Зм 2. Особливості рекреаційної діяльності. Рекреаційна система

Тема 5. Загальне уявлення про рекреаційну діяльність

5.1. Рекреаційні потреби – основа рекреаційної діяльності.

5.2. Основні класифікації рекреаційної діяльності.

5.3. Структура рекреаційної діяльності.

5.1. Рекреаційні потреби – основа рекреаційної діяльності.

Рекреаційні потреби людини - потреби у відновленні і розвитку фізичних і психічних сил людини в його фізичному, інтелектуальному і духовному вдосконаленні. Рекреаційні потреби суспільства - потреби в простому і розширеному відтворенні його соціально-трудового та соціально-культурного потенціалу.

У загальному вигляді серед рекреаційних потреб (у порядку історичній послідовності їх появи) можна виділити наступні великі групи, орієнтовані на:

відновлення фізичних і духовних сил, витрачених або ослаблених в процесі трудової, навчальної або побутової діяльності (що, власне, і дало ім'я цьому феномену - рекреація);

розвиток фізичних і духовних сил людини, соціально-трудового, культурного і оборонного потенціалу суспільства, підготовка до трудової діяльності, до спілкування між людьми і т. д., тобто розвиток того, що вже раніше закладено вихованням;

формування нових рис і якостей особистості, нового способу життя, розширення міжособистісних, міжнаціональних, межвозрастних контактів, формування та розвиток навичок спілкування, сприйняття при-роди та культурних цінностей і т. д.

Просторово-часову динаміку і територіальну організацію рекреаційної діяльності визначають суспільні, групові та індивідуальні рекреаційні потреби. Просторово-часова динаміка рекреаційних потреб відбивається на територіальних формах організації рекреаційної діяльності. Рекреаційні потреби проявляються на трьох рівнях організації людей: суспільство - група - індивід.

Громадські рекреаційні потреби є провідними. Їх можна визначити, перш за все, як потреби суспільства у відновленні фізичних і психічних сил, а також всебічному розвитку всіх його членів.

Групові рекреаційні потреби відбивають зміст потреб певних соціальних і вікових груп населення.

Індивідуальні рекреаційні потреби включають в себе безліч рекреаційних занять, які задовольняють ці потреби в зміні звичної обстановки, у відновленні здоров'я, в знятті стомлення, у пізнанні навколишнього світу, в подоланні перешкод, задоволенні естетичних потреб, в духовному збагаченні, втечі від повсякденності і т. д.

Вибираючи вид рекреації і географічний район відпочинку, людина або група людей керуються певними цілями, установками, потягами. При цьому потреби індивідів і груп людей диференціюються по самих різних ознаках, у тому числі і по регіональним. Систематичне вивчення реальних процесів, тенденцій, обсягу рекреаційних потреб повинно проводитися в економічному, медико-біологічному, демографічному, соціологічному, соціально-психологічному та природничому аспектах. Така широта дослідження об'єктивно випливає з того, що формування рекреаційних потреб відбувається під впливом комплексу чинників, які можуть бути згруповані таким чином:

1. Соціально-економічні фактори: рівень розвитку продуктивних сил; рівень виробництва споживчих благ; рівень розвитку сфери відпочинку і туризму; реальні грошові доходи населення; ціни на товари та послуги (рекреаційні); рівень розвитку транспортної інфраструктури; тривалість відпусток; постановка реклами та інформації про рекреаційні районах і туристських маршрутах; соціальний і професійний склад населення; рівень культурного життя; рухливість населення; національні традиції.

2. Демографічні фактори: урбанізація; половозрастной структура населення; склад і розмір сім'ї; особливості розселення.

3. Соціально-психологічні чинники: комунікабельність; тип культурного життя; вплив моди; ціннісні орієнтації особистості.

4. Медико-біологічні фактори: стан здоров'я населення.

5. Природні фактори: природна зона, в якій проживає людина, особливості географічного положення по відношенню до морів, гір.

Одне з найважливіших питань економічної оцінки рекреаційних потреб - визначення ступеня задоволення потреб населення в рекреаційних послугах на сучасному етапі економічного розвитку. Економічна оцінка рекреаційних потреб опосередковує інші аспекти оцінок - медико-біологічний, соціологічний та соціально-психологічний.

