Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ДЭК часть 2 готовая.docx
Скачиваний:
2
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
621 Кб
Скачать
☆
  • інформаційні підприємства, наприклад брокери, що володіють інформацією про кон'юнктуру ринку і сприяють реалізації товару постачальника, не закуповуючи його самостійно.

    1. Залежно від підпорядкування торговельні підприємства (посередники) можуть бути:

    • незалежні;

    • формально незалежні;

    • залежні.

    Незалежні посередники здійснюють свою діяльність на основі договору купівлі-продажу, тобто вони закуповують товар як покупець, стаючи його власником, і розпоряджаються ним на свій розсуд. До них відноситься більшість оптових підприємств, дистриб'юторів, оптовиків- купців і т.п.

    Зазвичай, незалежні оптові торгові посередники здійснюють повний цикл обслуговування, починаючи від закупки, закінчуючи оптовим про­дажем товару.

    Формально незалежні оптові посередники — підприємства, які здійснюють збут продукції виробника на основі різного роду договорів (договору-доручення, договору-комісії, договору- консигнаціїі т.п.), що укладаються з довіреними чи торговими агентами — підприємствами чи окремими особами (франчайзинг). Основна їх функція — сприяння купівлі-продажу за комісійну винагороду.

    Залежні посередники здійснюють збут продукції на основі терміно­вих і безстрокових трудових договорів незалежно від району діяльності (консигнатори, брокери).

    Консигнатор — оптовий посередник, діяльність якого здійснюється на основі згоди, згідно з якою продавець постачає товар на склад кон­сигнатора, а останній продає товар від свого імені, але за рахунок про­давця на основі договору консигнації.

    Брокер - фірма чи організація, яка займається пошуком зацікавле­них продавців та покупців і надає допомогу в укладанні договору. Сам брокер не бере участі в угоді, тобто не підписує договір і не розраховується за товар. Діяльність брокера в основному пов'язана на грі з попитом і пропозицією товару.

    1. Залежно від товарної спеціалізації:

    • оптові підприємства з універсальним асортиментом товарів;

    • оптові підприємства, спеціалізовані на продажу окремих груп то­варів (одягу, взуття, бакалії, риби і т.п.);

    • вузькоспеціалізовані оптові підприємства, які спеціалізуються на підгрупі виду продукції;

    • комбіновані оптові підприємства, які спеціалізуються на купівлі - продажу декількох споріднених груп товарів;

    • неспеціалізовані оптові торговельні підприємства, діяльність яких спрямована на купівлю-продаж товарів різних груп без спеціалізації.

      1. За приналежністю:

    • місцеві;

    • внутрішньо обласні (регіональні);

    • міжобласні (міжрегіональні);

    • національні (ринок держави);

    • транснаціональні.

    1. За формою власності:

    - державні;

    • приватні;

    • спільні з іноземним капіталом;

    • іноземні.

    1. За місцем і роллю у процесі товаропросування:

    • оптово-збутові підприємства, які створюються в місцях накопичення промислового виробництва;

    -торговельно-закупівельні оптові підприємства, які закуповують товари в районах виробництва, в оптово-збутових та інших баз і постачають їх на інші оптові та роздрібні підприємства;

    —торговельні підприємства, головне завдання яких — організація товаропостачання роздрібних торгових підприємств.

    1. За організаційно-правовою формою оптові торгові підприємства можуть виступати в різних організаційно-правових формах:

    • акціонерне товариство (відкрите, закрите);

    • у складі концернів;

    • у складі холдингів;

    товариство з обмеженою відповідальністю; - товариство з додатковою відповідальністю;

    • командитне товариство;

    • повне товариство.

    1. За розміром:

    • малі (до 25 осіб);

    • середні (26-100 осіб);

    • великі (понад 100 осіб).

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №14

    2.Практична частина

    Посада: менеджер по захисту прав споживачів

    1. Вам запропановано для реалізації зразки твердих сичугових сирів, які не мають маркування і супровідної документації.

    Ідентифікувати на основі лабораторних досліджень ці тверді сичугові сири, і зробити висновок по їх найменуванню і відповідності стандарту.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Зразок

    Дані

    1.

    1

    2

    Форма: брусок

    довжина, см – 48

    ширина, см, – 18

    висота, см – 12

    Форма: брусок

    довжина, см – 30

    ширина, см, – 15

    висота, см – 12

    2.

    1

    2

    Маса, кг – 11,0

    Маса, кг – 6,0

    3.

    1

    2

    Жиру в сухій речовині, % – 50

    Вологи, % – 42

    Жиру в сухій речовині, % – 45

    Вологи, % – 44

    4.

    1

    2

    Смак та запах: виражений сирний, солодкуватий злегка пряний

    Смак та запах: виражений сирний, злегка гоструватий, злегка кислуватий

    Ідентифікація сиру проводилася за ГОСТ 7616-85 «Сыры сычужные твердые». Сир – білковий молочний продукт, отриманий внаслідок зсідання молочної сировини (молока) під дією молокозсідальних ферментів, закваски (заквашувального препарату), або впливу фізико-хімічних чинників, без повної чи часткової заміни жодної зі складових частин молочної сировини.

    По формі,розмірам та масі зразок №1 відповідає вимогам ГОСТ та був індифікований як сир Советский (форма: брусок, довжина, см – 48, ширина,см, – 18, висота, см – 12). Зразок №2 відповідає вимогам та був індифікований як сир Голландський брусковий (форма: брусок , довжина, см – 30, ширина, см, – 15, висота, см – 12).

    За массою зразок №1 був ідентифікований як сир Советский (маса, кг – 11,0), а зразок № 2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (маса, кг – 6,0).

    За фізико-хімічними показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський (жиру в сухій речовині, % – 50, вологи, % – 42), а зразок №2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (жиру в сухій речовині, % – 45, вологи, % – 44).

    За органолептичними показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський (смак та запах: виражений сирний, солодкуватий злегка пряний), а зразок №2 був ідентифікований як сир Голландський брусковий (смак та запах: виражений сирний, злегка гоструватий, злегка кислуватий).

    Отже за всіма показниками зразок №1 був ідентифікований як сир Советський, а зразок №2 як сир Голландський брусковий.

    2. Складіть схему і дайте характеристику основних технологічних

    операцій при зберіганні твердих сичугових сирів на складі.

    Операції по зберіганню товарів на складах включають такі основні елементи:

    • визначення приміщень (площадок) для зберігання;

    • розміщення товарів на зберігання;

    • вкладання;

    • створення і підтримання режиму зберігання;

    • догляд за товарами.

    При розміщенні і зберіганні товарів на складах рекомендується:

    • товари одного виду розміщувати в стелажі по обидва боки одного проходу;

    • вкладання товарів у стелажі здійснювати по вертикалі. При вивільненні нижньої полички (робочий запас) піддон з товаром із верхньої полич­ки (резервний запас) перекладається на нижню;

    • на верхніх поличках стелажів розміщувати товари, що відпускаються великими партіями (піддон) і з тривалим терміном зберігання, а та­кож сезонні;

    • штабельне зберігання застосовувати для сезонних, великогабаритних товарів, а також товарів, що мають значний термін зберігання;

    • широко використовувати піддони;

    • дотримуватись технології та умов зберігання;

    • тарні місця вкладати маркуванням назовні;

    Раціональне розміщення досягається за рахунок розробки економічно і технічно обґрунтованих схем розміщення, карт розміщення. Основними елементами розробки цих схем є:

    • закріплення за товарами певних груп (підгруп) постійних місць зберігання з врахуванням режимів, умов зберігання і товарного сусідства. Це дає змогу краще маневрувати складською площею;

    • індексація (кодування) місць зберігання, яка представляє систему ад­ресації вантажу;

    • забезпечення максимального використання площі та місткості складів;

    • забезпечення черговості витрати товарів з врахуванням термінів ре­алізації;

    • розміщення товарів з високою обіговістю, великогабаритних товарів ближче до виходу і зони комплектування замовлень;

    • виділення зон для зберігання товарів, що вимагають спеціальних ре­жимів зберігання;

    • виділення площадок для зберігання товарів різноманітними способа­ми вкладання; рівномірне завантаження камер зберігання.

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №15

    2.Практична частина

    Посада: агент по закупівлі і збуту магазину ЗАТ “Україна”

    1. На фірму 01.11.12 р. переробним заводом завезено автотранспортом сир російський брусковий.

    Визначити відповідність вимог стандарту, встановити кількість і якість прийнятого сиру та можливості його зберігання на фірмі.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Поставлено партія сиру російського брускового, кг

    4800

    2.

    Середня маса головки сиру, кгис.чол.

    5, 0

    3.

    Кількість головок сиру в кожній варці, шт.

    10

    4.

    Згідно маркування голівок сиру вони вироблені, шт.:

    - в серпні;

    - у вересні ( з 1 по 5.09);

    880

    80

    5.

    При експертуванні встановлено:

    - сир, що має кормовий присмак, варка;

    - сир, що має крихку консистенцію, варка;

    - сир, що не має рисунку, варки;

    - сир, що має масову долю вологи більше 43%, варки;

    - сир, що має запах нафтопродуктів, варки

    2

    6

    2

    2

    2

    6.

    Температура в камері, оС

    +8

    7.

    Відносна вологість повітря, %

    85

    Примітка: 1. Якість сиру в склала:

    – загальна оцінка 87 балів і вище;

    – в оцінка по смаку і запаху 37 балів і вища.

    2.Партія сиру – кількість його в одній варці 10 голівок або 50 кг.

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 11041-88 «Сир російський».

    2. Вивчення, аналіз і характеристика сиру російського.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки сиру російського.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування сиру російського, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання сиру російського.

    8. Висновки про відповідність.

    Сир російський брусковий повинен відповідати вимогам ГОСТ 11041-88 «Сир російський».

    Сир – білковий молочний продукт, отриманий внаслідок зсідання молочної сировини (молока) під дією молокозсідальних ферментів, закваски (заквашувального препарату), або впливу фізико-хімічних чинників, без повної чи часткової заміни жодної зі складових частин молочної сировини.

    Партією вважають продукцію з молока однієї сиродільної ванни чи одного сиро виробника. Експертизу якості сиру починають з огляду зовнішнього вигляду тари, маркування на ній і встановлення однорідності партії. Від кожної контрольованої одиниці упаковки сирів відбирають одне коло, одну головку або один брусок, від яких беруть пробу для експертизи якості сиру.

    Маркують тверді сичужні сири пресування в сирне тісто пластмасових або казеїнових цифр, що позначають число, місяць вироблення і номер варіння. Крім того, на сир наносять виробничу марку з такими даними: місце виробітку (скорочено найменування області, краю), процентний вміст жиру і номер заводу.

    Оцінку якості сиру проводять за органолептичними показниками по 100 - бальній системі: смак і запах – 45, консистенція – 25, малюнок – 10, колір тіста – 5, зовнішній вигляд – 10, упаковка та маркування – 5.

    Сир належить до вищого сорту, якщо загальна кількість балів 87-100, за смаком і запахом - не менше 37, до першого сорту, якщо число балів 75-86.

    Сири, які отримали менше 75 балів або за складом не відповідають вимогам стандарту, не реалізують, їх направляють на переробку.

    Отже можна зробити висновок, що сир російський брусковий, який надійшов відповідає вимогам НД за органолептичними показниками і відноситься до групи сирів вищого гатунку, так як результати оцінки входять в діапазон 87-100 балів. Але також при екпертувані було встановлено, сир, що має кормовий присмак - 2 варки; сир, що має крихку консистенцію – 6 варок; сир, що не має рисунку - 2 варки; сир, що має масову долю вологи більше 43% - 2 варки; сир, що має запах нафтопродуктів – 2 варки. Це може свідчити про неправильні умови зберігання. Такий сир не можна допускати до реалізації.

    Згідно маркування голівок сиру вони вироблені: в серпні 880 шт, у вересні ( з 1 по 5.09) – 80 шт,а дата прийому 02.11.12, отже пройшло 2-3 місяці відповідно з дати прийому. Термін зберігання сиру -2 місяці. Отже можна зробити висновок, що термін придатності закінчився.

    Зберігання сиру проводиться при температурі від 0 до 8 °С та відносній вологості повітря 80-85%. Отже його зберігання на фірмі можливе.

    Висновок: партія сиру брускового, яка поступила на фірму не відповідає за органолептичними показниками вимогам НД, що може свідчити про неправильні умови зберігання. Термін придатності сиру російського вийшов, отже зберігання на фірмі такого сиру є не доцільним.

    2. Указати комерційні документи, необхідні для виконання агентом комерційної угоди між фірмою і переробним заводом.

    Комерційні документи - документи, які дають вартісну, якісну та кількісну характеристику товару. Ці документи оформляє на своєму бланку продавець, а покупець на підставі їх здійснює оплату. Вартісна характеристика товару надається в рахунку та проформі-рахунку. Окрім рахунків, до комерційних документів належать специфікація, пакувальний лист, сертифікат якості тощо.

    Звичайно продавець оформляє комерційні документи, точно описуючи товари, їх обсяг, вартість, вид упаковки, загальну кількість і масу упаковки, а також засвідчує походження товарів і доставку їх перевізникові. Якщо за умовами контракту продавець зобов'язаний зробити страхування, то він підтверджує це страховим полісом.

    Комерційні документи продавця, необхідні для оформлення:

    * комерційний лист;

    * пакувальний лист;

    * сертифікат про походження товару;

    * транспортні документи;

    * страховий поліс;

    * проспекти товарів.

    Звичайно продавець подає ці документи у свій банк для отримання оплати товарів. Проте процедура передання документів банком продавця банку покупця може призвести до затримки в митному чищенні в місці призначення. Тому краще, щоб продавець відіслав ще один комплект комерційних документів поштою або передав їх перевізникові, що супроводжує перевезення товарів.

    Покупець, зі свого боку, повинен дотримуватися правил, прийнятих у його країні, для одержання дозволу на імпорт до часу прибуття товарів.

    Особливу увагу серед перелічених комерційних документів слід приділити документації зовнішньоторговельних перевезень або транспортних документів. У додатку до основних транспортних документів покупці і вантажоодержувачі можуть вимагати додаткові документи:

    * рахунки-фактури і пакувальні листи, необхідні для проходження вантажу через митницю і для перевірки отриманого вантажу;

    * квитанцію експедитора для заповнення рахунку-фактури постачальника товару та проведення оплати;

    * документи, які може вимагати митниця в країні призначення: легалізовані рахунки-фактури; консульські фактури; декларація про характер вантажу з обмеженнями, необхідна перевізникам до того, як вони приймуть даний вантаж для транспортування; ветеринарні сертифікати: посвідчення про перевірку виконання певних умов контракту.

    Інколи можуть вимагатися додаткові підтверджувальні написи та помітки на рахунках-фактурах чи відвантажувальних документах. Звичайно цими питаннями займаються безпосередньо експедитори.

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №16

    2.Практична частина

    Посада: товарознавець-експерт магазину ЗАТ “Масло-сир”

    1. В магазин доставлено автотранспортом в картонних ящиках масло солодковершкове селянське.

    Визначити вимоги до якості вершкового масла, відповідність його стандарту і встановити кількість прийнятого товару.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Кількість доставленого товару, кг

    6000

    2.

    Корисна площа холодильних камер, м2

    14

    3.

    Температурний режим, оС

    -5

    4.

    Щоденна реалізація масла в магазині, кг

    700

    5.

    При експертуванні встановлено:

    - кількість пошкоджених ящиків з маслом, шт.;

    - кількість масла, що мають якість нижче 80 балів, збитого;

    - кількість масла з кислотністю більшою, ніж передбачено стандартом, збитого;

    - кількість масла з титром кишкової палички, що не відповідає станадрту, збитого;

    - кількість ящиків масла, які мали неправильне, неякісне маркування, шт.

    8

    2

    2

    1

    8

    Примітка: 1. Якість масла в інших ящиках оцінена у 88 балів, в т.ч. по смаку і запаху у 41 бал.

    2. Партія масла – кількість його з однієї збійки 4 ящика.

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 37-91 «Масло коровье. Технические условия ».

    2. Вивчення, аналіз і характеристика масла солодковершкового.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки масла солодковершкового.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування масла солодковершкового, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання.

    8. Висновки про відповідність.

    Масло солодко вершкове повинно відповідати вимогам ГОСТ 37-91.

    Масло вершкове – масло з коров’ячого молока з масовою часткою жиру від 30 до 85 %. Має характерний вершковий смак та запах, присмак пастеризації, пластичну консистенцію при температурі 12±2ºС, колір – від білого до жовтого. Представляє собою дисперсну систему “вода в маслі”. Масло коров’яче класифікують за такими ознаками.

    За видом сировини масло розподіляється на дві групи – вершкове (отримують із вершків методом збивання чи перетворення) і топлене (отримують з вершкового масла шляхом перетопки).

    Вершкове масло класифікується так. Залежно від використання молочнокислих заквасок: солодковершкове (закваски не використовуються) і кисловершкове (вершки сквашують чистими культурами молочнокислих бактерій); Залежно від використання кухарської солі – солоне і несолоне, Залежно від вмісту вологи: «Вологодське» (не більше 16%, виробляється із свіжих вершків 1 ґатунку, які піддали високотемпературній пастеризації),

    «Любительське» (не більше 20%), «Селянське» (не більше 25%), «Бутербродне» (не більше 35%);

    Масло солодко вершкове постачають партіями. Партією вважають продукцію, яка виготовлена з вершків однієї ванни методом перетворення високо жирних вершків, однієї збійки – методом періодичного збивання, однієї ємкості – методом непереривного збивання.

    Для перевірки якості масла солодковершкового від партії відбирають 5 %. Продукція в пошкодженій тарі перевіряється окремо. Кожна відібрана одиниця масла солодковершкового підлягає перевірянню за станом пакування і маркування, органолептичними та фізико-хімічними показниками.

    Вершкове масло пакують у транспортну і споживчу тару. Ящики попередньо вистилають пергаментом або кашированою фольгою. Цей матеріал повинен вкривати моноліт масла з усіх сторін. Маркування наноситься на етикетку або безпосередньо на упаковку. Крім загальноприйнятих маркувальних даних, на споживчій тарі або упаковці вказують дату розфасування, строк реалізації, інформацію про харчову та енергетичну цінність; на транспортній тарі позначають порядковий номер партії і ящика з початку місяця, масу нетто, кількість пакувальних одиниць. Маркувальні дані наносять на торці ящика за допомогою штемпеля або ярлика. Масло транспортують автомобільним, залізничним і водним видами транспорту з використанням рефрижераторів, автомобілів з ізотермічними кузовами.

    При визначенні якості вершкового масла враховують органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні, санітарні показники. Товарний ґатунок вершкового масла визначають за 20-баловою шкалою.

    При цьому для окремих показників передбачена кількість балів: смак і запах – 10, консистенція і зовнішній вигляд – 5, колір – 2, упаковка і маркування – 3. Балову оцінку визначають з урахуванням знижок. Масло, яке має балову оцінку 13-20 балів, втому числі не менше 6 балів за смак і запах, належить до вищого сорту. Масло першого сорту повинно мати від 6 до 12 балів.

    При експертуванні було встановлено, що 2 ящика масла мають бальну оцінку нижче 80, отже їх не можна допускати до реалізації. За фізико-хімічними показниками 2 ящики мали більшу кислотність, ніж передбачено ГОСТ та 1 ящик масла з титром кишкової палички, що не відповідає станадрту . Також в процесі перевірки було виявлено 8 ящиків, що мали не правильне та не чітке маркування, хоча воно повинно наноситися чітко кольоровою фарбою. Даний огляд виявив 5 ящиків з пошкодженнями всі інші відповідають вимогам що до пакування та транспортного маркування. Таким чином 5 ящиків які були пошкоджені перевіряють окремо і результати випробувань поширюють тільки на продукцію в цій тарі.

    Зберігають масло в чистих, добре вентильованих приміщеннях. Довготривале зберігання масла при температурі -18°С і відносній вологості повітря не більше 85%. При такому режимі зберігання якість солодковершкового несолоного масла зберігається протягом 12 місяців, соленого – 7; кисловершкового соленого і несоленого, а також «Любительського» – 6; «Селянського» – 3. При підвищенні температури строк зберігання знижується.

    Отже можна зробити висновок, що партія, яка прибула не вся відповідає вимогам НД, тому до реалізації можна допускати не всю партію.

    2. Розробити докладний план заходів щодо рекламування продажу масла вершкового як в магазині, так і за його межами.

    Популярність товарів на ринку, обсяг продажу, імідж підприємства багато у чому залежать від ефективності просування товару.

    Планування просування товару передбачає сім послідовних етапів

    1.Визначення цілей та об'єктів реклами.

    Реклама, як складова одного з елементів маркетингу -- просування товарів, має сприяти досягненню маркетингових цілей.

    Наприклад, якщо маркетингова ціль визначена як "збільшення збуту товарів", то одним із заходів, що сприятиме цьому, може бути зниження цін. А мета рекламної кампанії за цих умов -- інформувати потенційних споживачів про розпродаж товарів (де, коли відбувається розпродаж, які знижки пропонуються ). Цілі просування можна розділити на дві групи: економічні та позаекономічні. Визначення цілей рекламної кампанії безпосередньо пов'язане з відповіддю на запитання: що саме є об'єктом реклами, яку інформацію слід повідомити споживачам, на яких мотивах (безпека, здоров'я, самоствердження та ін.) слід зробити акценти і, відповідно, які мотиви реклами обрати (раціональні чи емоціональні).

    2. Визначення цільової аудиторії.

    Знання мотивів цільової аудиторії забезпечує значною мірою ефективність реклами. При цьому враховуються соціально-демографічні характеристики, фактори поведінки споживачів, психографічні фактори.

    Цільовою аудиторією можуть бути потенційні учасники каналів збуту--дистриб'ютори, дилери (реклама фірми-виробника масла з метою розширення збутової мережі у регіонах України).

    3. Вибір засобів реклами.

    План просування має забезпечити оптимальне співвідношення засобів просування та видів реклами. Це може бути вибір як одного засобу реклами, так і комбінація рекламних звернень у пресі, на радіо або на телебаченні.

    Критеріями прийняття рішень про вибір носіїв реклами є:

    * об'єкти та цілі реклами;

    * охоплення цільової аудиторії;

    * вартість реклами:

    4. Підготовка рекламного звернення включає підготовку тексту, слогану, ілюстрацій, вибір персонажу, засобів реклами (оголошення, радіоролик, телевізійний ролик, проспект, каталог, рекламний лист, плакат, оформлення вітрин, розробка правил ігор, конкурсів і т.д.).

    Розробка продукції -- це завдання підприємства-виробника. А подальші кроки -- щодо розробки рекламної кампанії від пошуку ідеї до втілення її у конкретній формі -- це прерогатива професійних рекламістів.

    Проте саме на цій короткій дистанції, що відділяє виробників продукції від рекламістів, порушується баланс між змістом реклами -- технічними деталями, що характеризують товар і мають вплинути на вибір покупців, і рекламною оболонкою, що іноді сприймається як основна мета реклами.

    Інколи з'являється оригінальна рекламна продукція, яка притягує всю увагу аудиторії: глядач запам'ятовує персонажі рекламних роликів, їхні монологи, рекламні слогани, але не може пригадати, про який же товар або фірму йшлося.

    Забезпечити чіткість передавання інформації від замовника рекламної кампанії до рекламістів

    Основні цілі майбутньої рекламної кампанії:

    * комерційна реклама для прямого збільшення продажу рекламованої продукції;

    * кампанія "паблік рілейшнз" для підняття престижу продукції та фірми-виробника..

    5. Розробка графіків виходу реклами передбачає визначення часу та періодичності появи реклами у засобах масової інформації, тривалість демонстрації плакатів тощо. При цьому враховують частоту появи на ринку нових покупців, частоту купівель, темпи забування продукту та сезонність товару. Графіки можуть мати рівномірний або пульсуючий характер.

    6. Планування бюджету просування товару.

