3.2. Міждержавне співробітництво з Народною Республікою Бангладеш та Мальдівською Республікою

Якщо стосунки України з Пакистаном обумовлені переважно економічними інтересами, а отже є надважливими для України, то її співробітництво з іншими країнами регіону, що також перебувають в орбіті ісламської цивілізації носять скоріш фрагментарний і безсистемний характер, незважаючи на досить значний потенціал такої співпраці.

Так, Народна Республіка Бангладеш визнала незалежність України 29 грудня 1991 р., дипломатичні відносини між Україною та Бангладеш встановлено 24 лютого 1992 р. Першим послом Народної Республіки Бангладеш в Україні (за сумісництвом) був Посол Бангладеш у Російській Федерації Мостафа Фарук Мохаммед (з 12 лютого 1998 р.). З березня 2000 р. до квітня 2001 р. Послом Бангладеш в Україні (з резиденцією у Москві) був Атаур Рахман Хан Кайсер. 7 березня 2002 р. Посол Бангладеш у Російській Федерації Шарджіл Хассан вручив Президенту України Леонідові Кучмі вірчі грамоти на акредитацію в Україні (за сумісництвом). З травня 2006 року – Надзвичайний та Повноважний Посол Бангладеш в Україні за сумісництвом Амір Хусейн Сікдер. 14 січня 2010 р. цю посаду обійняв Сайфул Хок, в цей день він вручив вірчі грамоти Президентові України Вікторові Ющенку.

Інтереси України в Бангладеш були представлені послами України в Республіці Індія (з резиденцією в Нью-Делі) згідно до указів Президента України: з жовтня 1998 р. по серпень 2000 р. – Валентином Адомайтісом, з травня 2002 р. по квітень 2006 р. – Олегом Семенцем, з вересня 2007 р. до лютого 2010 р. – Ігорем Поліхою. З жовтня 2011 р. Надзвичайний і Повноважний Посол України в Народній Республіці Бангладеш (за сумісництвом) – Олександр Шевченко.

Також відзначимо створення в столиці Бангладеш – місті Дакка – Почесного консульства України, яке, з титулом Почесного консула, очолює Ахмед Акбар Собхан.

Але, незважаючи на цей перелік, констатуємо, що сучасний рівень українсько-бангладеського співробітництва є поки що обмежений. З часу встановлення дипломатичних відносин між Україною та Народною Республікою Бангладеш відбулося лише декілька контактів на офіційному рівні.

Зокрема, у 1992 р. Україну відвідали дві урядові делегації Народної Республіки Бангладеш (на чолі з державним міністром текстильної промисловості А. Маннаном та заступником міністра джутової промисловості А. Ахтером Алі).

Восени 1997 р. Голова 52-ї сесії ГА ООН, Міністр закордонних справ України Геннадій Удовенко мав зустріч з бангладеською делегацією, під час якої сторони засвідчили наявність взаємного інтересу двох країн до налагодження стабільного співробітництва.

У вересні 1999 р. на 54-й сесії ГА ООН у Нью-Йорку відбулася зустріч Міністра закордонних справ України Бориса Тарасюка з Міністром закордонних справ Народної Республіки Бангладеш Алхаджем Абдусом Самадом Азадом. Сторони обговорили ряд кардинальних питань двосторонніх відносин, а також деякі аспекти міжнародного життя та співробітництва між Україною та Бангладеш у міжнародних організаціях.

У вересні 2000 р. під час Саміту Тисячоліття у Нью-Йорку відбулася зустріч Президента України Леоніда Кучми з Прем'єр-міністром Народної Республіки Бангладеш Шейх Хасіною. Сторони обговорили нинішній стан та перспективи розвитку двосторонніх відносин та подальшого співробітництва на міжнародній арені.

У вересні 2002 р. на 57-й сесії ГА ООН у Нью-Йорку відбулася зустріч Міністра закордонних справ України Анатолія Зленка з Міністром закордонних справ Народної Республіки Бангладеш М. Ханом.

Розвиток двосторонніх відносин з Народною Республікою Бангладеш має необхідні передумови для перетворення на один із важливих напрямків зовнішньої політики України в Південній Азії та в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні в цілому. Обидві країни є активними учасниками миротворчих операцій під егідою ООН.

Перспективними галузями економічного співробітництва є:

1. Суднобудування, ремонт та модернізація застарілих плавзасобів.

2. Машино- та літакобудування, створення спільних підприємств з ремонту та обслуговування техніки та обладнання.

3. Розвідка та розробка газових та нафтових родовищ, видобуток та транспортування газа та нафтопродуктів, будівництво та експлуатація газо- та нафтопереробних заводів, насосних та компресорних станцій, створення спільних підприємств.

4. Гідро- та теплоенергетика.

5. Хімічна промисловість та мінеральні добрива.

6. Використання українських портових потужностей.

7. Сільське господарство, закупка в Україні зернових та цукру.

