2. Планування й програмування.

ПР іноді визначають як стратегічну комунікацію, оскільки вона зайнята довгостроковими цілями.

Стратегічне планування в ПР включає прийняття рішень по програмним цілям і завданням, включаючи ідентифікацію ключових суспільних груп, установлення політики або правил для вибору стратегії й визначення стратегії.

Фахівці з ПР допоможуть своєї організації, якщо зуміють забезпечити їй наступні інформаційні пріоритети:

1. Аналіз зміни в суспільній думці й поведінці публіки й основних діючих осіб.

2. Створення основного джерела інформації про організацію.

3. Передача інформації для внутрішнього споживання.

4. Координація діяльності, що впливає на відносини організації з публікою.

У цілому цей етап повинен дати відповіді на такі питання:

• ціль програми (до чого саме ми прагнемо);

• цільова аудиторія (кого саме варто охопити своїм впливом);

• вимоги (чого саме варто досягти з кожним з типів аудиторії).

Таке планування необхідно для того, щоб за допомогою зміни в суспільній думці досягти зміни в поводженні..

План програми

План по зв'язках із громадськістю починається з формулювання мети організації.

План виходить зі специфічної ролі, що задається йому у формі місії паблик рилейшнз.

Звичайно процес вивчення включає наступні аспекти ситуаційного аналізу.

1. Вивчення історії питання. Без історії немає організації, немає проблем, немає можливостей. Першим кроком є вивчення історії. Хто створив нову організацію? З якою метою? Чи підійшов час ювілею, або створення музею організації, або написання біографії засновника? Чи можуть допомогти зв'язки із громадськістю? Інформація про минуле також необхідна, якщо діюче підприємство залучає ПР для рішення невідкладної проблеми. Яке походження питання? Чому виникла необхідність у залученні ПР тим або іншому способу? Проблеми паблик рилейшнз теж мають свою історію.

2. Широкий погляд навколо. Другим кроком є моніторинг суспільної думки, що не припиняється ні на хвилину стосовно організації. Як співробітники організації оцінюють свої умови праці й саме керівництво? Як відбивається на конкурентах присутність і діяльність даної організації? Чи завжди є розуміння між організацією та її громадськостю? Чи існує ледве стримуване обурення? Від кого може залежати організація? Кого радують неприємності або утруднення організації?

3. Глибокий погляд усередину. Кожна організація має свою індивідуальність і свої характерні риси. Все це залежить від тих, хто контролює організацію за допомогою права володіння, керування, голосування, за допомогою членства або строку володіння, а також яким-небудь іншим способом. Характерні риси організації можна виявити за допомогою вивчення сформованої політики й визначення того, наскільки її слова розходяться зі справою. Індивідуальність організації виражається в стилі керівництва: у якому ступені централізований орган керування або він делегує управлінські повноваження іншим; що переважає: відкритість і щирість або таємність і підозрілість. Чи оформлена організація в сучасному стилі або віддає перевагу традиційному дизайну, відкриті або закриті двері у виконавчих офісах, наскільки доступні керівництво й формалізоване спілкування (шляхом доповідної записки, або випадково, або по телефоні). Пр-Фахівцеві необхідно знати, чим живе організація, які в неї переконання, цінності й стандарти й чи може він їх прийняти й чесно їм сприяти.

4. Погляд в_перспективу. Чи є мета організації реально досяжною? Чи можна пристосувати планування й програмування ПР для досягнення цієї мети? Чи буде ця організація "на плаву" через десять років? Чи буде вона крупніше й підсилить свої позиції, або буде повільно просуватися до повного забуття? Що сприяє, а що перешкоджає цьому? Які сили обумовлюють успіхи організації або її провал? Чи варто починати справу?

Процеси планування й створення програм-дій звичайно включають наступні стадії.

Визначення ролей і завдань, а також характеру й масштабу майбутньої роботи.

Визначення областей ключових результатів і об'єктів інвестування (куди витрачати час, енергію, талант).

Установлення й конкретизація показників ефективності. Визначення кількісних (вимірюваних) показників, по яких можна буде судити про результати.

Вибір і постановка завдань. Визначення результатів, яких необхідно досягти.

5. Підготовка планів дії. Визначення шляхів досягнення конкретних цілей. А. Складання програми. Установлення послідовності дій, необхідних для досягнення мети. В. Складання графіка. Установлення часу виконання завдань і стадій. С. Фінансування. Визначення бюджету й вибір джерел фінансування. Б. Звітність. Визначення органа контролю за виконанням завдань і стадій. Е. Розгляд і узгодження. Розгляд і, при необхідності, зміна експериментального плану перед передачею його на виконання.

6.Контроль. Забезпечення ефективного виконання завдань.

7.Комунікації. Визначення організаційних зв'язків, необхідних для уточнення й реалізації попередніх шести стадій

8. Виконання. Забезпечення погодженості всього ключового підходу, визначення осіб, яких необхідно залучити, і кроків, які необхідно почати в першу чергу.