    Складання кошторису на рекламні витрати пов'язане з вибором методу визначення їх.

    Найбільш поширеними є п'ять методів.

    1. Метод визначення бюджету просування з орієнтацією на збут ("реrcentage of sales mеthod").

    Бюджет визначається як відсоток від обсягу збуту минулого року, або середнього показника за минулі роки, або очікуваного збуту у плановому періоді.

    2. Метод з орієнтацією на загальний бюджет маркетингу

    Суттєвим недоліком такого підходу є залишковий принцип формування бюджету. Це може призвести до того, що реклама, через брак або обмеженість коштів, не виконає свого призначення.

    3. Метод паритету з конкурентами.

    Назва методу визначає його сутність: бюджет збільшується або зменшується адекватно діям конкурентів. Але, по-перше, відсутня вичерпна інформація щодо витрат конкурентів, а по-друге, не існує двох однакових фірм. їх відрізняють популярність, лояльність покупців до торгової марки, певні характеристики товару. Водночас, метод виходить із припущення, що імідж фірм-конкурентів, а також продукти, які вони виготовляють, схожі між собою.

    4. Метод визначення бюджету із розрахунку на одиницю продукції ("реr unit method").

    Якщо структура асортименту фірми є стабільною, а також стабільними є показники збуту, буде доречним використання цього методу,

    5. Метод визначення бюджету за цілями і завданнями рекламної кампанії.

    Безперечно, цей метод є найкращим. Адже чітко визначені цілі підкріплюються певними коштами, легко піддаються контролю.

    7. Попередня оцінка ефективності реклами завершує планування рекламної кампанії. При цьому аналізуються відповіді на такі питання:

    * наскільки ефективно рекламне звернення привертає увагу цільової аудиторії;

    * наскільки повно повідомляється про споживчі характеристики товару;

    * наскільки чітко викладені аргументи;

    * наскільки виразні художні засоби і т.п.

    Економічна ефективність реклами визначається за рекламним доходом та рекламним прибутком.

    Ефективність рекламної кампанії, яка має на меті позаекономічні цілі (рис.2.5), визначають за допомогою тестів:

    * тест на впізнавання реклами (start test);

    * тест на запам'ятовувaння реклами (gallar test);

    * показник ефективності витрат на рекламу порівняно з компаніями-конкурентами (cost-efficiency іndex).

    Після того як товар виготовлений і проведена ефективна рекламна кампанія, коли покупець знає про товар, згоден його купити, потрібно забезпечити ідентифікацію товару та фірми-виробника, фірми та її рекламного звернення.

    Саме таке завдання вирішує фірмовий стиль підприємства.

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №17

    2.Практична частина

    Посада: товарознавець-експерт магазину ЗАТ “Холод”

    1. Для забезпечення потребнаселення міста в зимовий період на холодильник завезено для довготривалого зберігання масло солодковершкове селянське в картонних ящиках.

    Організуйте контроль за дотримуванням правил зберігання на складі магазину масла солодковершкового та зробіть висновок щодо ефективності умов її зберігання.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Завезено масла на холодильник, т

    900

    2.

    Кількість мешканців міста, тис.чол.

    140

    3.

    Потреба масла на одного мешканця, г/добу

    50

    4.

    При експертуванні встановлено:

    - кількість ящиків масла, які мають неправильне та неясне маркування, шт.;

    - кількість масла, що мало якість нижче 80 балів, збитого;

    - кількість масла, яке мало кислотність більше, ніж передбачено стандартом, збитого;

    - кількість масла з титром кишкової палички, що не відповідає станадрту, збитого

    30

    1

    2

    3

    5.

    Допустимі втрати масла при зберіганні, % за місяць.

    0, 1

    6.

    Фактичні втрати масла при зберіганні, % за місяць

    0, 08

    Примітка: 1. Якість масла в інших ящиках оцінена у 88 балів, в т.ч. по смаку і запаху у 41 бал.

    2. Партія масла – кількість його з однієї збійки 10 ящиків

    Відповідь:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. технічні умови»

    2. Вивчення характеристики масла солодковершкового.

    3. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування та упаковки масла.

    4. Організація контролю за дотримуванням правил зберігання на складі магазину.

    5. Висновок щодо ефективності умов зберігання солодко вершкового масла.

    Товарознавець-експерт магазину ЗАТ «Холод» прийняв на зберігання в зимовий період масло солодковершкове селянське в картонних ящиках загальною масою 900т, для забезпечення міста з населенням 140тис. ч.

    Масло солодковершкове – харчовий продукт, що виготовляється сепаруванням або сбиванием вершків, отриманих з коров'ячого молока.

    Потреба масла на одного мешканця становить 50 г/добу.

    Товарознавець-експерт ознайомився з товаросупровідною та нормативною документацією. Після чого провів ряд експертиз, а саме: ознайомився з маркуванням та упакуванням та виявив що, 30 ящиків мають не правильне та не якісне маркування.

    Провивши оцінку органолептичних показників: смак та запах, зовнішній вигляд та консистенції. За даними експертизи було виявлено, що якість одного ящика нижче 80 балів, що не відповідає вимогам НД.

    При проведенні фізико-хімічних показників, було встановлено, що титруємо кислотність була більша, ніж передбачена стандартом – два ящика.

    При проведенні дослідження за наявністю кишкової палочки, кількість заражених ящиків склала 3.

    Попередні дані свідчать, що кількість ящиків масла, які не буде допускатися для забезпечення потреб населення становить 36 ящиків.

    Допустимі та фактичні втрати при зберіганні масла складають 0,18% (0,1%+0,08%), а це становить 1,62т від загальної завезеної маси масла (900т).

    Для організації контролю за дотримуванням правил зберігання на складі магазину необхідно додержуватися наступних правил:

    1. додержуватися температурного режиму;

    2. дотримання чистоти та освітленості приміщення (скалу);

    3. дотримання товарного сусідства;

    4. відстань стілажа з маслом повинна бути від батарей 1-2м та від стін – до 1м;

    5. висота від пола до стелажа – 30см;

    6. проведення санітарних епідеміологічних перевірок.

    Для ефективності умов зберігання масла солодковершкового селянське, яке прибуло для забезпечення потреб населення міста в зимовий період, був визначений температурний режим (3±2ºС) та відносна вологість повітря – не більше 90%, згідно з ДСТУ 4399:2005 «Масло вершкове. технічні умови».

    Висновок: при дотримані цього режиму та цих правил можна буде скоротити допустимі та фактичні втрати при зберіганні.

    2. В чому полягає ефективність самообслуговування, як форми продажу?

    Самообслуговування — метод продажу, за якого покупці мають вільний доступ до всіх товарів, відкрито викладених у торговому залі магазину на пристінному та острівному обладнанні, і повну можливість самостійно оглядати і вибирати товари без допомоги продавця, а оплачувати покупки у вузлі розрахунку, розміщеному при виході з торгового залу магазину.

    Самообслуговування як метод продажу товарів ґрунтується на принципах:

    1) максимальне скорочення операцій обробки товарів у зоні обслуговування або на робочому місці продавця;

    2) розумне поєднання в одному пункті операцій з розрахунку за продані товари і відпуску їх покупцям;

    3) невідповідність часу та місця виконання допоміжних операцій торгово-технологічного процесу (упакування, скасування, зважування тощо), які виконуються у спеціально призначених для цього приміщеннях із застосуванням високопродуктивного торгово-технологічного (ваговимірювального, фасувального, пакувального, етикетувального) обладнання з часом і місцем виконання операцій з продажу товарів і обслуговування покупців;

    4) розташування вузла розрахунку біля виходу з торгового залу;

    5) необмежений доступ покупців у торговий зал і вільний доступ до всіх, викладених у торговому залі, товарів завдяки лінійній системі розташування обладнання у торговому залі;

    6) обов'язкова наявність цінників на всіх товарах, що реалізуються;

    7) можливість самостійно оглядати і відбирати товари без допомоги продавця завдяки застосуванню обладнання для відкритого викладання товарів (тара-обладнання, піддони, кошики, острівні й пристінні гірки, холодильні прилавки відкритого типу);

    8) розміщення товарів у торговому залі з урахуванням частоти і психології попиту;

    9) можливість у будь-який момент отримати консультацію або допомогу з боку продавця у процесі вибору товару;

    10) використання для відбору і доставки товарів у вузол розрахунків інвентарних корзин або візків;

    11) орієнтація покупця у торговому залі завдяки використанню рекламних засобів, інформаційних вказівників, визначеної системи розміщування торговельного обладнання;

    12) чіткий розподіл в магазині вхідних і вихідних потоків покупців;

    13) організація зберігання особистих речей покупців. 

    Самообслуговування найбільш доцільно застосовувати у

    процесі забезпечення магазинів фасованими товарами у широкому асортименті і високій інтенсивності потоків покупців для продажу переважної більшості продовольчих товарів, а також готового одягу, взуття, трикотажних виробів, іграшок, грамплатівок, окремих парфумерно-косметичних, канцелярських, господарських, спортивних товарів, товарів побутової хімії тощо. 

    Продаж товарів на основі самообслуговування передбачає активну участь персоналу магазину в обслуговуванні покупців, надання їм допомоги під час вибору товару, консультуванні щодо місць викладки товарів, правил використання, способів догляду, порядку ремонту виробів, виконання операцій з упакування товарів. У процесі самообслуговування продавці виконують функції продавців-консультантів, що вимагає добpoгo знання асортименту, властивостей і особливостей товарів, способів догляду за ними, основ психології. 

    Продаж товарів за зразками передбачає здійснення попереднього вибору товару покупцем на основі ознайомлення з натуральними зразками окремих виробів, виставленими у торговому залі. За цього методу продажу в торговому залі магазину демонструються у зібраному вигляді лише зразки наявних у продажу товарів, які виконують функцію демонстраційного запасу, а їх робочі запаси розміщуються в інших приміщеннях магазину або навіть поза його межами.

    Вибір товарів здійснюється покупцем самостійно або за допомогою продавця-консультанта, робоче місце якого розміщується на виставковій площі торгового залу, і який надає консультації щодо властивостей товару, способів його експлуатації, демонструє виріб у дії. Після оплати товару продавець вручає покупцеві товари, які відповідають вибраному зразку, або ж їх доставляють безпосередньо додому покупцеві.

    Продавець-консультант, який здійснює продаж товарів за зразками, може запропонувати покупцеві послуги з підключення, налагодження і запуску в експлуатацію технічно складних товарів, якщо згідно з технічними вимогами це не може бути зроблено без участі відповідних спеціалістів.

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №18

    2. Практична частина

    Посада: товарознавець-експерт розподільного холодильнику

    1.До холодильника автотранспортом доставлена партія нефасованого маргарину “Сливочного” в картоних ящиках масою нето 20кг.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Кількість маргарину, кг

    5000

    2.

    При прийомці виявлено:

    - на пергаменті колонії плісняви, ящ;

    - на транспортній тарі неясне маркування, ящ.;

    - смак та запах слабовиражений відмічено в ящ.;

    - консистенція злегка мажуща в ящ;

    - масова доля вологи більше 17% встановлена в ящ.

    3

    4

    20

    6

    6

    3.

    Температурний режим в камерах зберігання, оС

    -15

    Відповідь:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 4465:2005 «Маргарин. Загальні технічні умови»

    2. Вивчення характеристик маргарину.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки маргарину.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування маргарину.

    5. Висновок.

    Якість партії нефасованого маргарину “Сливочного” в картоних ящиках масою нето 20кг, що надійшла до холодильника автотранспортом повинна відповідати вимогам ДСТУ 4465:2005.

    Маргарин – вісокодісперсна жироводяна система, до складу якої входять харчові жири, молоко, сіль, цукор, емульгатори та інші компоненти.

    Після ознайомлення товарознавця-експерта з товаросопровідною та нормативною документацією, а саме ДСТУ 4465:2005 «Маргарин. Загальні технічні умови», було проведено перевірку маркування, органолептичних та фізико-хімічних показників.

    Під час прийомці визначають масову долю консервантів, цукру, вітамінів, барвників, а також вміст пестицидів, радіонуклідів, токсичних елементів, мікотоксинів та ін.

    При огляді зовнішнього вигляду на ящиках були виявлені пергаментні колонії плісняви (на 3 ящиках), які не є допустимими при прийомці до розподільного холодильника.

    Під час дослідження маркування, було встановлено що воно не ясне, а це не допустимо, оскільки інформація повинна бути чіткою та доступною для споживача. Таке не ясне маркування було відмічено на чотирьох ящиках.

    При дослідженні органолептичних показників були вивчені смак та запах, консистенція. Отриманні результати показали:

    Смак та запах

    слабо виражений

    Консистенція

    злегка мажуща

    Згідно з ДСТУ 4465:2005 смак та запах слабовиражений – не допускається, а злегка мажуща консистенція допускається лише при введені смакових добавок.

    При проведенні фізико-хімічних досліджень показників, а саме масова частка вологи, у дослідному зразку становить більше 17% (згідно з НД не повинна перевищувати 61%).

    Температурний режим в камерах зберігання становить -15ºС, що відповідає вимогам стандарту (-20+15ºС).

    Висновок: посилаючись на результати експертизи нефасованого маргарину «Сливочного» можна констатувати про не прийомку доставленої партії до розподільного холодильника.

    2. В чому полягає сутність оптової торгівлі. Назвіть основні функції оптової торгівлі.

    Оптова торгівля — це вид економічної діяльності в сфері товарного обігу, який охоплює купівлю-продаж товарів за договорами поставки партіями для подальшого їх продажу кінцевому споживачу через роздрібну торгівлю або для виробничого споживання та надання пов'язаних із цим послуг.

    Оптову торгівлю здійснюють:

    - товаровиробники — реалізують товари різним оптовим покупцям — суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, оптовим посередникам, іншим товаровиробникам для виробничого споживання;

    - оптові торгові посередники — купують і реалізують товари суб'єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, іншим оптовим посередникам, товаровиробникам для виробничого споживання;

    - суб'єкти господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, - реалізують товари, закуплені у товаровиробників у оптових посередників, дрібнооптовим покупцям для подальшого їх продажу кінцевим споживачам.

    Важливе місце у процесі доведення товарів від виробників до споживачів посідають оптові торгові посередники, які беруть на себе досить складні і трудомісткі функції, пов'язані з купівлею-продажем товарів.

    Особливу роль мають відігравати оптові підприємства в акумулюванні і передачі замовникам інформації про стан ринку, тобто більш активно виконувати інформаційну функцію. Розміщаючись у центрі перетину товарних потоків, оптові бази мають повну можливість забезпечити збір, накопичення, обробку і передачу комерційної інформації і покупцям, і постачальникам товарів.

    Ця інформація включає:

    • визначення ємності ринку;

    • вивчення можливостей виходу на зовнішні ринки;

    • вивчення і визначення потреб в товарах покупців;

    • вивчення конкурентоспроможності товарів різних постачаль­ників;

    • кон'юнктурні огляди про стан попиту на товари, висновки ви­ставок, виставок-продажів;

    • вивчення мотивацій покупок, поведінки покупців на ринку, споживчих властивостей товарів;

    • пропозиції з розширення асортименту, зняття з виробництва і підвищення якості продукції, що виробляться.

    Володіючи такою інформацією, оптові підприємства можуть ста­ти центрами ділової активності, співпрацювати як з промисловими, так і роздрібними торговельними підприємствами, тобто більш ак­тивно виконувати посередницьку функцію.

    Розширення і поглиблення функцій оптової торгівлі дасть змогу не тільки створити належні умови для більш активного впроваджен­ня ринкових реформ, але й буде сприяти зміцненню стабільності споживчого ринку в країні.

    Серед головних функцій оптової торгівлі слід виділити наступні:

    • надання постачальникам і клієнтам інформації про ситуації на ринку, в конкурентному середовищі, повідомлення про нові то­вари і динаміку цін;

    • створення можливостей виробникам збувати товари з мініму­мом контактів із споживачем;

    • надання технічної підтримки виробникам або постачальникам, роздрібним чи комерційним споживачам;

    • забезпечення клієнтам економії засобів, закуповуючи товари великими партіями, ділячи їх у подальшому на дрібніші;

    • забезпечення матеріальної бази для зберігання товарів, знижу­ючи витрати і постачальників і замовників;

    • здійснення оперативної доставки товарів, оскільки оптовики перебувають ближче до клієнтів, ніж фірми-виробники та ін.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №19

    2.Практична частина

    Посада: ст. лаборант служби контролю якості товарів оптової бази

    1.На базу автотранспортом доставлена партія сухого знежиреного молока, упакованого в п’ятишарові мішки по 25кг. Проведіть прийомку сухого знежиреного молока у відповідності з стандартом , встановіть вид та можливе використання продукту.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Кількість доставленого продукту, кг

    2500

    При прийомці встановлено:

    - мішків з порушеним папером, шт;

    - мішків безмаркування, шт;

    4

    6

    - смак та запах продукту;

    перепастеризованого знежиреного молока

    - консистенція

    порошок з подрібнених

    2.

    - колір;

    кремовий

    3.

    - масова доля вологи, %;

    - індекс розчинності, см3;

    - кислотність, оТ режим зберігання:

    Температура, оС

    відносна вологість повітря, %

    4,8

    0,2

    20

    8

    80

    Відповіді:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 4273:2003 «Молоко сухе знежирене. Технічні умови»

    2. Вивчення, аналіз і характеристика молока сухого.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки сухого молока.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування сухого знежиреного молока.

    7. Визначення вида та строків зберігання.

    8. Висновки про відповідність.

    На базу автотранспортом була доставлена партія сухого знежиреного молока упакованого в п’ятишарові мішки по 25 кг.

    Сухе молоко — дрібно розпилений сухий порошок білого кольору з світлим кремовим відтінком, який виготовляється зі звичайного пастеризованого молока способом згущення та висушування, при цьому зберігаючи властивості свіжого молока. Сухе молоко відновлюють розчиняючи його у теплій воді. Має запах властивий свіжому пастеризованому молоку, без сторонніх присмаків та запахів.

    В залежності від масової частки жиру виробляють такі види сухого молока:

    • молоко сухе незбиране з масовою часткою жиру 20 або 25%

    • молоко сухе знежирене з масовою часткою жиру не більше 1,5%

    Прийомка товару здійснювалася старшим лаборантом служби контролю якості товарів оптової бази, згідно з ДСТУ 4273:2003.

    При прийомці лаборантом було встановлено, що 6 мішків не відповідали вимогам, оскільки вони не мали маркування, яке є обов’язковим. Також перевіряється вміст токсичних елементів, пестицидів та інших мікробіологічних елементів. Зовнішній вигляд упаковки, визначення герметичності, органолептичні показники, масова частка вологи та жиру, маса нетто здійснюється згідно с діючи нормативним документом.

    У відповідності з ДСТУ 4273:2003 «Молоко сухе знежирене. Технічні умови» була проведена органолептична оцінка якості даного виду товару та отримані наступні дані:

    Смак та запах

    Перепастерезований знежиреного молока

    Консистенція

    Сухий порошок з подрібнених плівок

    Колір

    Кремовий

    За результатами органолептичних показників можна зробити висновок, що молоко сухе знежирене відноситься до плівкового виду.

    Наступним етапом визначаємо фізико-хімічні показники якості молока. Було досліджено:

    • масова частка вологи – 4,8%

    • індекс розчинності – 0,2 см2

    • кислотність – 20°Т

    Отриманні результати відповідають вимогам НД, які підтверджують, що партія сухого знежиреного молока прибула до складу у транспортній тарі, а саме у п’ятишарових мішках.

    Умови зберігання цього продукту станове:

    • температура – 8°С

    • відносна вологість повітря – 80%

    Посилаючись на ДСТУ, сухе знежирене молоко, яке зберігається при температурі від 0 до 10°С та ВВП не вище 85% призначено для реалізації на споживчий ринок, оскільки кормове сухе молоко зберігається у закритих бункерах при температурі не вище 20°С.

    Отже, висновок старшого лаборанта служби контролю якості товарів оптової бази заклечається в тому що, доставлена партія сухого знежиреного молока відноситься до плівкового виду, в транспортній тарі та можливого споживання на споживчому ринку.

    2. В чому полягає сутність реклами. Назвіть та охарактеризуйте основні риси та функції реклами.

    Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

    Реклама – будь-яка оплачена конкретною особою форма комунікацій, призначена для просування товарів, послуг чи ідей. Хоч деякі види реклами (наприклад, пряме поштове розсилання) орієнтовані на конкретного індивідуума, усе-таки більшість рекламних послань призначені для великих груп населення, і поширюються такими засобами масової інформації, як радіо, телебачення, газети й журнали.

    Реклама – це розповсюджувана в будь-якій знеособленій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичну чи юридичну особу, товари, ідеї й починання (рекламна інформація), що призначена для невизначеного чи визначеного кола осіб, відкрито виходить і оплачується рекламодавцем і покликана формувати чи підтримувати інтерес до фізичних, юридичних осіб, ідей і починань і сприяти реалізації товарів, ідей, починань.

    Для успішного виходу на ринок підприємство, орієнтуючись на обраний цільовий ринок, а точніше, кращий для нього сегмент цільового ринку (у рекламній практиці – контактна аудиторія), має запропонувати своїм потенційним покупцям (споживачам) привабливий для них товар ринкової новизни. Відповідно до цього планується проведення заходів з метою формування попиту на товар, основним з яких є торгова реклама.

    Реклама використовує наступні засоби: телебачення, радіо, пресу, зовнішню рекламу, Інтернет тощо.

    Реклама – це інструмент ринку, в її основі – інформація й переконання.

    Реклама сприяє розвитку масового ринку збуту товарів і послуг, і, в решті-решт, вкладення підприємців у виробництво стають виправданими. Доходи від реклами починають забезпечувати життєдіяльність газет і журналів, що прагнуть охопити велику аудиторію. Таким чином, мільйони людей одержують свіжі новини, а також і рекламні повідомлення.

    Реклама може передавати суспільні, політичні та благодійні ідеї й тим самим ставати частиною громадського життя. Підводячи підсумок вищесказаному, можна виділити наступні функції реклами:

    • економічна;

    • просвітницька;

    • виховна;

    • політична;

    • соціальна;

    • естетична.

    Реклама є як частиною економічних відносин, так і частиною взаємин між людьми. Тому реклама – діалог між продавцем і споживачем, де продавець виражає свої наміри через рекламні засоби, а споживач – зацікавленістю в даному товарі. Якщо покупець не виявив інтерес, то мета рекламодавця не досягнута.

    В існуючій літературі виділяється декілька взаємозалежних цілей реклами:

    • формування у споживача визначеного рівня знань про даний товар/послугу;

    • формування у споживача визначеного образа фірми;

    • формування у споживача доброзичливого ставлення до фірми;

    • спонукання споживача знову звернутися до даної фірми;

    • спонукання споживача до придбання даного товару/послуги у даної фірми;

    • стимулювання збуту товару/послуги;

    • прискорення товарообігу фірми;

    • прагнення зробити даного споживача постійним покупцем даного товару/послуги.

    Всі зазначені цілі можна об’єднати в три групи: пізнавальні (відображення інформаціїпро товар чи фірму); впливу (спрямовані назміну в уявленнях споживача, переконання);спонукання ( переконання здійснити певнудію за короткий час).

    Розрізняють такі п’ять форм (типів) реклами :

    1. Реклама іміджу товару для розширення обсягу продажу у перспективі.

    2. Спонукальна реклама, що спрямована не на ставлення покупця до товару, а найого поведінку.

    3. Інтерактивна реклама – персоналізоване рекламне повідомлення, що ставить замету встановлення діалогу з потенційнимпокупцем шляхом заохочення його відгуку,на основі якого фірма намагається потімналагодити комерційні відносини. Цей видреклами прагне поєднувати завдання двохпопередніх форм: створити імідж й одночасно домогтися вимірного поведінкового відгуку, що дає змогу негайно оцінити ефект повідомлення.

    4. Фірмова реклама ставить за мету сформувати або підсилити в різних аудиторій позитивне ставлення до фірми шляхом формування її іміджу, створення клімату довіри.