8. ВТС, придбання в Україні фрегатів, корветів, заправників (можливо таких, які були в експлуатації), ремонт та модернізація плавзасобів ВМС, переоснащення однієї з бангладеських цивільних судноверфей під військову; морська авіація (в першу чергу для виявлення підводних човнів), берегові радари, амуніція, сприяння у будівництві заводу з виробництва вибухівки.

9. Підготовка бангладеських кадрів в українських ВУЗах, у т.ч. військових.

Зауважимо, що передача певного досвіду відбувається не лише за маршрутом Україна–Бангладеш, але і навпаки.

Так, значного резонансу набув візит до Києва всесвітньо відомого бангладеського банкіра і громадського діяча Мухаммада Юнуса, організаторами якого стали компанії "Indigo People" та "Conference House" за підтримки впливового Фонду Віктора Пінчука. Метою візиту, який висвітлювали такі українські видання як "Дзеркало тижня", "Корреспондент" (останній також розмістив на своїх шпальтах інтерв'ю Мухаммада Юнуса) було освоєння унікального досвіду в галузі мікрокредитування.

Відзначимо, що присудження в грудні 2006 р. Нобелівської премії миру банкіру з Бангладеш Юнусу далеко не всіма було сприйнято з розумінням. Найбільшу радість ця звістка викликала на батьківщині героя, бангладешці назвали це досягнення найважливішою подією в історії країни з моменту здобуття нею в 1971 р. незалежності і навіть запропонували оголосити цей день національним святом.

Таємниця популярності банкіра полягає в унікальній схемі, покладеній в основу створеного у 1976 р. Grameen Bank (у перекладі це означає "Сільський банк"). Активну участь у його створенні взяли національний уряд, міжнародні організації, окремі спонсори. Зараз кількість позичальників банку сягнула 7 млн. осіб, загальний обсяг виданих кредитів становить 6 млрд. дол. 97 % позичальників – жінки, послуги банку доступні в 73 тис. сіл країни, відсоток повернення кредитів виражається рекордним для сучасного світу показником 99 %. Середній розмір кредиту становить 130 дол. (проти 38 на початку 1980-х рр.). Рентабельність роботи банку оцінюється в 21%, в 1995 р. ним було прийнято рішення обходитися без донорської допомоги, в 1998 р. було отримано останній грант. Але найголовніший показник – це кількість людей, яким так званий мікрокредит допоміг вирватися із замкнутого кола злиднів.

В основу роботи банку було покладено ідею, що не слід просто роздавати гроші. Він запропонував позичальникам розбитися на групи, від п’яти до десяти чоловік, на які і видавався кредит. Погасити його потрібно було протягом року, щотижня сплачуючи 2% від загальної суми. Потім потрібно було сплатити звичайні банківські відсотки. У разі, якщо один із членів групи не погашав кредиту, права на отримання аналогічного кредиту надалі позбавлялися всі члени групи. При цьому головною метою залишалося все ж не здобути прибуток, а допомогти позичальникам позбавитися бідності.

Засновник банку, університетський професор економіки Мухаммад Юнус не втомлюється повторювати, що бідняк – це людина, котру штучно позбавляють життєвих ресурсів і не дають повною мірою реалізувати свій потенціал. Перебиваючись із хліба на воду, не виходить думати про накопичення, без яких неможливі інвестиції, необхідні для підвищення рівня життя. "Кредитна ін’єкція" здатна розірвати це замкнуте коло. Однак найбідніші, а отже, найбільш нужденні в цих ін’єкціях обділені увагою фінансових структур. Приклад Бангладеш показав усю згубність цієї практики. Можна, звісно, оцінювати успішність діяльності Grameen Bank, користуючись стандартними показниками. Наприклад, частка 150-мільйонного населення країни, що мешкає за офіційною межею бідності (два долари на день), за останні п’ять років скоротилася з 55 до менш як 40%. Частка ВВП на душу населення зросла з 280 дол. у 1985 р. до 440 – у 2006 р. Якщо казати про обсяги приватного кредитування, то мікрокредити становлять усього 5% від загальної його суми, але охоплюють при цьому 37% домогосподарств. У результаті 90% населення Бангладеш опинилися в сфері дії банківських послуг.

Втім, у професора Юнуса є власна шкала для оцінювання успішності розробленої ним програми. Подолання злиднів він визначає не як певну суму мінімального доходу, а як певний комплекс можливостей для задоволення основних потреб людини. Цей комплекс містить у собі десять пунктів:

1) наявність даху над головою, котрий не протікає, і можливість спати не на підлозі, а на ліжку;

2) доступ до питної води;

3) усі діти старше шести років відвідують школу;

4) наявність спеціально обладнаного туалету;

5) наявність одягу, здатного захистити від холоду та москітів;

6) можливість для кожного члена сім’ї харчуватися тричі на день протягом усього року;

7) можливість отримувати медичну допомогу;

8) наявність постійного джерела доходу;

9) відсутність необхідності сплачувати борги понад 5 дол. на тиждень;

10) можливість робити накопичення.

