3. Дитина про себе

Якщо дитина більше за всіх виділяє на малюнку свою фігуру, малює себе ретельніше, детально, яскраво, так що впадає в очі, а решта фігур складає просто фон, то тим самим вона виражає важливість власної особи. Вона вважає себе основним персонажем, навколо якого обертається життя в сім’ї, самим значущим, унікальним. Подібне почуття виникає на основі батьківського ставлення до дитини. Прагнучи втілити в дитині все те, чого не змогли досягти самі, дати їй все, чого були позбавлені, батьки визнають пріоритет її бажань й інтересів і свою допоміжну, другорядну роль.

Маленька, слабка фігурка, зображена в оточенні батьків, в якій дитина визнає себе, може виражати відчуття безпорадності та вимогу турботи та захисту. Таке положення може бути пов’язане з тим, що дитина звикла до атмосфери постійної і надмірної опіки, яка оточує її в сім’ї (часто спостерігається в сім’ях з єдиною дитиною), тому відчуває себе слабкою і навіть може зловживати цим, маніпулюючи батьками й постійно вимагаючи від них допомоги й уваги.

Дитина може намалювати себе поблизу батьків, відтіснивши решту членів сім’ї. Таким чином, вона підкреслює свій винятковий статус серед інших дітей.

Якщо дитина малює себе поряд з батьком і при цьому перебільшує розміри власної фігури, то, ймовірно, це вказує на сильне відчуття суперництва і бажання дитини зайняти таке ж положення й авторитетне місце в сім’ї, як і батько.

4. Додаткові персонажі

Малюючи сім’ю, дитина може додати людей, що не належать до сімейного кола, або тварин. Така поведінка трактується як спроба заповнити порожнечі, відшкодувати брак близьких, теплих стосунків, компенсувати недостатність емоційних зв’язків і т.ін. Так, наприклад, хлопчик, будучи єдиною дитиною в сім’ї, може включити у свій малюнок двоюрідних сестер або братів, далеких родичів та різних тварин – кішок, собак та інших, виражаючи тим самим брак близького спілкування з іншими дітьми та потребу мати постійного супутника в іграх, з яким можна було б спілкуватися на рівних.

На малюнку можуть бути присутніми й вигадані персонажі, які також символізують незадоволені потреби дитини. Не отримавши їх задоволення в реальному житті, дитина задовольняє ці потреби у своїй фантазії, в уявних стосунках. У такому разі вам слід попросити дитину розповісти більше про цього персонажа. У її відповідях ви знайдете те, чого їй не вистачає насправді.

Дитина може зобразити поблизу одного з членів сім’ї домашню тварину, насправді відсутню. Це може говорити про потребу дитини в любові, яку вона хотіла б отримати від цієї людини.

5. Батьківська пара

Зазвичай батьки зображаються разом: батько вище й більшим поміщається ліворуч, мати нижче праворуч, за ними слідують інші фігури в порядку значущості. Як уже відмічено, слід враховувати, що малюнок не завжди відображає дійсність, іноді це лише віддзеркалення бажаного. Дитина, яка виховується одним з батьків, може проте зобразити їх обох, висловлюючи тим самим своє бажання того, щоб їхній союз відновився.

Якщо ж дитина малює одного з батьків, з яким живе, це означає ухвалення ним реально існуючої ситуації, до якої дитина більш-менш адаптувалася.

Один із батьків може опинитися на малюнку в ізольованому положенні. Якщо фігура одного з батьків, однієї з дитиною статі, зображена в стороні від останніх, то це можна інтерпретувати як бажання дитини знаходитися з одним із батьків протилежної статі. Ревнощі, викликані едиповим комплексом, є цілком нормальним явищем для дитини до досягнення нею статевого дозрівання (в середньому 12 років).

Той випадок, коли фігура дитини й одного з батьків протилежної статі віддалені одна від одної, може розглядатися як незначне порушення природного порядку взаємин з одним із батьків протилежної статі.

Якщо на малюнку батьки контактують один з одним, наприклад тримаються за руки, то, значить, у житті між ними спостерігається тісний психологічний контакт. Якщо контакту на малюнку немає, то швидше за все його немає і в реальності.

Іноді дитина, ігноруючи реальну ситуацію, зображає одного з батьків неприродно великого розміру, часто це стосується материнської фігури. Це говорить про те, що в її очах мати або батько сприймається як переважна фігура, що присікає будь-який прояв самостійності й ініціативи. Якщо в дитини склався образ одного з батьків як домінуючого, такого, що пригнічує, ворожого, такого, що лякає людину, то вона схильна додати його фігурі великі розміри в порівнянні з фігурами інших членів сім’ї, не враховуючи їх реальних фізичних розмірів. Така фігура може зображатися з великими руками, демонструючи своєю позою владне, диктаторське ставлення.

Протилежним чином батько, якого дитина не сприймає серйозно, ігнорує, не поважає, зображається невеликим за розміром, з маленькими руками або взагалі без них.