Медико-біологічний аспект вивчення рекреаційних потреб полягає у визначенні обсягу та структури санаторно-курортного лікування. Мало вивчені з медико-біологічної точки зору потреби оздоровлення. У літературі зустрічаються самі загальні відомості про медико-біологічних функціях рекреаційної діяльності. Це, перш за все активні види рекреаційної діяльності (м'язова на-вантаження) і різноманітність рекреаційної діяльності (переключення з одного виду діяльності на інший). Слабо вивченим залишається питання впливу місця і часу відпочинку на організм людини в залежності від місця його проживання, віку, соціальної приналежності, типу нервової системи і т. д. Соціологічні та соціально-психологічні дослідження рекреаційних потреб спрямовані на вивчення взаємозв'язку рекреаційних потреб соціальних груп та індивідів з навколишнім середовищем.

5.2. Основні класифікації рекреаційної діяльності.

Розглянемо детальну структуру рекреаційної діяльності. Найчастіше в основі класифікації рекреаційної діяльності лежать: мета подорожі, характер організації, правовий статус, тривалість подорожі і перебування в певному місці рекреанта, сезонність, характер пересування рекреанта, його вік, активність занять і т.д.

За суспільною функцією і технологією виділяють лікувальну, оздоровчу, спортивну і пізнавальну рекреаційну діяльність (табл. 5.2.1.).

Лікувально-курортна рекреація поділяється за основними лікувальними факторами: клімат, мінеральні джерела, лікувальні грязі. У відповідності з ними вона поділяється на такі групи: кліматолікування, бальнеолікування, грязелікування. В залежності від їх сполучення можуть бути виділені: бальнео-грязелікування, клімато-грязелікування, клімато-бальнео-грязелікування.

Умови лікувально-оздоровчої рекреації повинні строго відповідати медико-біологічним нормам.

Оздоровча і спортивна рекреація є найрізноманітнішою. Великою популярністю у всьому світі користується купально-пляжний відпочинок. Відпочинок біля і на воді включає різні рекреаційні заняття: купання, сонячні ванни, прогулянки по березі, ігри в м'яч на пляжі, водні лижі. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає такі заняття, як прогулянки на відкритому повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів і ягід, морських молюсків, коралів і інших дарів природи. Маршрутний туризм часто ототожнюється з туризмом взагалі. Він може бути спортивним і любительським. За характером перешкод він поділяється на рівнинний і гірський.

Таблиця 5.2.1

Великого розвитку набув водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види включають водно-моторний спорт, воднолижний спорт, греблю на каное, парусний спорт і т.д. Як правило, ці види туризму сполучаються з купально-пляжним туризмом на берегах морів, озер і річок.

До інших видів туризму долучаються підводний спортивний туризм, археологічний підводний туризм, риболовний туризм, полювальний туризм, гірськолижний туризм, альпінізм. Кожен з цих видів має свої особливості і поширення в різних регіонах.

Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов'язані з інформаційним "споживанням" культурних цінностей, т.б. оглядом культурно-історичних пам'яток, архітектурних ансамблів, а також ознайомленням з новими районами, країнами, їх етнографією, фольклором, природними явищами і господарськими об'єктами.

Конгресовий туризм пов'язаний з розширенням міжнародних науково-технічних контактів між спеціалістами і вченими.

Поділ вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденний, щотижневий і щорічний є важливим в методичному відношенні, оскільки служить основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційної мети. Диференційований таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою. Використання щоденного вільного часу і повсякденна рекреація безпосередньо пов'язані з житлом і міським середовищем та їх просторовою організацією. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об'єктів. Використання щорічного вільного часу пов'язане з розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу. Виходячи з наведеної диференціації вільного часу, виділяють рекреацію всередині населеного пункту; щоденну у вихідні дні -приміську (місцеву); щорічну в період відпусток і канікул (може бути внутрішньо-районною, загальнодержавною, міжнародною, рис. 5.2.1.).

Рис. 5.2.1. Умовна відповідність між періодами вільного часу і вибором рекреаційних просторів

1 - щоденний відпочинок; 2 - щотижневий відпочинок; 3 - щорічний відпочинок.

За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (або сплановану) і самодіяльну. Регламентована, або, як вона часто називається, планова, рекреація - це подорож і перебування за точним, раніше оголошеним регламентом. Рекреанти забезпечуються комплексом послуг згідно з попередньо придбаною путівкою на певний термін. Під самостійною неорганізованою рекреацією розуміють самостійну подорож рекреанта, не пов'язаного будь-якими взаємними обов'язками з рекреаційними закладами.

