в невеликому обсязі організуючою допомоги.

У кожному конкретному випадку при оцінці особливостей розвитку дитини психологом відзначаються і аналізуються всі специфічні види і способи взаємодії, обсяг і тип наданої дитині допомоги. Крім цього, дуже важливу роль грає довірчий тип відносин, позбавлений нещирості і специфічної солодкавості, а так само емоційна підтримка з боку дорослого при вдалому або не зовсім вдалому виконанні завдань.