1.2. Джерела з історії міждержавних зв'язків України та країн Південної Азії

Вступ на пару речень

Джерельна база дослідження включає актові матеріали, статистичні джерела та періодичну пресу. До актових матеріалів насамперед відносимо міждержавні угоди між Україною та окремими країнами Південної Азії, які складають підґрунтя міждержавних відносин. Ці документи дають можливість визначити рівень розробки правової бази українсько-південноазійського співробітництва, оцінити значення угод з налагоджування і поглиблення співпраці між країнами.

Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною та Індією на сьогодні складається з 16 чинних міжнародних угод.

Договірно-правова база двосторонніх відносин між Україною і Непалом складається з одного чинного міжнародного договору – Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Королівством Непал від 15 січня 1993 р.) та двох двосторонніх документів між торгово-промисловими палатами України та Непалу.

Станом на сьогодні, договірно-правова база українсько-пакистанських відносин налічує наступні документи:

- Меморандум про взаєморозуміння (укладений 7 липня 1994 р.).

- Меморандум про взаєморозуміння щодо двосторонніх консультацій між Міністерством закордонних справ України та Міністерством закордонних справ Ісламської Республіки Пакистан (укладений 3 березня 2005 р.).

- Меморандум про взаєморозуміння між Торгово-промисловою палатою України та Федерацією торгово-промислових палат Пакистану (укладений 18 травня 2006 р.).

- Меморандум про взаєморозуміння щодо співробітництва між Дипломатичною Академією при МЗС України та Академією дипломатичної служби МЗС Пакистану (укладений 15 листопада 2006 р.).

- Меморандум про взаєморозуміння стосовно співробітництва у військовій та оборонно-промисловій галузях між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Пакистан (укладений 02.11.2006, затверджений КМУ 23 травня 2007 р.).

- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Ісламської Республіки Пакистан про взаємну охорону секретної інформації (підписана 2 листопада 2006 р.).

- Положення про повноваження (діяльність) Спільної українсько- пакистанської Комісії з питань співробітництва у військовій та оборонно- промисловій галузях (підписано 6 жовтня 2009 р.) тощо.

Договірно-правова база двосторонніх відносин Між Україною та Республікою Мальдіви складається з одного міжнародного договору – безстрокового Протоколу про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Республікою Мальдіви, підписаного 17 серпня 1993 р.

У процесі роботи над дослідженням вивчено та використано також низку документів щодо зовнішньої і внутрішньої політики України, які певною мірою стосуються й українсько-китайських відносин у 90-х роках ХХ ст. Аналіз Закону України про дію міжнародних угод на території України та Закону “Про міжнародні договори України” дає можливість зрозуміти порядок укладання, ратифікації, виконання та денонсації міждержавних угод, який існує сьогодні в державі.

Зроби перехід, наприклад «Друга група джерел представлена матеріалами періодичної преси, …….. В українській періодиці міститься значний масив фактів, які стосуються теми дослідження. Так, цінними є інформативні повідомлення та статті на сторінках суспільно-політичних виданнь (зокрема це "Дзеркало тижня", "Корреспондент", "Політика і час" тощо) , які присвячені різним напрямам українсько-південноазійського співробітництва. Вони відображають точку зору як офіційних українських владних інституцій, так і погляди незалежних журналістів та аналітиків.

Оскільки науковий інтерес до проблеми україно-південноазійських відносин є досить обмеженим, практично головним джерелом інформації з нашої проблематики і є вищезгадані публікації та матеріали інформаційних агенств (здебільшого УНІАН -- "Українського Національного Інформаційного Агенства Новин" -- та "Укрінформ").

А ЦЕ ДО ЯКОЇ ГРУПИ? У процесі роботи над дослідженням вивчено та використано також низку документів щодо зовнішньої і внутрішньої політики України, які певною мірою стосуються й українсько-південноазійських відносин у 1990-х -- 2000-х роках. Аналіз Закону України "Про дію міжнародних угод на території України" та Закону "Про міжнародні договори України" дає можливість зрозуміти порядок укладання, ратифікації, виконання та денонсації міждержавних угод, який існує сьогодні в державі.

