32. Національне буття в контексті державотворення.

Національне буття суспільства: сутність, структура і тенденції розвитку. Специфіка національного буття. Багатовимірність форм національного буття. Економічні засади національного буття. Етносоціальні чинники національного буття. Етнополітичне буття суспільства і особливості його прояву в Україні.

Державотворчі основи буття національного. Правове забезпечення розвитку національного буття. Духовні основи буття етнонаціонального. Етнонаціональні засади української культури.

Суб’єкти національного буття і особливості їх діяльності. Нація як суб’єкт буття. Творча діяльність етносу, нації як основа етносуспільного розвитку. Людина, етнічна індивідуальність як головний суб’єкт буття етнонаціонального. Особистісний вимір національного буття і багатогранність форм його самореалізації. Національне буття як єдність індивідуального і суспільного.

Діалектика етнічного і соціального в національном бутті. Єдність національного і загальнолюдського в функціонуванні національного буття. Національне буття як саморегульована система. Об’єктивні чинники розвитку буття національного. Суб’єктивні засади розвитку і збагачення національного буття.

Етнонаціональна єдність суспільства: основні критерії та напрямки стабілізації. Регіональне і загальнодержавне в етнонаціональному бутті. Централізовані та децентралізовані засади регулювання процесів розвитку національного буття.

33. Екологічне буття.

Смисл і специфіка екологічного буття. Багатоманітність і багатовімірність екологічного буття. Проблемність екологічного буття. Суспільне та індивідуальне екологічне буття, їхня взаємозалежність.

Осмислення наявних загроз людському і природному буттю. “Антропологічна катастрофа” (М.Мамардашвілі). Проблеми розробки стратегії виживання в третьому тисячолітті. Сучасні дискусії щодо світоглядних та релігійно-моральних засад ставлення людини до природи. Залежність між уявленнями людей про природу та їхнім практичним ставленням до неї. Масштаби людської діяльності і сучасна глобалістика. Колізії між цивілізацією і природою, буттям і розумом, природно-стихійним і соціально-керованими засадами. Соціально-екологічні закони (закони планетарної екології) Б.Коммонера. Осмислення колізії екологічного буття в дослідженнях теоретиків Римського клубу (Дж.Форрестер, М.Месарович, Я.Тінберген, Д.Габор та ін.).

Ідея самозбереження людства через самозміну, самовдосконалення людини (А.Печчеї). Коеволюція як сумісна (спільна) еволюція людини і природи. Розробка моделей способу життя в майбутньому. Рух до ноосфери як умова дальшого поступу людської цивілізації.

Екологічна культура як засіб самозбереження, саморегуляції людства в добу екологічних криз та катастроф. Екологічна культура, екологічна совість, екологічна етика та естетика взаємовідносин людини і природи.

Формування екологічної свідомості, екологічних цінностей, світоглядних екологічних парадигм. Екологізація виховання і освіти. Необхідність створення загальної системи екологічної просвіти в Україні.

34. Особистість у вимірах філософського аналізу.

Проблема особистості як складова частина загальнофілософського вчення про людину. Специфіка соціально-філософського дослідження проблеми особистості. Місце і роль соціальної філософії у вивченні проблеми особистості різними галузями сучасного наукового знання. Необхідність конкретно-історичного аналізу при розгляді проблеми особистості.

Взаємовідношення особистості і суспільства як центральна проблема соціальної філософії. Взаємовідношення особистості і суспільства в умовах тоталітарного і демократичного суспільного ладу. Питання налагодження гармонійних взаємозв’язків особистості і суспільства в незалежній Україні. Необхідність та засоби самоствердження особистості, подолання її відчуження від влади, власності, від створених її працею цінностей, включення її у громадянську діяльність. Роль Української національної держави у захисті прав та свобод, честі і гідності людини. Конституція України про права, свободи і обов’язки громадянина.

Взаємозв’язок понять “людина”, “індивід”, “індивідуальність”, “особистість”. Людина як біосоціальна істота. Індивід як представник людського роду. Єдність соціоприродного і соціального в індивіді. Індивідуальність як системна якість, що виражає неповторну, своєрідну єдність природних та соціальних рис людини. Особистість і суб’єктивність. Місце свідомо-вольових компонентів у структурі і поведінці особистості.

Потреби, інтереси, ціннісні орієнтації особистості. Орієнтації особистості на самоствердження, самореалізацію, самодіяльність.

Регулятивна роль соціальних норм. Соціальні норми як засіб формування і утвердження особистості, реалізації її творчих можливостей, соціального контролю за її діями. Форми прояву демократичного і антидемократичного нормативного контролю.

Життєва позиція особистості та умови її формування. Активна і пасивна життєві позиції особистості.

Діяльність особистості та форми її прояву. Творча праця як головна форма прояву особистості, її вплив на формування і розвиток людських здібностей. Сутність творчості.

Історичний розвиток уявлень про сутність людини і сенс людського життя. Суспільне та індивідуальне буття, їхній зв’язок і взаємозалежність.

Кінцевість індивідуального існування людини. Проблеми життя і смерті. Соціальна і біологічна довготривалість людського життя. Смерть і безсмертя. Сучасні дискусії щодо “права на смерть”. Смисл життя людини і людства. Форми духовно-практичного буття людини. Життєві цілі та ідеали. Ціннісні виміри людського життя. Повнота і щастя життя. Проблема виживання людини і людства в сучасних умовах.

Виховання особистості. Суб’єкти виховання. Цілі та види виховання. Суспільне виховання як необхідний засіб самозбереження і розвитку людства, його цивілізації, матеріальної і духовної культури. Самовиховання особистості. Його зв’язок з такими процесами як самоаналіз, самоспостереження, самооцінка, самоосвіта. Роль виховання у соціалізації, формуванні фізичних і духовних якостей людства, її світогляду, знань, переконань. почуттів, моральних установок. Необхідність конкретного підходу до виховання особистості.