- •Тема 4. Політика і влада як соціальні явища.
- •Поняття, суб’єкти і функції політики.
- •1.1. Походження політики.
- •Наукові підходи до походження політики.
- •1.2. Трактування політики.
- •Еволюція наукових підходів до інтерпретації поняття "політика":
- •1.3. Рівні функціонування політики.
- •1.4. Парадигми політики
- •Види парадигм політики:
- •1.5. Суб'єкти політики.
- •Типології суб’єктів політики:
- •1.6. Функції політики.
- •1.7. Засоби політики.
- •Основні концепції політики:
- •2. Елементи та види політики.
- •2.1. Елементи політики. Основні елементи політики:
- •2.2. Види політики.
- •3. Влада як соціальне явище.
- •3.1. Наукові підходи до аналізу природи влади:
- •Структура влади.
- •Структура влади:
- •Політична влада.
- •4.1. Види влади.
- •4.2. Основні особливості політичної влади:
- •Функції політичної влади.
- •Функції політичної влади:
- •4.4. Форми політичної влади.
- •Форми політичної влади:
- •Панування – такий механізм здійснення влади, який набуває форми соціальних інститутів і передбачає:
- •Легітимність політичної влади.
- •5.1. Поняття легітимності влади.
- •Легітимність та легальність влади.
- •5.3. Ознаки легітимності політичної влади.
- •Здатність володіти ситуацією в країні, підтримувати в суспільстві стабільність.
- •Основні причини делегітимізації влади:
- •5.4. Типи легітимності політичної влади.
- •Сучасні типи легітимності влади:
- •Ознаки етнічної легітимності:
4.4. Форми політичної влади.
Політична влада може виявлятися в декількох формах.
Форми політичної влади:
Панування – такий механізм здійснення влади, який набуває форми соціальних інститутів і передбачає:
поділ соціальних груп на пануючі і підлеглі;
ієрархію і соціальну дистанцію між ними;
виокремлення та відокремлення особливого апарату управління.
Панування є формою суспільної організації влади, воно виявляється в економічній, політичній та ідеологічній формах.
Економічне панування виступає як контроль над засобами виробництва, самим виробництвом та розподілом його продуктів.
Політичне панування полягає в контролі над використанням державної влади, а ідеологічне панування виявляється у монопольному становищі в суспільстві тієї системи ідей і поглядів, яка обгрунтовує справедливість існуючих економічних, соціальних і політичних порядків.
Керівництво – це розробка та прийняття правлячою групою важливих для суспільства рішень, визначення його цілей, завдань, перспектив. Такі рішення складають змістовну сторону волі пануючих соціальних сил, фіксуються в документах, що схвалюються вищими форумами і отримують законодавче оформлення. Керівництво здійснюється на основі вертикальних зв’язків, відносин субординації і вимагає безумовного підкорення виконавця керівникові.. Політичне керівництво – це здатність класу, групи, індивіда чи партії здійснювати свою політичну лінію шляхом впливу різними методами й засобами влади на суспільство в цілому та його різноманітні складові.
Управління – це діяльнісно-практичне виявлення волі правлячої групи, практичне застосування влади, безпосередня практична діяльність щодо здійснення прийнятих політичних рішень. Цей вид діяльності притаманний адміністративному апарату, що також називається органами державного управління.
Контроль – це здатність суб’єктів влади постійно стежити за тим, як реалізуються настанови влади – закони, укази, розпорядження тощо.
Легітимність політичної влади.
5.1. Поняття легітимності влади.
Примусовий характер політичної влади, негативний відтінок у її сприйнятті суспільною свідомістю породжують проблему легітимності влади.
Сьогодні термін “легітимний” означає “законний”. Проте в момент виникнення його зміст був дещо іншим. Поняття легітимності і легітимізму виникли на початку Х1Х ст. у Франції і виражали прагнення відновити владу короля як єдино законну на відміну від влади узурпатора Наполеона. Після Французької буржуазної революції 1830 р. “легітимістами” називали прихильників королівської династії Бурбонів. Відповідно, легітимістами стали називати монархістів, прибічників легітимної (законної) династії монархів, поваленої революцією. Тоді ж легітимізм набув іншого значення – визнання даної державної влади і певної території держави на міжнародному рівні.
Поступово склалося розуміння легітимності політичної влади як переконання підвладних і світового співтовариства у її правомірності, як визнання існуючої влади. Об’єктами легітимності виступають органи державної влади, управлінські структури, вищі посадові особи, політичні еліти в цілому, правові норми.
Нині легітимність вважається обов’язковою ознакою цивілізованої влади. Це зовсім не означає, що абсолютно всі громадяни приймають дану владу. В будь-якому суспільстві є опозиція здійснюваному політичному курсові, а також особи, що не ладнають з законом і владою. Легітимність влади означає її прийняття основною частиною суспільства. Такий стан передбачає визнання права суб’єктів влади встановлювати загальнообов’язкові правила поведінки, приймати закони та видавати розпорядження.