17.Суб'єктивно-об'єктивний характер потреб. Класифікація потреб за а.Маслоу. Класифікація мотивів поведінки. Спрямованість особистості.

Джерелом активності особистості і її діяльностей є потреби.

Потребами називаються психічні стани, пережиті людиною, коли вона відчуває якусь певну потребу у чому-небудь чи в кому-небудь. Потреби людини можна поділити на матеріальні (в одязі, їжі) і духовні (у книзі, музиці тощо).

Ієрархія потреб за концепцією А. Маслоу:

Потреба в самовираженні (самоактуалізації)

Пореба в повазі (успіх, самоповага, статус, престиж)

Соціальні потреби (потреби в приналежності до певної соціальної групи, коханні, дружбі та ін.)

Потреба в безпеці

Фізіологічні потреби (спрага, голод, сон, сексуальні)

Мотив визначається як предмет потреби. Мотив – це те,заради чого відбувається дія. Мотив виступає як форма прояву потреби.

На відміну від потреб мотиви потенційно усвідомлювані, тобто можуть

бути усвідомлюваними і неусвідомленими.

Спрямованість - це усталена система найважливіших цільових программ особистості, що визначає смислову єдність її ініціативної поведінки, яка протистоїть випадковостям життя.

Спрямованість виступає як системотворча якість особистості, яка визначає її психологічний склад. Саме в спрямованості відображаються цілі, в ім'я яких діє особистість, її мотиви, суб'єктивні ставлення до різних аспектів дійсності.

У сучасних дослідженнях виділяють три основні види спрямованості особистості:

- особиста (престижна, егоїстична);

- групова (суспільна чи альтруїстична);

- ділова (інтерес до справи, до пізнання дійсності).

18.Свідомість. Функції свідомості. Стани свідомості (активність, сон, змінені стани свідомості).

Свідомість – форма відображення об’єктивної дійсності у психіці людини – вищий рівень відображення психічного і саморегуляції; властива тільки людині як істоті суспільно-історичній.

Функція відображення. Знання про оточуючу дійсність, про природу, про суспільство. Рівень свідомості перебуває в прямій залежності від рівня засвоєння знань і досвіду особистості. Знання здобуваються в процесі навчання і виховання, їх механізмом є відчуття, сприймання, мислення, пам’ять. У процесі суспільно-історичного розвитку в людини розвинулась потреба в знаннях, яка є основною її спонукою, мотивом пізнавальної дійсності.

Рефлексивна функція. Виділення людиною себе в предметному світі як суб’єкта пізнання, розрізнення суб’єкта – «я» і об’єкта «не я», протиставлення себе як особистості об’єктивному світу. Характерним у цьому відношенні є самопізнання, що стало основою для самосвідомості, тобто усвідомлення власних фізичних і моральних психологічних якостей.

Функція регулювання. Третьою особливістю свідомості є її цілеспрямованість, планування власної діяльності й поведінки, передбачення її результатів. Ця сторона свідомості виявляється у самоконтролі і коригуванні власних дій, у перебудові їх, у змісті стратегії й тактики, як цього вимагають обставини.

Функція породження. Проявом свідомості є також її ставлення до об’єктивної дійсності, до інших людей, до самої себе. Ставлення особистості до свого оточення виявляється в її оцінці й самокритиці, в яких важливу роль відіграє емоційно-вольова сфера. Вищим рівнем розвитку свідомості є самосвідомість.