За кількістю учасників розрізняють індивідуальний і груповий туризм. Під індивідуальною розуміють подорож не тільки однієї людини, а й сім'ї.

За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ, оскільки туризм, по-перше, обов'язково пов'язаний з переміщенням з місця проживання в місце відпочинку, а по-друге, туристи навіть в так званих місцях відпочинку відрізняються великою рухливістю.

При визначенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на певному курорті. До стаціонарних форм туризму належать лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму.

Кочовий туризм передбачає постійне переміщення, зміну місця перебування. Ступінь рухливості відображається на підходах до вивчення туризму, особливо до оцінки рекреаційних ресурсів. Наприклад, оцінка пейзажного різноманіття вздовж автотрас буде відрізнятися від оцінки ландшафтів для пішого і, тим більше, стаціонарного туризму.

Багато видів рекреації мають сезонний характер в силу як природних, так і соціально-економічних причин. Перш за все сезонність знижує рентабельність експлуатації рекреаційної інфраструктури, створює "піки" і "провали" в зайнятості трудових ресурсів і завантаженні сфери обслуговування і транспорту. Так, зайнятість в приморських рекреаційних районах в зимові місяці знижується в 3-4 рази в порівнянні з липнем-серпнем. Більшість людей намагається відпочивати влітку, в сонячний період. Сонце, таким чином, виступає найсуттєвішим об'єктивним фактором сезонності. Із зростанням тривалості відпусток проявляється тенденція поділу відпустки на дві частини. Сезонність в рекреації пояснюється тим, що промислові підприємства і заклади виробили такий ритм роботи, який передбачає надання відпустки більшості робітникам і службовцям саме протягом літа. Такий же ритм має і система освіти.

Ряд видів рекреації, особливо лікувально-курортного типу, має цілорічний характер, хоча і тут спостерігається нерівномірність рекреаційного потоку.

За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний (індивідуальний), автобусний, авіаційний (рейсовий або чартерний), залізничний, теплохідний (морський, річковий, озерний).

У науковій літературі зустрічаються різноманітні класифікації і угрупування рекреаційної діяльності. Найчастіше в їх основі лежать: мета подорожі; характер організації; правовий статус; тривалість подорожі та перебування рекреанта в певному місці; сезонність; характер пересування рекреанта; його вік; активність занять і т. д. За суспільню функцєю і технологією виділяються лікувальна, оздоровча, спортивна і пізнавальна рекреаційна діяльність. Лікувально-курортна рекреація розрізняється за основними природними лікувальними факторами: клімат, грязі, мінеральні води. Умови лікувально-курортної рекреації повинні відповідати медично-біологічним нормам.

Оздоровча та спортивна рекреація найбільш різноманітна. Великою популярністю у всьому світі користується пляжно-купальний відпочинок. Крім того, сам відпочинок біля води і на воді включає різноманітні рекреаційні заняття. Прогулянковий і промислово-прогулянковий відпочинок включає: прогулянки на повітрі, огляд краєвидів, збирання грибів та ягід, морських дарів, і т. д. Маршрутний туризм може бути спортивним, може оздоровчим. За характером подоланих перешкод він поділяється на рівнинний і гірський. Він тісно пов'язаний з пізнавальним краєзнавчим туризмом. За характером використовуваних способів пересування він може бути пішохідним, моторизованим і т. д. Різний і радіус його дій: місцевий, регіональний, державний. Великий розвиток отримав водний туризм, як прогулянковий, так і спортивний. Ці види туризму сполучаються з пляжно-купальним туризмом. Все більш популярним стає підводний спортивний туризм з метою фотополювання і підводного полювання на морських тварин. Сюди включені і елементи пізнавального туризму (наприклад, археологічний підводний туризм). Відома також популярність рибальського та мисливського туризму. Особливо широке поширення набувають фото-та кіно-полювання, переслідують своєю метою не матеріальне збагачення, а відпочинок на природі і реалізують пізнавальні форми туризму. Мисливський туризм - один і найдорожчих видів іноземного туризму (наприклад, африканське сафарі). Отримали широкий розвиток також гірсько-лижний туризм і альпінізм. Пізнавальна рекреація. Пізнавальні аспекти властиві значній частині рекреаційних занять. Однак виділяються суто пізнавальні рекреаційні заняття, пов'язані з інформаційним споживанням культурних цінностей: огляд культурно-історичних пам'яток, визначних пам'яток, ознайомлення з новими районами, містами, країнами, з їх етнографією, економікою, культурою, природою. Своєрідне місце в міжнародному та внутрішньому туризмі займають конгресовий туризм, виставки, ярмарки, спортивні змагання, фестивалі та паломництво до святих місць. Ці заходи викликають досить значні туристські потоки.