    5. Спонсорство й меценатство як метод поліпшення іміджу фірми.

    До переваг реклами можна віднести:

    • можливість залучення великої аудиторії;

    • низька вартість одного рекламного контакту;

    • у наявності мається велика кількість різних ЗМІ і можна вибрати найбільш придатні для цільових сегментів;

    • можливість контролювати зміст повідомлення, його оформлення, час виходу;

    • можливість змінювати повідомлення залежно від реакції цільового сегмента;

    • висока ймовірність того, що рекламне повідомлення дійде до потенційного споживача;

    • імовірність того, що покупець прийде до рішення про покупку до контакту безпосередньо з продавцем.

    А головні недоліки в тому, що:

    • рекламне повідомлення є стандартним, негнучким; немає можливості зосередитися на індивідуальних потребах клієнта;

    • рекламне повідомлення є коротким;

    • деякі види реклами вимагають великих інвестицій;

    • у ряді випадків необхідно довго чекати розміщення рекламного повідомлення.

    Засоби реклами (канали поширення рекламних звернень) вибираються таким чином, щоб ефективно досягти уваги цільової аудиторії. Причому основними критеріями при виборі каналів поширення рекламних послань є забезпечення максимального охоплення цільової аудиторії, відповідність вартості розміщення реклами з рекламним бюджетом і відповідність характеру рекламного повідомлення особливостям каналу. Крім того, вибір засобів реклами виробляється таким чином, щоб забезпечити необхідне географічне охоплення споживачів і бажану частоту й форму подачі матеріалу. Крім того, при виборі засобів поширення рекламних послань варто мати на увазі, що разовий, одиничний контакт з потенційним покупцем не має практичної комерційної цінності. Результат може принести тільки систематична рекламна робота, причому важливо, щоб виникаючі контакти не були відділені один від одного занадто великими проміжками часу: оптимальним вважається щотижневий контакт, рідкі контакти сприймаються як разові й мають дуже низьку комерційну цінність. Найчастіше запорукою високої ефективності рекламного повідомлення може послужити комбінація використовуваних засобів поширення інформації.

    Пріоритетні напрями використання основних засобів реклами:

    1. Реклама у пресі – практично для всіх видів товарів, промислової продукції та послуг: громадсько-політичні видання застосовуються переважно для реклами товарів та послуг широкого вжитку; спеціалізовані видання – для реклами промислової продукції та послуг.

    2. Реклама на радіо – для товарів і послуг масового попиту. Ефективна як додатковий захід під час проведення ярмарків та виставок.

    3. Реклама на телебаченні – для товарів масового попиту з великими обсягами реалізації, інколи – для промислової продукції.

    4. Кіно- та відеореклама – практично для всіх видів товарів, промислової продукції. Для товарів масового попиту – короткі рекламні ролики на телебаченні; для реклами промислової продукції та послуг – рекламно-технічні та рекламно-престижні фільми.

    5. Виставки та ярмарки – для всіх видів товарів і продукції.

    6. Рекламні сувеніри – дорогі сувенірні вироби для реклами промислової продукції; недорогі сувенірні вироби із символікою випускаються у великій кількості для реклами товарів широкого попиту.

    7. Пряма поштова реклама – для промислової продукції із відносно вузькою цільовою аудиторією.

    8. Зовнішня реклама – для товарів масового попиту, для товарних знаків промислових підприємств, що випускають як товари масового попиту, так і продукцію промислового призначення.

    9. Інтернет-реклама – для товарів масового попиту, для товарних знаків промислових підприємств, що випускають як товари масового попиту, так і продукцію промислового призначення.

    10. Рекламно-комерційна література практично для всіх видів товарів, промислової продукції та послуг.

    Отже, реклама використовується з метою просування продукції та послуг від виробника до споживача з використанням певних засобів, вибір яких здійснюється залежно від продукції, рекламодавця, виробника, поширювача і споживача реклами.

    КОМПЛЕКСНЕ КВАЛІФІКАЦІЙНЕ КОНТРОЛЬНЕ ЗАВДАННЯ №20

    2.Практична частина

    Посада: товарознавець магазину “Яйце”

    1. До магазину надійшла партія яєць курячих. Установити їх відповідність вимогам нормативної документації, визначити якість і кількість товару.

    Здійсніть контроль за дотримуванням правил зберігання яєць в магазині.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Постачальник

    Птахофабрика Харківської області

    2.

    Спакування яєць

    Ящики з гофрированого картону місткістю 360 шт.

    3.

    Кількість упаковочних одиниць у партії, шт

    50

    4.

    Дата вироботки яєць

    04.01

    5.

    Дата приймання яєць

    15.01

    6.

    Вид яйця

    Столове

    7.

    Категорія товару

    ІІ

    8.

    Характеристика курячих яєць при прийманні

    Шкаралупа чиста, без пошкоджень. Маються крапки й смужки на 1/3 поверхні

    9.

    Присутність яєць з відхиленням від мінімальної маси, %

    6,0

    Відповіді:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 5028:2008 «Яйця курячі харчові. Технічні умови»

    2. Вивчення, аналіз і характеристика яєць курячих.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки яєць.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування яєць, а також допустимих відхилень.

    5. Визначення контролю за дотримуванням правил зберігання яєць в магазині

    6. Висновки.

    15.01 від Птахофабрики Харківської області до магазину «Яйце» надійшла партія яєць курячих.

    Яйце – в основному білковий продукт, дуже високої харчової і біологічної цінності, оскільки у ньому містяться всі поживні речовини, які потрібні для життєдіяльності людини. Яйце куряче складається із шкаралупи, білка і жовтка.

    Яйця курячі харчові залежно від терміну зберігання, якості і маси поділяються на дієтичні, які надходять і реалізуються до 7 діб після знесення (масою не менше 44 г), і столові, що надходять через 7 діб після знесення (масою 44 г і більше).

    Прийом товару здійснюється згідно з ДСТУ 5028:2008 «Яйця курячі харчові. Технічні умови», товарознавцем цього магазину.

    Партією вважається будь-яка кількість яєць одного виду, категорії та однієї дати виробітки, а також упаковані в однакову пакувальну одиницю транспортної тари.

    Партія яєць курячих надійшла у ящиках з гофрированого картону місткістю 360шт., кількість пакувальних одиниць у партії 50шт., отже кількість товару, яка надійшла до магазину складає 18000шт. Спакування яєць дотримана усім вимогам НД.

    Так як ящики з гофрированого картону відносяться до транспортної тари, то на кожну пакувальну одиницю ТТ на дві її торцеві сторони наносять етикетку з маркуванням, яка повинна містити:

    • найменування та місцезнаходження виробника;

    • товарний знак виробника;

    • найменування продукту, вид, категорію;

    • дату сортування;

    • термін придатності та умови зберігання;

    • позначення цього стандарту.

    Крім нанесення маркування на тару, вона також наноситься безпосередньо на саме яйце та має містити:

    • найменування;

    • дата виробітки;

    • категорію.

    Під час приймання партії товару, було встановлено, що 6% яєць мають відхилення від мінімальної маси, що допускаються ДСТУ 5028:2008 «Яйця курячі харчові. Технічні умови».

    При дослідженні органолептичних показників було встановлено, що: шкарлупа – чиста, без пошкоджень; на 1/3поверхні маються крапки та смужки, які дозволяються тільки для столових яєць (згідно з діючим стандартом).

    Термін придатності столових курячих яєць при температурі від 0°С до 20°С та відносній вологості повітря 80-85% становить 8-25 діб, у промислових холодильниках на підприємстві-виробника при температурі від -2°С до 0°С та відносній вологості повітря 85-88% - не більше 90 діб.

    Висновок: після проведення прийомки товару, товарознавцем магазину «Яйце», можна стверджувати, що партія яєць курячих відповідаю усім вимогам ДСТУ 5028:2008 «Яйця курячі харчові. Технічні умови» та може бути спрямоване на реалізацію для споживання населення.

    2. В чому полягає сутність реклами. Назвіть та охарактеризуйте основні риси та функції реклами.

    Реклама – спеціальна інформація про осіб чи продукцію, яка розповсюджується в будь-якій формі та в будь-який спосіб з метою прямого або опосередкованого одержання прибутку.

    Реклама – будь-яка оплачена конкретною особою форма комунікацій, призначена для просування товарів, послуг чи ідей. Хоч деякі види реклами (наприклад, пряме поштове розсилання) орієнтовані на конкретного індивідуума, усе-таки більшість рекламних послань призначені для великих груп населення, і поширюються такими засобами масової інформації, як радіо, телебачення, газети й журнали.

    Реклама – це розповсюджувана в будь-якій знеособленій формі, за допомогою будь-яких засобів інформація про фізичну чи юридичну особу, товари, ідеї й починання (рекламна інформація), що призначена для невизначеного чи визначеного кола осіб, відкрито виходить і оплачується рекламодавцем і покликана формувати чи підтримувати інтерес до фізичних, юридичних осіб, ідей і починань і сприяти реалізації товарів, ідей, починань.

    Для успішного виходу на ринок підприємство, орієнтуючись на обраний цільовий ринок, а точніше, кращий для нього сегмент цільового ринку (у рекламній практиці – контактна аудиторія), має запропонувати своїм потенційним покупцям (споживачам) привабливий для них товар ринкової новизни. Відповідно до цього планується проведення заходів з метою формування попиту на товар, основним з яких є торгова реклама.

    Реклама використовує наступні засоби: телебачення, радіо, пресу, зовнішню рекламу, Інтернет тощо.

    Реклама – це інструмент ринку, в її основі – інформація й переконання.

    Реклама сприяє розвитку масового ринку збуту товарів і послуг, і, в решті-решт, вкладення підприємців у виробництво стають виправданими. Доходи від реклами починають забезпечувати життєдіяльність газет і журналів, що прагнуть охопити велику аудиторію. Таким чином, мільйони людей одержують свіжі новини, а також і рекламні повідомлення.

    Реклама може передавати суспільні, політичні та благодійні ідеї й тим самим ставати частиною громадського життя. Підводячи підсумок вищесказаному, можна виділити наступні функції реклами:

    • економічна;

    • просвітницька;

    • виховна;

    • політична;

    • соціальна;

    • естетична.

    Реклама є як частиною економічних відносин, так і частиною взаємин між людьми. Тому реклама – діалог між продавцем і споживачем, де продавець виражає свої наміри через рекламні засоби, а споживач – зацікавленістю в даному товарі. Якщо покупець не виявив інтерес, то мета рекламодавця не досягнута.

    В існуючій літературі виділяється декілька взаємозалежних цілей реклами:

    • формування у споживача визначеного рівня знань про даний товар/послугу;

    • формування у споживача визначеного образа фірми;

    • формування у споживача доброзичливого ставлення до фірми;

    • спонукання споживача знову звернутися до даної фірми;

    • спонукання споживача до придбання даного товару/послуги у даної фірми;

    • стимулювання збуту товару/послуги;

    • прискорення товарообігу фірми;

    • прагнення зробити даного споживача постійним покупцем даного товару/послуги.

    Всі зазначені цілі можна об’єднати в три групи: пізнавальні (відображення інформаціїпро товар чи фірму); впливу (спрямовані назміну в уявленнях споживача, переконання);спонукання ( переконання здійснити певнудію за короткий час).

    Розрізняють такі п’ять форм (типів) реклами :

    1. Реклама іміджу товару для розширення обсягу продажу у перспективі.

    2. Спонукальна реклама, що спрямована не на ставлення покупця до товару, а найого поведінку.

    3. Інтерактивна реклама – персоналізоване рекламне повідомлення, що ставить замету встановлення діалогу з потенційнимпокупцем шляхом заохочення його відгуку,на основі якого фірма намагається потімналагодити комерційні відносини. Цей видреклами прагне поєднувати завдання двохпопередніх форм: створити імідж й одночасно домогтися вимірного поведінкового відгуку, що дає змогу негайно оцінити ефект повідомлення.

    4. Фірмова реклама ставить за мету сформувати або підсилити в різних аудиторій позитивне ставлення до фірми шляхом формування її іміджу, створення клімату довіри.

    5. Спонсорство й меценатство як метод поліпшення іміджу фірми.

    До переваг реклами можна віднести:

    • можливість залучення великої аудиторії;

    • низька вартість одного рекламного контакту;

    • у наявності мається велика кількість різних ЗМІ і можна вибрати найбільш придатні для цільових сегментів;

    • можливість контролювати зміст повідомлення, його оформлення, час виходу;

    • можливість змінювати повідомлення залежно від реакції цільового сегмента;

    • висока ймовірність того, що рекламне повідомлення дійде до потенційного споживача;

    • імовірність того, що покупець прийде до рішення про покупку до контакту безпосередньо з продавцем.

    А головні недоліки в тому, що:

    • рекламне повідомлення є стандартним, негнучким; немає можливості зосередитися на індивідуальних потребах клієнта;

    • рекламне повідомлення є коротким;

    • деякі види реклами вимагають великих інвестицій;

    • у ряді випадків необхідно довго чекати розміщення рекламного повідомлення.

    Засоби реклами (канали поширення рекламних звернень) вибираються таким чином, щоб ефективно досягти уваги цільової аудиторії. Причому основними критеріями при виборі каналів поширення рекламних послань є забезпечення максимального охоплення цільової аудиторії, відповідність вартості розміщення реклами з рекламним бюджетом і відповідність характеру рекламного повідомлення особливостям каналу. Крім того, вибір засобів реклами виробляється таким чином, щоб забезпечити необхідне географічне охоплення споживачів і бажану частоту й форму подачі матеріалу. Крім того, при виборі засобів поширення рекламних послань варто мати на увазі, що разовий, одиничний контакт з потенційним покупцем не має практичної комерційної цінності. Результат може принести тільки систематична рекламна робота, причому важливо, щоб виникаючі контакти не були відділені один від одного занадто великими проміжками часу: оптимальним вважається щотижневий контакт, рідкі контакти сприймаються як разові й мають дуже низьку комерційну цінність. Найчастіше запорукою високої ефективності рекламного повідомлення може послужити комбінація використовуваних засобів поширення інформації.

    Пріоритетні напрями використання основних засобів реклами:

    1. Реклама у пресі – практично для всіх видів товарів, промислової продукції та послуг: громадсько-політичні видання застосовуються переважно для реклами товарів та послуг широкого вжитку; спеціалізовані видання – для реклами промислової продукції та послуг.

    2. Реклама на радіо – для товарів і послуг масового попиту. Ефективна як додатковий захід під час проведення ярмарків та виставок.

    3. Реклама на телебаченні – для товарів масового попиту з великими обсягами реалізації, інколи – для промислової продукції.

    4. Кіно- та відеореклама – практично для всіх видів товарів, промислової продукції. Для товарів масового попиту – короткі рекламні ролики на телебаченні; для реклами промислової продукції та послуг – рекламно-технічні та рекламно-престижні фільми.

    5. Виставки та ярмарки – для всіх видів товарів і продукції.

    6. Рекламні сувеніри – дорогі сувенірні вироби для реклами промислової продукції; недорогі сувенірні вироби із символікою випускаються у великій кількості для реклами товарів широкого попиту.

    7. Пряма поштова реклама – для промислової продукції із відносно вузькою цільовою аудиторією.

    8. Зовнішня реклама – для товарів масового попиту, для товарних знаків промислових підприємств, що випускають як товари масового попиту, так і продукцію промислового призначення.

    9. Інтернет-реклама – для товарів масового попиту, для товарних знаків промислових підприємств, що випускають як товари масового попиту, так і продукцію промислового призначення.

    10. Рекламно-комерційна література практично для всіх видів товарів, промислової продукції та послуг.

    Отже, реклама використовується з метою просування продукції та послуг від виробника до споживача з використанням певних засобів, вибір яких здійснюється залежно від продукції, рекламодавця, виробника, поширювача і споживача реклами.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №21

    1. До Вас надійшла партія охолодженої яловичини у вигляді продовольчих напівтуш без вирізки.

    Визначте якість товару та його відповідність вимогам стандарту.

    Організуйте та здійсніть контроль за дотримуванням правил зберігання яловичини в магазині.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Кількість яловичини, яка надійшла в магазин, кг

    1200

    2.

    Дата виготовлення

    04.04

    3.

    Дата надходження

    14.04

    4.

    Характеристика м’яса при прийомці

    М’ясо свіже, без стороннього запаху. Поверхня темно-червоного кольору, жир-жовтий. Мають місце зриви м'язової тканини на площі 15% поверхні

    5.

    Категорія вгодованості по накладній

    ІІ

    6.

    Категорія вгодованості фактична:

    - напівтуші з круглим клеймом, кг;

    - напівтуші з квадратним клеймом, кг

    200

    1000

    7.

    Температура м’яса в товщині, оС

    2

    8.

    Умови зберігання в магазині

    ванна з льодом

    Відповідь:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 779-87 «Мясо-говядина и телятина. Технические условия».

    2. Вивчення, аналіз і характеристика напівтуш без вирізки яловичини охолодженої.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки напівтуш без вирізки.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування напівтуш яловичини, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання м’яса яловичини охолодженої .

    8. Висновки про відповідність.

    1) Якість партії охолодженої яловичини у вигляді продовольчих напівтуш без вирізки масою 1200 кг, що надійшла в магазин повинна відповідати вимогам ГОСТ 779-87.

    2) М'ясо підрозділяють на (за термічним станом):

    а) остигле - піддане після оброблення туш охолодженню в природних умовах або остивочних камерах не менше 6 год і покритися скоринкою підсихання; м'язи пружні;

    б) охолоджене - піддане після оброблення туш охолодженню до температури в товщі м'язів біля кісток 0… + 4 ° С; поверхня м'яса незволожена; м'язи еластичні;

    в) заморожене - піддане заморожуванню до температури в товщі м'язів біля кісток не вище -8 ° С;

    г) підморожене - піддане подмораживанию і має температуру в стегні на глибині 1 см м -3…-5 ° С, а в товщі м'язів стегна 0…+2 ° С. При зберіганні температура по всьому об'єму напівтуші повинна бути -2… -3 ° С.

    За вгодованості м'ясо поділяють на:

    а) яловичину першої категорії;

    б) яловичину другої категорії.

    М'ясо випускають в реалізацію у вигляді поздовжніх напівтуш чи четвертин, без вирізки (внутрішніх попереково-клубових м'язів). Поділ напівтуш на четвертини виробляють між 11 і 12 ребрами. М'ясо від молодих тварин випускають в реалізацію у вигляді поздовжніх напівтуш чи четвертин при масі напівтуш не менше 100 кг.

    На напівтушах або четвертинах, що випускаються в реалізацію, промислову переробку чи зберігання, не допускається наявність залишків внутрішніх органів, згустків крові, бахромок, забруднення.

    На заморожених і підморожених напівтушах і четвертинах, крім того, не допускається наявність льоду і снігу. Напівтуші або четвертини не повинні мати пошкоджень поверхні, синців і побитостей; допускається наявність зачисток і зривів підшкірного жиру на площі, що не перевищує 15% поверхні.

    Не допускається до випуску для реалізації, а використовується для промислової переробки на харчові цілі: а) м'ясо худе, б) м'ясо биків; в) м'ясо з зачистками і зривами підшкірного жиру, що перевищують 15% поверхні напівтуші або четвертини, а також з неправильним розділенням по хребту (із залишенням цілих тіл хребців); г) м'ясо, заморожене більше одного разу; д.) м'ясо свіже, але змінило колір в області шиї (потемніле); е.) м'ясо підморожене. Допускається до використання в підприємствах громадського харчування м'ясо, вказане в підпунктах в) та д.).

    3) М'ясо-яловичину приймають партіями. Під партією розуміють будь-яку кількість яловичини однієї категорії вгодованості, одного виду термічної обробки, оформлена одним ветеринарним свідоцтвом і одним посвідченням про якість встановленої форми, пред'явлене до одночасної здачі-приймання.

    По категоріях і масі проводять суцільний контроль.

    Для вимірювання температури м'яса-яловичини від кожної партії відбирають не менше чотирьох напівтуш чи четвертин. При отриманні незадовільних результатів випробувань проводять повторне випробування на подвоєній вибірці, взятій від тієї ж партії. Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

    На яловичину для місцевої реалізації або промислової переробки в місцях виробництва і зберігання підприємство видає посвідчення про якість або ставить відповідний штамп на товарно-транспортній накладній.

    4) Залежно від вгодованості і результатів ветеринарно-санітарної експертизи на кожну тушу, півтушу або четвертину м’яса всіх видів, які випускають у реалізацію і для переробки, ставлять харчовою фарбою фіолетового кольору клеймо (тавро).

    У центрі кожного клейма розміщено три пари цифр:

    • перша — порядковий номер АР Крим, областей, міст Києва або Севастополя; видається Головним державним інспектором ветеринарної медицини України;

    • друга — порядковий номер району; видається Головним державним інспектором ветеринарної медицини АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя;

    • третя — порядковий номер підприємства; видається Головним державним інспектором ветеринарної медицини АР Крим, області, міст Києва і Севастополя за представлення Головного державного інспектора ветеринарної медицини району.

    У верхній частини клейма розміщено надпис «Україна», а в нижній «Ветогляд». На овальному клеймі для м’яса, яке поставляється на експорт, під номером підприємства розміщений механізм з цифрами для позначення дати, місяця і року отримання м’яса.

    Крім основних форм клейм, для маркування м’яса використовують штампи прямокутної форми 40*70 мм з наведенням особливостей його використання: «Проварка», «На варену ковбасу», «На консерви», «На перетопку» (жир, сало), «Ящур», «Фіноз», «Туберкульоз», «Утиль» і номера підприємства.

    Яловичину першої категорії маркують круглим клеймом діаметром 40 мм, другу — квадратним клеймом розміром сторони 40 мм і худу — трикутним клеймом розміром сторін 45 х 50 х50 мм. Наносять: на півтушу яловичини І й II категорії два клейма — на лопаткову і стегнову частини. Якщо м’ясо використовують для промислового переробітку, то ставлять одне клеймо на лопаткову частину. Напівтуші телятини І й II категорії маркують на лопатці, а туші — на лопатковій частині з обох сторін. Напівтушах худої яловичини і тушах (напівтушах) худої телятини наносять одне клеймо на лопатку, а на четвертинах — по клейму на лопатковій і стегновій частинах.

    Напівтушах яловичини від молодих тварин І й II категорії справа від клейма наносять штамп букви «М» висотою 20 мм, а на півтуші молодняка, які призначені для виробництва продуктів дитячого харчування, справа від клейма наносять штамп букви «Д». Півтуші бугаїв старших 3-х років маркують штампом букви «Б» справа від основного клейма.

    Передні голінки телятини I й II категорій маркують буквою «Т».

    З метою попередження небажаних змін і зменшення втрат м’ясо упаковують у полімерні плівки з низькою газо- і паропроникністю, використовують харчові покриття і глазурування.

    Транспортування яловичини проводять транспортом усіх видів відповідно до правил перевезень швидкопсувних вантажів, що діють на транспорті даного виду.

    Охолоджене м'ясо перевозиться у тушах, напівтушах, четвертинах, підвішеним на гачки, а в сортових відрубах - у ящиках на піддонах при температурі від 0° С до -3° С. Допускається короткочасне підвищення температури у вантажному приміщенні не вище +4° С.

    Охолоджене м'ясо приймається до перевезення з післязабійним терміном зберігання не більше 4 діб. При завантаженні воно повинно мати розділ, аналогічний замороженому м'ясу, температуру в товщі м'язів біля кісток від 0° С до +4° С та суху поверхню без слідів плісняви, ослизнення і вологості. Перевезення обрізної свинини в охолодженому стані не допускається.

    Охолоджена яловичина у відрубах перевозиться упакованою у полімерну плівку та укладеною в ящики на піддонах.

    5,6) За якістю м'ясо яловичини, що надійшло в магазин відповідає вимогам НД, так як м’ясо свіже, без стороннього запаху. Поверхня темно-червоного кольору, жир-жовтий. Мають місце зриви м'язової тканини на площі 15% поверхні, що допускається вимогами стандарту.