Позиція України щодо базової вимоги у здійсненні зовнішньої політики України – якнайповнішого і якнайефективнішого забезпечення національних інтересів країни – була визначена у постанові Верховної Ради від 2 липня 1993 року "Про основні напрями зовнішньої політики України", у якій чітко зазначалось, що геостратегічні та геоекономічні інтереси України вимагають тісних і широких відносин з Індією та іншими країнами регіону, тому що це допоможе Україні диверсифікувати її міжнародні зв’язки та сприятиме її економічній незалежності.

Національні інтереси України у сфері міжнародних відносин у цій Постанові поділено на три основні групи:

1. Стратегічні та геополітичні інтереси, пов'язані з забезпеченням національної безпеки України та захистом її політичної незалежності.

2. Економічні інтереси, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство, до яких належать, переважно, і стосунки з Південною Азією.

3. Регіональні, субрегіональні, локальні інтереси, пов'язані із забезпеченням різноманітних специфічних потреб внутрішнього розвитку України.

З метою забезпення національних інтересів України її зовнішня політика постійно спрямовується на виконання таких найголовніших завдань:

1. Утвердження і розвиток України як незалежної демократичної держави.

2. Забезпечення стабільності міжнародного становища України.

3. Збереження територіальної цілісності держави та недоторканності її кордонів.

4. Включення національного господарства у світову економічну систему для його повноцінного економічного розвитку, забезпечення потреб громадян і підвищення добробуту народу.

5. Захист прав та інтересів громадян України, її юридичних осіб за кордоном, створення умов для підтримання контактів з зарубіжними українцями і вихідцями з України, подання їм допомоги згідно з міжнародним правом.

6. Поширення у світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.

Також визначено, що Україна здійснює відкриту зовнішню політику і прагне до співробітництва з усіма заінтересованими партнерами, уникаючи залежності від окремих держав чи груп держав; розбудовує свої двосторонні та багатосторонні відносини з іншими державами та міжнародними організаціями на основі принципів добровільності, взаємоповаги, рівноправності, взаємовигоди, невтручання у внутрішні справи; Україна не є ворогом жодної держави; Україна додержується принципу неподільності міжнародного миру і міжнародної безпеки і вважає, що загроза національній безпеці будь-якої держави становить загрозу загальній безпеці і миру у всьому світі і в своїй зовнішній політиці вона обстоює підхід "безпека для себе – через безпеку для всіх".

Україна здійснює активну, гнучку і збалансовану зовнішню політику на таких головних напрямах:

1. Розвиток двосторонніх міждержавних відносин.

2. Розширення участі в європейському регіональному співробітництві.

3. Співробітництво в рамках Співдружності незалежних держав.

4. Членство в ООН та інших універсальних міжнародних організаціях.

Відзначимо, що відносини з країнами Південної Азії визначаються як двосторонніми відносинами, так і співробітництвом в рамках міжнародних організацій.

Пріоритетними стратегічними напрямами у сфері двосторонніх відносин є активний розвиток політичних, економічних, науково-технічних, культурних та інших стосунків з наступними групами держав:

1. Прикордонні держави.

2. Західні держави-члени ЄС та НАТО.

3. Географічно близькі держави.

4. Держави Азії, Азіатсько-Тихоокеанського регіону, Африки та Латинської Америки.

Україна підтримує, виходячи з міркувань політичної та економічної доцільності, двосторонні відносини з тими азіатськими державами, які відіграють помітну роль у світовій та регіональній політиці, мають високий рівень економічного розвитку, розташовані у стратегічно важливих для Української держави регіонах. Геостратегічні та геоекономічні інтереси України вимагають підтримання тісних і широких стосунків з Індією та Пакистаном. Розбудова відносин з ними допомагатиме диверсифікувати міжнародні зв'язки України, сприятиме утвердженню економічної незалежності, зміцненню її позиції в світі.

