Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №2

Ваша посада: агент по закупівлі і збуту макаронних виробів.

1. Акціонерне підприємство “лотос” виробляє макаронні вироби, які реалізуються в м. Харкові. Визначить відповідність їх вимогам стандарту, встановіть кількість і якість макаронних виробів.

Вихідні дані:

№ з/п	Показники	Дані
1.	Місто збуту макаронних виробів	Харківська область
2.	Сорт, вид макаронних виробів	Ріжки “шкільні” гр. А, Кл. 1
3.	Пакування, кг	Розважувані в ящиках з гофрованого картону
4.	Маса нетто по маркуванню, кг	25,0
5.	Дата вироблення	21.02
6.	Дата збуту	10.09
	При збуті макаронних виробів встановлено:
7.	Маса нето, кг	24, 960
8.	Лому, %	6, 9
9.	Крихіт, %	1, 00
10.	Зараження шкідниками, штук упаковок	1
11.	Потемніння макаронних виробів, штук упаковок	1

Алгоритм рішення задачі:

1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 7043:2009 «вироби макаронні».

2. Вивчення, аналіз і характеристика сировини для виробництва макаронних виробів.

3. Вивчення та аналіз правил прийомки макаронних виробів.

4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування макаронних виробів, а також допустимих відхилень.

5. Порівняльний аналіз.

6. Вивчення та аналіз відхилень.

7. Визначення умов та строків зберігання макаронних виробів.

8. Висновки про відповідність.

Якість макаронних виробів, упакованих в розважувальні ящики з гофрованого картону масою нетто по маркуванню 25 кг, що надійшло повинно відповідати вимогам ДСТУ 7043:2009 «Вироби макаронні. Загальні технічні умови».

Макаронні вироби – це сформовані у вигляді трубочок, нитей, стрічок чи фігурок та висушене до вологості 13% тісто.

Вироби макаронні – харчовий продукт, що виготовляється з пшеничного борошна і питної води змішуванням, різними способами формування і висушування.

Для виготовлення макаронних виробів використовують таку сировину:

• борошно з твердої пшениці (дурум) ;

• борошно з м’якої скловидної пшениці;

• борошно пшеничне;

• воду питну;

• яйця курячі;

• яєчну масу, яєчний білок і жовток;

• молоко коров’яче питне;

• молоко та вершки сухі;

• продукти томатні концентровані.

Залежно від борошна, з якого виготовляється продукт та технології виробництва, макаронні вироби поділяють на групи А, Б, В та класи екстра, перший і другий:

Група А: виготовлені з борошна твердої пшениці (дурум).

Перший клас – виготовлені з борошна вищого сорту із застосуванням традиційної технології та м’яких режимів сушіння.

Залежно від форми вироби поділяють на типи: трубчасті, ниткоподібні (вермішель), стрічкоподібні (локшина), фігурні.

Вироби макаронні вагові пакують в ящики дощаті та фанерні, в т.ч. Багатооборотні, згідно з ГОСТ 10131, ГОСТ 11354 або ящики з гофрованого картону згідно з ГОСТ 13511 масою нетто не більше ніж 25 кг, мішки з поліетилену масою нетто не більше ніж 20 кг або іншу тару, дозволену для використання центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я.

Ящики з гофрованого картону обклеюють клейовою паперовою стрічкою згідно з ГОСТ 18251 або поліетиленовою стрічкою з липким шаром згідно з ГОСТ 20477. Можна використовувати папір з нанесенням шару дисперсії полівінілацетатної згідно з ГОСТ 18992.

У кожний ящик вкладається талон із зазначенням номеру пакувальника або його прізвища. Ця інформація може міститися на етикетці.

В одній одиниці пакування повинні бути вироби однієї групи, класу, типу та виду.

Відхили середньої маси нетто від установленої маси нетто для вагових виробів макаронних не повинні перевищувати ± 0,5 %.

Маркування виконують наклеюванням етикетки на пакет або нанесенням безпосередньо на пакувальний матеріал виразного відбитка трафаретом чи штампувальною фарбою, яка не змивається і не має запаху.

Транспортне маркування – згідно з ГОСТ 14192 і ДСТУ ISO 780 з нанесенням маніпуляційних знаків «крихке. Обережно», «берегти від вологи», «штабелювання обмежене».

Приміщення для зберігання виробів макаронних повинні бути чистими, сухими, добре вентильованими, не зараженими шкідниками хлібних запасів, захищеними від дії атмосферних опадів, з відносною вологістю повітря не більше ніж 70 % і температурою не вище ніж 30 ⁰с. Не дозволяється зберігати вироби макаронні в приміщеннях разом з товарами, що мають специфічний запах.

Вироби макаронні потрібно зберігати у складських приміщеннях на стелажах або піддонах – у ящиках з гофрокартону не більше ніж у 6 рядів.

Строк придатності виробів макаронних від дати їх виробництва:

• для виробів класу «екстра» без добавок – 24 міс.;

• для виробів без добавок – 12 міс.;

• для виробів молочних, яєчних – 5 міс.;

• для виробів з додаванням томатопродуктів – 3 міс.

Макаронні вироби приймаються партіями. Партією вважається будь-яка кількість макаронних виробів одного сорту, виду і типу, однієї дати виробництва, оформлена одним документом про якість встановленої форми.