    Продовольчі напівтуші яловичини ІІ категорії, оскільки 1000 кг з поставленої партії (1200 кг) відноситься до ІІ категорії.

    Виходячи з того, що термін зберігання яловичини охолодженої 16 діб, то дану партію необхідно реалізувати протягом 5 наступних діб.

    7) В магазині охолоджене м'ясо з температурою у товщі м'язів 0-4 0С зберігають у підвішеному стані в холодильних камерах при швидкості руху повітря не більше 0,2 м/с, температурі 0… -1 0С та відносній вологості не менше 85%.

    Охолоджене м'ясо також можна зберігати підвішеним в універсальних контейнерах, які встановлюються у 2-3 яруси за висотою залежно від висоти камери.

    У цих умовах граничні строки зберігання яловичини охолодженої — 16 діб.

    Тому, у ванні з льодом заборонено зберігати!!!

    8) ВИСНОВОК

    Партія продовольчих напівтуш яловичини охолодженої без вирізки відповідає вимогам НД. М'ясо необхідно зберігати в холодильній камері при температурі 0… -1 0С та відносній вологості не менше 85%.

    2. Охарактеризуйте комерційні процеси та операції.

    Комерційна діяльність складається з сукупності процесів і операцій, спрямованих на здійснення купівлі-продажу товарів з ціллю задоволення споживчого попиту й отримання прибутку.

    Комерційні процеси – процеси, пов’язані зі зміною вартості, тобто з купівлею і продажем товарів. До них відносяться і організаційно-господарські процеси, які безпосередньо не пов’язані з актами купівлі-продажу, але забезпечують безперервність їх здійснення і не мають виробничого (технологічного) характеру (вивчення потреб, укладання договорів купівлі-продажу, реклама тощо).

    Процеси й операції, що відбуваються у сфері комерції, бувають двох видів:

    1. Чисто торговельні - це процеси, спрямовані на здійснення актів купівлі-продажу з ціллю отримання прибутку і пов'язані зі зміною форм вартості. До них відносяться також такі торгівельні процеси, без яких неможливе нормальне проведення операцій купівлі-продажу: організація комерційних зв'язків між продавцями і покупцями, вивчення споживчого попиту на товари та послуги, збутова реклама, сервісне обслуговування покупців, страхування товарів під час їх доставки покупцям.

    2. Виробничі. Виробничі процеси в комерції є продовженням виробничих у сфері товарного обігу. Це постачання товарів від виробників до покупців і до споживачів, зберігання, управління товарними запасами, пакування, розфасовка тощо.

    Суть комерційної діяльності полягає в організації комерційних процесів, операцій, спрямованих на забезпечення системи товарно-грошового обміну, і управління цими процесами.

    Акт купівлі-продажу товарів базується на основній формулі товарного обігу – зміні форми власності: Т-Г-Т, де Г – гроші; Т - товар.

    Виходить, що комерційна робота - поняття ширше, ніж проста купівля-продаж товару. Для того, щоб акт купівлі-продажу відбувся, підприємству необхідно виконати деякі оперативно-організаційні і господарські операції, в т.ч. вивчення кон’юнктури ринку, пошук постачальників і покупців товарів, налагодження з ними раціональних господарських зв’язків, транспортування товарів, рекламно-інформаційну роботу зі збуту товарів, організацію торгового обслуговування тощо.

    Комерційний процес означає послідовне виконання операцій, що забезпечують організаційні, економічні, соціальні, правові аспекти товарно-грошового обміну.

    Комерційний процес за своєю суттю є триєдиним актом:

    - організаційним, у процесі якого здійснюється обмін товару (послуги) на платіжні засоби;

    - економічний, який зумовлює зміну форм вартості у процесі обміну і фіксує завершення процесу обміну;

    - правовим, який регулює правила товарно-грошового обміну та зафіксовує перехід права власності на товар.

    Комерційна операція представляє собою сукупність прийомів і способів, спрямованих на забезпечення функціонування різних стадій системи товарно-грошового обміну.

    Загалом можна виділити три класи операцій:

    - основні, які безпосередньо забезпечують процес обміну і зміну вартості, а також перехід власності (операції купівлі-продажу, експортно-імпортні операції, товарообмінні операції);

    - особливі, що обумовлюють реалізацію окремих стадій систем товарно-грошового обміну (торгово-посередницькі, орендні, лізингові);

    - допоміжні, які обслуговують комерційні операції і комерційний процес у цілому (операції страхування, фінансово-розрахункові, фрахтові, митні, транспортні, експедиційні, операції зберігання).

    Комерційні процеси і операції здійснюються лише за взаємодії суб’єктів ринку. На ринку товарів і послуг працює величезна кількість постачальників, посередників, оптових і роздрібних покупців. Вони вступають у взаємовідносини і, таким чином, закладають основу комерційної діяльності, головна мета якої – ефективний товарно-грошовий обмін у формі купівлі-продажу.

    Отже, комерційна діяльність складається з комерційних процесів і операцій, які здійснюються в процесі взаємодії ринкових суб’єктів для забезпечення ефективного обміну товарів і послуг.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №22

    1. В магазин надійшла партія вареної ковбаси. Визначте якість товару та його відповідність вимогам стандарту. Організуйте та здійсніть контроль за дотримуванням правил зберігання вареної ковбаси в магазині “Продукти”.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Найменування ковбасних виробів

    “Окрема” 1с

    2.

    Найменування підприємства

    ВАТ Роганський м’ясопереробний комбінат

    3.

    Кількість продукту (нетто), кг

    80

    4.

    Дата виготовлення продукту

    10.06

    5.

    Дата надходження ковбасних виробів

    11.06

    6.

    Вид транспортної тари

    картонні ящики

    7.

    Маса батону ковбасного виробу, кг

    5,0

    8.

    Кількість нецілих батонів, шт.

    –

    9.

    Характеристика деяких показників:

    - зовнішній вигляд

    - вигляд фаршу на розрізі

    - діаметр батону ковбасного виробу, мм

    - масова частка вологи, %

    - масова частка повареної солі,%

    - масова частка нітриту натрію на 100 г

    продукту, мг

    Злипи на ковбасах довжиною 8 см

    Присутність дріблої пористості

    85,0

    65,0

    3,0

    5,0

    10.

    Умови зберігання в магазині

    Льодник

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ДСТУ 4436:2005 «Ковбаси варені, сосиски, сардельки, хліби м’ясні».

    2. Вивчення, аналіз і характеристика варених ковбас.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки варених ковбас.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування варених ковбас, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання.

    8. Висновки про відповідність.

    1) Якість варених ковбас, упакованих в картонні ящики масою нетто 50 кг, які поступили у магазин повинні відповідати вимогам дсту 4436:2005.

    2) Варена ковбаса – це ковбаса, яка у процесі її виготовляння піддана обжарюванню або без нього, з подальшим варінням.

    Варені ковбаси, сосиски, сардельки, м’ясні хліби, залежно від виду м’ясної сировини, випускають таких сортів:

    — варені ковбаси — вищого, першого, другого, третього;

    — сосиски — вищого, першого;

    — сардельки — вищого, першого;

    • м’ясні хліби — вищого, першого, другого.

    Варені ковбаси містять 55-75% вологи і 1,8-3,5% кухонної солі. За якістю варені ковбаси ділять на вищий, 1 і 2 сорту.

    Найбільш поширеними вареними ковбасами вищого сорту є Любительська, Докторська, Яловича, Краснодарська, Молочна, Російська, Естонська, Теляча, Столична; 1 сорту - Окрема, Московська, Столова, Дієтична, Звичайна; 2 сорту - Чайна, Закусочна, Молодіжна; 3 сорти - субпродуктові, Симбірська.

    Фарш ковбас вищого сорту містить яловичину (10-45%), свинину (15-75%) і твердий або напівтвердий шпик (20-30%), зі спецій додають мускатний горіх або кардамон, в Аматорську і Столичну - запашний перець, в Дієтичну - корицю, в Аматорську свинячу - часник. Фарш ковбас 1 сорту містить менше шпику, із спецій додають перець запашний і чорний, часник. У фарші ковбас 2 сорту мало шпику, а з спецій - чорний перець, кардамон і часник.

    3) Продукцію приймають партіями. Під партією розуміють будь-яку кількість ковбасних виробів одного виду, найменування, вироблених протягом однієї зміни, при дотриманні одного і того ж технологічного процесу виробництва.

    Для контролю зовнішнього вигляду продукту відбирають вибірку в обсязі 10% від обсягу партії.

    Для проведення органолептичних, фізико-хімічних і бактеріологічних випробувань вибірково проводять відбір одиниць продукції, підданої контролю:

    - Від виробів в оболонці масою більше 2 кг - у кількості 2-х для всіх видів випробувань, причому при одночасному відборі одиниць продукції для органолептичних, фізико-хімічних і бактеріологічних випробувань від кожної одиниці продукції в першу чергу відбирають для бактеріологічних випробувань;

    - Від виробів в оболонці масою менше 2 кг в кількості 2-х для кожного виду випробувань.

    При отриманні незадовільних результатів випробувань хоча б по одному з показників, проводять повторний відбір подвійної кількості одиниць продукції. Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

    4) Якість. За зовнішній виглядом батони варених ковбас повинні бути з чистою сухою поверхнею без пошкодження оболонки, напливів фаршу, злипів, бульйонних та жирових н абряків.

    Консистенція – пружна.

    Вигляд фаршу на розрізі: Ковбасні вироби з однорідною структурою — рожевий або світло-рожевий фарш рівномірно перемішаний без порожнин і сірих плям, у виробах з печінкою — світло-сірого або сірого кольору. В варених ковбасах другого, третього сортів з однорідною структурою можлива наявність дрібних часток сполучної тканини та прянощів. Ковбасні вироби з неоднорідною структурою — рожевий або світло-рожевий фарш з шматочками сала білого кольору або з блідо-рожевим відтінком, жиру-сирцю яловичого або баранячого, язика, грудинки, свинини, яловичини тощо. На розрізі ковбас першого, другого та третього сортів з неоднорідною структурою дозволено наявність одиничних шматочків сала з жовтуватим відтінком без ознак осалювання. На розрізі ковбасних виробів можлива наявність дрібної пористості.

    Запах та смак. Властиві даному виду продукту, з ароматом прянощів, в міру солоний, без стороннього запаху та присмаку

    Форма, розмір та товарна відмітка (в’язання) батонів - прямі або зігнуті батони довжиною від 15 см до 60 см, у черевах — відкручені півкільця чи кільця з внутрішнім діаметром не більше ніж 25 см.

    Варені ковбаси мають особисту товарну відмітку. Для варених ковбас в натуральній та штучній немаркованій оболонці — з поперечними перев’язками на кінцях , посередині батона; в синюгах — по всій довжині через 5—10 см; у міхурах — овальної форми, перев’язані хрестоподібно.

    МАРКУВАННЯ

    Транспортне маркування здійснюють згідно з чинними нормативно-правовими актами та нормативними документами з нанесенням маніпуляційних знаків «Вантаж, що швидко псується», «Збереження інтервалу температур» із зазначанням маси тари.

    Дозволено не наносити транспортне марковання на багатообігову тару з продукцією, що призначена для місцевого реалізування, за умови обов’язкової наявності етикетки з реквізитами.

    Маркування кожної одиниці транспортної тари здіснюють нанесенням на одну із торцевих сторін тари штампа, трафарету, етикетки або іншим способом, що забезпечує його чіткість, з зазначанням:

    — назви та повної адреси підприємства-виробника, його товарного знака (за наявності) та телефону, адреси об’єкту виробництва;

    — назви, сорту та складу ковбасних виробів відповідно до рецептури, в порядку переваги складників, зокрема харчових добавок, що використовувались під час їх виробництва;

    — кінцевої дати споживання «Вжити до...» або дати виготовляння та строку придатності;

    — умов зберігання;

    — маси нетто, брутто;

    — кількості пакувальних одиниць (для розфасованої продукції);

    — харчової та енергетичної цінності 100 г ковбасних виробів (розраховує виробник відповідно до певної рецептури);

    — позначення цього стандарту.

    Аналогічну етикетку вкладають в тару.

    Під час маркування ковбасних виробів, призначених для дитячого та дієтичного харчування, на етикетці додатково вказують: «Рекомендовано для дитячого та дієтичного харчування».

    На кожній пакувальній одиниці розфасованих ковбасних виробів повинна бути наклеєна етикетка із зазначанням:

    — назви та повної адреси підприємства-виробника, його товарного знака (за наявності) та телефону, адреси об’єкта виробництва;

    — назви, сорту та складу ковбасних виробів у порядку переваги складників, зокрема харчових добавок, які використовували під час їх виробництва;

    — кінцевої дати споживання «Вжити до...» або дати виготовляння та строку придатності;

    — умов зберігання;

    — маси нетто;

    — харчової та енергетичної цінності 100 г продукту (розраховує виробник відповідно до певної рецептури);

    — позначення цього стандарту;

    — штрих-коду EAN — згідно з ДСТУ 3147.

    Маркована оболонка варених ковбас, сосисок та сардельок повинна мати такі познаки:

    — назву та повну адресу підприємства-виробника, його товарний знак (за наявності) та телефон, адресу об’єкта виробництва;

    — назву, сорт та склад ковбасних виробів у порядку переваги складників, зокрема харчових добавок, які використовували під час їх виробництва;

    — кінцевої дати споживання «Вжити до...» або дати виготовляння та строку придатності;

    — умови зберігання;ДСТУ 4436:2005

    — інформаційні дані про харчову та енергетичну цінність 100 г продукту (розраховує виробник відповідно до певної рецептури);

    — позначення цього стандарту.

    ПАКУВАННЯ

    Ковбасні вироби випускають ваговими і розфасованими.

    Ковбасні вироби для реалізування пакують у дерев’яні, полімерні багатообігові ящики, з картону, спеціалізовані контейнери, згідно з чинними нормативними документами, або в інші види тари, що дозволені Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами. В пакетованому вигляді – на піддоні.

    Тара для ковбасних виробів повинна бути чиста, суха, без плісняви і стороннього запаху, накрита кришкою або обгортковим папером, пергаментом, підпергаментом, полімерними матеріалами, згідно з чинними нормативними документами та іншими матеріалами, що дозволені Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами.

    У кожну одиницю транспортної тари (ящик, контейнер, тару-устатковання) пакують ковбасні вироби однієї назви, однієї дати виготовляння. Дозволено, за погодженням із замовником пакування різних назв продукції у одиницю тари з відповідним зазначанням у супровідних документах.

    Маса брутто продукції у багатообіговій тарі не повинна перевищувати 30 кг; маса нетто у ящиках з картону — не більша ніж 20 кг, у контейнерах або тарі-устаткованні — не більша ніж 250 кг.

    Ковбасні вироби дозволено випускати упакованими під вакуумом (розфасовані) у газонепроникні плівкові матеріали або пакети з них, згідно з чинними нормативними документами, а також матеріали закордонного виробництва, що дозволені Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами:

    — ковбаси – цілими батонами,;

    — порційним нарізанням (цілим куском) або сервірувальним нарізанням (скибочками) масою нетто не меншою ніж 100 г;

    Граничні мінусові відхили маси нетто упакованих ковбасних виробів згідно з рекомендаціями для порцій становлять:

    • масою нетто від 50 г до 200 г 4,5 %,

    • масою нетто понад 200 г до 500 г 3,0 %,

    • масою нетто понад 500 г до 10000 г 1,5 %.

    Пакети з розфасованими ковбасними виробами укладають в тару.

    Дозволено для місцевого реалізування нецілі батони варених ковбас масою не меншою ніж 500 г. У цьому разі зрізані кінці продукції повинні бути обгорнуті серветкою з целофану, пергаменту, підпергаменту або іншими видами паковальних матеріалів, що дозволені Центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я для контакту з харчовими продуктами та перев’язані шпагатом, нитками або гумовою обхваткою. Кількість нецілих батонів не повинна перевищувати 5 % від партії.

    ТРАНСПОРТУВАННЯ

    Ковбасні вироби транспортують в авторефрижераторах або в автомобілях-фургонах з ізотермічним кузовом, згідно з правилами перевезення вантажів, що швидко псуються, які чинні на даному виді транспорту.

    Дрібні партії вкладають у спеціальний щільно закривається чисту оборотну тару, оббиту всередині оцинкованим залізом, або тару з інших матеріалів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я. У весняно-літній період ковбасні вироби транспортують відповідно до правил перевезень швидкопсувних продуктів охолоджуваним транспортом при температурі не вище 8 0С, що забезпечує збереження якості продуктів. Забороняється транспортувати ковбаси без упаковки (навалом) у відкритих автомашинах.

    5,6) За органолептичними показниками варені ковбаси відповідають лише за виглядом фаршу на розрізі, отже вони уже не належать до вищого сорту.

    За фізико-хімічними відповідають лише за вмістом вологи. У варених ковбасах підвищений вміст нітриту натрію та повареної солі.

    Гарантійний строк зберігання з моменту закінчення технологічного процесу:

    для варених ковбас вищого сорту не більше ніж 72 год; варених ковбас першого і другого сортів — не більше ніж 48 год; варених ковбас третього сорту — не більше ніж 24 год. Дата прийому 11.06, тобто 24 години з моменту закінчення технологічного процесу. Отже, якщо партія варених ковбас першого сорту, її необхідно реалізувати протягом наступних 24 годин.

    7) ЗБЕРІГАННЯ

    Ковбасні вироби зберігають на підприємстві-виробнику і в торговельній мережі за температури від 0 0С до 6 0С і ВВП в75- 78 %.

    Строк придатності варених ковбас вищого сорту не більше ніж 72 год; варених ковбас першого і другого сортів — не більше ніж 48 год; варених ковбас третього сорту — не більше ніж 24 год з моменту закінчення технологічного процесу.

    Строк придатності варених ковбас вищого сорту в оболонці «Повіден» — не більше ніж 5 діб; варених ковбас вищого сорту в поліамідних оболонках — 10 діб; першого сорту — 8 діб; другого сорту — 6 діб.

    Строк придатності варених ковбас, які упаковані під вакуумом: цілими виробами — 10 діб, у разі порційного нарізання — 8 діб, у разі сервірувального нарізання — 6 діб.

    Строк придатності варених ковбас, які упаковані під вакуумом в термоформувальні плівкові матеріали: цілими виробами — 15 діб, у разі порційного нарізування — 12 діб.

    Наведені терміни реалізації включають час зберігання особливо швидкопсувних виробів на підприємстві-виробнику, час транспортування і час проходження продуктів до відпустки їх споживачеві.

    Для збільшення термінів придатності варених ковбас використовують в основному різні багатошарові парогазонепроникні оболонки. Вони дозволяють створити своєрідний консервувальний ефект для варених ковбас, що відображається на втраті їх традиційних органолептичних властивостей.

    Терміни зберігання виробів можна збільшити за рахунок застосування газонепроникних оболонок, обробки оболонок спеціальним захисним покриттям, збільшення тривалості обробки димом та інших факторів.

    З метою збільшення термінів придатності варених ковбас у натуральних або штучних білкових оболонках використовують консерванти, зокрема сорбінову кислоту або її водорозчинні солі, які вносять безпосередньо у фарш. Разом з тим, внаслідок взаємодії сорбінової кислоти і нітриту натрію утворюються піральні мутагенні сполуки. Застосування сорбінової кислоти та її похідних для замочування ковбасних оболонок не забезпечує комплексного захисного ефекту.

    8) ВИСНОВОК

    Варені ковбаси - це продукти, виготовлені з м'ясного фаршу з сіллю і спеціями, в оболонці і піддані термічній обробці або ферментації до готовності до вживання.

    Отже, партія вареної ковбаси, що надійшла до магазину, не повністю відповідає тим чи іншим показникам. Зберігається правильно, в льоднику, але її необхідно реалізувати протягом 24 годин.

    2. Які існують основні принципи комерційної діяльності. Поняття “Комерційний ризик”.

    Принципи – це вихідні положення, основні правила, які відображають природу комерційної діяльності й визначають особливості її організації на ринку товарів і послуг.

    Принципи виражають вимоги законів ринку збуту, вони є пріоритетними організації взаємодії й побудови взаємовідносин суб’єктів ринку.

    Можна виділити такі основні принципи комерційної діяльності: економічна свобода, конкурентоспроможність, адаптивність, ризикованість, ефективність.

     Принцип економічної свободи означає, що суб’єкти комерційної діяльності вільні у виборі об’єктів, форм і методів взаємодії, самостійно визначають масштаби, й умови здійснення комерційних операцій, характер взаємовідносин, міру відповідальності.

     Суть другого принципу – конкурентоспроможності – полягає в тому, що комерційна діяльність здійснюється в умовах монопольної конкуренції, тобто коли на ринку є багато продавців з ідентичним асортиментом товарів. Продавці досягають конкурентних переваг методами цінової конкуренції, оптимізацією асортименту, впровадженням активних методів продажу, продовженням робочого часу, підвищенням рівня культури торгівлі.

    Адаптивність як принцип комерційної діяльності – це спроможність її механізму пристосовуватися до ринкових умов, які постійно змінюються. Практично це означає впровадження гнучких форм і оперативних методів комерційної діяльності, адекватних до ринкового середовища і кон’юнктурної ситуації.

     Невід’ємним принципом комерційної діяльності є ризикованість, адже комерційної діяльності без ризику не буває. Для ризикової ситуації, в якій здійснюється комерційна діяльність, характерні:

    • випадковий характер подій;

    • зміна кон’юнктури ринку;

    • недосконалість системи економічного і правового регулювання;

    • не цивілізованість відносин.

    Унаслідок цього комерційні суб’єкти постійно перебувають під загрозою зазнавання збитків, зменшення доходів або, навпаки, отримання неочікуваного прибутку.

    Ефективність як принцип комерційної діяльності пов’язана, власне, з метою отримання прибутку. Однак суть цього принципу значно глибша. Комерційна діяльність має багатоцільовий характер. Крім отримання прибутку, вона передбачає збільшення обсягів купівлі-продажу, прискорення обігу товарів, засвоєння і закріплення на конкретних ринках, формування іміджу фірми.

    На розвиток комерційної діяльності активно впливають кількісні і якісні фактори зовнішнього і внутрішнього характеру – економічні, соціальні, організаційні, правові, зовнішньоекономічні, політичні чинники.

    Комерційний ризик – це ризик, що виникає внаслідок будь-яких видів діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науково-технічних проектів.

    Визначають ризик як загрозу зазнати збитків у вигляді додаткових затрат, непередбачених у прогнозах, проектах, планах, програмах, або ж одержати доходи, менші за очікувані. Причому, якщо затрати необхідні у будь-якому випадку, то збитки є наслідком невизначеності.

    Об’єктом ризику називають економічну систему, ефективність та умови функціонування якої наперед точно не відомі.

    Під суб’єктом ризику розуміють особу (колектив), яка зацікавлена в наслідках керування об’єктом ризику і компетентна приймати рішення щодо об’єкта ризику.

    Джерело ризику – це чинники (явища, процеси), які спричиняють невизначеність результатів (конфліктність).

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №23

    1. В дослідний центр служби захисту прав споживачів надійшли зразки м’ясних консервів “Яловичина тушкована” в/с (по дві банки кожної). Визначте якість м’ясних консервів та відповідність їх вимогам нормативної документації.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Найменування виготовника на етикетці

    Полтавський м’ясокомбінат

    2.

    Дата виготовлення

    19.08.

    3.

    Маса нетто, г

    Обі банки-330

    4.

    Відповідність інформації на етикетці стандарту

    Відповідає

    5.

    Органолептичні показники:

    - зовнішній вигляд і консистенція м’яса

    М’ясо без кісток, хрящів, грубих з’єднально- тканинних оболонок. Куски м’яса рівномірно нарізані, цілі. Маса кусків не менш 30 г, При обережному викладанні з банки не розпадаються

    - якість бульйона

    В нагрітому стані бульойн жовтого кольору з осадком після трьоххвилинного відстоювання

    - смак і запах

    Нормальні, властиві тушкованому м’ясу з прянощами, без стороннього запаху і смаку

    - вміст м’яса і жира, % до маси нето,

    в тому числі жира, %

    57,0

    10,5

    6.

