28.Концепція г.Айзенка про екстравертованість, інтровертованість і нейротизм як основні параметри темпераменту, особистості.

За певними психологічними критеріями всіх індивідів можна поділити на екстравертів, інтровертів і невротиків. Наявність екстра- чи інтроверсії визначається залежністю реакцій і діяльності людини від зовнішніх вражень, що виникають на даний момент (екстравертованість), чи від образів, уявлень і думок, по пов'язаних із минулим і майбутнім (інтровертованість). У невротиків легко виникають депресивні стани навіть у звичайнихжиттєвих ситуаціях. На думку Г. Айзенка, два фактори - невротизм та екстраверсія-інтроверсія - є основними параметрами особистості людини. Екстраверти добре засвоюють соціальні норми та легко налагоджують контакти з іншими людьми, тоді як інтроверти погано пристосовуються до незвичайних ситуацій і важко входять у чужий для них світ почуттів інших віт почуттів інших людей. Екстраверт відкритий для зовнішніх впливів, а інтроверт, навпаки, глухий до всього, що існує поза його власною особистістю. Г. Айзенк вважав, що в основі екстраверсії лежить слабкість генерації процесу збудження в поєднанні із силою, швидкістю та стійкістю реактивного гальмування. Він намагався знайти зв'язок між психологічними критеріями та властивостями нервової системи, що їх відкрив І. П. Павлов. На його думку, стабільний екстраверт відповідає жвавому типові, нестабільний екстраверт - нестримному, стабільний інтроверт - спокійному, а нестабільний інтроверт - слабкому типові. Г. Айзенк та його послідовники розробили чимало спеціальних тестів-опитувачів, які дозволяють визначити темперамент людини, ступінь її екстраверсії-інтроверсії та невротизму. Ці тести широко використовуються у психофізіологічних експериментах. Щоправда, нині у психофізіології панус концепція факторної структури індивідуальності. Кожен особовий фактор розглядається як континуум певної якості, що характеризується біополярно за його крайніми значеннями. Будь-який індивід може бути представлений точкою цього континууму. Факторний аналіз дозволяє виявити природні унітарні структури особистості, що реально притаманні індивідові.

29.Генетичний аспект особистості. Здібності та задатки. Талант, здібності та спадковість

Генетичний аспект психологічної характеристики особистості визначає рівень її розвитку як цілісної системи якостей, здібностей. Весь період життя людини - від народження до старечого віку, тобто онтогенез, супроводжується безперервними змінами в її психіці, які визначають розвиток особистості. Кожний момент життєвого шляху виявляється в певному рівні розвитку властивостей, здібностей людини.

Здібності — індивідуально-психологічні особливості, що виявляються в діяльності, є умовами її успішного виконання і спричиняють відмінності в динаміці оволодіння необхідними для людини знаннями, навичками і вміннями.

Наукова психологія виступає проти наголошування на абсолютній залежності здібностей людини від вроджених біологічних особливостей. Водночас учені зовсім не заперечують вродженість задатків.

Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи, що є природною основою для розвитку здібностей людини.

Вищий прояв розвинутих здібностей нерідко називають талантом.

Талант (гр. talanton —- вага, міра, рівень здібностей) — поєднання високо-розвинутих спеціальних здібностей, яке дає людині змогу створювати такі продукти діяльності, що виділяються своєю новизною, досконалістю і мають високу суспільну значущість.

Німецький психолог Вільям Штерн (1871—1938), автор класичних робіт з дитячої психології, систематично вивчаючи індивідуальні особливості людей, створив теорію конвергенції (від лат. convergene — наближатися, сходитися) двох факторів. Відповідно до цієї теорії розвиток дитини визначається взаємодією спадковості й середовища. Вирішальну роль при цьому відіграє спадковість. Середовище — це умова, в якій реалізуються визначені спадковістю особливості людини.

30.Характер як сукупність стійких індивідуальних особливостей особистості, яких людина набуває в суспільстві. Структурність характеру як закономірна залежність між його окремими рисами. Характер як відображення ставлення до себе, до людей та до праці. Типологія характеру за К.Г.Юнгом.

Характер – це сукупність стійких індивідуальних рис і особливостей особистості, яких людина набуває у процесі діяльності та спілкування, що обумовлює типові для індивіда способи поведінки.

Структурність характеру – це закономірна залежність між його окремими рисами, яку можна розглядати у загальнопсихологічному, типологічному аспектах, а також в аспекті індивідуальних особливостей.

Структуру і зміст характеру людини визначають:

а) динаміка волі;

б) специфіка виявлення емоцій людини та емоційний фон;

в) інтелектуальні особливості людини;

г) взаємозв’язок усіх цих компонентів..

Ставлення до суспільства, колективу,інших людей: - комунікативність

- відлюдність

Моральні якості особистості

- чуйність, тактовність

- ввічливість, щирість

- самокритичність, скромність

Вольові якості особистості

- рішучість, стійкість - наполегливість, -цілеспрямованість

- самостійність

Ставлення до праці (справи)

- активність,

працелюбство

- безініціативність

- творче ставлення

- безвідповідальність

Ставлення до себе

- альтруїзм, скромність

- егоїзм, зарозумілість

- некритичність

- гордість, хвацтво

Ставлення до речей

- охайність,

бережливість

- неохайність,

марнотрацтво, скупість

Інтелектуальні якості особистості

- кмітливість

- винахідливість

- допитливість

Емоційні особисті якості

- запальність

- байдужість

- вразливість, тривожність

- ніжність тощо

Типи акцентуації характеру

Характер тісно пов’язаний з темпераментом, який може сприяти або протидіяти розвиткові певних рис характеру.

Інтровертний тип-Замкненість, утруднення у спілкуванні, налагодженні стосунків з іншими

Ектравертний тип- Жага спілкування і діяльності,емоційна збудженість

Некерований тип- Імпульсивність, конфліктність,категоричність, підозрілість

Неврастенічний тип- Подразливість, підвищена втомлюваність

Сензитивний тип - Надмірна чутливість, лякливість,вразливість,сором’язливість

Демонстративний тип-Егоцентризм, потреба в постійній увазі до себе, співчуття