Для контролю якості з різних місць партії відбирають пробу об’ємом 1,5% пакувальних одиниць партії.

Для визначення лому, крошки та деформованих виробів відбирають: в вагових макаронах - одну одиницю упаковки (в нашому випадку-один ящик масою нетто 25 кг).

При збуті макаронних виробів було встановлено наступне:

1) партія макаронних виробів направляється в реалізацію після 6,5 місяці з дня виробництва (зберігається не більше 12 місяців);

2) маса нетто знаходиться в допустимих межах ( m = 24, 960г-не вистачає 40 г, які не перевищують 0,5% );

3) масова частка лому складає 6,9% - НД для вагових виробів регламентується не більше 7% для вищого сорту, тому цей показник знаходиться на грані дозволеного;

4) масова частка крихт знаходиться в допустимих межах і складає 1, 0% (для вагових виробів, а саме ріжок показник становить не більше ніж 5%);

6) одна упаковка заражена шкідниками, що є недопустимим (в реалізацію допускатися не може);

7) а одна упаковці макаронні вироби потемнілі – дефект макаронних виробів, що вказує на псування товару (в реалізацію допускатися не може).

Висновок: Партія макароних виробів є однорідною, але дві одиниці упаковки мають недопустимі дефекти. Не допускаєсо до реалізації та списуємо. Треба ретельно перевірити всю партію товару на наявність в них шкідників хлібобулочних запасів. і коли буде проведений контроль залишившися одиниць продукції та виявлено, що вони чисті та не мають шкідників, тільки тоді можна допускати партію до реалізації.

2. Дайте загальну класифікацію оптових торговельних підприємств. Охарактеризуйте більш детально товарну спеціалізацію оптових торговельних підприємств. Зазначте організаційно-правові форми оптових торговельних підприємств.

Оптова торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарного обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

Серед головних функцій оптової торгівлі слід виділити наступні:

• надання постачальникам і клієнтам інформації про ситуації на ринку, в конкурентному середовищі, повідомлення про нові то­вари і динаміку цін;

• створення можливостей виробникам збувати товари з мініму­мом контактів із споживачем;

• надання технічної підтримки виробникам або постачальникам, роздрібним чи комерційним споживачам;

• забезпечення клієнтам економії засобів, закуповуючи товари великими партіями, ділячи їх у подальшому на дрібніші;

• забезпечення матеріальної бази для зберігання товарів, знижу­ючи витрати і постачальників і замовників;

• здійснення оперативної доставки товарів, оскільки оптовики перебувають ближче до клієнтів, ніж фірми-виробники та ін.

Оптові підприємства (посередники) можна класифікувати за наступними ознаками:

1. Залежно від функцій і послуг, що надаються:

Інформаційно-контактні оптові підприємства, наприклад, комісіонери, які шукають постачальників та покупців і від свого імені підписують контракт, договір, здійснюють оплату за рахунок того чи іншого партнера.

Інформаційні підприємства, наприклад брокери, що володіють інформацією про кон'юнктуру ринку і сприяють реалізації товару постачальника, не закуповуючи його самостійно.

2. Залежно від підпорядкування торговельні підприємства (посередники) можуть бути:

• Незалежні;

• Формально незалежні;

• Залежні.

2. Залежно від товарної спеціалізації:

• Оптові підприємства з універсальним асортиментом товарів;

• Оптові підприємства, спеціалізовані на продажу окремих груп то­варів (одягу, взуття, бакалії, риби і т.п.);

• Вузькоспеціалізовані оптові підприємства, які спеціалізуються на підгрупі виду продукції;

• Комбіновані оптові підприємства, які спеціалізуються на купівлі - продажу декількох споріднених груп товарів;

• Неспеціалізовані оптові торговельні підприємства, діяльність яких спрямована на купівлю-продаж товарів різних груп без спеціалізації.

У товарно-асортиментному аспекті універсальними вважаються оптові підприємства, що здійснюють сукупність комерційно-технологічних операцій з універсальним, широким асортиментом продовольчих або непродовольчих товарів. У функціональному змісті універсальними переважно є дистриб'юторські оптові формування, що оперують широким асортиментом товарів, придбаних від багатьох товаровиробників.

До спеціалізованих відносять підприємства оптової торгівлі, що оперують товарним асортиментом у межах однієї-двох товарних груп. Переважна більшість консигнаторів, комісіонерів, дилерів на оптовому ринку, власне, і мають чітко виражену товарну спеціалізацію, адже співпрацюють з одним товаровиробником або обслуговують одну промислову групу, об'єднану спільним товарним знаком, брендом.

в асортименті змішаних підприємств є групи:

• продовольчих і непродовольчих товарів;

• універсальних - більшість груп продовольчих або непродовольчих товарів;

• спеціалізованих - одна або декілька товарних груп. Вузькоспеціалізовані оптові підприємства здійснюють

Торгівлю товарами одного підприємства. У практиці постачальницько-збутових підприємств звичайно виділяють три типи: універсальні, змішані і спеціалізовані.

4. За приналежністю:

Місцеві;

Внутрішньо обласні (регіональні);

Міжобласні (міжрегіональні);

Національні (ринок держави);