    Харчова і енегретична цінність (на 100 г)

    - білок, г

    - жир, г

    - калорійність, ккал

    - масова частка повареної солі, %

    - масова частка солів олова (в

    перерахунку на олово), %

    - масова частка свинцю, %

    16,8

    17,0

    220,0

    1,3

    0,01

    –

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 5284-84 «Консервы мясные. Говядина тушеная. Технические условия» та ГОСТ 13534-68 «Консервы мясные. Расфасовка, упаковка и маркировка. Технические требования».

    2. Вивчення, аналіз і характеристика м’ясних консервів.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки м’ясних консервів.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування м’ясних консервів, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання м’ясних консервів.

    8. Висновки про відповідність.

    1) Якість м’ясних консервів, упакованих в банки по 330 г, які надійшли в дослідний центр служби захисту прав споживачів повинні відповідати вимогам ГОСТ 13534-68 та ГОСТ 5284-84.

    2) М'ясні консерви — це продукти, вироблені з м'яса, субпродуктів та інших видів сировини у герметично закупореній тарі і пастеризовані або стерилізовані з метою знищення мікроорганізмів та надання їм стійкості при зберіганні.

    М'ясні консерви в залежності від призначення поділяються на такі групи:

    • м'ясні консерви обідні

    • м'ясні консерви закусочні

    • м'ясні консерви для дитячого харчування

    • м'ясні консерви для дієтичного харчування.

    М'ясні консерви характеризуються високою харчовою цінністю, тривалим строком придатності, зручністю транспортування.

    Сировиною для виробництва м'ясних консервів служать всі види м'яса та субпродуктів, жири, рослинні продукти, кров, готові м'ясні продукти, прянощі і спеції.

    Консерви «Яловичина тушкована» випускають вищого і першого сортів.

    Консерви повинні вироблятися відповідно до вимог цього стандарту, за технологічною інструкцією, з дотриманням санітарних правил для підприємств м'ясної промисловості, затверджених в установленому порядку.

    Консерви повинні бути герметично закупорені та стерилізовані.

    3) Якість консервованих харчових продуктів встановлюють для кожної однорідної партії на підставі огляду і результатів випробування вихідного і середнього зразків, відібраних від мої партії.

    Однорідної партією вважають певну кількість консервованих харчових продуктів одного виду і сорту, і тарі одного типу і розміру, однієї лати і зміни виготовлення, виготовлене одним підприємством, призначене до одночасної здачі, приймання, огляду і якісній оцінці.

    Вибіркою вважають певну кількість консервованих харчових продуктів, що відбирається за один прийом від кожної одиниці упаковки - скриньки, клітини, бочки або штабеля неупакованої продукції, для складання вихідного образна.

    Вихідним зразком вважають сукупність окремих вибірок, відібраних від однорідної партії.

    Середнім зразком вважають частину вихідного зразка, виділену для проведення лабораторних випробувань.

    Пробою вважають частину середнього зразка, виділену і підготовлену відповідним чином для проведення лабораторних випробувань.

    Наважкою вважають частину проби, виділену для визначення окремих показників якості консервованих харчова продуктів.

    Відбір одиниці упаковки виробляють з різних місць партії.

    Вибірки консервованих харчових продуктів, розфасованих у тару жерстяну, скляну або з полімерних матеріалів і упакованих в ящики або клітини, беруть від кожної відібраної і розкритої одиниці упаковки в наступних кількостях.

    При розфасовці масою нетто в грамах:

    - До 1000-10 одиниць розфасовки;

    - Від 1000 до 3000 - 5 одиниць розфасовки;

    - Від 3000 і більше - 2 одиниці розфасовки.

    Вибірки від консервованих харчових продуктів, розфасованих в жерстяну і скляну тару, не упакованих в ящики або клітини, вкладені в штабелі, беруть від I% одиниць розфасовки, відібраних з різних місць штабеля, - верхніх, середніх і нижніх рядів, при розфасовці масою нетто в грамах:

    * До 1000 - не менше 10 одиниць розфасовки;

    * Від 1000 до 3000 - не менше 5 одиниць розфасовки;

    * Від 3000 і більше - не менше 2 одиниць розфасовки.

    Сторонні домішки виготовлювач визначає періодично на вимогу споживача.

    Олово і свинець визначають не раніше як за 6 міс. після виготовлення консервів.

    З отриманням незадовільних результатів випробувань хоча би за одному показнику проводять повторні випробування на подвоєною вибірці, взятій від тієї ж партії.

    Результати повторних випробувань поширюються протягом усього партію.

    4) ЯКІСТЬ

    Поверхня металевих банок повинна бути чистою, без іржі, бомбажу, вм’ятин і зазубрин. М'ясо, яке міститься в банках, має бути соковитим, неперевареним, нетвердим, шматочки м'яса при акуратному вийманні не повинні розпадатись. Смак і запах нормуються приємними, без сторонніх присмаків і запахів; бульйон у

    нагрітому стані має бути прозорим.

    Вміст кухонної солі нормується в межах 1—2,2%, олова — не більше 200 мг

    на 1 кг продукту; вміст свинцю не допускається.

    Не допускаються в реалізацію консерви бомбажні, пробиті, сильно деформовані, з іржею 3-го ступеня, з неприємним смаком і запахом та іншими недоліками, що передбачені стандартами.

    МАРКУВАННЯ

    Маркування споживчої тари

    Банки повинні бути художньо оформлені і маркіровані шляхом літографування або наклеювання паперових етикеток із зазначенням наступних даних:

    • найменування та місцезнаходження підприємства-виробника (об'єднання із зазначенням номера підприємства-виробника), його підпорядкованості і товарного знака (при його наявності);

    • найменування консервів;

    • сорту (при наявності сортів);

    • маси нетто;

    • позначення нормативно-технічної документації на продукцію: основного складу консервів (наприклад: яловичина, жир. цибулю, прянощі);

    • способу підготовки до вживання відповідно до вказівок в НТД на продукцію;

    • інформаційних відомостей про харчова та енергетичної цінності консервів; терміну зберігання консервів з дня вироблення;

    • умов зберігання (для консервів, потребують особливих умов зберігання);

    • дати вироблення (для скляних банок).

    Допускається для банок масою нетто до 100 г інформаційні відомості про харчова та енергетичної цінності консервів вказувати на окремому ярлику-вкладиші.

    Етикетка повинна бути видрукувана типографським способом на білому папері. При цьому вона повинна бути чистою, цілою, щільно і акуратно наклеєної на банку. Розміщення відповідних малюнків і написів допускається на будь-якій поверхні банки (корпус, кришка, денце). Допускається на великих і високих циліндричних банках етикетка у вигляді бандеролі шириною не більше 60 мм. на банках прямокутної форми не менше (40 х 80) мм.

    На етикетках дитячих і дієтичних консервів, крім основних даних, має бути напис: "Схвалено МОЗ".

    Допускається змінювати наступні дані, вказані на етикетці: позначення нормативно-технічної документації на продукцію, сорт, масу нетто, термін зберігання великих на менші і доповнювати дані найменуванням підприємства або його номером, але не більше трьох виправлень. Замінні написи повинні бути погашені.

    На банки з продукцією для експорту літографським способом наносять двобарвне друк російською, іспанською, англійською та французькою мовами із зазначенням країни-виробника і (або) постачальника, найменування товару, склад продукту, маса нетто.

    На кришки банок наносять методом рельєфного маркування чи незмивною фарбою такі умовні позначення: дату (число, місяць, рік) вироблення консервів, номер зміни, номер підприємства-виробника, індекс системи.

    На кришки нелітографованих банок методом рельєфного маркірування чи незмивною фарбою наносять знаки умовних позначень в наступному порядку:

    • число вироблення - дві цифри (до дев'ятого включно попереду ставиться 0);

    • місяць вироблення - дві цифри (до дев'ятого включно попереду ставиться 0);

    • рік вироблення дві останні цифри;

    • номер зміни - одна цифра;

    • асортиментний номер одна-три цифри. Для консервів вищого сорту до асортиментному номеру додають букву "В";

    • індекс системи, у віданні якої знаходиться підприємство (об'єднання)-виробник - одна-дві букви (м'ясної промисловості - А. харчової промисловості КП, плодоовочевого господарства - К. споживкооперації ЦС, сільськогосподарського виробництва - МС, лісового господарства - ЛХ);

    • номер підприємства-виготовлювача одна-три цифри.

    При позначенні асортиментного номера одним або двома знаками між ним і номером зміни залишають пропуск відповідно у два або один знак. Маркувальні знаки розташовують у два або три ряди (в залежності від діаметра банки) на кришці або частково на кришці, а частково на денці, не розриваючи умовних позначень, на площі, обмеженою першу бомбажних кільцем (або кільцем жорсткості).

    Транспортне маркування повинне відповідати вимогам ГОСТ 14192. На ящиках повинні бути нанесені маніпуляційні знаки: "Верх", "Берегти від сонячних променів", "Берегти від вологи". На тарі з продукцією та алюмінієвих банках додатково наносять напис: "Не кидати", на тарі з продукцією в скляних банках - маніпуляційний знак "Крихке. Обережно". Для окремих видів консервів попереджувальні написи наносять відповідно до вимог в Н'ГД на продукцію.

    Маркування,що характеризує продукцію, повинна містити наступні дані:

    • найменування підприємства (об'єднання)-виробника, його підпорядкованість і товарний знак(при його наявності);

    • найменування консервів;

    • сорт (за наявності сортів);

    • масу нетто однієї банки;

    • кількість банок;

    • номер банки;

    • дату вироблення;позначення

    • нормативно-технічної документації на продукцію;

    • термін зберігання консервів з дня вироблення;

    • умови зберігання (для консервів, потребують особливих умов зберігання).

    ПАКУВАННЯ

    Для упакування продукції застосовують споживчу (металеві, скляні банки) і транспортну тару (ящики, термоусадочную плівку, тару-обладнання, пакети на плоских піддонах).

    Споживча тара з продукцією повинна бути цілою, недеформованою і чистою, без слідів підтікань продукції.

    Масу нетто консервів визначають за ГОСТ 8756.1. Допустимі відхилення маси нетто окремих банок від зазначеної на етикетці не повинні бути більше:

    • від мінус 4 до 8.5% - для банок масою нетто 350 г включно;

    • ± 3% - для банок масою нетто понад 350 до 1000 г;

    • ± 2% для банок масою нетто понад 10001.

    Пакування в металеву споживчу тару

    Металеві банки повинні відповідати вимогам ГОСТ 5981. Шви банок повинні бути щільними і гладкими.

    Металеві банки з фасованої в них продукцією, повинні бути герметично закупорені. Денця і кришки повинні бути увігнутими або плоскими.

    Допускають до реалізації (без закладання на тривале зберігання) герметично закупорені консерви в металевих банках, що мають: незначні зубці й щербини в кількості не більше двох по окружності кожного фальца і напливи припою по шву банки; зовнішні неглибокі ушкодження лаку у вигляді подряпин і потертості на літографованих лакованих банках не більше 7% поверхні (при відсутності корозії) без порушення товарного вигляду банок і надпису на етикетці; незначну помятість корпусу банок без гострих граней;н а поверхні банок легку мінливість, матовість, легкі відбитки від валків, темні точки діаметром до I мм, легкі поверхневі подряпини і дужки без порушення цілісності полуди, дрібні крупинки олова, бульбашки діаметром до 2 мм в кількості не більше трьох.

    Пакування в скляну споживчу тару

    Скляні банки повинні відповідати вимогам ГОСТ 5717.1, ГОСТ 5717.2.1.5.2. Скляні банки з фасованої в них продукцією, повинні бути без тріщин і потьоків, герметично закупорені кришками.

    Для закупорювання банок повинні застосовуватися металеві кришки з гумовими ущільнювальними кільцями. Кришки повинні відповідати вимогам нормативно-технічного документа.

    Зовнішня поверхня кришок повинна бути без слідів іржі, без пошкоджень лакового, емалевого або літографського покриття. Допускаються незначні пошкодження лакового або емалевого покриття по закаточному шву.

    Пакування в транспорті тару

    Консерви повинні бути упаковані в дощаті ящики за ГОСТ 13358 або ящики з гофрованого картону по ГОСТ 13516 або в термоусадочну плівку за ГОСТ 25951.

    Консервна продукція для експорту, повинна бути упакована в дощаті ящики за ГОСТ 13358, щільно збиті, стругані із зовнішнього боку, обтягнуті двома контрольними стрічками, скріпленими в замок на відстані 10 см від торцевих стінок ящика, а також у ящики з гофрованого картону для м'ясних і молочних консервів, що поставляються для експорту по нормативно-технічному документу. Допускається пакування в ящики з гофрованого картону.

    Для упакування продукції в споживчій тарі без закладання на тривале зберігання допускається використовувати поворотну транспортну тару, яка повинна бути міцною, чистою, без старого маркування.

    У яшик з консервами повинен бути вкладений ярлик (85x100) мм із зазначенням номера укладальника і надписом: "Про всі недоліки, виявлені при розтині скриньки, негайно повідомити підприємству-постачальнику, приклавши акт і даний ярлик". Допускається не вказувати номер укладальника при випуску продукції на підприємствах, що працюють в одну зміну з одного технологічною лінією.

    У кожний ящик партії консервів при поставці в нелітографірованих і нелакованих банках з покриттям їх нейтральної антикорозійного мастилом повинні бути вкладені в окремий пакет етикетки в кількості, яка дорівнює кількості банок.

    Не допускається вільне переміщення банок з консервами всередині ящика.

    Дощаті ящики з упакованою продукцією повинні бути забиті і щільно обтягнуті по торцях дротом або металевою стрічкою.

    Ящики з гофрованого картону, забезпечені обичайки, повинні бути обв'язані дротом або металевою стрічкою або стрічкою з полімерних матеріалів або обклеєні в два пояси поліетиленовою стрічкою з липким шаром або клейовою стрічкою на паперовій основі.

    ТРАНСПОРТУВАННЯ

    Консерви транспортують усіма видами транспорту в критих транспортних засобах відповідно до правил перевезень швидкопсувних вантажів, що діють на відповідному виді транспорту. У пакетованому вигляді транспортують по нормативно-технічній документації на способи і засоби пакетування.

    При транспортуванні на адресу одного одержувача двох і більше вантажних місць проводиться їх укрупнення в транспортні пакети.

    При транспортуванні консервної продукції водним транспортом ящики з гофрованого картону повинні бути упаковані в контейнери

    5, 6) М’ясні консерви «Яловичина тушкована» повністю відповідають вимогам НД за органолептичними та фізико-хімічними показниками не маючи при цьому відхилень від норми.

    7) Тривале зберігання консервів здійснюється у відповідності з інструкціями, затвердженими в установленому порядку:

    1)в опалювальних складах при відносній вологості повітря не більше 75%:

    у банках з жерсті гарячого лудіння II класу:

    - в лакованих або літографованих зовні - 6 років;

    - в нелакованих і нелітографованих - 5 років;

    в банках з жерсті гарячого лудіння I класу - 5 років;

    в банках з жерсті електролітичного лудіння II, III і Д1П класів:

    - в лакованих ФЛ-559 - 3 роки;

    - в покритих белковоустойчівой емаллю - 5 років;

    - в банках з алюмінію - 4 роки;

    2)в неопалюваних складах:

    в банках з жерсті гарячого лудіння II класу:

    - в лакованих або літографованих зовні - 4 роки;

    - в лакованих ФЛ-559 - 3 роки;

    - в покритих белковоустойчівой емаллю - 4 роки;

    - в банках з алюмінію - 4 роки

    - в нелакованих і налітографірованних - 4 роки;

    в банках з жерсті гарячого лудіння I класу - 4 роки;

    в банках з жерсті електролітичного лудіння II, III і Д1П класів:

    - в лакованих ФЛ-559 - 3 роки;

    - в покритих белковоустойчівой емаллю - 4 роки;

    - в банках з алюмінію - 4 роки

    8) ВИСНОВКИ

    Якість м’ясних консервів, упакованих в банки по 330 г, які надійшли в дослідний центр служби захисту прав споживачів повністю відповідають вимогам нормативної документації за органолептичними та фізико-хімічними показнками.

    2. Назвіть та охарактеризуйте особливі форми продажу товарів.

    Особливі форми продажу товарів представлені як традиційними, так і відносно новими формами продажу товарів (рис. 4). їх наявність зумовлюється різними причинами: особливостями формування товарних ресурсів (комісійний продаж, продаж на аукціонах), специфікою організації торгово-технологічного процесу (продаж на аукціонах, електронна торгівля) тощо.

    Електронна торгівля — це форма роздрібної реалізації товарів і послуг кінцевим споживачам з електронних магазинів згідно з отриманими від них замовленнями через локальні і глобальні комп'ютерні мережі відповідно до попередньо розповсюджених у цих мережах комерційних публікацій (каталогів, прайс-листків, специфікацій тощо).

    Рис. 4. Особливі форми продажу товарів

    Застосування тих чи інших форм і методів продажу товарів визначається багатьма чинниками: ринковою стратегією і тактикою підприємств, наявною матеріально-технічною базою, особливостями товарів та ступенем їх підготовки до продажу тощо.

    Комісійний продаж товарів — це реалізація населенням особистих речей, які за різних обставин виявилися непотрібними, через мережу спеціально організованих магазинів чи відділів (секцій) в універмагах.

    Перевагою такої торгівлі є те, що вона надає допомогу громадянам, позбавляючи їх необхідності продавати товари особисто, та збільшує обсяги товарообороту магазинів без залучення додаткових оборотних коштів та товарних ресурсів.

    Сторонами торгового процесу за комісійного продажу товарів є: господарюючий суб'єкт, який приймає товар на комісію (комісіонер), і громадянин,у деяких випадках — підприємство (організація, установа), які здають товар на комісію (комітент).

    Термін продажу зданих на комісію речей становить 60 календарних днів. Якщо протягом цього часу товар не продано, правилами передбачена його уцінка в таких розмірах:

    —на 30 % від попередньої вартості товарів після 60 днів реалізації;

    —на 40 % від залишкової ціни після першого її зниження, якщо товар не реалізовано протягом наступних 15 днів.

    Якщо товар не реалізовано і після другої уцінки протягом наступних 15 календарних днів, комісіонер знімає його з продажу без письмового попередження комітента.

    Продаж товарів тривалого користування в кредит популярний серед населення, оскільки дозволяє придбати непродовольчі товари з розстроченням платежу без попереднього накопичення коштів.

    Номенклатура товарів, які продаються в кредит, досить широка. Вона налічує сотні найменувань і постійно розширюється. У кредит реалізують непродовольчі товари, які мають тривалі терміни служби (придатності). Перелік товарів для продажу в кредит визначає господарюючий суб'єкт відповідно до орієнтовного переліку товарів, який затверджено правилами продажу товарів тривалого користування в кредит. Для продажу в кредит рекомендовані: телерадіоапаратура, електропобутові товари, музичні інструменти, меблі, садові будинки, будівельні матеріали, транспортні засоби, а також товари широкого вжитку — одяг, взуття, тканини, килими тощо.

    Товари в кредит може придбати будь-який громадянин, який має постійне місце проживання і працевлаштований.

    Оплата за товари, як і сплачування внесків, здійснюється за цінами, які чинні на дату продажу. Зміни цін на товари, аналогічні проданим, у майбутньому не призводять до перерахунку вартості.

    Правила продажу товарів у розстрочку

    Продаж товарів у розстрочку і сплата внесків проводиться за цінами, що діють на день продажу. Наступна зміна цін на товари, аналогічні проданим в розстрочку, не тягне за собою перерахунку.

    Передача покупцеві товару, що продається у розстрочку, здійснюється при оплаті не менше 25 % їхньої вартості, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян — не менш як 50 %.

    Решта вартості товарів сплачується покупцем у строк від 6 до 12 місяців, а товарів за ціною понад 50 неоподатковуваних мінімумів доходів — у строк до 2 років. Під час купівлі у розстрочку транспортних засобів вітчизняного виробництва сума кредиту може бути погашена у строк до 5 років.

    Разом з тим сума кредиту, що надається, не повинна перевищувати 3-місячної заробітну плату (стипендії, пенсії, заробітку) в разі розстрочення платежу на 6 місяців; 6-місячиу — в разі розстрочення на 12 місяців — і 12-місячну — на 2 роки.

    У разі, коли вартість товару перевищує граничну суму кредиту, різниця між вартістю товару та сумою кредиту повинна бути сплачена покупцем при отриманні товару.

    На покриття витрат, пов'язаних з організацією продажу товарів у кредит, суб'єкт господарювання справляє проценти від суми наданого кредиту. Відсотки за кредит розраховуються за кожний місяць із застосуванням 1/12 річного розміру відсотків від фактичного кредиту, яким покупець користувався в місяці, за який сплачується черговий внесок.

    Під час укладення договору покупець подає паспорт і довідку для придбання товарів у розстрочку з місця роботи (навчання). Довідки видаються адміністрацією підприємства лише тим особам, які пропрацювали не менше 3 місяців. Працівникам може видаватися лише одна довідка. Наступна довідка може бути видана лише після повного розрахунку за товари, продані за раніше одержаною довідкою.

    Якщо погашення кредиту йде способом внесення грошей у касу підприємства (студенти, пенсіонери, учні), то договір складається в 2 примірниках.

    За несвоєчасне внесення покупцем чергових платежів за придбані товари в кредит стягується пеня.

    У разі звільнення працівника, який не оплатив вартість товару, проданого в кредит, адміністрація зобов'язана утримати з нього всю заборгованість, що залишилася, за товар.

    Якщо за звільненим працівником залишається заборгованість, підприємство зобов'язане в 5-денний строк надіслати суб'єкту господарювання 3-й примірник договору.

    У разі прострочення сплати покупцем трьох чергових платежів вся сума заборгованості та відповідна пеня стягуються у примусовому порядку незалежно від настання строку чергових платежів. Стягаються ці суми через отримання виконавчого напису нотаріальної контори або за рішенням суду.

    Аукціонна торгівля — вид ринкової торгівлі, за якої продавець для отримання максимального прибутку використовує пряму конкуренцію багатьох покупців підчас публічного торгу в заздалегідь встановлений час і призначеному місці.

    Аукціони — комерційні організації, які мають відповідні приміщення, обладнання і кваліфікований персонал для організації і проведення торгів.

    Покупцями на аукціонах можуть бути як окремі громадяни, так і великі оптові та роздрібні фірми України та зарубіжних країн.

    Аукціони влаштовують підприємства (фірми), які спеціалізуються на цьому виді діяльності, а також фірми, в статутах яких передбачено право на їх проведення (біржі, діючі виставки, торговельні підприємства і організації), але не є їх основним видом діяльності.

    Залежно від порядку організації аукціони бувають: добровільні, які відбуваються з ініціативи власників товарів (майна), і примусові, які проводять державні організації під час продажу конфіскованих і несплачених товарів, а також закладеного і невикупленого майна.

    За технологією торгів аукціони бувають двох видів: з підвищенням стартової ціни (торги починаються з оприлюднення мінімальної (стартової) ціни, встановленої продавцем товару, після чого покупці роблять до неї надбавки в розмірі не менше 5 % від попередньої ціни — так званий англійський аукціон), і зі зниженням стартової ціни, яка явно завищена до того часу, поки один із покупців не погодиться купити товар за цією ціною — так званий китайський аукціон.

    Товари (майно), які надійшли на торги, сортуються залежно від якості за лотами. Лот — це стандартна партія, або одиниця товару. Від кожної партії відбирається зразок. Кожен лот має свій номер, за яким він буде продаватися на аукціоні. Після закінчення сортування аукціонний комітет друкує каталог з переліком лотів і розсилає його потенційним покупцям.

    Продаж товарів за зниженими цінами є важливою формою залучення в товарообіг товарів застарілих фасонів (моделей) і товарів, що частково втратили свою початкову якість, та несезонних.