Розподіл вільного часу в залежності від характеру його використання на щоденне, щотижневе і щорічне є важливим у методичному відношенні, оскільки слугує основою при вивченні структури відпочинку і використання вільного часу для рекреаційних цілей. Диференційоване таким чином вільний час дозволяє розглянути рекреаційну діяльність за періодичністю і територіальною ознакою. Використання щоденного вільного часу безпосередньо пов'язане з житлом і міським середовищем. Щотижнева рекреація залежить від розміщення приміських рекреаційних об'єктів і дач. Використання щорічного вільного часу пов'язане з розміщенням рекреаційних об'єктів курортного типу. Відповідно виділяють рекреацію всередині населеного пункту; місцеву щотижневу (приміську - уїк-енд); щорічну регіональну, державну або міжнародну. За характером організації рекреація ділиться на регламентовану (сплановану по путівці) і самодіяльну (дикий відпочинок). За кількістю учасників розрізняють індивідуальний (включаючи сімейний) і груповий туризм. Велике значення має такий показник як щільність соціальних контактів, що виражається числом рекреантів на одиницю площі. Прагнення до максимального самоти може бути названо відцентровим, а до максимальних контактам - доцентрова. За ознакою рухливості туризм ділиться на стаціонарний і кочовий. Це досить умовний поділ. При виділенні стаціонарного туризму підкреслюється, що в даному випадку подорож здійснюється заради перебування на якомусь курорті. До стаціонарним формам туризму відносяться лікувальний туризм і окремі види оздоровчо-спортивного туризму. Кочовий туризм передбачає постійне пересування, зміна місця перебування. У зв'язку з цим матеріально-технічна база туризму все більше тяжіє до доріг. Відбувається розвиток рекреаційного господарства вшир поряд з одночасним поглибленням територіального поділу праці в рекреаційній галузі. Багато видів рекреації мають сезонний характер. Сезонність породжує багато соціально-економічних проблем (піки і провали). Клімат і погода виступають найсуттєвішими і об'єктивними чинниками сезонності. Сезонність ще залежить від стереотипів людей. Відпустки підприємства дають в основному влітку, канікули в освітніх установах теж влітку, люди прагнуть поїхати відпочивати в період з червня по вересень. Лише санаторно-курортні заклади мають цілорічний характер обслуговування, але і тут сезонність (хоча і в меншій мірі) теж має місце. За характером використовуваних транспортних послуг туризм поділяється на автомобільний, автобусний, авіаційний, залізничний, теплохідних (морський, річковий та озерний). За правовим статусом туризм поділяється на національний (внутрішній) та міжнародний (іноземний). Міжнародний туризм підрозділяється на активний і пасивний в залежності від його впливу на платіжний баланс країни. Для кожної країни подорож її громадян в інші держави називається пасивним туризмом, а приїзд іноземців - активним туризмом. За тривалістю перебування міжнародний туризм ділиться на короткостроковий і тривалий. Якщо тривалість туристичної подорожі становить не більше 3 діб, то його відносять до короткострокового туризму, а більше 3 діб - до тривалого.

5.3. Структура рекреаційної діяльності.

Рекреаційні потреби реалізуються в певних видах рекреаційної діяльності, під якою розуміється діяльність у вільний час, спрямована на відновлення і розвиток психічних, фізичних і духовних сил людини. Можна виділити 2 основні функції вільного часу:

1. Функція відновлення сил людини, що поглинаються сферою праці та іншими незаперечними заняттями;

2. Функція духовного та фізичного розвитку.

Відновлювальні функції (психофізіологічні) включають: харчування, сон, рух. Вони виконують функції простого відновлення психофізіологічних параметрів. Функції розвитку (духовно-інтелектуальні) включають: оздоровлення, пізнання, спілкування.

Види рекреаційної діяльності мають певну кількість способів реалізації, званими рекреаційними заняттями.

Серед сукупності занять, здійснюваних у процесі рекреаційної діяльності можна виділити власне рекреаційні заняття (купа-ня, піші прогулянки, збирання грибів та ягід і т. д.) на відміну від задоволено-ня повсякденних фізіологічно необхідних потреб (сон, пита-ня). За типологією власне рекреаційних занять можна виділити 2 групи, що об'єднують 4 основних типи занять.