Головними пріоритетними функціями зовнішньої політики України відповідно до її найважливіших загальнонаціональних інтересів та завдань є:

1. Забезпечення національної безпеки.

2. Створення умов, необхідних для нормального функціонування національної економіки.

3. Сприяння науково-технічному прогресу в Україні та розвитку національної культури і освіти.

4. Участь у вирішенні глобальних проблем сучасності.

5. Контакти з українською діаспорою.

6. Інформаційна функція.

Повномасштабні торговельні, виробничі та фінансові відносини з іншими державами та активне співробітництво з міжнародними організаціями є важливим фактором внутрішнього економічного розвитку України та інтегрування її національної економіки у світову. Широке міжнародне економічне співробітництво має стати способом використання зарубіжного економічного потенціалу та досвіду ринкового господарювання для прискорення реформ в Україні, здійснення структурної перебудови її національної економіки, модернізації окремих галузей виробництва та запровадження нових технологій, підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів виробництва якісної та конкурентоздатної продукції.

Україна здійснює широке науково-технічне співробітництво з розвинутими країнами Південної Азії з метою піднесення якості національних наукових досліджень та створюваних на їхній основі технологій, включення українського науково-технічного потенціалу до системи світових обмінів. Зовнішня політика покликана створити умови, необхідні для підтримки науки, культури і освіти, збереження інтелектуального потенціалу України, повноцінного розвитку всіх сфер української культури, прискорення процесу національного відродження та розвитку вільних культурних та гуманітарних обмінів з країнами світу.

Україна має створити ефективну систему інформаційного захисту своїх національних інтересів, що передбачає проведення активної інформаційно-аналітичної роботи, спрямованої на роз'яснення своєї внутрішньої і зовнішньої політики, формування прихильного ставлення до України в парламентських, урядових і неурядових колах, збирання інформації про наміри або акції, що плануються щодо України з метою своєчасного і адекватного на них реагування, прогнозування перспективних напрямів міжнародної активності.

Головна функція зовнішньої політики України в цьому контексті полягає у подоланні штучної інформаційної ізоляції навколо неї та донесенні до України світових інформаційних потоків, забезпеченні політичних, договірно-правових та організаційно-технічних можливостей включення вітчизнянних інформаційних служб в міжнародну систему обміну інформацією.

З метою підвищення ефективності, цілеспрямованості і узгодженості здійснення зовнішньої політики України координація діяльності міністерств, інших органів державної виконавчої влади, відомств та установ у сфері зовнішніх зносин покладається на Міністерство закордонних справ України.

Ці основні напрями становлять наріжний системний елемент загальної концепції зовнішньої політики України в Південній Азії, складовими частинами якої є концепції відносин з окремими державами, а також концепції окремих функціональних напрямів зовнішньої політики України.

А ДЕ ТУТ ПРО ДЖЕРЕЛЬНУ БАЗ??????

І ДЕ СТАТИСТИЧНІ ДЖЕРЕЛА?????????

Таким чином, джерельна база роботи дає можливість висвітлити різноманітні аспекти українсько-південноазійських відносин, проаналізувати найважливіші напрями, форми і методи різнобічного співробітництва між країнами, визначити їх результативність, намітити перспективи подальшого розвитку. У висновку теж скажи, які саме групи джерел використовуються у роботі

Підсумовуючи, можемо зазначити, що попри відсутність в Україні традиційної історичної школи, яка займалася б проблематикою Південної Азії, в останні роки все більше дослідників звертаються до цієї теми, особливих успіхів добилася вітчизняна індологія. Розвивалася і вітчизняна дипломатична думка, яка за роки незалежності виробила достатню юридичну та договірно-правову базу для україно-південноазійських міждержавних відносин.