    Найважливішими елементами організації продажу товарів за зниженими цінами є своєчасність уцінки, її розмір, вибір магазинів для їх продажу і реклама.

    Основним чинником, що визначає своєчасність уцінки товарів, є зниження попиту або закінчення сезону.

    Розпродажу підлягають тільки нові товари, які відповідають вимогам стандартів і моди, але з певних причин не були продані у межах сезону. Під час розпродажу ціни можуть бути знижені до 40 % і більше.

    Для забезпечення повного асортименту в магазинах з продажу сезонних товарів за зниженими цінами, одночасно з переоцінкою сезонних товарів у роздрібній торговельній мережі, таку ж переоцінку проводять на оптових підприємствах і направляють товари в магазини.

    Для активізації сезонного розпродажу товарів необхідно широко інформувати населення про вигоду від купівлі товарів у період розпродажу, про асортимент і місця продажу сезонних товарів. Продавці повинні вільно орієнтуватися в старих і нових цінах, відсотках зниження ціни, термінах сезонного розпродажу і чітко подавати різницю між продажем знижених у ціні товарів і товарів сезонного розпродажу.

    Торгівля імпортним ношеним одягом ("секонд-хенд"') не потребує великих капіталовкладень і забезпечує гарантований прибуток.

    Нині на українському ринку функціонує багато крупних фірм, які займаються закупівлею і оптовою реалізацією великих партій імпортного "секонд-хен-ду" та понад 100 дрібних оптовиків, які здійснюють доставку товарів до роздрібної торговельної мережі.

    Основними постачальниками "секонд-хенду" є західно-європейські країни — Голландія, Німеччина, Данія, Англія, Фінляндія, Норвегія та ін. Частину товарів імпортують з Америки та Канади.

    Технологія продажу "секонд-хенду" передбачає два основних способи продажу — з сортуванням і без сортування.

    Несортовані партії у роздрібній торговельній мережі продають на вагу незалежно від якості товарів.

    Сортування передбачає вибір товарів за асортиментом (светри, брюки, куртки тощо) чи іншими ознаками та потребами місцевого ринку. Практика свідчить, що після сортування близько 50 % товару продається досить швидко за максимально можливу ціну. Приблизно ЗО % одягу є несезонним і реалізується через два-три місяці за нижчими цінами, а близько 20 % речей є некондиційними і продаються як відходи або здаються на переробку.

    Сортування в два-три рази підвищує ціни під час реалізації.

    Продаж товарів поштою

    Перспективною особливою формою продажу непродовольчих товарів є продаж товарів поштою. Ця форма торгівлі сприяє скороченню витрат по доведенню товарів до покупців, оскільки куплений товар надходить йому безпосередньо від виробників, минаючи оптових посередників, а в ціну товару, як правило, входить вартість його транспортування (вартість посилки) та послуг, що надаються поштовими відділеннями. Основною ж негативною рисою продажу товарів поштою є тривалий час доставки товару.

    Розрізняють торгівлю поштою з попереднім отриманням каталогу покупцем чи замовлення товару в самому поштовому відділені.

    При продажу товарів з попереднім отриманням каталогу покупцем фірми роздруковують каталоги та рекламні проспекти, які разом з поштою приходять всім користувачам пошти. У цих каталогах надається інформація про товар та ціну на нього і за бажання, споживач може замовити його поштою. Так можна купити насіння рідкісних рослин, парфумерно-косметичні засоби, журнали та газети різних закордонних видавництв, товари, які є рідкісними для вітчизняного ринку України. Даний метод продажу товарів не завжди вигідний фірмам-продавцям, оскільки вони несуть значні затрати на виготовлення буклетів і замовлень, які розповсюджуються населенню, і послуги розсилання їх поштою, що суттєво впливає на ціну товару.

    При продажу із замовленням товару в самому поштовому відділені кожна фірма-продавець випускає каталоги, проспекти, буклети та інформаційні довідники, де вказуються асортимент товарів та ціни на них і які зберігаються у відділеннях зв'язку. При цьому дуже суттєво зменшуються витрати на випуск рекламної продукції.

    Розрахунки за продаж товарів поштою здійснюються покупцем (замовником) за такими формами оплати:

    - з попередньою оплатою — відправлення на адресу суб'єкта господарювання грошового поштового переказу під час оформлення заяви-замовлення;

    - з післяплатою — оплата поштового відправлення готівкою в момент одержання його у відділенні поштового зв'язку.

    При попередній оплаті поштові відправлення вручаються покупцеві (замовнику) у відділенні поштового зв'язку або одержувачу за місцем його проживання в згідно із заявою-замовленням покупця (замовника).

    До суми грошового поштового переказу входять вартість товару та вартість пересилання поштового відправлення.

    При видачі покупцеві (замовнику) чи одержувачу поштового відправлення працівник відділення поштового зв'язку повинен розкрити його і звірити вміст зі вкладеним рахунком-фактурою або описом вкладення.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №24

    1. До магазину надійшла партія живої риби - Сазан ставковий мілкий. Визначте якість живої риби, її відповідність вимогам стандартів. Здійсніть зберігання та реалізацію живої риби.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Дата надходження

    01.12

    2.

    Пункт відвантаження

    Ставкове господарство Харківської області

    3.

    Об’єм партії, кг

    800

    4.

    Кількість снулої риби, кг

    40

    5.

    Маса одного екземпляра риби, г

    400

    6.

    Довжина живої риби, см

    20

    7.

    Наявність риби з меншою масою, кг

    30, 0

    8.

    Характеристика деяких показників

    На поверхні деяких риб має місце сіро-білий наліт у вигляді войлока

    9.

    Об’єм акваріума для зберігання живої риби в магазині “Океан”, м3

    8, 0

    10.

    Роздрібна ціна риби, грн./кг

    25,50

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 24896-81 «Рыба живая. Технические условия» та ГОСТ 7631-85 «Рыба, морские млекопитающие, морские безпозвоночные и продукты их переработки. Правила приемки, органолептические методы оценки качества, методы отбора проб для лабораторных испытаний»

    2. Вивчення, аналіз і характеристика живої риби.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки живої риби.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості та транспортування живої риби.

    5. Порівняльний аналіз. Вивчення та аналіз відхилень.

    6. Провести зберігання та реалізацію живої риби.

    7. Визначення умов та строків зберігання живої риби.

    8. Висновки про відповідність.

    1) Якість партії живої риби, що надійшла магазину повинна відповідати вимогам ГОСТ 24896-81 та ГОСТ 7631-85.

    2) На товарні сорти живу рибу не ділять. З усіх груп рибних товарів найціннішою у харчуванні є жива риба. Товарну живу рибу прийнято поділяти на рибу рибницьких господарств (ставкова, культурна риба) і рибу природних водойм (дика риба).

    Сазан мілководний – з родини коропових.

    Він придатний для перевезення в живому вигляді і зберіганню. Добре переносити кисневе голодування, легко адаптуватися до температурного і кормового режимів, добре переносити перевезення і зберігання в невеликих ємкостях.

    Для реалізації в живому вигляді придатна тільки здорова, вгодована, «бадьора» риба, бо хвора і худа при перевезеннях і зберіганні швидко засипає (снула риба). Сезонами вилову і реалізації риби в живому вигляді є весняний і осінній, хоча потокове вирощування риби в рибних цехах підприємств дозволяє це робити круглий рік. Виловлену рибу відразу сортують по видах, розмірам і вона поступає в садочки — тимчасові або постійні ємкості для прийому, збору і зберігання риби.

    3) Продукцію приймають партіями. Партією вважають певну кількість продукції одного найменування, способу обробки і сорту, одного підприємства-виробника, не більше п'яти найближчих дат вироблення і оформлена одним документом, що засвідчує якість.

    Крім того партія живої риби повинна складатися з риби одного найменування, однієї довжини або маси, поміщеної в одну одиницю транспортного засобу (цистерни, контейнерні установки, вагони для живої риби, чани).

    Обсяг партії не повинен перевищувати вантажопідйомності одного залізничного вагона, танкера або цистерни (для жиру).

    Кожна партія продукції повинна супроводжуватися документом встановленої форми, що засвідчує її якість, із зазначенням у ньому наступних даних (відповідно до вимог нормативно-технічної документації на конкретні види продуктів):

    - Найменування підприємства-виробника;

    - Найменування і сорту продукту (за наявності сортів);

    - Номера партії;

    - Дати вироблення;

    - Маси нетто продукту;

    - Кількості споживчої тари з продукцією та її види (для фасованої продукції);

    - Кількості транспортної тари з продукцією та її види;

    - Результатів органолептичної оцінки якості продукту;

    - Результатів визначення фізичних, хімічних і мікробіологічних показників;

    - Результатів паразитологічної оцінки продукції;

    - Строків і умов транспортування;

    - Позначення нормативно-технічного документа;

    - Термінів та умов зберігання;

    - Дати відвантаження;

    - Пункту відвантаження (для живої риби);

    - Пункту призначення (для живої риби);

    - Найменування підприємства-одержувача (для живої риби).

    На партію живої риби, що підлягає реалізації, оформляється ветеринарне свідоцтво відповідно до правил, затверджених у встановленому порядку.

    Для контролю якості живої риби і сирцю з різних місць партії без сортування відбирають до 3% риби по масі.

    При отриманні незадовільних результатів випробувань, хоча б по одному показнику якості (органолептичному, фізичному або хімічному), проводять повторні випробування продукту такого ж обсягу вибірки, як і перший.

    Результати повторних випробувань поширюються на всю партію.

    На вимогу одержувача допускається суцільний контроль партії.

    Перевірку якості продукції в ушкодженій транспортній тарі проводять окремо по кожній одиниці. Результати випробувань поширюються на всю кількість продукції в пошкодженій тарі.

    При прийомі живої риби її зважування проводять так, щоб не допустити механічних пошкоджень і звести до мінімуму перебування її без води. Критичний строк після якого більшість риби гине від удушення – 10 хвилин.

    4) ЯКІСТЬ

    Риба повинна проявляти всі ознаки життєдіяльності, мати нормальний рух зябрових кришок (не снула), плавати спинкою вгору. Поверхня риби чиста, природного забарвлення, притаманною даному виду риби. У лускатих риб луска повинна бути блискучою, щільно прилягає до тіла. Не повинна мати механічних ушкоджень, ознак захворювань. Зябра червоного кольору, очі світлі, опуклі, без пошкоджень. Запах властивий живий рибі, без сторонніх запахів.

    Допускаються поранення на нижній і верхній щелепах.

    ТРАНСПОРТУВАННЯ

    Перевозять рибу та риботовари в спеціальному транспорті із закритим кузовом, внутрішня поверхня якого має бути покрита антикорозійними матеріалами. Живу рибу перевозять у спеціально обладнаних цистернах, контейнерах і бочках.

    На кожну партію свіжої риби та інших гідробіонтів, призначених для реалізації в межах адміністративного району, повинна бути ветеринарна довідка, а для реалізації в межах України - ветеринарне свідоцтво.

    Для перевезення та зберігання повинна використовуватися бадьора, здорова та добре вгодована риба. Риба із захворюваннями, травмована та виснажена швидко гине (засинає) і має непривабливий зовнішній вигляд. При перевезенні та зберіганні для живої риби необхідно створювати відповідні умови. Найбільш важливим фактором є температура і чистота води та вміст у ній кисню.

    Живу рибу транспортують в чистій прозорій воді, без шкідливих домішок і отруйних речовин, з аерацією. Допускається транспортування у водопровідній воді, яка містить хлор, за умови попередньої ретельної повітряної аерації її протягом 30-50 хв.

    Для перевезення живої риби використовують дехлоровану водогінну воду або воду природних водоймищ. Співвідношення риби і води від 1:2 до 1:10. При високій щільності посадки зростає кисневе голодування і снулість риби. Температура води для перевезення повинна бути зимою 1—2°С, літом 10—12°С для теплолюбивої і 6—8°С для холодолюбивої риби. З підвищенням температури води знижується розчинення кисню, що може створити його дефіцит і утруднити дихання риби. Наслідки — зниження життєвої активності риби, накопичення у воді отрути із-за гниття слизу і випорожнювань. При перевезенні і зберіганні риби стежать не тільки за температурою води, її примусово аерують - збагачують киснем, частково замінюють.

    Транспортують живу рибу спеціалізованим автомобільним, залізничним, водним і повітряним транспортом з дотриманням встановлених норм і правил перевезення. Термін транспортування риби у вагонах взимку не повинен перевищувати 6 діб, в решту пори року — 4 доби. Автоцистерни розраховані для перевезення 1,5 т живої риби. Можна використовувати і звичайні машини зі встановленими на них бочками. Перспективним є перевезення риби в атмосфері вологого повітря. При температурі 1—4°С і повністю насиченому повітрі, постійній притоці кисню багато видів риб залишаються живими тривалий час: короп — 26—43 г, лящ — 3—14, сом — 24—56 г, лінь і карась — більше доби.

    Тривалість транспортування сазана автомобільним транспортом при температурі води не вище за 10° С до 8 годин без заміни води.

    Максимальна тривалість транспортування живої риби залежить від виду риби, температури води, співвідношення риби і води, змінення води, технічних засобів, що використовуються.

    Жива риба у торговельній мережі повинна міститися в ємностях з аерацією або проточною водою, що забезпечують її життєдіяльність на час зберігання і реалізації.

    5,6,7) До магазину надійшла партія живої риби масою 800 кг, з них 40 кг снулої риби та 30 кг, у яких зменшилась маса при голодуванні чи захворюваннях. Розміри втрат залежать від виду риби, сезону, умов і строків перевезення та зберігання, її фізіологічного стану. Тому її своєчасно відбирають і реалізують в охолодженому стані або використовують у кулінарії, для виготовлення солених і копчених товарів тощо.

    Також має місце сіро-білий наліт у вигляді войлока на поверхні деяких риб, що свідчить про захворюваність риби. По можливості рибу лікують, або відсаджують в розчин марганцевого калію чи негайно реалізують.

    У роздрібну торговельну мережу живу рибу завозять не більше, ніж на 1—2 дні торгівлі. Рибу при цьому зберігають в акваріумах, які обладнані холодильниками, аераційними пристроями та дехлораторами. При відсутності аераційного пристрою в акваріуми постійно повинна надходити проточна вода. Перепад температури води в акваріумі не повинен перевищувати 4° С.

    При недостатньому вмісті кисню у воді риба стає млявою і може загинути. Щоб наситити воду киснем, в акваріум нагнітають повітря або направляють з висоти струмінь. Протягом години повинна бути проведена повна зміна води. Дістають і перевантажують рибу чистим сачком, перепад температури при пересадці риби з цистерни в акваріум повинен бути не більше 5-6 ° С.

    Для продажу живу рибу достають з акваріуму сачком, зважують і кладуть у пакет з полімерних матеріалів або загортають у щільний папір у вигляді пакунка. За проханням покупця продавець зобов'язаний оглушити рибу.

    У магазині живу рибу зберігають окремо за видами в акваріумах при температурі не вище 15 °С 1-2 доби. Під час зберігання в акваріумах рибу не годують.

    Живу рибу рекомендується реалізувати якомога швидше, так як риба, убита незадовго до теплової обробки, краще і смачніше, ніж риба, попередньо заснула. Якщо не можна швидко використовувати живу рибу, можна її тримати у спеціально обладнаних акваріумах. Але і в цьому випадку рибу потрібно реалізувати максимум через 2-3 дні, тому що якість її при зберіганні погіршується.

    Термін зберігання і реалізації живої риби при температурі води в акваріумі +11 ... +15° C:

    • осінньо-зимовий період - 48 годин;

    • весняно-літній період - 24 години.

    Тому, рибу, що надійшла до магазину необхідно реалізувати протягом 24 годин. При цьому необхідно враховувати, що ціна за живу рибу, знизиться на 1785 грн, так як в партії 40 кг снулої риби та 30 кг риби з меншою масою.

    8) ВИСНОВОК

    Партія живої риби, що надійшла до магазину відповідає вимогам НД, але була присутня хвора риба, снула та з меншою масою, яку негайно треба реалізувати в охолодженому виді. Рибу, що залишилася, реалізовують протягом 24 годин.

    2. Які фактори суттєво знижують ефективність роботи магазинів самообслуговування?

    Самообслуговування — це спосіб продажу, в процесі якого покупець має вільний доступ до товарів, самостійно їх оглядає, відбирає, розраховується за відібрані товари у вузлі розрахунку.

    Суттєво знижує ефективність роботи магазинів самообслуговуван­ня нераціональна технологія товаропросування. Вітчизняний та за­кордонний досвід показують, що найбільш економічною є техно­логія товаропросування із застосуванням тари-обладнання, впрова­дження якої дає змогу механізувати і прискорювати вантажно-розвантажувальні роботи, значно скорочувати кількість технологічних операцій, чисельність працівників, простої транспорту, витрати на тару і т. д.

    Ці проблеми, тобто фасування і товаропросування, мають міжга­лузевий характер і для їх успішного вирішення треба вжити цілий ряду організаційно-технологічних заходів як з боку торгівлі, так і з боку промислових підприємств.

    У багатьох випадках низька ефективність роботи магазинів само­обслуговування пояснюється й причинами внутрішньогалузевого ха­рактеру. Перш за все, це стосується наших магазинів самообслуго­вування і неправильне його формування. Асортимент універсамів, наприклад, має включати в себе (залежно від площі) 1700 — 2000 назв, насправді в більшості випадків він досягає лише 150-200 назв про­довольчих товарів. В асортименті універсамів незначну питому вагу займають непродовольчі товари (приблизно 3-5%), в той час як за рубежем - 35-40%.

    Слабо використовується матеріально-технічна база магазинів самообслу­говування. Структура площ магазинів самообслуговування не відповідає цій формі продажу. Якщо в закордонних магазинах співвідношення торгових і допоміжних площ становить 3:1, то в наших, навпаки, — 1:3. У більшості магазинів коефіцієнт установочної площі складає 0,15-0,20 (за нормативом потрібно 0,70 -0,85). Аналіз планувальних рішень показує, що багато про­ектів магазинів самообслуговування розробляється з великими відхилен­нями від оптимальних рішень як торгового, так і технологічного процесу.

    Низька ефективність магазинів самообслуговування пояснюється також і нераціональною організацією праці. Внаслідок нерівномірності потоків покупців втрати робочого часу в роздрібній торгівлі досягають 30-40 %. Ця проблема може вирішуватись за рахунок як внутрішніх (впровадження пе­редових прийомів і методів праці, більш раціонального використання ро­бочого часу працівників, суміщення професій і т.п.), так і зовнішніх фак­торів (використання більш сучасних засобів торгового обладнання, елек­тронно-обчислювальної техніки). Так, до роздрібної торгівлі в зарубіжних країнах активно залучаються працівники (до 50 % штату) на умовах непо­вного робочого дня і неповного робочого часу. В умовах ринкової економіки така практика сприяла б значному скороченню затрат на заробітну плату, що теж сприяло б підвищенню ефективності магазинів самообслуговуван­ня.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №25

    2.Практична частина

    Посада: Товарознавець провідний

    1. В дослідний центр служби контролю якості товарів надійшли зразки ікри лососевої зернистої баночної (по дві кожної). Визначте якість продовольчого товару та відповідність його вимогам нормативної документації.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Найменування виготовника на літографії

    RF

    2.

    Дата виготовлення

    27.08. -

    3.

    Маса нетто, г

    1-а банка-100

    2-а банка-106 -

    4.

    Відповідність інформації на етикетці стандарту

    Не відповідає -

    5.

    Органолептичні показники:

    - зовнішній вигляд

    - колір

    - консистенція

    - запах

    - смак

    Ікра неоднорідна, -ікринки цілі

    Жовтий -

    Ікринки упругі

    Затхлий, неприємний -

    Приємний, привкус -нафтапродуктів

    6.

    Харчова і енергетична цінність (на 100 г)

    - жир, г

    - білок, г

    - калорійність, ккал

    - масова частка вологи, %

    - масова частка повареної солі, %

    - масова частка сорбинової кислоти, мг/кг

    - масова частка уротропину, мг/кг

    11,2 ненорм

    32,2 ненорм

    229,0 ненор

    48,2 ненорм

    5,6 +

    400 -

    Відсутня -

    Рішення:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 18173-2004 «Икра лососевая зернистая баночная. Технические условия»

    2. Вивчення, аналіз і характеристика ікри лососевої зернистої баночної.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки ікри лососевої зернистої баночної.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування ікри лососевої зернистої баночної, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання ікри лососевої зернистої баночної.

    8. Висновки про відповідність.

    Зерниста ікра повинна бути виготовлена у відповідності з вимогами діючого стандарту. Ії виготовляють із ікри-сирця тихоокеанських лососевих риб. За якістю ікру розділяють на перший та другий сорти.

    Продукцію приймають за кількістю та масою нетто, яка вказана в маркуванні. Оскільки ми не можемо провести даний аналіз, через те, що нам надійшли тільки дві банки, опускаємо цей пункт.

    Маркування за вихідними даними не відповідає вимогам стандарту. Найменування виробника вказане неповне. Не стоїть рік виготовлення у даті виготовлення. Також є порушення у масі зразків, оскільки різниця у їхній масі складає 6%, а за вимогами стандарту не повинна перевищувати 2%. Упаковують даний вид продукції у скляні чи металічні банки ємністю 270 см кубічних.

    За органолептичними показниками ікра лососевих повинна бути чистою, однорідною за кольором, без домішок та згустків крові, ікринки повинні бути цілі. Консистенція повинна бути пружною. Запах та смак повинен відповідати виду риби та не мати сторонніх домішок. Поданий зразок ікри майже за всіма показниками має порушення. Оскільки ікра лососева має неоднорідну консистенцію, затхлий неприємний запах та прикус нафтопродуктів. Це є грубим порушенням.

    Харчова та енергетична цінність, що вказана у вихідних даних, не нормується стандартом.

    За результатами фізико-хімічних досліджень відповідає тільки показник - масова частка повареної солі, він знаходиться у допустимих межах. Такі ж показники як: масова частка сорбинової кислоти – значно перевищує норму, оскільки складає 400 мг/кг, а за вимогами стандарту повинна складати 0,1 мг/кг, масова частка уротропину взагалі відсутня, хоча за вимогами стандарту повинна бути 0,1 мг/кг, масова частка вологи, які вказана у вихідних даних, даним стандартом також не номується.

    Згідно з результатами проведених досліджень, зразки ікри непридатні для споживання, оскільки мають велику кількість грубих порушень маркування, пакування, органолептичних та фізико-хімічних показників.

    Комерційна таємниця — інформація, що має дійсну або потенційну комерційну цінність через невідомість її третім особам, до неї немає вільного доступу на законній підставі, і власник інформації вживає заходи до охорони її конфіденційності.

    Комерційною таємницею можуть бути відомості технічного, організаційного, комерційного, виробничого та іншого характеру, за винятком тих, які відповідно до закону не можуть бути віднесені до комерційної таємниці.

    Власник комерційної таємниці зобов'язаний:

    • забезпечити захист такої інформації відповідно до вимог і правил, розроблених ним;

    • повідомляти про всі факти порушення цього захисту.

    Не можуть складати комерційну таємницю:

     засновницькі документи і статут;

     документи, що дають право займатися підприємницькою діяльністю (реєстраційні посвідченні, ліцензії, патенти);

     відомості по встановлених формах звітності про фінансово-господарську діяльність і інші відомості, необхідні для перевірки правильності числення і сплати податків і інших обов'язкових платежів в державну бюджетну систему;

     документи про неплатоспроможність;

     відомості про чисельність, склад тих, що працюють, їх заробітну плату і умови праці, а також про наявність вільних місць;

     документи про сплату податків і обов'язкові платежі: відомості про забруднення навколишнього середовища, порушенні антимонопольного законодавства, недотриманні безпечних умов праці, реалізації продукції, що заподіює шкоду здоров'ю населення, а також про інші порушення законодавства України і розміри заподіяного при цьому збитку;

     зведення про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, товариствах, акціонерних товариствах, об'єднаннях і інших організаціях, що наймаються підприємницькою діяльністю.

