Тема 3. Дошлюбна поведінка подружжя і якість шлюбу. Теорії шлюбного вибору.

1. Основні поняття, які відбивають шлюбну поведінку.

2. Теорії шлюбного вибору.

3. Основні тенденції шлюбності в Україні.

Шлюбна поведінка — це поведінка, метою якої є задоволення потреби в шлюбі, поведінка, пов'язана з вибором шлюбного партнера (тобто з шлюбним добором). Під шлюбним вібором розуміється процес, внаслідок якого із сукупності (простору) можливих виборів шлюбного партнера так чи інакше, в той чи інший спосіб відбирається у кожному даному конкретному випадку єдиний партнер (партнерка), що і стає чоловіком (дружиною) або тим, з ким "живуть разом". Шлюбне коло - це сукупність можливих шлюбних партнерів.

Охарактеризувавши поняття "шлюбного ринку", шлюбного кола і шлюбного вибору можна перейти до розгляду поняття шлюбності.

Шлюбність- це процес утворення шлюбних (подружніх) пар серед населення; включає вступ до першого і повторних шлюбів. У поєднанні з процесами розлучень, шлюб визначає відтворення шлюбної структури населення.

Шлюбність - це соціально-демографічний процес, який обумовлюється і регулюється соціально-культурними нормами, має юридичні, соціальні, економічні та ін. аспекти.

Процес шлюбного відбору історично конкретний, він залежить від економічних, соціальних, соціокультурних та інших умов, що існують у суспільстві. Основні особливості процесу шлюбного вибору пов'язані з тим, що в різних культурах і на різних стадіях історичного розвитку є різними як простір можливих виборів, так і ступінь свободи індивідуального вибору.

Дія соціокультурних і соціологічних факторів шлюбного відбору пояснює, чому в процесі пошуку "нареченого" домінує тенденція до гомогамії, до того, що коханці або чоловік і дружина виявляються схожими (як правило) у своїх найбільш істотних характеристиках. Найбільш розробленими в соціології сім’ї теоріями є соціально-психологічні і психологічні теорії шлюбного відбору, у фокусі уваги яких такі проблеми, як комплементарні (додаткові) потреби, обміни, соціалізаційні фактори, у тому числі вплив батьків.

Теорія комплементарних (додаткових) потреб американського психолога Р.Ф. Уінча (ТКП-теорія) виходить з того, що люди воліють обирати собі таких чоловіків і жінок, чиї психологічні особливості протилежні і комплементарні (додаткові) власним.

Ще одною теоретичною інтерпретацією процесу шлюбного відбору є теорія обміну. Вона заснована на моделі соціальної взаємодії Дж. Хоманса, відповідно до якої базисом виникнення нормативного порядку в суспільстві є взаємна корисність людей, вигоди, що вони одержують у результаті обміну між собою різного роду благами.

Одна з теорій, яка пов'язує ступінь гомогамії з впливом батьків, виходить з припущення, що той факт, чи буде шлюб дітей гомогамним чи ні, залежить від характеру почуттів, емоцій, що пов'язують батьків і дітей. Ступінь батьківського впливу на шлюбний вибір дітей (а цей вплив спрямований в бік гомогамного вибору, на повторення дітьми батьківського досвіду) залежить від сили почуттів, що пов'язують різні покоління в родині. Найчастіше діти сприймають батьківський досвід як приклад для наслідування.

За останнє півстоліття, починаючи із середини 1950-х рр., у шлюбній поведінці значної частини населення розвинених країн відбулися глибинні зміни. Зростає кількість тих, хто відмовляється від легітимізації своїх шлюбних союзів, віддаючи перевагу так званому співжиттю, не пов’язаному з жодними юридичними і навіть моральними обов’язками. Цей процес охопив і Україну. Наприклад, за даними перепису 2001 року в нашій країні 7 % пар не реєструють шлюбу офіційно. Але, так чи інакше, кількість шлюбів, що реєструються, практично незначно скорочується. Аналіз тенденцій шлюбності в нашій країні дозволяє припустити, що в найближчому майбутньому шлюбність буде поступово зменшуватись унаслідок виходу на шлюбний ринок нечисленних когорт молоді.

Загальний коефіцієнт шлюбності за міжпереписний період зменшився з 9,5% до 7,8% . За даними останнього Все­українського перепису населення 2001 р., питома вага одружених серед населення у віці 15 років і старше значно зменшилась порівняно з 1989 роком (з 59,6% до 54,0% серед жінок і з 72,8% до 64,6% серед чоловіків). Одночасно зросла питома вага осіб, які ніколи не перебу­вали у шлюбі, частка удів і удівців, і найбільше в структурі населен­ня зросла частка розлучених. Найменша питома вага одружених серед усієї кількості населення у віці 15 років і старше спостерігалася у містах Києві і Севастополі, АР Крим, Харківській та Луганській об­ластях. Найбільша частина одружених — переважно у західному регіоні: Волинській, Закарпатській, Тернопільській, Чернівецькій об­ластях. Загальний коефіцієнт шлюбності за міжпереписний період зменшився з 9,5% до 7,8% .

До особливостей шлюбності в нашій країні слід віднести відносно ранній вік створення сім’ї. Найбільша кількість зареєстрованих шлюбів спостерігається у віці 20—24 роки — близько 40% всіх укладених шлюбів. Середній вік жінки при вступі до шлюбу за даними 2003 р., становив 26,5 року, середній вік чоловіка — 29,5 року. Медіанний вік жінки при вступі до шлюбу дорівнював майже 23 рокам (22,9 року), медіанний вік чо­ловіка — 25,8 року.