1. Група відновлення: а) рекреаційно-лікувальні заняття; б) рекреаційно-оздоровчі заняття.

2. Група розвитку: а) рекреаційно-спортивні заняття, б) рекреаційно-пізнавальні заняття.

Рекреаційно-лікувальні заняття являють собою систему занять, жорстко обумовлених методами санаторно-курортного лікування. Тип рекреаційно-оздоровчих занять набагато більш різноманітний. Сюди входять прогулянки, купання, повітряні та сонячні ванни, ігри, збирання грибів та ягід, полювання, пасивний відпочинок і т. д. Рекреаційно-спортивні заняття спрямовані переважно на розвиток фізичних сил людини. Рекреаційно-пізнавальні заняття покликані духовно розвивати людину. Багато видів рекреаційних занять в реальній ситуації комбінуються. Рекреант може свідомо протягом певного відрізку часу комбінувати рекреаційні заняття. Очевидно, що чим більше суміщень, тим ефективніше протікає рекреаційна діяльність, так як в одиницю часу більше задовольняється рекреаційних потреб.

Стійка комбінація повторюваних рекреаційних занять за певний відрізок часу отримала назву циклу рекреаційної діяльності (ЦРД).

ЦРД представляє як би сюжетну канву майбутньої туристської програми, дозволяє на основі поведінкових можливостей і зразків реалізувати конкретні рекреаційні цілі, мотивації та домагання туристів за допомогою вибору сполучень ЦРД як еталонів рекреаційної діяльності. У відсутність ЦРД кожна людина самостійно неусвідомлено конструює ЦРД, виходячи з власних уявлень про корисність і аттрактивности рекреаційної діяльності, звичок, моди, цін, грошових доходів та інших факторів. Найчастіше самостійно організована діяльність слабо відповідає рекреаційним потребам. ЦРД повинен задовольняти двом фундаментальним вимогам: рекреаційній корисності та індивідуальної привабливості. Розроблена процедура формування ЦРД дозволяє виконати цю роботу за туриста і рекомендувати йому оптимальні поєднання елементарних рекреаційних занять. ЦРД виступають структурної композицією рекреаційної діяльності, що володіє внутрішньою цілісністю і консервативністю, є предметом організації і конструювання в рекреаційних системах і туристських центрах. Таким чином, ЦРД складають системну структуру, адекватно відображає властивості і відносини як суб'єкта, так і об'єкта рекреації. З їх допомогою можливо врахувати рекреаційні потреби і сформулювати вимоги до умов їх реалізації, визначити технологію об-говування. Всього за допомогою оптимізації отримано 17 різних ЦРД: ч1 - водний; ч2 - альпійський; ч3 - альпіністський; ч4 - активно-оздоровчий; Ч5 - комерційно-ділової; ч6 - курортний; ч7 - культурно-історичний; ч8 - мисливсько-рибальський; ч9 - паломницький; Ч10 - приморський; ч11 - пригодницький; ч12 - розважальний; ч13 - спортивний; ч14 - фестивально-конгресовий; ч15 - екологічний; ч16 - екзотичний; ч17 - етнографічний. Добовий цикл рекреаційної діяльності, як певне поєднання комплексів одночасних занять або занять, що здійснюються протягом невеликих відрізків часу, може бути розглянутий як первинний осередок. Добові цикли можуть багаторазово повторюватися протягом певного тривалого відрізку часу. Можна виділити цикли відпустки, життєвий цикл, цикл, характерний для певної вікової градації (дитинство, юність і т. д.). Життєві цикли рекреаційної діяльності проявляються у чергуванні видів і форм рекреації, географічних районів і т. д. Цикли рекреаційної діяльності можна розрізняти і по їх суспільної функції і технології: лікувальні, оздоровчі, спортивні та пізнавальні. Різноманітність, комбінування і циклічність рекреаційних занять безпосереднім чином пов'язані з властивостями рекреаційних територій та їх організацією. Різноманітності занять має відповідати різноманітність рекреаційних ресурсів. Комбінування і циклічність також можливі при наявності різноманітних ресурсів на певній території. На закінчення необхідно відзначити 3 основні тенденції в еволюції рекреаційної діяльності:

зростання відносного значення оздоровчих, спортивних і пізнавальних занять.

відносне зниження лікувальних занять при абсолютному зростанні всіх видів занять.

виникнення нових, раніше не практикувалися рекреаційних занять.