    Комерційна інформація - це інформація по компаніям, фірмам, корпораціям, напрямами їх робіт і продукції, що випускається, фінансовий стан, ділових зв'язках, угодах, керівниках, а також ділові новини в сфері економіки та бізнесу, що надаються інформаційними службами.

    Комерційна інформація може надаватися у вигляді електронних баз даних або друкованих видань, які періодично оновлюються. БД можуть бути вузько спеціалізованими і містити інформацію, що характеризує одну із сторін діяльності підприємств, або комплексну інформацію, яка містить повну характеристику фірм.

    Комерційна інформація включає дані про :

    • попит покупців і фактори, що його визначають;

    • місткість ринку;

    • товарні пропозиції;

    • оптових покупців і продавців товарів;

    • платоспроможність покупців товарів;

    • конкурентоспроможність і потенційні можливості підприємств;

    • прогнозовані обсяги продажу товарів і ціни;

    • можливі ризики;

    • обсяги продажів товарів і ціни (прогноз).

    Комерційна інформація має відповідати таким вимогам:

    - достовірність (повинна бути надійною і аргументованою);

    - оперативність (своєчасно отримувати цю інформацію);

    - систематичність (інформація повинна надходити безперервно, систематично і постійно оновлюватися);

    - комплектність (має відображати діяльність суб'єкта господарювання).

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №26

    1.В магазинах м. Харкова є в наявності достатня кількість товарів для риболовства: вудочки, крючки, блешні та ін. При цьому більшість з перелічених виробів мають дефекти: корозію металу, неякісне виконання оздоблення і загартування.

    Зробіть висновок про повноту асортименту та можливість реалізації товару риболовного призначення. Зробіть повний перелік видів цих виробів за класифікаційними ознаками.

    Вихідні дані:

    Показники

    Один. виміру

    Варіанти

    1

    2

    3

    Кількість найменування риболовних товарів, передбачених асортиментним переліком

    один

    25

    20

    30

    Клькість провідних перевірок

    один

    5

    7

    9

    Фактична кількість асортиментних позицій риболовних товарів, які є в магазині на

    момент перевірки

    один

    20

    18

    16

    15

    7

    11

    10

    12

    14

    11

    9

    8

    15

    20

    21

    18

    8

    15

    Асортимент товарів для риболовства магазинів м. Харкова включає: крючкові риболовецькі снасті, мережеві знаряддя лову, допоміжне приладдя. До риболовецьких снастей відносять удиліщні та безудтліщні.

    В магазинах представлені деталі удиліщной крючкової снасті, до яких належать вудилища, котушки, волосіні, грузила і гачки. Вудилище служить для забросу приманки з гачком, підсічки риби і її виведення. Воно має бути гнучким, пружним і досить міцним. Виготовляють вудилища з бамбука, металу, скловолокна і вуглепластика. Котушки по конструкції бувають двох типів: з барабаном(інерційні), що обертається, і із стаціонарним барабаном(безінерційні). Волосінь сполучає гачок з вудилищем. Вона має бути малопомітною у воді, еластичній і міцній, не мерзнути при низькій температурі і легко розплутуватися. Кращим матеріалом для виготовлення волосіней є капрон. Грузила служать для утримування приманки на певній глибині, а в поплавцевих вудках - для утримання поплавця у вертикальному положенні. Для виготовлення грузил використовують свинець. Грузила розрізняються: по масі - від 0,02 до 500 г; за формою - куля, еліпс та ін.; за способом кріплення на волосіні - постійні, ковзаючі і знімні. Гачки риболовецькі є найважливішими деталями будь-якої снасті. У гачках розрізняють борідку з жалом, цівку і голівку у формі колечка або лопатки для прив'язки до волосіні. Номер гачка(від 2,5 до 16) визначається його шириною - відстанню(у мм) від жала до цівки. Гачки одного і того ж номера можуть мати цівку різної довжини і бути виготовлені з дроту різного діаметру. Залежно від кількості поддевов розрізняють одинарні, подвійні(двійники) і потрійні(якірці) гачки.

    Асортимент безудиліщних снастей включає доріжки, кухлі і жерліци. Доріжка застосовується для лову риби на блешню з човна, що рухається, і є дерев'яне або пластмасове мотовильце, шарнірно сполучене з руків'ям і оснащене снастю спінінга. Рибалка закидає блешню за корму човна і направляє човен проти течії. Після захоплення блешні рибалка підсікає і виводить її. Жерлица - самоловная риболовецька снасть на живу приманку(рибку, жука), що є рогаткою з бамбука або пластмаси завдовжки 130-200 мм. До руків'я прикріпляється петля, яка накидається на кілочок, увіткнений в грунт так, щоб жерлица плавала у воді. Гурток - самоловная снасть, що є кругом пінопласту діаметром 150 і завтовшки 28 мм. На бічній поверхні гуртка є жолоб, на який намотується волосінь, оснащена так само, як і жерлица. Волосінь перекидають через стержень, вставлений в отвір в центрі гуртка. Якщо риба заковтує приманку, гурток перевертається і починає обертатися, скидаючи кільцями надлишок волосіні. Верхню сторону гуртка забарвлюють червоною фарбою, нижню - білою. Таким чином, рибалка легко за кольором кухоль виявляє здобич.

    Допоміжне приладдя для рибного лову представлене сачками, садінням, багориками, глибиномірами, відцепами, годівницями, малявочницями, ящиками-валізами, плішнями, льодобурами і черпаками.

    Якість матеріалів, використаних для виготовлення риболовецьких товарів, повинна відповідати вимогам ДСТУ 4248:2003  «Судна риболовні та знаряддя рибальства. Система маркування. Технічні вимоги та методи контролювання ». При прийманні необхідно стежити, щоб дерев'яні деталі були без тріщин, відколів і задирів. Металеві снаряди мають бути добре відшліфовані і надійно захищені від корозії лаками, емалями або нікелюванням. Вироби з алюмінію мають бути без вм'ятин, тріщин і гострих кромок. Всі риболовецькі товари повинні мати якісне виконання оздоблення і загартування.

    Товари, які реалізуються в магазинах м. Харкова повинні бути бездефектними, мати якісне виконання оздоблення і загартування. В даному випадку більшість товарів мають дефекти, тобто їх реалізацію потрібно заборонити або магазину необхідно усунити іх і реалізовувати за нижчою ціною.

    Повноту асортименту та можливість реалізації товарів риболовного призначення розраховують шляхом обчислення коефіцієнта стабільності асортименту товарів.

    Коефіцієнт стабільності асортименту розраховується за формулою:

    , де

    Кст – коефіцієнт стабільності асортименту;

    Шф1, Шф2, … Шфn – фактична кількість найменувань товарів на момент перевірки;

    Шаn – кількість найменувань товарів, запланована в асортиментному переліку;

    n – кількість проведених перевірок асортименту.

    У нашому випадку:

    = =0,7

    = =0,5

    = =0,6

    Тобто, при розрахунку коефіцієнта стабільності асортименту товарів для риболовства мав найбільше значення, що характеризує найбільш задовільну якість роботи з асортиментом в магазинах в першому варіанті.

    Висновок: В магазинах м. Харкова є в наявності достатня кількість товарів для риболовства, а саме вудочок, крючків та ін. Більшість з них мають дефекти, що є порушенням НД, тобто така продукція не повинна реалізовуватися або реалізовуватись за нижчою ціною.

    Повнота асортименту та можливість реалізації товарів риболовного призначення магазинів м. Харкова визначалась шляхом розрахунку коефіцієнта стабільності асортименту, який повинен бути близьким до 1. У нашому випадку найбільше значення у варіанті 1 =0,7, що свідчить про повноту асортиментних позицій та задоволення потреб споживачів.

    2. Як здійснюється розміщення та викладка непродовольчих товарів?

    • швейні і трикотажні вироби групують за видами, моделями, розміра­ми. їх розміщують на вішалках і кронштейнах. Окремі зразки швейних і трикотажних товарів показують на внутрішньо магазинних вітринах, манекенах і стендах.

    Товари для чоловіків, жінок і дітей розміщують у торговому залі окре­мо;

    • хутряні товари групують за видом хутра, розміщуючи інформацію про них на кожному зразку;

    • тканини групують за видами і родом волокна, з якого вони виго­товлені. Кожний зразок тканини повинен супроводжуватися інфор­мацією про відсотковий вміст волокон.

    Розміщують зразки на стендах, кронштейнах, острівних горах, при­лавках так, щоб покупці мали до них вільний доступ;

    • взуття розташовують на устаткуванні за статево-віковою ознакою (чоловіче, жіноче, дитяче). В кожній групі його викладають за видами (черевики, напівчеревики, туфлі і т. д.), розмірами і моделями з враху­ванням сезонності.

    На торговому устаткуванні закріплюють одноманітні покажчики розмірів.

    Рекомендується викладати на устаткуванні декілька пар кожного виду і розміру взуття, оскільки його запас в торговому залі одночасно є вис­тавковим і робочим. При цьому однакові пари повинні розміщуватися на одній полиці або кронштейні.

    Гумове взуття розміщують окремо від інших видів взуття.

    Інформація, що міститься на ярлику, повинна включати найменуван­ня взуття, артикул, ціну, розмір.

    Супутні товари (вкладні устілки, набійки, предмети догляду за взут­тям) виставляють відкрито в касетах пристінних і острівних гірок;

    • розміщені в торговому залі зразки технічно складних товарів по­винні мати оформлені ярлики з вказівкою найменування, марки, мо­делі, артикула, ціни товару, а також короткі анотації, основні технічні характеристики. Ці товари демонструються в зібраному вигляді;

    • вироби з дорогоцінних металів і коштовних каменів виставляють для продажу, групуючи їх за призначенням. Вони обов'язково повинні мати опломбовані ярлики з вказуванням найменування виробу і йоговиробника, виду дорогоцінного металу, артикула, проби, маси, характеристики вставок з коштовних каменів, ціни виробу. Для виробів без вставок з коштовних каменів вказується також ціна за 1 грам;

    • товари побутової хімії розміщують на стендах, кронштейнах, столах, прилавках та іншому торговому устаткуванні. Щоб забезпечити зручність вибору, ці товари групують за видами залежно від призначення (миючі, чистячі, поліруючі і т. д.);

    • меблі повинні бути розміщені в торговому залі так, щоб покупці мали нагоду розглянути гарнітури і окремі предмети.

    У великих магазинах оформляються інтер'єри квартир.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №27

    У магазин “Господарчі товари” завезена партія емалі ПФ-115 коричнева, гарантійний термін зберігання якої закінчився місяць тому. Нижче наведені показники якості емалі, та показники товарообігу магазина за рік. Визначте якість та відповідність вимогам нормативної документації. Ваші дії, щодо приймання цієї партії товару.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Варіанти

    1

    2

    3

    1

    Товарообіг з продажу хімічних побутових товарів, грн.

    1850

    2000

    3000

    2

    Збільшення товарообігу проти минулого року, на %

    40

    30

    50

    3

    Зростання цін за рік, рази

    2,0

    1,5

    2,5

    4

    Укривистість емалі ПФ-115, г/м2

    160

    150

    140

    5

    Час висихання, години при 20 0С

    24

    36

    40

    6

    В’язкість за Візкозиметром В3-4 при 20 0С

    35

    40

    45

    Товарообіг належить до найважливіших показників плану економічного і соціального розвитку. Він впливає як на виробництво, так і на споживання. У динаміці роздрібного товарообігу висвітлюються систематичне зростання виробництва. Він надає також великий вплив на всі кількісні та якісні показники роботи торгових підприємств і організацій.

    У даному випадку у магазині «Господарчі товари» бачимо таку динаміку: у варіанті №1 - при зростанні цін за рік у 2 рази товарообіг збільшився на 40 % і склав 1850 грн, у варіанті №2 - при зростанні цін у 1,5 рази товарообіг збільшився на 30 % і склав 2000 грн, і відповідно у 3 варіанті при зростанні цін у 2,5 рази товарообіг збільшився на 50 % і склав 3000 грн. Тобто, роздрібний товарообіг з продажу хімічних побутових товарів зростає за рахунок збільшення цін.

    До магазину була завезена партія емалі ПФ-115, яка перевірялася товарознавцем згідно стандарту ГОСТ 6465-76 «Эмали ПФ-115.Технические условия». Цей стандарт поширюється на емалі ПФ- 115 різних кольорів, двоокиси титану рутильной форми і інших пігментів і наповнювачів, що є суспензіями, в пентафталевому лаку з додаванням сикативу і розчинників. Емалі ПФ- 115 призначаються для забарвлення металевих, дерев'яних і інших поверхонь, що піддаються атмосферним діям і для забарвлення усередині приміщень. Обов'язкові вимоги, спрямовані на забезпечення безпеки емалі ПФ- 115 для життя, здоров'я і майна громадян, охорону довкілля перевіряють визначенням таких показників як: масова доля нелетких речовин, стійкість покриття при температурі(20 ± 2) °С до статичної дії води, стійкість покриття до статичної дії 0,5 %-го розчину миючого засобу, стійкість покриття при температурі(20 ± 2) °С до статичної дії трансформаторної олії. Емалі ПФ-115 повинні виготовлятися відповідно до вимог даного стандарту за рецептурою і технологічним регламентом, затвердженим в установленому порядку.

    Приймання емалі проводиться партіями, які супроводжуються товарно-супровідними документами. За партію приймають кількість однорідного за якістю і кольором лакофарбового матеріалу, отриманого за один технологічний цикл і супроводжуваного одним документом про якість. Для перевірки стану упаковки, правильності маркування, перевірки маси нетто, якості продукції від партії лакофарбового матеріалу відбирають випадкову вибірку (в розмірі, який визначений ГОСТом 9980.2-86). Відбір проб проводять за наступною схемою: від пакувальних одиниць, відібраних для контролю, відбирають точкові проби; з точкових проб складають об'єднану пробу; від об'єднаної проби відбирають середню пробу.

    Лакофарбовий матеріал (емаль) упаковують в транспортну і споживчу тару, з допустимим відхиленням ±1% від маси. Споживча і транспортна тара повинні бути заповнені на 96% від повної місткості тари.

    На кожну одиницю споживчої і транспортної тари з лакофарбовим матеріалом, на транспортні пакети, на засоби пакетування, на спеціалізовані контейнери, на автоцистерни і залізничні цистерни наносять маркування відповідно до ГОСТ 9980.4-2004, яка повинна містити всю повноту інформації, а також маніпуляційні знаки і знаки характеризують небезпеку вантажу.

    При визначенні кольору, зовнішнього вигляду, блиску покриття, час висихання, еластичності плівки при вигині, міцності покриття при ударі, твердості, стійкості покриття до статичного впливу води, розчину миючого засобу і трансформаторного масла, адгезії плівки випробувану емаль розбавляють сумішшю сольвенту і уайт-спіриту (нефрасу С4-155/200) 1:1, сольвентом або ксилолом до умовної в'язкості 28-30 з по віскозиметрі ВЗ-246 з діаметром сопла 4 мм при температурі (20,0 ± 0,5) ° С, фільтрують через сітку і наносять на підготовлені пластинки фарборозпилювачем в один шар (крім визначення кольору). При визначенні кольору емаль наносять до повного укриття фарбується.

    Приймально-здавальні випробування проводять за показниками кольору покриття емалі, зовнішнього вигляду покриття, блиску покриття по фотоелектричному блескомеру, умовної в'язкості по віскозиметру типу ВЗ- 246(з діаметром сопла 4 мм при температурі(20 ± 0,5) °С), масової долі нелетких речовин, мірою розбавлення до в'язкості 28-30 с по віскозиметру типу ВЗ- 246(з діаметром сопла 4 мм при температурі(20 ± 0,5) °С), мірою перетирання, уривистістю висушеної плівки, часом висихання до ступеня 3 при температурі(20 ± 2) °С, еластичністю плівки при вигині, міцністю плівки при ударі по приладу типу У- 1, твердістю покриття по маятниковому приладу, адгезії плівки, стійкісті покриття при температурі(20 ± 2) °С до статичної дії води, стійкісті покриття до статичної дії 0,5 %-го розчину миючого засобу, стійкістю покриття при температурі(20 ± 2) °С до статичної дії трансформаторної олії.

    При отриманні незадовільних результатів періодичних випробувань перевіряють кожну партію до отримання задовільних результатів підряд не менше, чим на трьох партіях. При отриманні повторного негативного результату періодичні випробування переводять в приймально-здавальні до отримання задовільних результатів.

    На транспортну тару повинні бути нанесені: знак небезпеки, класифікаційний шифр 3313, номер ООН 1263. При зберіганні умовна в'язкість емалей збільшується від норми по табл. 1. При розбавленні емалей розчинником в кількості не більше 10% (від маси емалі) до норми за показником «в'язкість» емалі повинні відповідати вимогам цього стандарту.

    Емаль ГТФ-115 призначається для фарбування металевих, дерев'яних та інших поверхонь, що піддаються атмосферним впливам, і для забарвлення усередині приміщень. Перед застосуванням емаль ретельно перемішують, при необхідності розбавляють сольвентом, уайт-спіритом (нефрас С4-155/200), скипидаром або їх сумішшю 1:1. Емаль ПФ-115 наносять методом розпилення або пензлем на суху, попередньо очищену від пилу, жирових та інших забруднень, іржі, окалини поверхня. Час висихання кожного шару емалі при температурі (20 ± 2) ° С - 24 ч. Витрата емалі на одношарове покриття в залежності від кольору 100-180 г/м2. Емаль зберігають у щільно закритій тарі, охороняючи від вологи і прямих сонячних променів. Запобіжні заходи: при проведенні фарбувальних робіт, а також після їх закінчення необхідно ретельно провітрювати приміщення. Для захисту рук застосовувати гумові рукавички. Необхідно берегти від вогню.

    Якість емалі ПФ-115, завезеної до магазину, перевірялась за показниками укривистості, часу висихання, в’язкості. Згідно діючого НД нормами цих показників є відповідно: укривистість – не більше 40 г/м2, час висихання – не більше 24 годин, в’язкості – 80-100 с. Експериментально було виявлено, що за укривістистю значення у всіх 3 варінтах значно перевищували – 160 г/м2, 150 г/м2, 140 г/м2, за часом висихання тільки значення 1 варіанта відповідало нормі, останні 2 варіанта – 36 та 40 годин, значення в’язкості були істотно занижені – 35с, 40с ,45с. Тобто в ході перевірки партія емалі мала істотні відхилення за всіма показниками, що свідчить про, те що партію приймати не можна.

    Гарантійний термін зберігання емалей ПФ-115 різних кольорів - 12 місяців з дня виготовлення. Гарантійний термін даної партії емалі ПФ-115 закінчився місяць тому, що не може допускатися згідно НД.

    Висновок: Проаналізувавши показники товарообігу магазину «Господарчі товари» за рік, було визначено, що він мав позитивну тенденцію у зв’язку зі збільшенням цін – при зростанні цін у 2,5 рази товарообіг збільшився на 50 % і склав 3000 грн.

    Партія емалі ПФ-115 перевірялась згідно з ГОСТ 6465-76 «Эмали. ПФ-115.Технические условия». Було виявлено, що товар прострочений, термін зберігання закінчився місяць тому. За результатами перевірки за показниками укривистості, часу висихання, в’язкості партія емалі ПФ-115 повністю не відповідала нормам НД, тобто партія емалі, яка завезена до магазину, не може бути прийнята та реалізована.У такому разі сторонами складається двосторонній акт і / або іншої первинний обліковий документ, що підтверджує факт невідповідності якості товару. У товарній накладній робиться відмітка про відмову в прийманні всієї партії товарів покупцем. У разі якщо рахунок-фактура на дату повернення партії товару був виставлений, продавець має право на відрахування ПДВ у зв'язку з поверненням партії товару. Відрахування ПДВ проводиться на підставі раніше виставленого продавцем рахунку-фактури. В обліку покупця дана операція не відображається.

    2. Як здійснюється продаж товарів за попереднім замовленням?

    При цьому методі покупці попередньо замовляють необхідні товари се­ред наявних у продажу в спеціалізованих магазинах замовлень, відділах за­мовлень продовольчих магазинів з універсальним асортиментом товарів, пунктах приймання і видачі замовлень на промислових підприємствах, будівництвах, в установах і отримують їх в обумовлений час в магазині, вдома чи за місцем роботи. Для продажу товарів за попередніми замовленнями обов'язковими є методи організації торгово-технологічного процесу.

    Складові елементи торгово-технологічного процесу при продажу товарів за

    замовленням.

    Основні елементи торгово-технологічного процесу

    Зміст елементів торгово-технологічного процесу

    Приймання і оформлення замовлень

    Організація приймання замовлень у спеціалізованих магазинах замовлень, відділах пунктів приймання і видачі замовлень на промислових підприємствах, будівництвах, в установах і за місцем проживання. Інформація покупців про наявність в продажу товарів, видів надання послуг, тарифи на послуги та ін.

    Комплектування замовлених товарів

    Фасування товарів, які надійшли в не розфасованому вигляді. Зважування окремих товарів. Розміщення товарів і упаковочних матеріалів біля робочих місць комплектувальників. Комплектування замовлених товарів у набори з використанням засобів механізації.

    Доставка, розрахунок і видача замовлень

    Попередня чи наступна оплата замовлених товарів (на вибір покупця).

    Упаковка товарів в тару, яка забезпечує зручності при транспортуванні покупцем.

    Використання найбільш ефективних засобів доставки замовлень до місця видачі.

    Складання оптимальних графіків завезення і маршрутів доставки товарів у пункти приймання і видачі замовлень на промислових підприємствах, будівництвах, в установах, на дім покупця в обумовлений час. Застосування самообслуговування для видачі замовлень на промислових підприємствах, будівництвах і в установах.

    Роздрібна торгівля продовольчими товарами за попередніми замовлен­нями може розвиватись за такими напрямками:

      1. Організація продажу продуктів харчування на основі попередніх за­мовлень в столах замовлень продовольчих магазинів для всіх працю­ючих. Великі магазини самообслуговування можуть мати відділи (столи замовлень).

    1. Організація продажу продуктів харчування за попередніми зразками д ля окремих соціальних груп населення (ветерани й інваліди Великої Вітчизняної війни, інваліди праці, престарілі одинокі громадяни, ба­гатодітні сім'ї і т.п.).

    2. Продаж товарів на основі попередніх замовлень робітників промис­лових підприємств, будівництв, працівників установ і організацій.

    Технологічний процес у пунктах замовлень заснований на отриманні скомплектованих наборів із магазинів замовлень чи відділів замовлень продовольчих магазинів і подальшої їх видачі покупцям. При цьому опе­рації з оформлення замовлень, розрахунку і видачі здійснюються в пунк­тах замовлень, а фасування і комплектування наборів - на базових підприємствах.

    Для доставки й реалізації скомплектованих наборів застосовується тара-обладнання. Видають набори покупцям у торговому залі пункту замовлень, де встановлюються контейнери з наборами.

    Продаж продовольчих товарів за попереднім замовленням має більш соціальне значення, ніж економічне. При застосуванні цієї форми ско­рочуються витрати часу на покупку; в умовах недостатності ресурсів по окремих продуктах харчування (м'ясо, м'ясопродукти, деякі види молочних, рибних, бакалійних товарів) дає можливість краще викори­стовувати ресурси для забезпечення працівників, службовців, ветеранів і т.п.

    Розвиток торгівлі за замовленням затримується через ряд причин. Перш за все, є слабкою матеріально-технічна база цієї форми продажу. Магазини і відділи замовлень в більшості випадків не пристосовані до цієї форми. Особливо низький рівень матеріально-технічної бази на промислових підприємствах. Приміщення, які надаються для відділів замовлень, не розраховані на використання типового обладнання, на­явне ж обладнання дуже примітивне, рівень механізації в багатьох ви­падках дорівнює нулю.