Як показали результати пильного моніторингу, 55% позичальників Grameen Bank "здають нормативи" за всіма десятьма критеріями вже через 18 місяців після отримання першого кредиту. Іншим потрібно дещо більше часу. Що, втім, не заважає професору Юнусу висловлювати непохитну впевненість у тому, що через кілька десятиліть злидні можна буде побачити тільки в музеї.

Тема мікрокредитування у професійному фінансовому середовищі набула виняткової популярності вже кілька років тому, що не позбавило її численних непорозумінь. Фінансисти насамперед вимагають відповісти на основне запитання економіки: мікрокредитування належить до сфери впливу комерційних організацій чи некомерційних? Коли до перших, то як можна звільняти такий банк від сплати всіх необхідних податків і казати хоч про приблизну конкурентоспроможність, якщо середня ставка відсотка там коливається від 20 до 35 (за рахунок дуже високих витрат на індивідуальну роботу з кожною групою клієнтів)? А коли йдеться про некомерційну організацію, то навіщо демонструвати показники рентабельності? І взагалі, може, це черговий приклад фінансової піраміди? Але насправді проект Юнуса – це унікальний досвід подолання злиднів, котрий власне і цікавив широкі кола ділових людей і громадськості під час візиту професора до Києва.

Останнім зразком успіху його ідей є проект GrameenPhone. На момент запуску цього проекту в країні на тисячу чоловік припадало шість телефонних ліній. 99 % цих щасливчиків мешкали в містах. Вартість підключення була однією з найвищих у світі – 500 дол. Що значно перевищувало річний обсяг ВВП на душу населення – один із найнижчих у світі. Фахівці підрахували, що кожне підключення стаціонарного телефона при витратах у 1300 дол. веде до зростання ВВП на 5 тис. дол. за рік. І Юнус зробив ставку на телефонізацію всієї країни.

Використовуючи свою ключову умову, відповідно до якої кредит не можна "проїсти", а можна витратити лише на придбання корови, курей, овочевого візка чи іншого "годувальника", Grameen Bank почав пропонувати в кредит мобільні телефони. Спочатку слухати про це практично ніхто не хотів, адже йшлося про країну, у якій лише 16% населених пунктів мають електропостачання, а людей, здатних розібратися в меню мобільного телефона, і зовсім можна полічити на пальцях.

Зараз успіхи цього проекту очевидні. І завдяки використанню джерел живлення на сонячних елементах, і завдяки одноденному навчанню "телефонних леді" у спеціалізованих центрах. Тепер практично в кожному селі є така леді з трубкою, щорічний дохід якої становить надзвичайні за місцевими мірками 700 дол. на рік і яка забезпечує зв’язок кожного жителя найвіддаленішого села з усім навколишнім світом.

В умовах перманентної кризи української економіки та слабкості соціальної присутності держави в житті українців цінність бангладеського досвіду подолання злиднів і зростання економіки силами зацікавлених ділових кіл без участі державної влади лише зростатиме, а отже продовжиться і переосмислення унікальних проектів, реалізованих в Народній Республіці Бангладеш.

З іншою мусульманською країною Південної Азії – Мальдівською Республікою – Україна встановила дипломатичні відносини 17 серпня 1993 р., коли Постійні представники України та Мальдів при ООН підписали Протокол про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Мальдівською Республікою [див. Додаток Б].

Інтереси України в Республіці Мальдіви представляє Посол України в Республіці Індія (з резиденцією у Нью-Делі). За всю історію взаємовідносин між Україною та Мальдівами було лише два двосторонні заходи, але візитів найвищого рівня не було.

Так, 4 березня 2008 р. на 7-й сесії Ради ООН з прав людини у Женеві (Швейцарія) відбулась зустріч Першого заступника Міністра закордонних справ України Володимира Хандогія з Міністром закордонних справ Республіки Мальдіви А. Шахідом.

13-16 липня 2008 р. відбувся візит Посла України І. Поліхи до Мальдів з метою вручення Вірчих грамот тогочасному Президенту Мальдів М. А. Гаюму, а також проведення відповідних офіційних зустрічей з низкою високопосадовців Міністерства закордонних справ та інших міністерств і відомств Мальдів.

Таким чином, хоча відносини з Бангладешем і Мальдівами не є інтенсивними та характеризуються скоріше спорадичністю, сам факт їхньої наявності свідчить про зацікавленість у стосунках з цими країнами, а також про те, що з часом вони неминуче поглиблюватимуться.

Отже, Україна була визнана як суверенна держава всіма країнами ісламського світу Південної Азії, встановила з ними двосторонні дипломатичні відносини, закріплені відповідною нормативно-правовою базою. Серед цих країн ключовим партнером нашої держави виступає Пакистан, темпи економічної співпраці з яким мають тенденцію до постійного зростання. Разом з тим поглиблюються і відносини України з іншими державами регіону, зокрема з Бангладеш.