    Серед інших причин можна назвати дефіцит транспорту для достав­ки товарів на дім, недостатню забезпеченість пакувальними матеріала­ми, що особливо важливо для цієї форми продажу (коробки, паперові і поліетиленові пакети з фірмовим знаком і т.п.), невелика пропускна здатність відділів замовлень, вузький асортимент товарів, що реалізу­ються. У результаті питома вага цієї форми продажу продовольчих то­варів на даний час становить не більше 1 %.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №28

    1.В магазин поступила партія тарілок середніх для других блюд діаметром 240мм, в кількості 800шт. Визначити розмір вибірки. Зробіть висновок про якість та ґатунок товару. Ващі дії, щодо приймання цієї партії товару.

    Вихідні дані:

    №

    з/п

    Показники

    Дані

    1.

    При прийомці встановлено:

    - тарілки, що мають малопомітні наколи, які не псують товарного вигляду, шт

    - тарілки, що мають зашліфований відкол краю глибиною 0,8мм, шт

    10

    1

    2.

    Білизна виробів, %

    68

    3.

    Термостійкість, 0С

    220

    4.

    Водопоглинення по черепку, %

    0,19

    5.

    Мушки, на зворотній стороні, на 5 тарілках:

    • кількість, шт.

    • діаметр, мм

    1-2

    0,8-1

    6.

    Деформація діаметра дна в 4 тарілках, %

    1-1,2

    Якість тарілок середніх для других блюд діаметром 240 мм, що надійшли в кількості 800 шт., перевірялись відповідно з ГОСТ 28390-89 «Изделия фарфоровые. Технические условия».

    Тарілки столові – це посуд із фарфору. Виготовлення виробів повинно відбуватися відповідно до вимог діючого стандарту, по технологічному режиму та зразкам-еталонам, затвердженим в установленому порядку. Вироби випускають 1-го та 2-го сорту.

    Внутрішні поверхні порожнистих або плоских виробів, що стикаються з їжею, не повинні виділяти свинець і кадмій вище допустимих меж, та повинні бути кислотостійкими. На кожен виріб допускається не більше 3-х видів дефектів для 1-го сорту, для 2-го – 6-ти.

    Вироби приймають партіями кількістю не більше 35 000 шт., оформлених одним документом. Кожна партія повинна складатися з одиниць продукції одного виду, типорозміру і складу, вироблених в практично однакових умовах та в один і той же період часу. Комплектні вироби приймаються поштучно.

    При прийомці проводять одноступінчатий (якщо партія складається від 1 до 50 виробів) та двоступінчатий (більше 50 виробів) нормальний контроль. Прийомочний рівень дефектності складає 2,5%. Об’єм вибірки складає 0,01% виробів від партії, але не менше 5 шт.. Кількість найменувань дефектів на одному виробі не повинно перевищувати: для 1-го сорту – 3; для 2-го – 6. В даному випадку партія складає 800 шт тарілок, вибірка проводиться за кодом I і включає 2 вибірки: на першій об’єм вибірки 50 шт, приймальне число 2, бракувальне число 5; на другій об’єм вибірки також 50 шт, приймальне число 6, бракувальне 7.

    Маркування, що наноситься на виріб, споживчу, транспортну тару, повинно включати всю необхідну інформацію. Маркування виробів повинно включати товарний знак та сорт. Виріб маркують шляхом нанесення незмивної керамічної фарби, або декалькоманієй, або контр рельєфним зображенням. Маркування споживчої та транспортної тари наноситься шляхом наклеювання етикеток чи штемпелем, що забезпечує їх чітке прочитання. На тарі наносять «Обережно, крихке!». Обов’язково наносять знак відповідності при сертифікації виробів.

    Упаковують вироби, повністю загортаючи в папір. Вироби, які можна вкладати в стопи, загортають в папір через один та прокладають паперовим листом. Попередньо упаковані вироби складають в споживчу або транспортну тару, прокладаючи пустоти амортизуючим матеріалом. Картонні ящики проклеюють клейовою стрічкою та скріплюють металевими скобами. Дерев’яні ящики оббивають чи обтягують сталевою стрічкою. Маса брутто упаковочної одиниці повинна бути не більшою за 20 кг, для столових сервізів – не більше 25 кг.

    Транспортують посуд усіма видами транспорту відповідно з правилами перевозки вантажів.

    Зберігають вироби в сухих, опалювальних приміщеннях, на стелажах.

    При прийомці було встановлено:

    • тарілки, що мають малопомітні наколи, які не псують товарного вигляду, шт. – 10 – допускається, відповідає 2-му сорту;

    • тарілки, що мають зашліфований відкол краю глибиною 0,8 мм, шт. – 1 – допускається, відповідає 1-му сорту;

    • білизна виробів, % - 68 – відповідає 1-му сорту;

    • термостійкість, оС – 220 – не перевищує норму згідно з ГОСТ 28390-89 «Изделия фарфоровые. Технические условия»;

    • водопоглинання по черепку, % - 0,19 – не перевищує норму згідно з ГОСТ 28390-89 «Изделия фарфоровые. Технические условия»;

    • мушки на зворотній стороні на 5-ти тарілках, кількість, шт. – 1-2, діаметр, мм – 0,8-1 – відповідає1-му сорту;

    • деформація діаметра дна на 4-х тарілках, % - 1-1,2 – відповідає 1-му сорту.

    Зберігають вироби в сухих, опалювальних приміщеннях, на стелажах.

    Висновок: Партія тарілок середніх для других блюд у кількості 800 шт перевірялась згідно з ГОСТ 28390-89 «Изделия фарфоровые. Технические условия». Вибірка проводилась за кодом I і включала 2 вибірки: на першій об’єм вибірки 50 шт, приймальне число 2, бракувальне число 5; на другій об’єм вибірки також 50 шт, приймальне число 6, бракувальне 7. При прийомці було встановлено, що 1,25 % тарілок можно віднести до 2-го сорту, тобто необхідно провести розсортування.

    2. Вкажіть, на дотриманні яких вимог та принципів базується раціональне товаропостачання?

    Товаропостачання — це комплекс операцій із закупівлі товарів у різних товаровиробників, оптових посередників та завезення товарів до місць продажу кінцевим споживачам

    Раціональне товаропостачання повинне базуватись на дотриманні таких вимог:

    • завезення товарів на роздрібні торговельні підприємства повинне здійснюватись відповідно до вимог ринку і з врахуванням стабільно­го підтримання асортименту. Зокрема, слід враховувати тери­торіальну віддаленість товаровиробників, стан розвитку інфраст­руктури оптового ринку й транспортних зв'язків;

    • партії товарів, що завозяться, мають визначатись попитом населен­ня і можливостями торговельного підприємства для того, щоб за­довольняти потреби в товарах для зони діяльності магазину і забез­печити рентабельну його роботу;

    • джерела та форми постачання визначаються з врахуванням обсягів, структури виробництва;

    • розмір партії доставки слід визначати з врахуванням наявності то­варних запасів, обсягів середньомісячної реалізації та встановле­ної періодичності завезення;

    • обсяг і асортиментна структура закупівлі товарів, обсяг партії заве­зення і способи їх доставки повинні відповідати особливостям об'єкта роздрібної торгівлі, зокрема, до якого виду він належить, які його спеціалізація, обсяги товарообороту та ін.

    Раціональна організація товаропостачання можлива при дотриманні на­ступних принципів:

    • планомірність постачання — означає здійснення постачання за графіками, що визначають частоту та періодичність завезення то­варів;

    • ритмічність постачання — означає завезення товарів у роздрібну торговельну мережу потрібними партіями через певний інтервал часу, що дозволяє ефективно використовувати складську площу;

    • безперебійність постачання — означає завезення товарів таким чи­ном, щоб у магазинах необхідні товари були представлені в широ­кому асортименті і постійно. Для цього повинен бути сформова­ний певний товарний запас, що забезпечує стабільність та стійкість асортименту при оптимальних витратах на його утримання;

    • оперативність постачання — передбачає залежність періодичності постачання товарів від певних умов (зміни попиту, моди, пір року та ін);

    • централізація — передбачає централізоване виконання окремих видів робіт;

    • технологічність — означає виконання різних видів робіт та окремих операцій на всіх етапах товаропостачання;

    • оптимальність (економічність) постачання — передбачає досягнен­ня економічного ефекту: зниження сукупних витрат, пов'язаних із завезенням, зберіганням і реалізацією кожної партії товару.

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання №29

    До магазину “Гранд Текстиль” надійшла партія білизняної бавовняної тканини з набивним малюнком в клітину. Згідно супровідних документів кількість складає 3 куски по 35 метрів. Визначте сорт та можливість її реалізації.

    Вихідні дані:

    № з/п

    Показники

    Дані

    1.

    При прийомці встановлено:

    Фактична довжина тканини, м

    35

    2.

    Фактична ширина 1 куска тканини, м

    1,49

    3.

    Блізни в одну нитку, см

    3

    4.

    Засічки каландрові без розриву тканини, см

    15

    5.

    Нальожки, см2

    2

    6.

    Смуги від різної щільності утоку, см

    6

    7.

    Забоїни, шт.

    1

    8.

    Перекіс клітки на одному з кусків тканини, %

    5

    Партія білизняної тканини перевірялась згідно з ГОСТ 161-86 «Ткани хлопчатобумажные, смешанные и из пряжи химических волокон». Згідно супровідних документів кількість складає 3 куски по 35 метрів.

    Тканини по художньо-естетичним показникам повинні відповідати зразкам-еталонам, затвердженим відповідно з вимогами НД. На тканини установлюється 2 сорту: 1-ий та 2-й. Сорт визначають за сумарною оцінкою по фізико-хімічним показникам та порокам зовнішнього вигляду. Сумарна кількість пороків на умовну довжину шматку тканини не повинно перевищувати: 10 – для 1-го сорту, 30 – для 2-го. Для визначення сортності тканини за призначення ділять на 4 групи, у даному випадку тканина відноситься до ІІ групи.

    Бавовняна тканина виробляється з суміші бавовни з добаванням хімічних волокон, що формує пряжу і потім вже текстильне полотно. Бавовняні тканини виробляються всіма видами існуючих переплетень, найбільш розповсюджене вироблення полотняним переплетенням.

    Тканини приймаються партіями. При оцінці якості за партію приймають кількість шматків, рулонів тканини чи штучних виробів однієї назви, артикула, сорту та одного виду обробки, оформлене одним документом, що засвідчує якість виробів.

    Перевірці якості тканини чи штучних виробів по зовнішньому вигляду, відповідності маркування та упакування вимогам НД піддають 100 % продукції. Для контролю якості з кожної партії обирають одиницю продукції, якщо кількість тканини в партії не перевищує 5000 м, то число упакованих одиниць в виборці складає не менше 3-х шт.., якщо перевищує – 3 та додатково 1 від кожних наступних початих 5000 м. З кожної відібраної упаковочної одиниці відбирають одиницю продукції. З кожної відібраної одиниці продукції відбирають точкові проби у вигляді відрізку по всій ширині тканини з будь-якого місця шматку (рулону), але не з кінця. Точкові проби не повинні мати пороків зовнішнього вигляду. З кожної точкової проби відбирають елементарні проби (смужка, коло, тощо) для проведення конкретних досліджень. Точкові проби та елементарні проби повинні мати всю необхідну інформацію, зазначену на відповідних бланках.

    Маркують тканин клеймом, ярликом, етикеткою. На виворітну сторону тканини наноситься клеймо контрастною за кольором змиваємою фарбою так, щоб вона не проходила на лицьову сторону. Клеймо наносять на обидва шматка тканини паралельно кромці. На клеймі вказують найменування підприємства-виготовлювача і номер контролера ВТК. До кожного шматка тканини прикріплюють трикутний (для вовняних) і прямокутний (для інших тканин) ярлик з картону або щільного паперу. Ярлики кріплять нитками, а кінці ниток - пломбами, етикетки приклеюють. На ярликах повинні бути зазначені такі реквізити: найменування підприємства-виробника, його товарний знак, місце знаходження, найменування тканини, артикул, ширина (в сантиметрах), найменування волокон і їх процентний вміст, вид спеціальної обробки, ступінь стійкості забарвлення, номер кольору, вид і номер малюнка, сорт, довжина тканини в шматку, кількість відрізів, позначення стандарту або технічного умови, відповідно до якого вироблена дана продукція, номер контролера ВТК, дата випуску.

    Упаковка текстильних виробів буває первинна і зовнішня. Первинна упаковка тканин, штучних виробів проводиться в папір, поліетиленову плівку, конверти з целофану, синтетичні плівки, тощо. Зовнішня упаковка буває м'якою (папір упаковочна бавовняна або синтетична тканина), напівжорсткий (обгортковий папір, упаковочна тканина, в дерев'яні планки, обв'язані залізним дротом або стрічкою), жорсткої (фанерні або дерев’яні ящики).

    Зберігання тканин здійснюється в сухих, критих, чистих, добре вентильованих приміщеннях. При цьому слід оберігати тканину від попадання води, прямих сонячних променів і ін. Оптимальні умови для зберігання тканин - це температура 15-18 ° С і відносна вологість повітря 60-70%. Особливо несприятливі для тканин перепади температур, що викликає їх зволоження і активізує діяльність мікроорганізмів.

    Транспортування текстильних виробів здійснюється різними видами транспорту відповідно з правилами перевозки вантажів.

    При прийомці встановлено:

    • група тканини в залежності від сортності – ІІ;

    • фактична довжина тканини – 35 м; фактична ширина 1 куска тканини 1,49;

    • близни в одну нитку - 3 см – 1;

    • засічки каландрові без розриву тканини – 15 см – 1;

    • нальожки – 2 см2 – 2;

    • смуги від різної щільності утоку – 6 см – 2;

    • забоїни - 1 шт – -;

    • перекіс клітки на одному з кусків тканини - 5 % – 2.

    Сумарна кількість пороків – 8, тобто тканина білизняна відноситься до 1 сорту.

    Висновок: При прийомці партії білизняної тканини сорт встановлювався за сумарною оцінкою за фізико-хімічними показниками і пороками зовнішнього виду. Тканину було віднесено за сортністю до ІІ групи – тканини білизняні відбілені, гладкофарбовані і набивні. Пороки зовнішнього виду визначалися переглядом кожного шматка тканини з лицьового боку, розмір пороку визначався за довжиною тканини. Після встановлення пороків тканину білизняну з набивним малюнком в клітину було віднесено до 1 сорту.

    2. Як здійснюється продаж товарів за зразками?

    У підвищенні культури обслуговування важливе місце відводиться такій прогресивній формі продажу як продаж товарів за зразками, коли в торговому залі магазину виставляються тільки зразки товарів, наяв­них у продажу. Покупець вибирає товари самостійно чи за допомогою продавця, який дає консультації про властивості товарів і демонструє їх в дії. Цим методом можуть реалізовуватися тканини, будматеріали, піаніно, меблі, холодильники, телевізори та інші великогабаритні і технічно складні товари. При продажу за зразками після оформлення і оплати покупки товар може бути доставлений покупцю як з магазину, так і зі складів торгової організації чи безпосередньо промислового підприємства.

    Доставка товарів покупцям безпосередньо зі складів торгівлі чи про­мислового підприємства є ознакою цієї форми продажу.

    Економічна ефективність продажу товарів за зразками забезпечується за рахунок:

    • централізації зберігання товарних запасів на складах оптової торгівлі, промислових підприємств;

    • більш ефективного використання складських площ;

    • скорочення потреб у підсобних приміщеннях магазинів і розши­рення торгових площ;

    • забезпечення необхідних умов зберігання товарів і скорочення втрат;

    • зниження частки ручної праці на вантажно-розвантажувальних роботах у роздрібній мережі;

    • зниження транспортних витрат.

    Соціальний ефект досягається за рахунок поліпшення обслуговуван­ня покупців, скорочення часу на придбання товарів, транспортування, розвантажування і встановлення чи складання виробів на місці їх спо­живання.

    Необхідність розвитку цього методу продажу диктується також низь­кою забезпеченістю населення торговими площами з таких груп товарів, як меблі, побутові машини, електротовари, будматеріали, музичні това­ри, радіотовари.

    Головними причинами, які стримують розвиток цієї форми прода­жу,^

    • недооцінка торговими підприємствами соціального й економічно­го значення продажу за зразками;

    • при обслуговуванні не завжди надається весь комплекс послуг по великогабаритних товарах, внаслідок чого покупці самі займають­ся складанням чи встановленням виробів, що призводить до їх псу­вання, повернення і обміну;

    • договори між магазином і транспортними підприємствами, мага­зином і постачальниками не розмежовують обов'язків перед покуп­цями;

    • відсутній єдиний нормативний документ, який регламентує ор­ганізацію продажу з доставкою безпосередньо з промислового підприємства чи оптової бази.

    Необхідно зазначити, що для різних груп товарів можуть бути реко­мендовані ті чи інші методи продажу.

    Продаж за зразками здійснюється для наступних товарів:

    • Радіо-, теле-, відео-, музична апаратура; кіно- і фотоапарати

    • Комп'ютерна техніка

    • Сучасні засоби зв'язку

    • Меблі

    • Килими, тканини, тюлегардинні вироби, скатертини

    • Люстри, бра та інші освітлювальні прилади

    Комплексне кваліфікаційне контрольне завдання № 30

    2.Практична частина

    Посада: товарознавець в супермаркеті “Сільпо”

    В супермаркет “Сільпо” автотранспортом доставлена партія мила туалетного твердого марки “Дитяче”, до складу якого входить пальмова олія. Мило розфасоване по 100г, має індивідуальну паперову двошарову обгортку та упаковане в картонні коробки по 20шт. Проведіть прийомку мила туалетного марки “Дитяче” у відповідності з стандартом, встановіть можливість реалізації даної продукції.

    Вихідні дані:

    № з/п

    Показники

    Дані

    1.

    Кількість пакувальних одиниць, шт.

    50

    2.

    Кількість картонних коробок без маркування, шт.

    1

    3.

    Зовнішній вигляд мила

    однорідне з чітким малюнком на поверхні +

    4.

    Якісне число (маса жирних кислот у перерахунку на номінальну масу куска 100г), г

    78 +

    5.

    Масова частка содо продуктів у перерахунку на Nа2О, %

    0,15 +

    6.

    Температура застигання жирних кислот, що виділені з мила (титр), С

    42 -

    7.

    Масова частка хлориду натрію, %

    0,4

    8.

    Початковий об’єм піни, см3

    350

    9.

    Температура зберігання, С

    +10

    10.

    Відносна вологість повітря, %

    70

    Рішення:

    Алгоритм рішення задачі:

    1. Ознайомлення з вимогами ГОСТ 28546 «Мыло туалетное твердое. Общие технические условия»

    2. Вивчення, аналіз і характеристика мила туалетного твердого.

    3. Вивчення та аналіз правил прийомки мила туалетного твердого.

    4. Вивчення, аналіз та характеристика вимог до якості, маркування, упаковки, транспортування мила туалетного твердого, а також допустимих відхилень.

    5. Порівняльний аналіз.

    6. Вивчення та аналіз відхилень.

    7. Визначення умов та строків зберігання мила туалетного твердого.

    8. Висновки про відповідність.

    Тверде туалетне мило в залежності від основних споживчих властивостей підрозділяють на наступні марки: «Нейтральне», «Дітяче», «Екстра», «Ординарне». Тверде туалетне мило кожної марки повинно мати індивідуальне фірмове найменування. Якість туалетного мила твердого повинна відповідати вимогам ГОСТ 28546 «Мыло туалетное твердое. Общие технические условия»

    Для контролю пакування та маркування туалетного мила відбирають 3% пакувальних одиниць, але не менше 3-х пакувальних одиниць.

    Якщо 3% відібраних від партії пакувальних одиниць не відповідають вимогам діючого стандарту, проводять повторну перевірку у вибірці, збільшені у два рази. У нашому випадку одна з трьох картонних коробок не має маркування, отже не відповідає вимогам діючого стандарту.

    Мило туалетне тверде марки «Дитяче» випускають у обгортці та без. Паперова обгортка може мати 1, 2 або 3 шари. Допускається застосування картонної транспортної тари. Мило може мати масу установлену виробником. Згідно з вихідними даними мило, яке постачається в супермаркет «Сільпо» розфасовано правильно.

    Туалетне мило повинно мати поверхню з малюнком чи без. На поверхні не допускаються тріщини, полоси, плями, нечіткий штамп. Консистенція повинна бути тверда, на розрізі - однорідна. При розгляді органолептичних показників відхилень виявлено не було.

    При дослідженні фізико-хімічних показників було виявлено, що температура застигання жирних кислот, що виділенні з мила перевищує норму, це може призвести до того, що мило буде мати не тверду консистенцію. Всі останні показники знаходяться у межах норми.

    Зберігатися туалетне мило повинно при температурі не нижче -5 С , та відносній вологості повітря не більше 75%. Транспортування може виконуватись будь-яким видом транспорту, в тому числі автотранспортом. Умови зберігання та транспортування знаходяться у допустимих межах, отже за цими показниками туалетне мило відповідає вимогам стандарту.

    Дана продукція може реалізовуватися лише за зниженою вартістю, оскільки має відхилення від вимог стандарту у маркуванні та температурі застигання жирних кислот, що виділенні з мила. Обов’язково повинно бути вказано які відхилення від норми має мило, у іншому випадку до реалізації воно не може бути допущено.

    2. Вимоги до зберігання непродовольчих товарів:

    • тканини рекомендується зберігати при відносній вологості 60-65% і температурі 16-18°С. Її необхідно захищати від дії прямих сонячних променів, пилу, а при довготривалому зберіганні від молі. Тканини в кіпах вкладають штабелями на підтоварниках, а розпаковані - сувоями, відрізками на стелажах.

    • швейні і трикотажні виробів потрібно зберігати при температурі не нижче 30°С для швейних виробів і не нижче 18°С для трикотажних та відносній вологості повітря 60-70%.

    Ці товари зберігають на стелажах, або в підвішеному вигляді на віша­ках. Потрапляння прямого сонячного світла на швейні і трикотажні ви­роби негативно впливає на їх зовнішній вигляд, може призвести до ви­горяння забарвлення;

    • взуття зберігають у добре провітрюваних приміщеннях магазину при температурі 15-20°С і відносній вологості повітря 50-70%. Його розміщу­ють на стелажах чи в ящиках на підтоварниках на відстані не менше 0,2 м від стін і підлоги, 0,5м - від електроламп і їм - від приладів опалення.

    Якщо взуття зберігають у розпакованому вигляді, то йому необхідний захист від прямих сонячних променів. Його не можна зберігати нава­лом. Взуття без коробок вкладають таким чином, щоб частина з підбо­ром однієї напівпари містилась в берцовій частині іншої. Гумове взуття зберігають у ящиках в напівзатемненому приміщенні. Валяне і утеплене взуття потрібно обробляти засобами боротьби з міллю;

    • меблі необхідно зберігати в сухих закритих опалювальних приміщен­нях при температурі не нижче 2°С і відносній вологості 45-70%. Меблеві вироби розміщують на відстані 15-20 см від стін, 0,5-1 м від приладів опа­лення і не ближче 0,5м від джерел освітлення. Між товарами необхідно залишити проходи шириною не менше їм.

    Великі предмети меблів зберігаються кожен окремо, деякі види меблів — штабелями, стільці — колонками по 8-10 штук;

    • товари побутової хімії розміщують у добре вентильованих приміщен­нях, ізольованих від вологи, джерел тепла і сонячних променів.

    Кислоти, розчини, фарби та інші подібні товари повинні мати щільно закриту тару, не допускаючи їх розпилювання і випаровування.

    Отруйні товари (інсектициди) необхідно розміщувати окремо від інших.

    Складські приміщення для зберігання товарів побутової хімії повинні бути обладнані приточно-витяжною вентиляцією, яка забезпечує упро­довж дня триразовий обмін повітря, температуру 18-20°С і відносну во­логість повітря 30-50%.

    Невеликі складські приміщення, в яких немає вентиляції, потрібно обов'язково провітрювати через кватирки на початку, а також під час роботи.

    101

  • Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]